Постанова

від 01.10.2024 по справі 910/1630/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. Справа№ 910/1630/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 (повний текст складено 01.05.2024)

у справі № 910/1630/24 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Департаменту патрульної поліції

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_1 ,

про стягнення 96 145,03 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Департамент патрульної поліції (далі - Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ «УПСК») 96 145,03 грн страхового відшкодування.

На обґрунтування заявлених вимог Департамент зазначає, що належний йому на праві власності автомобіль під час дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) було пошкоджено винним у скоєнні ДТП водієм, цивільна відповідальність якого застрахована ПрАТ «УПСК».

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь Департаменту 96 145,03 грн страхового відшкодування та 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2024, ПрАТ «УПСК» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Департаменту патрульної поліції до ПрАТ «УПСК» відмовити.

На обґрунтування заявлених вимог ПрАТ «УПСК» зазначає, що вже здійснило виплату страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з пошкодженням транспортного засобу, без порушення порядку, строків та умов, встановлених законодавством. Виплата була здійснена з урахуванням зносу та за вирахуванням ПДВ, на підставі висновку експертного дослідження №ЕД-19/102-22/11688-АВ від 19.09.2022, виконаного на замовлення позивача та поданого ним разом із заявою про виплату страхового відшкодування. Згідно із зазначеним висновком без урахування експлуатаційного зносу складає 304 947,04 грн з урахуванням ПДВ. Застосувавши коефіцієнт зносу Ез = 0,37 до вихідних даних Сврз = 36 660 грн + 24 025,50 грн + 244 261,54 грн х (1 - 0,37) = 214 510,27 грн. З вирахуванням ПДВ розмір страхового відшкодування складає 160 309,34 грн (214 510,27 - 54 200,93).

Крім того, апелянт вважає, що суд дійшов помилкового висновку про необхідність здійснення відшкодування, розраховану на підставі висновку судового експерта, де були використані ціни, що діяли на 01.08.2023, а не на дату ДТП або дату дослідження №ЕД-19/102-22/11688-АВ від 19.09.2022

Позиції учасників справи.

Департамент надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує, наводить власні доводи на їх спростування; просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1630/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ПрАТ «УПСК» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 до надходження матеріалів справи №910/1630/24.

30.05.2024 матеріали справи №910/1630/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «УПСК» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №910/1630/24. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

28.11.2021 о 13 год. 20 хв у м. Вінниці водій ОСОБА_2 , який працював інспектором БУПП у Вінницькій області, керуючи службовим автомобілем марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 на синьому фоні, з увімкненим проблисковим маячком синього та червоного кольору із спеціальним звуковим сигналом, виконуючи невідкладне службове завдання, здійснив проїзд перехрестя вул. Келецька та вул. Космонавтів на заборонений сигнал світлофора (червоний), чим допустив зіткнення з автомобілем марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.04.2022 у справі №127/33282/21 закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням строку притягнення його до адміністративної відповідальності.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2021 у справі №127/32866/21 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 11.07.2022 постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2021 у справі №127/32866/21 скасовано. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

У постанові від 11.07.2022 у справі №127/32866/21 суд апеляційної інстанції з посиланням на висновок проведеної на підставі ухвали суду від 13.01.2022 судової автотехнічної експертизи №557/21-21 від 03.06.2022, зазначив, що водій ОСОБА_1 мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль до смуги руху автомобіля марки «Renault» шляхом термінового гальмування при виконанні ним технічних норм вимог п. 3.2, 12.3 ПДР України з моменту появи в зоні прямої видимості автомобіля «Renault» і в його діях буде вбачатися невідповідність технічним нормам вимог п. 3.2, 12.3 ПДР України. Також у вказаному висновку зазначено, що водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості зупинити керований ним автомобіль до смуги руху автомобіля «Honda» шляхом термінового гальмування при виконанні ним технічних норм вимог п. 12.3 ПДР України.

За результатами проведення судової автотехнічної експертизи у даній справі експерт зробив висновок, що в заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, причиною виникнення даної ДТП стала невідповідність дій водія автомобіля «Honda» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 нормам вимог п. 3.2, 12.3 ПДР України.

Вінницький апеляційний суд також зазначив, що ОСОБА_2 , будучи водієм оперативного транспортного засобу з увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольору і спеціальним звуковим сигналом, виконуючи невідкладне службове завдання, мав право відступити від вимог п. 8.7.3 ПДР України та при цьому не мав технічної можливості зупинити керований ним автомобіль до смуги руху автомобіля «Honda» шляхом термінового гальмування, що було встановлено за результатами проведення судової автотехнічної експертизи у справі №127/32866/21.

Відповідно до висновку транспортно-товарознавчого дослідження Вінницького науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру №ЕД-19/102-22/11688-АВ від 19.09.2022, складеного на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту службового автомобіля марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 на синьому фоні, становить 304 947,04 грн.

Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , водій якого є винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ «УПСК» на підставі Полісу АТ/852522 від 04.08.2021, Департамент 02.11.2022 звернувся до ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Крім того, в процесі розгляду цивільної справи №127/26878/22 за позовом Департаменту до ОСОБА_1 по відшкодування шкоди Департаменту стало відомо, що між до ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 035/323/207256 від 04.08.2021.

Під час розгляду справи №127/26878/22 за позовом Департаменту до ОСОБА_1 по відшкодування шкоди було призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, за результатами якої складено Висновок експерта №11ЕІ-07/2023 від 01.08.2023, яким визначено розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на дату оцінки в розмірі 256 454,37 грн. При цьому, розмір матеріального збитку визначено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , який складає 0,30.

ПрАТ «УПСК» заяву Департаменту про виплату страхового відшкодування задовольнила частково на загальну суму 160 309,34 грн. Так, ПрАТ «УПСК» сплатило 01.03.2023 платіжною інструкцією №162221751 на суму 130 000,00 грн страхового відшкодування відповідно до лімітів, установлених Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ/852522 від 04.08.2021, та 08.03.2023 платіжною інструкцією №162221878 - 30 309,34 грн відповідно до умов договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №035/323/207256 від 04.08.2021.

У визначенні розміру страхового відшкодування ПрАТ «УПСК» виходило з того, що у Висновку транспортно-товарознавчого дослідження Вінницького науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру №ЕД-19/102-22/11688-АВ від 19.09.2022, складеного на замовлення позивача, всупереч Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вартість відновлювального ремонту службового автомобіля марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , була визначена без урахування фізичного зносу та з урахуванням ПДВ.

Оскільки ПрАТ «УПСК» відмовляється відповідно до умов Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №035/323/207256 від 04.08.2021, укладеного з ОСОБА_1 , виплатити різницю між сумою матеріального збитку, визначеної судовим експертом у Висновку експерта №11ЕІ-07/2023 від 01.08.2023, та виплаченою сумою страхового відшкодування у розмірі 96 145,03 грн (256 454,37 грн -160 309,34 грн) Департамент звернувся до суду з позовом у справі, що розглядається.

ПрАТ «УПСК» проти заявлених до нього вимог заперечив та зазначив, що при складанні Висновку експерта №11ЕІ-07/2023 від 01.08.2023 судовим експертом були використані ціни на запчастини та вартість робіт, що діяли на момент складання висновку, тобто 01.08.2023, а не на дату ДТП - 28.11.2021.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування»).

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За визначенням ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (п. 1.1, 1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до пп. 12.1 ст. 12 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (абз. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування».

Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (далі - «ПДВ»). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин того, чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/171/17 та від 05.04.2018 у справі № 910/3165/17.

Разом з цим, спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (п. 22.1 ст. 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (ст. 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (п. 32.4, 32.7 ст. 32 Закону).

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Суд встановив, що транспортний засіб - автомобіль марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_1 . Вина водія ОСОБА_1 встановлена постановою Вінницького апеляційного суду від 11.07.2022 у справі №127/32866/21. Спір з цього приводу між сторонами відсутній.

Цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації автомобіля марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент скоєння ДТП була застрахована у ПрАТ «УПСК» згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ/852522 від 04.08.2021 та договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 035/323/207256 від 04.08.2021.

Отже, оскільки ОСОБА_1 експлуатував автомобіль марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , на законних підставах, відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля, несе ПрАТ «УПСК» як особа, що застрахувала цивільно-правову відповідальність.

Умовами полісу АТ/852522 від 04.08.2021 розмір франшизи встановлено в сумі 0,00 грн. Ліміт відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих вказаним полісом встановлений у розмірі 130 000,00 грн.

Відповідно до Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №035/323/207256 від 04.08.2021 ліміт відповідальності страховика становить 200 000,00 грн.

Суд встановив, що ПрАТ «УПСК» сплатило Департаменту 160 309,34 грн страхового відшкодування (платіжною інструкцією №162221751 від 01.03.2023 на суму 130 000,00 грн та платіжною інструкцією №162221878 від 08.03.2023 на суму 30 309,34 грн).

У відзиві на позовну заяву ПрАТ «УПСК» в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що у Висновку експерта №11ЕІ-07/2023 від 01.08.2023 експерт використав ціни на запчастини та вартість робіт, що діяли на момент складання висновку, тобто на 01.08.2023, а не на дату ДТП - 28.11.2021, а тому відсутні підстави виходити з суми матеріального збитку 256 454,37 грн.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092).

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, у разі наявності підстав для його вирахування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16 та у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 14.05.2018 №910/5092/17.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим.

Висновок експерта №11ЕІ-07/2023 від 01.08.2023, складений за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, свідчить, що при визначенні розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , судовий експерт врахував коефіцієнт фізичного зносу складників пошкодженого транспортного засобу та відповідно визначив суму збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ.

Щодо визначення використані ціни на запчастини та вартість робіт, що діяли на момент складання висновку, тобто на 01.08.2023, а не на дату ДТП - 28.11.2021, судом першої інстанції обґрунтовано врахував, що, як на дату проведення експертного дослідження, так і на даний час пошкоджений автомобіль не відремонтовано, а отже, на дату проведення відновлювальних робіт вартість збитку у будь-якому випадку ще збільшиться внаслідок існуючих інфляційних процесів.

Суд першої інстанції також зауважив, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплатив страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, на що неодноразово звертав увагу у своїх постановах Верховний Суд.

ПрАТ «УПСК» не надало власного розрахунку розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , складеного виходячи з ціни на запчастини та вартість робіт, що діяли на момент ДТП - 28.11.2021 та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, визначеного судовим експертом, оскільки, як убачається з наданого до справи листування, між сторонами також існує спір і щодо розміру коефіцієнту фізичного зносу, який підлягає застосуванню.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що вимоги Департаменту до ПрАТ «УПСК» є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, висновку про що правомірно дійшов суд першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №910/1630/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №910/1630/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/1630/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова