Рішення

від 01.05.2024 по справі 910/1630/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.05.2024Справа № 910/1630/24

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/1630/24

за позовом Департаменту патрульної поліції

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення 96 145,03 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Департамент патрульної поліції з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 96 145,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль, який належить позивачу на праві власності. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути частину суми страхового відшкодування в розмірі 96145,03 грн, яку відповідач безпідставно не сплатив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 позовну заяву Департамента патрульної поліції було залишено без руху.

27.02.2024 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду від 13.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Зобов`язано відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Запропоновано третій особі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду письмові пояснення в порядку, визначеному ст. 168 ГПК України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в них, та докази направлення цих документів іншим учасникам справи.

25.03.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.

01.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

Третя особа правом на подачу пояснень по суті спору не скористалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив та додані до них докази.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

28.11.2021 о 13 год. 20 хв. у м. Вінниці водій ОСОБА_2 , який працював інспектором БУПП у Вінницькій області, керуючи службовим автомобілем марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 на синьому фоні, з увімкненим проблисковим маячком синього та червоного кольору із спеціальним звуковим сигналом, виконуючи невідкладне службове завдання, здійснив проїзд перехрестя вул. Келецька та вул. Космонавтів на заборонений сигнал світлофора (червоний), чим допустив зіткнення з автомобілем марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2022 року у справі № 127/33282/21 закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням строку притягнення його до адміністративної відповідальності.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2021 року у справі № 127/32866/21 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 11 липня 2022 року постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2021 року у справі № 127/32866/21 скасовано. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

При цьому, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову від 11.07.2022 у справі №127/32866/21 зазначив, що ОСОБА_2 , будучи водієм оперативного транспортного засобу з увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольору і спеціальним звуковим сигналом, виконуючи невідкладне службове завдання, мав право відступити від вимог п. 8.7.3 ПДР України та при цьому не мав технічної можливості зупинити керований ним автомобіль до смуги руху автомобіля «Honda» шляхом термінового гальмування, що було встановлено за результатами проведення судової автотехнічної експертизи у справі №127/32866/21.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи обставини, встановлені судом під час розгляду справи №127/32866/21, особою винною у скоєнні ДТП є ОСОБА_1 .

Як встановлено в ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до висновку транспортно-товарознавчого дослідження Вінницького науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру №ЕД-19/102-22/11688-АВ від 19.09.2022, складеного на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту службового автомобіля марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 на синьому фоні, становить 304 947,04 грн.

Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , водій якого є винним у скоєнні ДТП, була застрахована відповідачем на підставі Полісу АТ/852522 від 04.08.2021, позивач 02.11.2022 звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з заявою про виплату страхового відшкодування.

Крім того, в процесі розгляду цивільної справи № 127/26878/22 за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 по відшкодування шкоди позивачу стало відомо, що між до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 035/323/207256 від 04.08.2021.

ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» заяву Департаменту патрульної поліції про виплату страхового відшкодування частково задовольнила, сплативши на підставі платіжної інструкції № 162221751 від 01.03.2023 - 130 000,00 грн відповідно до лімітів, установлених Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ/852522 від 04.08.2021, та на підставі платіжної інструкції № 162221878 від 08.03.2023 - 30 309,34 грн відповідно до умов Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 035/323/207256 від 04.08.2021.

Таким чином, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» виплатила Департаменту патрульної поліції суму страхового відшкодування у розмірі 160 309,34 грн. При цьому, здійснивши часткову виплату суми страхового відшкодування, відповідач посилався на те, що у Висновку транспортно-товарознавчого дослідження Вінницького науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру №ЕД-19/102-22/11688-АВ від 19.09.2022, складеного на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту службового автомобіля марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 була визначена без урахування фізичного зносу та з урахуванням ПДВ, що суперечить Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" .

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду цивільної справи № 127/26878/22 за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 по відшкодування шкоди було призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, за результатами якої складено Висновок експерта № 11ЕІ-07/2023 від 01.08.2023, яким визначено розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на дату оцінки в розмірі 256 454,37 грн. При цьому, розмір матеріального збитку визначено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , який складає 0,30.

Оскільки відповідач відмовляється відповідно до умов Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 035/323/207256 від 04.08.2021, укладеного з ОСОБА_1 , виплатити різницю між сумою матеріального збитку, визначеної судовим експертом у Висновку експерта № 11ЕІ-07/2023 від 01.08.2023, та виплаченою сумою страхового відшкодування, що становить 96145,03 грн (256 454,37 грн -160 309,34 грн) позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач у поданому суду відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позову, посилаючись на те, що при складанні даного висновку судовим експертом були використані ціни на запчастини та вартість робіт, що діяли на момент складання висновку, тобто 01.08.2023, а не на дату ДТП - 28.11.2021.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_1 .

Вина водія ОСОБА_1 встановлена постановою Вінницького апеляційного суду від 11 липня 2022 року у справі № 127/32866/21.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації автомобіля марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ/852522 від 04.08.2021 та Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 035/323/207256 від 04.08.2021.

За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_1 експлуатував автомобіль марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля, несе відповідач, як особа, що застрахувала цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно ст. 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Як установлено судом, умовами полісу АТ/852522 від 04.08.2021 розмір франшизи встановлено в сумі 0,00 грн. Ліміт відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих вказаним полісом встановлений у розмірі 130 000,00 грн.

Відповідно до Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 035/323/207256 від 04.08.2021 ліміт відповідальності страховика становить 200 000,00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України установлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом установлено, що відповідач сплатив позивачу на підставі платіжної інструкції №162221751 від 01.03.2023 - 130 000,00 грн відповідно до лімітів, установлених Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ/852522 від 04.08.2021, та на підставі платіжної інструкції №162221878 від 08.03.2023 - 30 309,34 грн відповідно до умов Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 035/323/207256 від 04.08.2021.

Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що при складанні судовим експертом Висновку експерта № 11ЕІ-07/2023 від 01.08.2023 були використані ціни на запчастини та вартість робіт, що діяли на момент складання висновку, тобто на 01.08.2023, а не на дату ДТП - 28.11.2021, а відтак, відсутні підстави виходити з суми матеріального збитку 256 454,37 грн.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092).

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, у разі наявності підстав для його вирахування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16 та у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 14.05.2018 №910/5092/17.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим.

Як убачається з Висновку експерта № 11ЕІ-07/2023 від 01.08.2023, складеного за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, при визначенні розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Renault», д.н.з. 9472, судовим експертом було враховано коефіцієнт фізичного зносу складників пошкодженого транспортного засобу та відповідно визначено суму збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ.

Щодо визначення використані ціни на запчастини та вартість робіт, що діяли на момент складання висновку, тобто на 01.08.2023, а не на дату ДТП - 28.11.2021, судом враховано, що, як на дату проведення експертного дослідження, так і на даний час пошкоджений автомобіль не відремонтовано, а відтак, на дату проведення відновлювальних робіт вартість збитку у будь-якому випадку ще збільшиться, внаслідок існуючих інфляційних процесів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплатив страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, на що неодноразово звертав увагу у своїх постановах Верховний Суд.

Суд також звертає увагу на те, що відповідач не надав власного розрахунку розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , складеного виходячи з ціни на запчастини та вартість робіт, що діяли на момент ДТП - 28.11.2021 та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, визначеного судовим експертом, оскільки, як убачається з наданого до справи листування, між сторонами також існує спір і щодо розміру коефіцієнту фізичного зносу, який підлягає застосуванню.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позивачем належними засобами доказування доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Разом з тим, суд відзначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40; код ЄДРПОУ 20602681) на користь Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3 код ЄДРПОУ 40108646) страхове відшкодування у сумі 96 145 грн 03 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 01.05.2024.

Суддя А.І. Привалов