Постанова

від 12.08.2024 по справі 917/34/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року м. Харків Справа № 917/34/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,

представників:

від позивача Балабанов Г.Л.;

від відповідача Москаленко І.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.1322П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2024 (суддя Киричук О.А., повний текст складено 01.05.2024) у справі №917/34/24

за позовною заявою Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м.Київ, в особі філії «УГВ-Сервіс», м.Полтава,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дилерська компанія "Полтава - Автосвіт", м.Полтава,

про стягнення 365 000,00 грн. неустойки

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі АТ "Укргазвидобування") в особі філії «УГВ-Сервіс», звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дилерська компанія "Полтава - Автосвіт" (далі ТОВ ДК "Полтава - Автосвіт") про стягнення 365 000,00 грн. неустойки, яка складається з пені 0,1% - 262 800,00 грн. та штрафу 7% - 102 200,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані простроченням відповідачем поставки товару по договору поставки №УГВС 48/25-22 від 18.02.2022 на поставку автомобіля для перевезення людей (18 чоловік) Ford Transit Minibus у кількості 1 шт. на загальну суму 1 459 999,99 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.04.2024 у справі №917/34/24 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ ДК "Полтава - Автосвіт" на користь АТ "Укргазвидобування" 131 400,00 грн. пені, 51 100,00 грн. штрафу, 5 475,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції, перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань пені та штрафу, дійшов висновку, що це нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснене арифметично правильно. За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 262 800,00 грн. та штрафу в розмірі 102 200,00 грн. є обґрунтованими. Водночас, керуючись приписами ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст.233 Господарського кодексу України (далі ГК України), враховуючи відсутність наміру відповідача ухилитись від виконання взятих на себе зобов`язань та інтереси останнього, відсутність доказів наявності у позивача збитків, які були спричинені простроченням відповідача, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність виключних обставин для зменшення належних до стягнення з відповідача пені та штрафу на 50%.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, АТ "Укргазвидобування" в особі філії «УГВ-Сервіс» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2024 у справі №917/34/24 у частині відмови у задоволенні вимог про стягнення неустойки в сумі 182 500,00 грн. (131 400,00 грн. пені та 51 100,00 грн. штрафу) та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення неустойки в сумі 182 500,00 грн. (131 400,00 грн. пені та 51 100,00 грн. штрафу).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає наступне:

- право на нарахування та стягнення неустойки надано позивачу як приписами чинного законодавства України, так і визначено умовами укладеного між сторонами договору. Сплата неустойки відноситься до звичайних комерційних ризиків сторін договору. Укладаючи договір, відповідач взяв на себе комерційні ризики господарської діяльності та усвідомлював наслідки такої діяльності;

- суд першої інстанції здійснив не повне дослідження наявних доказів у справі, а саме не врахував, що відповідач направив на адресу позивача лист №62 (щодо неможливості виконання зобов`язань за договором) лише 22.08.2022, тобто через 180 днів з моменту повномасштабної військової агресії Російської Федерації, чим порушив вимогу пункту 8.2 договору;

- хибними є посилання відповідача на невизначеність умовами договору форми та змісту документів про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відповідно до п.8.3 договору сторони погодили, що доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України. Згідно зі сталою практикою Верховного Суду такими документами є сертифікати Торгово-промислової палати України;

- при посиланні на неможливість виконання зобов`язань контрагентом відповідача місцевим господарським судом не враховано вимогу ст.617 ЦК України. Крім того договір не містить жодного положення/пункту, де встановлено, що постачальник (відповідач) є лише посередником у договорі та не є його фактичним виконавцем;

- застосування зменшення розміру неустойки на 50% є недоцільним та не узгоджується з приписами чинного законодавства України. Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження свого майнового стану. Обставини, якими суд обґрунтовує зменшення розміру неустойки, суперечать принципам справедливості, доброчесності та свободи договірних правовідносин.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/34/24 та відкладено розгляд питання щодо можливості відкриття провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2024 у справі №917/34/24 до надходження матеріалів справи.

Матеріали справи 10.06.2024 надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2024 у справі №917/34/24 та призначено розгляд апеляційної скарги на 12.08.2024.

Через підсистему «Електронний суд» 18.06.2024 від ТОВ ДК "Полтава - Автосвіт" отримано відзив на апеляційну скаргу (вх.8223; у межах визначеного судом строку), за змістом якого відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Відповідач вважає рішення Господарського суду Полтавської області законним, обґрунтованим та таким, що винесене на підставі повного та об`єктивного дослідження всіх матеріалів справи та доказів, наданих сторонами під час судового розгляду, а апеляційну скаргу позивача безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 12.08.2024 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

18.02.2022 між ТОВ ДК Полтава-Автосвіт (далі - постачальник) та AT Укргазвидобування (далі - покупець) в особі філії «УГВ Сервіс» укладено договір поставки №УГВС 48/25-22 (далі - договір) на поставку автомобіля для перевезення людей (18 чоловік) Ford Transit Minibus у кількості 1 шт. (далі - товар) на загальну суму 1 459 999,99 грн.

За умовами п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації/-ях, що додається/-ються до договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказуються у специфікації/-ях, яка є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком №3 до договору та є його невід`ємною частиною (п.1.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору ціна цього договору вказується в специфікаціяї/-ях у гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується, якщо постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник не є резидентом України).

У розділі IV договору сторонами погоджено порядок здійснення оплати. Так, згідно з п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах, зазначених у специфікації/-ях цього договору.

За умовами п.5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації/-ях та графіку поставки до цього договору.

Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (п.5.2 договору).

Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 договору визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Відповідальність сторін погоджена в розділі VII договору.

Згідно з п.7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Пунктом 7.9 договору сторони погодили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості із урахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із урахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару. ПДВ враховується, якщо постачальник є платником ПДВ.

Обставини непереборної сили врегульовані розділом VIII договору.

Так, відповідно до п.8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі.

Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань (п.8.2 договору).

За умовами п.8.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин. У випадку, якщо постачальник надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим органом, ніж Торгово-промислова палата, постачальник зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Сторонами також підписано та скріплено печатками додаток №1 до договору - специфікацію №1 від 18.02.2022 (далі - специфікація).

Згідно з п.1 специфікації загальна вартість товару, що постачається за цією специфікацією, складає до 1 459 999,99 грн. з ПДВ.

Пунктом 3 специфікації передбачено, що строк поставки товару: упродовж 120 календарних днів з дати укладення даного договору (відповідно до графіка поставки товару - додаток №3 до цього договору), але не пізніше 30.09.2022. Дострокова поставка дозволяється. Поставка здійснюється з обов`язковим повідомленням покупця постачальником за 5 днів до дати відвантаження товару шляхом направлення листа на електронну пошту працівника/-ів покупця, вказану в п.3.1 цієї специфікації, про готовність товару до відвантаження із зазначенням номенклатури товару, способу доставки, кількості місць, габаритів товару, ваги нетто/брутто, вартості товару.

Умови та строки оплати: протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару (підписання видаткової накладної та пред`явлення постачальником рахунку на оплату) (п.4 специфікації).

Згідно з графіком поставки товару, що є додатком №3 до договору та його невід`ємною частиною, строк поставки товару становить: 120 календарних днів з дати підписання даного договору, але не пізніше 30.09.2022. Дострокова поставка дозволяється.

Відповідачем 22.08.2022 направлено на адресу позивача лист №62 про настання форс-мажорних обставин, у якому повідомлено, що у зв`язку із продовженням дії військового стану в Україні з 23.08.2022 строком на 90 діб, відповідач не має можливості виконати свої зобов`язання у строки, передбачені договором. До листа додано загальний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Не погоджуючись із означеним листом постачальника щодо форс-мажорних обставин, АТ Укргазвидобування в особі філії «УГВ-Сервіс» направило на адресу ТОВ ДК "Полтава - Автосвіт" претензію №319-060125-01 від 10.03.2023 з вимогою сплатити суму неустойки (пені та штрафу) у розмірі 335 800,00 грн. (пеня в розмірі 233 600,00 грн. та штраф у розмірі 102 200,00 грн.) за прострочення поставки товару по договору.

26.06.2023 АТ Укргазвидобування в особі філії «УГВ-Сервіс» направило на адресу ТОВ ДК Полтава-Автосвіт повідомлення щодо відмови (розірвання) від договору №УГВС 48/25-22 від 18.02.2022 в односторонньому порядку, діючи на підставі п.11.3, п.11.4 договору та ст.ст.610, 611, 651 ЦК України.

За твердженням позивача, датою розірвання договору є 26.06.2023 - дата проставлення поштового штемпеля.

З огляду на те, що відповідач договірні зобов`язання в частині дотримання строків поставки товару не виконав, позивачем на підставі п.7.9 договору нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 262 800,00 грн. та штраф у розмірі 102 200,00 грн.

Судова колегія враховує наступне.

Укладений між сторонами правочин №УГВС 48/25-22 від 18.02.2022 за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Положеннями ч.1 ст.712 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ч.1 ст.265 ГК України, унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто, за договором поставки обов`язку покупця оплатити товар кореспондується обов`язок постачальника передати товар у власність покупця.

Статтями 525, 526 ЦК України, які узгоджуються з положеннями ст.193 ГК України, визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено Господарським судом Полтавської області та не спростовано відповідачем, зобов`язання по договору поставки №УГВС 48/25-22 від 18.02.2022 на поставку автомобіля для перевезення людей (18 чоловік) Ford Transit Minibus у кількості 1 шт. на загальну суму 1 459 999,99 грн. ТОВ ДК "Полтава - Автосвіт" не виконано.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач зазначав про те, що не виконав зобов`язання за договором в результаті обставин надзвичайного характеру, яким він не міг запобігти, неможливість поставки автомобілів (зокрема того, що є предметом укладеного між сторонами договору) Товариством з обмеженою відповідальністю "Віннер Імпорте України, ЛТД", яке є єдиним авторизованим імпортером та дистриб`ютором продукції "Форд Мотор Компанії" на територію України, через активні військові дії та введення військового стану.

За змістом апеляційної скарги позивач зазначає про те, що при посиланні на неможливість виконання зобов`язань контрагентом відповідача місцевим господарським судом не враховано вимогу ст.617 ЦК України, якою передбачено, що недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не звільняє останнього від відповідальності за порушення зобов`язання.

Водночас, такі посилання апелянта є безпідставними, оскільки за змістом оскаржуваного рішення Господарський суд Харківської області дійшов висновку, що з урахуванням ст.617 ЦК України, ст.218 ГК України посилання відповідача на невиконання зобов`язань ТОВ "Віннер Імпорте Україна, ЛТД" перед ТОВ ДК "Полтава-Автосвіт" не є підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення договірних зобов`язань перед позивачем.

Щодо посилань скаржника на порушення відповідачем вимог договору щодо повідомлення про виникнення обставин непереборної сили Східний апеляційний господарський суд зауважує наступне.

Як зазначалося вище за текстом постанови, відповідно до п.8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Пунктом 8.2 договору погоджено, що сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань.

Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, умовами договору сторони погодили порядок повідомлення про виникнення обставин непереборної сили та підстави для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань у разі виникнення обставин непереборної сили.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач наголошує на тому, що місцевий господарський суд здійснив не повне дослідження наявних доказів у справі, а саме не врахував, що відповідач направив на адресу позивача лист №62 (щодо неможливості виконання зобов`язань за договором) лише 22.08.2022, тобто через 180 днів з моменту повномасштабної військової агресії Російської Федерації, чим порушив вимогу пункту 8.2 договору.

Однак такі твердження скаржника спростовуються змістом оскаржуваного рішення, в якому Господарський суд Полтавської області зауважив на тому, що ТОВ ДК "Полтава-Автосвіт" повідомило позивача про настання обставин непереборної сили 22.08.2022, тобто з порушенням строку, визначеного пунктом 8.2 договору. Означене, у свою чергу, стало однією з підстав відхилення судом першої інстанції посилань відповідача на обставини непереборної сили як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

За змістом апеляційної скарги позивач, разом з іншим, зауважує на тому, що хибними є посилання відповідача на невизначеність умовами договору форми та змісту документів про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), оскільки згідно зі сталою практикою Верховного Суду такими документами є сертифікати Торгово-промислової палати України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими твердженнями скаржника з огляду на наступне.

За умовами п.8.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин. У випадку, якщо постачальник надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим органом, ніж Торгово-промислова палата, постачальник зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу.

Відповідно до положень ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також п.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України №44(5) від 18.12.2014) єдиним документом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), є сертифікат Торгово-промислової палати України (далі ТПП України) чи уповноваженої нею регіональної ТПП.

З положень пунктів 6.1, 6.2 Регламенту вбачається, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак, сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається відповідач, адресований всім, кого це стосується, носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Означений лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (у розглядуваному випадку відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність у нього форс-мажорних обставин.

Судова колегія звертає увагу, що ТОВ ДК "Полтава - Автосвіт" не надано сертифікату ТПП України як доказу, який би підтвердив наявність саме у відповідача форс-мажорних обставин, що стали причиною неможливості виконання зобов`язань за договором поставки.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачем наявності підстав для звільнення ТОВ ДК "Полтава - Автосвіт" від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Статтею 611 ЦК України врегульовано, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У силу приписів ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст.ст.549, 611 ЦК України та ст.ст.216-218, 230 ГК України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати сплати пені та штрафу.

Як зазначалося вище за текстом постанови, за умовами п.7.9 договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості із урахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із урахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 262 800,00 грн. за період з 01.10.2022 по 29.03.2023 та штраф у розмірі 102 200,00 грн.

Перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань, Господарський суд Полтавської області дійшов висновку, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України та здійснені позивачем арифметично правильно. Як наслідок, суд першої інстанції зазначив, що вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 262 800,00 грн. та штрафу у розмірі 102 200,00 грн. є обґрунтованими.

Разом з тим, місцевий господарський суд, керуючись приписами ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України дійшов висновку про наявність у даному випадку виключних обставин для зменшення належних до стягнення з відповідача пені та штрафу на 50%.

Не погоджуючись із таким висновком суду, позивач за змістом апеляційної скарги зазначив, що застосування зменшення розміру неустойки на 50% є недоцільним та не узгоджується з приписами чинного законодавства України; відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження свого майнового стану; обставини, якими суд обґрунтовує зменшення розміру неустойки, суперечать принципам справедливості, доброчесності та свободи договірних правовідносин.

Надаючи оцінку означеним доводам скаржника, Східний апеляційний господарський суд враховує наступне.

Нормами ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України передбачено право суду при прийнятті рішення на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Так, частиною 3 ст.551 ЦК України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч.1). Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2).

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин та врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, та розмір такого зменшення. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України), а також принципах господарського судочинства відповідно до ст.2 ГПК України. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №910/1269/23.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, а також у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №917/612/23, від 10.01.2024 у справі №910/1041/23.

Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у ст.551 ЦК України та у ст.233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Подібний висновок міститься в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.

Під час розгляду справи Господарським судом Полтавської області ТОВ ДК "Полтава - Автосвіт" посилалося на сукупність наступних обставин:

- договір укладено напередодні початку широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України, що мало наслідком, у тому числі суттєві порушення, а часто припинення бізнесових зв`язків у ланцюгах постачання товарів (послуг) через вкрай високі для суб`єктів господарювання ризики втрати майна (активів) або його пошкодження та пряму високу загрозу життю та здоров`ю співробітників;

- на момент настання строку поставки товару за договором дію правового режиму воєнного стану було продовжено на дев`яноста діб згідно з Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №573/2022 від 12.08.2022;

- постачальник (відповідач) не є виробником товару (транспортного засобу, який є предметом закупівлі за договором) чи його імпортером, а лише є офіційним дилером, тобто здійснює продаж та обслуговування продукції FORD згідно з дилерським договором про продаж та обслуговування №099F від 01.01.2022, який укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Віннер Імпортс Україна ЛТД;

- ТОВ Віннер Імпортс Україна ЛТД, як єдиний офіційний імпортер, листом №205 від 02.12.2022 підтвердило відмову виробника - Форд Мотор Компані здійснювати поставу автомобілів на територію України у зв`язку із введенням на території України воєнного стану.

Виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності та розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, з огляду на функцію, що виконує неустойка, яка водночас не є каральною санкцією, та необхідність у дотриманні розумного балансу інтересів сторін спору під час вирішення питання щодо застосування до боржника цивільної відповідальності у вигляді стягнення неустойки, враховуючи відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором, приймаючи до уваги відсутність наміру відповідача ухилитися від виконання взятих на себе зобов`язань, Східний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру належних до стягнення з відповідача пені та штрафу на 50%, що з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.

Судова колегія відхиляє посилання апелянта на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №909/1033/21. У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст.233 ГК України і ч.3 ст.551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст.ст.86, 210, 237 ГПК України. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2024 у справі №917/34/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.08.2024

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова