Постанова

від 16.04.2024 по справі 301/787/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 301/787/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 квітня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Сливки С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Данканич Василь Васильович, на заочне рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 13 травня 2022 року, ухвалене головуючою суддею Пітерських М.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс», де третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача є: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Хрипта Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

встановив:

у лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Хрипти О.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 09 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинений виконавчий напис №122496 про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» 66 077,35 грн.

Позивач вважає, що оскаржуваний виконавчий напис №122496 від 09.06.2021 року є таким, що не підлягає виконанню, оскільки, не надані належні та допустимі докази безспірності заборгованості. Також відповідачем жодного разу не надсилались позивачу вимоги про усунення порушень умов кредитного договору. Позивачем не укладалися будь-які кредитні договори з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», які би посвідчувалися нотаріально, тому можна зробити висновок, що нотаріусом було вчинено виконавчий напис на підставі договору, який нотаріально не посвідчувався.

16 грудня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Хриптою О.О. відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 на підставі виконавчого напису №122496 від 09.06.2021 року. Згідно з п.3 постанови про відкриття виконавчого провадження прийнято рішення про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 6607,74 грн.

Відповідач жодного документу, який встановлював би заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не має. Викладене вище дає всі підстави вважати, що грошова сума у розмірі 66 077,35 грн стягується з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса №122496 від 09.06.2021 незаконно та протиправно, чим порушує права ОСОБА_1 .

Вважав, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням вимог ч.3 ст.51, 87 ЗУ «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій, а тому, виконавчий напис №122496 вчинений 09 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Заочним рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 13 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Данканич В.В., не погоджуючись з вказаним рішення суду, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати таке рішення та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову щодо визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №122496 від 09.06.2022, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах цивільної справи відсутні копії кредитного договору, копії виконавчого напису, копії документів, які стали підставою для вчинення нотаріусом виконавчого напису №122496 від 09.06.2021 та підставою для відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 від 16.12.2021. Виходячи з викладеного суд першої інстанції позбавлений можливості перевірити доводи позивача про те, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчувався та з підстав, що не передбачені законом.

Вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, виходячи з наступного.

По-перше, судом першої інстанції не враховано, що відповідачем по справі не надані належні та допустимі докази безспірності заборгованості.

По-друге, судом не взято до уваги, що апелянтом не укладався будь-який кредитний договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс», який би посвідчувався нотаріально.

Разом з тим апелянт не має копії будь-яких кредитних договорів, які нібито ним з відповідачем по справі укладались, копії виконавчих написів та будь яких документів які б підтверджували укладення апелянтом кредитних договорів. У зв`язку з чим, апелянтом на підставі ст.84 ЦПК України було заявлено клопотання про витребування від приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Хрипта О.О. виконавчого напису №122496, вчиненого 09.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. Однак, такі документи приватним виконавцем до суду не було надано.

Відповідач жодного документу, який встановлював би заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не надав. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що підлягає виконанню.

Оскільки, суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин справи, а тому дійшов до передчасно висновку про відмову в задоволенні позову.

В дане судове засідання сторони не з`явились і не надали заяв/клопотань про відкладення судового розгляду.

За змістом ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

А відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За правилами пункту 2 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.

Згідно частини 5 статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Довідками Закарпатського апеляційного суду від 16.02.2024 року підтверджено доставку "Судової повістки про виклик до суду в цивільній справі" у формі електронного листа надісланого: адвокату Данканич Василю Васильовичу на його електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а.с. 163; ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на його електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_3, а.с. 164; приватному виконавцю виконавчого округу Закарпатської області Хрипта Олександру Олександровичу на його електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а.с. 165.

Також надіслано повідомлення приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгену Михайловичу у додаток "Viber" на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , щодо документа "Судова повістка про виклик до суду в цивільній справі", а.с. 161.

Як зазначено у частині 1 статті 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Та пунктом 2 частини 3 статті 223 ЦПК України зазначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Згідно частини 4 статті 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки відповідача та/або учасника справи, суд розглядає справу у їх відсутності. Зазначені норми дисциплінують відповідача та/або учасника справи і стимулюють їх належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.

З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей апеляційного процесу, та зважуючи на неодноразовість неявки сторін у справі те що позивач і відповідач надали усі докази, які вважали за потрібне надати суду, тож такі у їх сукупності дозволяють суду вирішити заявлені позовні вимоги. Відтак, наведене на думку колегії суддів з приводу розгляду справи за відсутності позивача та його представника - адвоката, відповідача та третіх осіб не призведе до порушення процесуальних прав учасників справи у спірних правовідносинах.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що згідно приписів ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка учасників справи, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

А ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відхиляючи заявлені позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що перевірити доводи позивача стосовно того, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, та з підстав, що не передбачені законом, суд позбавлений можливості. Відтак, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Проте з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується через те, що такий не узгоджується з матеріалами справи, а також не відповідає вимогам норм процесуального та матеріального права.

Так, у ході апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що згідно Оферти на укладення угоди про надання кредиту № 501126572 від 27.03.2019 року, ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти Угоду про надання кредиту, обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та Банком. За умовами споживчого кредиту, ОСОБА_1 отримав кредит у виді «Кредит готівкою» у сумі 49 999,00 гривень за фіксованою ставкою 33.00%, а за період з 12-го по 23-й місяць користування кредитом, ставка 28.00%; а за період з 24-го по 24-й місяць користування кредитом, ставка 23.00%. Кредит видано на строк 24 місяці, та підлягає поверненню 27.03.2021 року. Кредит надано позичальнику для власних потреб у розмірі: 25263,32 грн. шляхом переказу коштів на рахунок № НОМЕР_2 відкритий в АТ «Альфа-Банк»; та на повернення заборгованості за кредиту № 501153964 від 09.08.2018 року у розмірі 24735,68 грн. шляхом переказу коштів на рахунок № НОМЕР_3 відкритий в АТ «Альфа-Банк», а.с. 152 (на звороті).

Згідно виконавчого напису від 09 червня 2021 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 122496, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», якому ТзОВ «ФК Форт» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021 року, та якому в свою чергу АТ «Альфа-Банк» на підставі Договору факторингу № 1 від 22.02.2021 року відступлено право вимоги за Кредитним договором № 501126572 від 27.03.2019 року, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . Запропоновано стягнути з ОСОБА_1 за період з 23.02.2021 року до 03.06.2021 року суму в розмірі: 36 792,27 грн. заборгованості за тілом кредиту; 28 315,18 грн. заборгованість за відсотками та комісією; 919,90 грн. заборгованість за штрафними санкціями та 50,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 66 077,35 гривень, а.с. 153.

Приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Хриптою О.О., здійснено постановою від 16.12.2021 року відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_4 з примусового виконання Виконавчого листа №122496 від 09.06.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 66 077,35 гривень на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», а.с. 9 - 10.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що Заочне рішення Іршавського районного суду від 13 травня 2022 року не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках

і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів,

в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) Ї «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Апеляційним судом встановлено обставини, які свідчать про те, що серед документів наданих ТзОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» приватному нотаріусу Остапенко Є.М. для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого Кредитного договору № 501126572 від 27.03.2019 року, за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній.

Надана ТзОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» приватному нотаріусу Оферта на укладення угоди про надання кредиту № 501126572 від 27.03.2019 року, якою ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти Угоду про надання кредиту, обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб не є нотаріально посвідченою, та не містить розрахунку безспірних нарахованих сум станом на 27.03.2021 року (дати повернення кредиту), тоді як у виконавчому написі заборгованість стягнуто за період по 03.06.2021 року, включно. А отже, надана Оферта на укладення угоди про надання кредиту № 501126572 від 27.03.2019 року не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

За таких обставин суд першої інстанції мав задовольнити позов ОСОБА_1 у зв`язку з недотриманням приватним нотаріусом Остапенко Є.М. умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Разом з наведеним, слід наголосити на тім, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відтак, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відтак, апеляційний суд з огляду на викладене зазначає, що сторонам надано вичерпну відповідь на всі вагомі, ключові та доречні питання, порушені в апеляційній скарзі, які мають значення для вирішення даного спору.

Проте, наведеного суд першої інстанції не врахував, та помилково дійшов висновку про відхилення заявлених вимог.

Зважуючи на встановлене у контексті вимоги пунктів 1 - 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, колегія суддів належним чином дослідивши усі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшла обґрунтованого висновку про те, що право позивача у спірних правовідносинах є порушеним, тому така позовна вимога підлягає задоволенню у цілому за вищенаведених доводів, та у зв`язку із цим і доводи апеляційної скарги також є підставними.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

У відповідності до змісту Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0365401 від 28.04.2015 року в ОСОБА_1 наявна друга група інвалідності, яку встановлено безтерміново, а.с. 4.

Відповідно до положень пункту 9 частини 1 статті 5 ЗУ Про судовий збір, особи з інвалідністю II групи, звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 як особа, яка має інвалідність ІІ групи звільнений від сплати судового збору як у суді першої так і апеляційної інстанцій, то зазначений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави Україна.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом, який відноситься до спорів немайнового характеру, то судовий збір у суді першої інстанції становить 992,40 грн., а в суді апеляційної інстанції 1488,60 (992,40 х 150%) грн., та разом становить суму 2481,00 гривень, яку і належить стягнути на користь держави.

Враховуючи наведене та керуючись приписами статей 141, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Данканич Василь Васильович, задовольнити.

Заочне рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 13 травня 2022 року скасувати та постановити у цій справі постанову про задоволення позову.

Виконавчий напис за № 122496 від 09 червня 2021 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 66.077,36 гривень, визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс» на користь держави Україна судові витрати у розмірі 2.481,00 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 30 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: