Ухвала

від 01.05.2024 по справі 400/11695/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 травня 2024 року

м. Київ

справа №400/11695/23

адміністративне провадження № К/990/14739/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Уханенка С.А.,

суддів: Кашпур О.В., Прокопенка О. Б.,

перевірив касаційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

-визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік у загальній кількості 39 календарних днів;

- зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік в загальній кількості 39 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення - 12 липня 2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , як особі начальницького складу, що повторно звільнилася зі служби, одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно статтею 9 Закону України №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, тобто, за період з 22 червня 2021 року до дня звільнення з ДБР 12 липня 2023 року;

- зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як особі начальницького складу, що повторно звільнилася зі служби, одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно статтею 9 Закону України №2262-XIІ від 09 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, тобто за період з 22 червня 2021 року до дня звільнення з ДБР 12 липня 2023 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік у загальній кількості 39 календарних днів. Зобов`язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік в загальній кількості 39 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення - 12 липня 2023 року. Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , як особі начальницького складу, що повторно звільнилася зі служби, одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно із статтею 9 Закону України № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, тобто за період з 22 червня 2021 року до дня звільнення з ДБР 12 липня 2023 року. Відмовлено в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як особі начальницького складу, що повторно звільнилася зі служби, одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно із статтею 9 Закону України № 2262-XIІ від 09 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, тобто, за період з 22 червня 2021 року до дня звільнення з ДБР 12 липня 2023 року.

16 квітня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Миколаївським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Відповідач зазначає, що відсутня єдина правозастосовча практика щодо вирішення спірних правовідносин, оскільки Верховним Судом відповідного правового висновку ще не сформовано.

Щодо виняткового значення цієї справи відповідач зазначає, що справа в межах якої подається ця касаційна скарга, стосується виплати компенсації за невикористані дні відпустки, а отже, прямо чи опосередковано вона зачіпає інтереси всіх осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо наявності підпункту «а» пункту 2 частини пятої статті 328 КАС України з огляду на те, що вони мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі. При цьому заявником касаційної скарги не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в цьому випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте в касаційній скарзі скаржник обґрунтувань щодо винятковості цієї справи не наводить, тому з огляду на це, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

З огляду на відхилення Верховним Судом зазначеної заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності -засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС.А. Уханенко О.В. Кашпур О.Б. Прокопенко