Рішення

від 23.04.2024 по справі 917/34/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2024 Справа № 917/34/24

за позовною заявою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" вул. Кудрявська, 26/28, Київ 53, 04053 в особі філії «УГВ-Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дилерська компанія "Полтава - Автосвіт" вул. Європейська, 148, Полтава, Полтавська область, 36008

про стягнення 365000 грн. неустойки

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін: згідно протоколу

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії «УГВ-Сервіс» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дилерська компанія "Полтава - Автосвіт" про стягнення 365000 грн. неустойки.

Ухвалою від 22.01.2024р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження; призначити підготовче засідання у справі на 22.02.2024.

30.01.24 від відповідача надійшов відзив на позов.

08.02.24 від позивача надійшла відповідь на відзив.

09.02.24 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Підготовче засідання у справі, призначене на 22.02.2023, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Киричука О.А. у відпустці.

Ухвалою від 26.02.2024р. суд постановив призначити підготовче засідання на 12.03.2024 р.

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

У підготовчому засіданні, 12.03.2024р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 12.03.2024р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/34/24, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 28.03.2024.

28.03.2024 суд оголосив перерву до 23.04.24.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Присутній в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті позову.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення по суті заперечень.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.04.24р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

18.02.2022 року між ТОВ ДК «Полтава-Автосвіт» (надалі за текстом - «Відповідач», «Постачальник») та AT «Укргазвидобування» (надалі за текстом - «Позивач», «Покупець»), був укладений договір поставки № УГВС 48/25-22 (надалі по тексту - «Договір») на поставку автомобіля для перевезення людей (18 чоловік) Ford Transit Mimibus у кількості 1 шт. (надалі за текстом - «Товар») на загальну суму 1 459 999,99 грн.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації/-ях, що додається/-ються до договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації/-ях та графіку поставки до цього договору (п. 5.1 договору).

Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 договору передбачено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Сторонами було підписано та скріплено печатками додаток №1 до договору - специфікацію №1 від 18.02.2022 року (далі - специфікація).

Пунктом 3 специфікації передбачено, що строк поставки: упродовж 120 календарних днів з дати укладення даного Договору (відповідно до Графіка поставки Товару - Додаток №3 до цього Договору), але не пізніше 30.09.2022р. Дострокова поставка дозволяється. Поставка здійснюється з обов`язковим повідомленням Покупця Постачальником за 5 днів до дати відвантаження Товару шляхом направлення листа на електронну пошту працівника/-ів Покупця, вказану в п. 3.1. цієї Специфікації, про готовність Товару до відвантаження із зазначенням номенклатури Товару, способу доставки, кількості місць, габаритів Товару, ваги нетто/брутто, вартості Товару.

Згідно Графіку поставки Товару, що є Додатком № 3 до Договору та є його невід`ємною частиною, строк поставки Товару становить: 120 календарних днів з дати підписання даного Договору, але не пізніше 30.09.2022 р. Дострокова поставка дозволяється.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Сторони пунктом 7.9 договору встановили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості із урахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару.

У розділі VIII «Обставини непереборної сили» сторони передбачили, що «Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо)» (п. 8.1. Договору).

Згідно з п. 8.2. Договору, «Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 7 (семи) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.

Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили (Форс-мажорні обставини) є втрата права такої Сторони посилатися на дії обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини"). як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань».

Пунктом 8.3. Договору передбачено, що «Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин».

22.08.2022 р. Постачальником було направлено лист № 62 про настання форс-мажорних обставин, у якому повідомив, що у зв`язку продовженням дії військового стану в Україні з 23.08.2022 р. строком на 90 діб, останній не має можливості виконати свої зобов`язання у строки передбачені Договором, надавши загальний сертифікат ТПП від 28.02.2022 р. №2024/02.0-7.1.

Не погоджуючись із листом Постачальника щодо форс-мажорних обставин та наданого загального сертифікату ТПП, оскільки він був наданий не у відповідності та із порушенням п. 8.2., п. 8.3. Договору, АТ «Укргазвидобування» направило претензію від 10.03.2023 р. № 319-060125-01 Постачальнику про необхідність сплатити суму неустойки (пені та штрафу) у розмірі 335 800,00 грн. (триста тридцять п`ять тисяч вісімсот грн. 00 коп.) за прострочення поставки Товару по Договору.

Після цього, АТ «Укргазвидобування» 26.06.2023 р. направило на адресу ТОВ ДК «Полтава-Автосвіт» повідомлення про відмову (розірвання) від Договору № УГВС 48/25-22 від 18.02.2022 р. в односторонньому порядку, діючи на підставі п. 11.2., п. 11.3. Договору та ст.ст. 610, 611, 651 Цивільного кодексу України.

За твердженням позивача, датою розірвання Договору є 26.06.2023 р., а саме дата проставлення поштового штемпеля.

Враховуючи, що відповідач свої договірні зобов`язання в частині дотримання строків поставки товару не виконав, на підставі п.7.9 договору позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 262 800,00 грн та штраф у розмірі 102 200,00 грн.

Відповідач у відзиві вказав на такі обставини:

- договір було укладено напередодні початку широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти держави Україна, що мало наслідком втому числі суттєві порушення, а часто припинення бізнесових зв`язків в ланцюгах постачання товарів (послуг) через вкрай високі ризики для суб`єктів господарювання втрати майна (активів) або його пошкодження та пряму високу загрозу життю та здоров`ю для своїх співробітників;

- на момент настання строку поставки товару за договором дію правового воєнного стану було продовжено на 90 (дев`яносто) діб згідно з Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №573/2022 від 12.08.2022р.;

- відповідач направив на адресу покупця лист №62 від 22.08.2022 р. щодо неможливості виконання зобов`язань за договором у визначені строки, проте філія «УГВ-Сервіс» відхилила факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) через невідповідність п. 8.2, 8.3 договору;

- форма та зміст документів про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) умовами договору не визначено;

- філії «УГВ-Сервіс» в особі уповноважених посадових осіб відомо, що постачальник не є ні виробником товару (транспортного засобу, який є предметом закупівлі за договором), ні їх імпортером, а лише є офіційним дилером, тобто здійснює продаж та обслуговування продукції «FORD» згідно з дилерським договором про продаж та обслуговування №099F від 01.01.2022р., який укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «Віннер Імпортс Україна ЛТД»;

- ТОВ «Віннер Імпортс Україна ЛТД» повідомляло, що в разі зміни обставин (тобто, припинення війни та скасування правого режиму воєнного стану) ним будуть надані роз`яснення щодо можливостей та термінів поставки продукції;

- ТОВ «Віннер Імпортс Україна ЛТД», як єдиний офіційний імпортер листом №205 від 02.12.2022р. підтвердив відмову виробника - «Форд Мотор Компані» здійснювати поставу автомобілів на територію України у зв`язку з вищевикладеними обставинами;

- позивачем не доведено, що внаслідок умисного невиконання постачальником умов договору, мали місце негативні події, що виражалися у неможливості виконання господарських процесів або інших дій, наслідком чого стали прямі матеріальні (фінансові) збитки (втрати), тощо.

У відповіді на відзив та запереченнях сторони навели додаткові обгрунтування вимог та заперечень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі ГК) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При розгляді справі сторони визнали, що зобов"язання по договору поставки № УГВС 48/25-22 на поставку автомобіля для перевезення людей (18 чоловік) Ford Transit Mimibus у кількості 1 шт. (надалі за текстом - «Товар») на загальну суму 1 459 999,99 грн. відповідачем не виконане.

При цьому, відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначаючи, що свою діяльність по продажу та обслуговуванню автомобілів, зокрема товару, зазначеного в договорі він здійснює на підставі Дилерського договору про продаж та обслуговування 099/F від 01.01.2022 року, укладеного з ТОВ "Віннер Імпорте України, ЛТД".

Відповідач посилається на те, що 20.06.2022 року за вих. 129 на його адресу надійшов лист від ТОВ "Віннер Імпорте України, ЛТД", де вказано, що ТОВ "Віннер Імпорте України, ЛТД" є єдиним авторизованим імпортером та дистриб`ютером продукції "Форд Мотор Компанії" на території України та повідомлялось, що станом на теперішній час в Україні проходять активні військові дії та введено військовий стан, що унеможливлює поставку автомобілів на територію України через ризики їх пошкодження, та зазначалось про надання роз`яснень щодо термінів поставки, у разі зміни обставин.

Отже, відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що він не виконав свої зобов`язання по договору в результаті обставин надзвичайного характеру, яким він не міг запобігти.

З такими аргументами відповідача суд не погоджується з огляду на таке.

Так, частиною 1 статті 627 ЦК України сторони відповідно до ст.6 цього Кодексу є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, підписуючи договір поставки №УГВС 48/25-22 від 18.02.2022 року відповідач був ознайомлений з умовами договору та відповідно взяв на себе зобов`язання щодо його належного виконання.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутністю на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутністю у боржника необхідних коштів.

Вказана норма кореспондується зі статтею 218 ГК України. Згідно частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З урахуванням ст.617 ЦК України, статті 218 ГК України посилання відповідача на невиконання зобов`язань ТОВ "Віннер Імпорте Україна, ЛТД" перед ТОВ "Дилерська Компанія "Полтава-Автосвіт" не є підставою для звільнення його від відповідальності згідно пунктів 8.1, 8.2 Договору.

Крім того, умовами договору поставки №УГВС 48/25-22 від 18.02.2022 року сторони визначили порядок застосування обставин непереборної сили (форс-мажор) та підстави для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань.

Так, відповідно п.8.1 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Згідно п. 8.2 сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань (п.8.2 договору).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в своїй постанові від 25.01.2022 по справі №9904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений характер). При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Отже, в будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи.

При цьому, одне лише передбачене законом віднесення воєнного стану до форс- мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання взятих зобов`язань.

Лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 за №92024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, не може бути доказом настання обставин форс-мажору саме для ТОВ "Дилерська Компанія "Полтава-Автосвіт".

Відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому погоджуючись поставити товар у строк до 30.09.2022 ТОВ "Дилерська Компанія "Полтава- Автосвіт" повинно було об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказані терміни.

Згідно з п.8.2 договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язання.

При цьому, відповідач тільки 22.08.2022 року за вих. №62 повідомив позивача про неможливість виконання своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з настанням, за його думкою, обставин непереборної сили.

Верховний Суд в постанові від 31.08.2022 по справі №9910/15264/21 зробив акцент, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні як найшвидше. Хоча й форс - мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належного виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилатися на форс-мажор).

ТОВ "Дилерська Компанія "Полтава-Автосвіт" повідомило позивача про настання таких обставин, як він сам зазначає 22.08.2022, тобто з порушенням строку визначеного п.8.2 договору.

При цьому, в якості доказу настання обставин непереборної сили, відповідач посилався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за №92024/02.0-7.1. Вказаний лист з урахуванням постанови Верховного Суду від 25.01.2022 по справі №9904/3886/21 та постанови Верховного Суду від 31.08.2022 по справі №910/15264/21 не є доказом настання обставин непереборної сили.

З огляду на вищевказані норми діючого законодавства твердження відповідача є необґрунтованими та безпідставними, судом до уваги не приймаються.

Таким чином, наведені відповідачем обставини не звільняють останнього від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Як зазначено вище, на підставі п.7.9 договору позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 262 800,00 грн (період нарахування з 01.10.2022 по 29.03.2023) та штраф у розмірі 102 200,00 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1, 2 ст.217 Господарського кодексу України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно пункту 7.9. Договору встановлено, що «У разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки Товару у строки, зазначені у Графіку поставки Товару до даного Договору, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості».

Перевіривши правильність нарахування пені та штрафу, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично правильно.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 262 800,00 грн та штрафу у розмірі 102 200,00 грн. є обгрунтованими.

Водночас, суд зазначає, що главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

За частинами 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку чи поставки товару не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

За змістом статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 року в справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року в справі № 916/553/19.

Як зазначено вище відповідач у відзиві посилається, зокрема, на те, що:

- договір було укладено напередодні початку широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти держави Україна, що мало наслідком втому числі суттєві порушення, а часто припинення бізнесових зв`язків в ланцюгах постачання товарів (послуг) через вкрай високі ризики для суб`єктів господарювання втрати майна (активів) або його пошкодження та пряму високу загрозу життю та здоров`ю для своїх співробітників;

- на момент настання строку поставки товару за договором дію правового воєнного стану було продовжено на 90 (дев`яносто) діб згідно з Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №573/2022 від 12.08.2022р.;

- відповідач направив на адресу покупця лист №62 від 22.08.2022 р. щодо неможливості виконання зобов`язань за договором у визначені строки, проте філія «УГВ-Сервіс» відхилила факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) через невідповідність п. 8.2, 8.3 договору;

- форма та зміст документів про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) умовами договору не визначено;

- філії «УГВ-Сервіс» в особі уповноважених посадових осіб відомо, що постачальник не є ні виробником товару (транспортного засобу, який є предметом закупівлі за договором), ні їх імпортером, а лише є офіційним дилером, тобто здійснює продаж та обслуговування продукції «FORD» згідно з дилерським договором про продаж та обслуговування №099F від 01.01.2022р., який укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «Віннер Імпортс Україна ЛТД»;

- ТОВ «Віннер Імпортс Україна ЛТД» повідомляло, що в разі зміни обставин (тобто, припинення війни та скасування правого режиму воєнного стану) ним будуть надані роз`яснення щодо можливостей та термінів поставки продукції;

- ТОВ «Віннер Імпортс Україна ЛТД», як єдиний офіційний імпортер листом №205 від 02.12.2022р. підтвердив відмову виробника - «Форд Мотор Компані» здійснювати поставу автомобілів на територію України у зв`язку з вищевикладеними обставинами;

- позивачем не доведено, що внаслідок умисного невиконання постачальником умов договору, мали місце негативні події, що виражалися у неможливості виконання господарських процесів або інших дій, наслідком чого стали прямі матеріальні (фінансові) збитки (втрати), тощо.

Беручи до уваги вказані обставини, які на переконання суду свідчать про відсутність наміру відповідача ухилитись від виконання взятих на себе зобов`язань, а також інтереси Відповідача (так як, стягнення з відповідача пені та штрафу у повному обсязі призведе до покладення на відповідача надмірного фінансового тягаря), відсутність доказів, які підтверджували б наявність у Позивача збитків, які б були спричинені простроченням саме Відповідача, а також враховуючи інтереси позивача, господарський суд прийшов до висновку про наявність у даному випадку виключних обставин для зменшення належних до стягнення пені та штрафу на 50 %.

В цій частині позовні вимоги про стягнення пені та штрафу задовольняються судом.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 131400 грн. пені та 51100 грн. штрафу підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині вимог у позові слід відмовити.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому судом враховано п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дилерська компанія "Полтава - Автосвіт" (вул. Європейська, 148, Полтава, Полтавська область, 36008, код 37863097) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, Ідентифікаційний код 30019775, Ел. пошта: office@ugv.com.ua Ел. адреса: ugv.com.ua) 131400 грн. пені, 51100 грн. штрафу , 5475 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.05.24 р.

Суддя Киричук О.А.