Ухвала

від 01.05.2024 по справі 473/1653/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

01 травня 2024 р. справа № 473/1653/24 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Мороз А. О., ознайомившись з

позовомкомунальної організації «Вознесенський міський центр фізичного здоров`я населення «Спорт для всіх», вул. Шевченка, 63А, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, 56501,

до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

провстановлення факту мобінгу

ВСТАНОВИВ:

Комунальна організація «Вознесенський міський центр фізичного здоров`я населення «Спорт для всіх» (далі - позивач) звернулась до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд: встановити факт мобінгу (цькування) у період з травня 2021 року по березень 2024 року, що здійснюється навмисно інструктором з плавання комунальної організації «Вознесенський міський центр фізичного здоров`я населення «Спорт для всіх» Горицьким Русланом Миколайовичем по відношенню до директорки комунальної організації «Вознесенський міський центр фізичного здоров`я населення «Спорт для всіх» ОСОБА_2 , що призвело до погіршення стану здоров`я: фізичного, емоційного та психологічного. А головне псує її ділову репутацію як жінки, яка має досвід роботи на керівних посадах у різних сферах діяльності більше 16 років.

Ухвалою від 03.04.2024 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області передав справу за підсудністю до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Дослідивши позовну заяву з додатками, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. При цьому, суд виходить з наступного.

Стаття 4 п. 1, 2 КАС України передбачає, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. В свою чергу публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем у даній справі є комунальна організація «Вознесенський міський центр фізичного здоров`я населення «Спорт для всіх», вимоги що заявлені позивачем стосуються встановлення факту мобінгу (цькування), що здійснюється інструктором з плавання комунальної організації «Вознесенський міський центр фізичного здоров`я населення «Спорт для всіх» ОСОБА_1 по відношенню до директорки комунальної організації «Вознесенський міський центр фізичного здоров`я населення «Спорт для всіх» ОСОБА_2.

Згідно розпорядження Вознесенського міського голови від 10.02.2023 року № 47-рк "Про продовження дії контракту № 65 від 09.04.2021 року зі змінами та затвердження додаткової угоди до нього", відповідно до ч. 2 ст. 23 Кодексу законів про працю України, керуючись п. 20 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" продовжено з 12.04.2023 року контракт № 65 від 09.04.2021 року зі змінами, укладений з ОСОБА_2 , директором комунальної організації «Вознесенський міський центр фізичного здоров`я населення «Спорт для всіх». терміном на 1 (один) рік.

Таким чином, ОСОБА_2 не є державним службовцем, натомість перебуває у трудових відносинах за контрактом.

Так, відповідно до статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Цивільного кодексу України, суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не є державним службовцем, на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України "Про державну службу", у той же час поширюється дія гарантій, передбачених КЗпП України.

Із змісту вимог заяви вбачається, що позивач просить суд встановити факт мобінгу.

В Україні врегульовано на законодавчому рівні права та гарантії для працівників, які постраждали від проявів мобінгу на робочому місці.

11.12.2022 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)" від 16.11.2022 року № 2759-IX (далі - Закон № 2759).

Вказаний закон доповнює Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) новою статтею 2-2 "Заборона мобінгу (цькування)". У статті, зокрема, визначено:

мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Також частину першу статті 5-1 доповнено абзацом восьмим такого змісту: "правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили".

Правова конструкція цієї норми свідчить про можливість визнання (встановлення) факту мобінгу (цькування) в судовому порядку.

Юридичні факти - це фактичні обставини дійсності, з правовою моделлю яких пов`язано настання наслідку у вигляді виникнення, зміни або припинення суб`єктивних цивільних прав, юридичних обов`язків, а також цивільних правовідносин в цілому.

Так, згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною другою статті 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про встановлення факту, який має юридичне значення підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Суд зауважує, що подаючи цей позов, позивач діє перш за все на захист своїх трудових прав (директорки ОСОБА_2 ), складовою частиною яких, із прийняттям Закону № 2759, став захист від мобінгу, правові наслідки вирішення цього спору ні в якій частині не стосуються сфери публічно-правових відносин.

З вищенаведеного слідує, що спір між сторонами виник з трудових відносин, що за своєю правовою природою не пов`язаний із здійсненням відповідачем владних управлінських функцій (натомість відповідачем у справі є фізична особа), тобто не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги позивача не мають ознак публічно-правового спору, які передбачені нормами КАС України.

Відповідно до приписів ст. 170 ч. 1 п. 1 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Як визначено частиною 6 тієї ж статті, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Суд роз`яснює позивачу, що заявлені в позові вимоги належить розглядати за правилами цивільного судочинства. Позивач має право подати позов до місцевого загального суду за правилами територіальної підсудності, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись ст. ст. 170, 241, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Роз`яснити комунальній організації «Вознесенський міський центр фізичного здоров`я населення «Спорт для всіх» право на звернення з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства до місцевого загального суду за правилами територіальної підсудності, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву разом з усіма доданими до неї матеріалами.

4. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя А. О. Мороз