Постанова

від 02.05.2024 по справі 487/1823/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

02.05.24

22-ц/812/589/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 487/1823/24

Провадження № 22-ц/812/589/24 Суддя-доповідач апеляційного суду: Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

02 травня 2024 року м. Миколаїв справа 487/1823/24

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомленняучасників справицивільну справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 лютого 2024 року, постановлену під головуванням судді Сухаревич З.М., за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, відшкодування збитків та моральної шкоди,

встановив:

23 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 221 200,00 грн, у відшкодування збитків 4618,86 грн, інфляційні втрати в сумі 103 164,44 грн і три проценти річних в сумі 20 688,40 грн, у відшкодування моральної шкоди 110 600 грн та судові витрати 75,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він з належних йому рахунків, які розміщені банківських установах, з метою інвестування коштів для участі в біржовій торгівлі, перерахував на належний ФОП ОСОБА_2 рахунок грошові кошти з призначенням платежу «за послуги» на загальну суму 221 200,00 грн.

Вказував, що жодних домовленостей (угод, договорів, тощо), жодних послуг відповідач не надав.

Посилаючись на порушення його прав як споживача, ОСОБА_1 просив стягнути вищевказані кошти.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 лютого 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення коштів, відшкодування збитків та моральної шкоди передано за підсудністю до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області.

Передаючи матеріалипозовної заявиза підсудністюна розглядШосткинського міськрайонногосуду Сумськоїобласті,суддя виходив з того, що у спірних правовідносинах позивач не є споживачем послуг, а тому норми ч. 5 ст. 28 ЦПК України у цій справі не підлягають застосуванню. Вказана справа повинна розглядатися за зареєстрованим місцем проживанням відповідача АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції дійшов висновку, що вказана справа не підсудна Заводському районному суду м. Миколаєва, а підсудна Середино-Будському районному суду Сумської області. Врахувавши, що Вища рада правосуддя рішенням від 12 жовтня 2023 року № 974/0/15-23 змінила територіальну підсудність судових справ на Шосткинський міськрайонний суд Сумської області, суд першої інстанції передав справу за підсудністю до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зазначав, що кошти ним сплачувались на підприємницький рахунок відповідача, відкритий ним як суб`єктом господарської діяльності, а в платіжних інструкціях вказував, що кошти сплачував «за послуги».

Під час перерахування коштів він мав намір сплатити «стартовий внесок», внести на «депозитний рахунок» в організації «Траст Макворі Кепітал», а також оплатити банківську комісію, резервування коштів та послуг НБУ за виведення своїх коштів. Позивач був переконаний, що ФОП ОСОБА_2 був авторизованим представником вказаної компанії в Україні, уповноваженим на здійснення платіжних операцій з прийняття інвестицій від громадян, як йому пояснював менеджер цієї компанії.

Вказував, що дійсно, у нього з відповідачем не було жодних домовленостей (угод, договорів, тощо), жодних послуг відповідач йому не надав. Однак ці обставини, на думку заявника, не спростовують наявність споживчих правовідносин. Навпаки, вони є додатковим підтвердженням того, що правочини з надання послуг між ним та відповідачем мали дефектний характер та зі сторони відповідача були здійснені з використанням нечесної підприємницької практики.

Вважав, що суд першої інстанції допустив звужене тлумачення споживчих правовідносин і неправомірно відмовив у застосуванні правил альтернативної підсудності, передбачених частиною п`ятою статті 28 ЦПК України.

Крім того, зазначав, що вказавши в оскаржуваній ухвалі про те, що у спірних правовідносинах він не є споживачем послуг, суд першої інстанції фактично вдався до встановлення обставин, які мають значення для справи, які повинні встановлюватися під час ухвалення рішення по суті справи, а їх оцінка на предмет достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена. Посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2023 року у справі №990/114/23.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Зважаючи на вимоги частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду, зазначений в пункті 9 частини першої статті 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

01 травня 2024 року до апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі.

02 травня 2024 року до апеляційного суду надійшов електронний документ - клопотання ОСОБА_2 про відкладення судового засідання у зв`язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні у даній справі через відсутність мобільного покриття в дорозі в зону активних бойових дій, де саме і проживає, із запланованого лікування, яке закінчилося 01 травня 2024 року. Згідно довідки Миколаївського апеляційного суду від 02 травня 2024 року при перевірці вказаного електронного документа було виявлено, що кваліфікований електронний підпис ОСОБА_2 та Рада Ткач відсутній.

Положення ЦПК України не містять норм про можливість подачі до суду процесуальних документів в електронній формі, зокрема, у форматі WORD, PDF або JPG, шляхом їх надіслання на електронну пошту. Проте, не виключається подання заяв, клопотань тощо за правилами ЦПК України, сформованих в підсистемі «Електронний суд» та скріплених електронним цифровим підписом (ЕЦП), з урахуванням положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно зі ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Статтею 6 вказаного Закону України встановлено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ст.7 зазначеного Закону України оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п.15, 27, 44 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис-електронні дані,що додаютьсядо іншихелектронних данихабо логічноз нимипов`язуються івикористовуються підписувачемяк підпис; кваліфікований електроннийпідпис -удосконалений електроннийпідпис,що створюєтьсяз використаннямзасобу кваліфікованогоелектронного підписуі базуєтьсяна кваліфікованомусертифікаті електронногопідпису; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.

Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (ч.6 ст.18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

За правилами ч.2 ст.18 Закону України «Про електроннуідентифікацію таелектронні довірчіпослуги» у процесіпідтвердження кваліфікованогоелектронного підписучи печаткидійсність такихпідпису чипечатки підтверджується,за умови: використання для створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки, який відповідає вимогам, встановленимчастиною другоюстатті 23цього Закону; видачікваліфікованого сертифікатаелектронного підписучи печаткикваліфікованим надавачемелектронних довірчихпослуг тайого чинностіна моментстворення кваліфікованогоелектронного підписучи печатки;відповідності значеннявідкритого ключайого значенню,яке міститьсяв кваліфікованомусертифікаті електронногопідпису чипечатки; правильноговнесення унікальногонабору даних,які визначаютьпідписувача чистворювача електронноїпечатки,до кваліфікованогосертифіката електронногопідпису чипечатки; зазначенняу кваліфікованомусертифікаті електронногопідпису провикористання вньому псевдоніма(уразі йоговикористання особоюна моментстворення кваліфікованогоелектронного підпису); підтвердженнятого,що особистийключ,який використовувавсядля створеннякваліфікованого електронногопідпису чипечатки,зберігається взасобі кваліфікованогоелектронного підписучи печатки; відсутностіпорушення цілісностіелектронних даних,з якимипов`язаний цейкваліфікований електроннийпідпис чипечатка; дотримання вимог, встановленихчастиною першоюстатті 17-1цього Закону,на моментстворення кваліфікованогоелектронного підписучи печатки. Під час надання кваліфікованої електронної довірчої послуги створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки використовується Довірчий список для перевірки статусу кваліфікованої електронної довірчої послуги, яку надає такий кваліфікований надавач електронних довірчих послуг.

У зв`язку тим, що вказане клопотання не має кваліфікованого електронного підпису, то це клопотання вважається таким, що не підписане особою, яка її подала, а відповідно не приймається апеляційним судом до уваги.

Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги приходить до наступного.

Частиною третьою статті 42 Конституції України зазначено, що «держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів».

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).

Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Звернувшись до Заводського районного суду м. Миколаєва за захистом прав споживачів позивач посилався на те, що він з належних йому рахунків, які розміщені банківських установах, з метою інвестування коштів для участі в біржовій торгівлі, перерахував на належний ФОП ОСОБА_2 рахунок грошові кошти з призначенням платежу «за послуги» на загальну суму 221 200,00 грн. Вказував, що жодних домовленостей (угод, договорів, тощо), жодних послуг відповідач не надавав. Правочини з надання послуг між ним та відповідачем мали дефектний характер та зі сторони відповідача були здійснені з використанням нечесної підприємницької практики. Посилаючись на Закон України «Про захист прав споживача» позивач звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва за захистом порушених прав.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п.17 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

За загальним правилом (ст.27 ЦПК) позови до фізичних осіб пред`являються у суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.

Відповідно до ч.5 ст.28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Таким чином, у спорах, що стосуються захисту прав споживачів діє альтернативна підсудність за вибором споживача.

Враховуючи, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про направлення справи на розгляд до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області.

При цьому районний суд передчасно вдався до аналізу предмета спору та характеру правовідносин між сторонами на стадії визначення підсудності справи.

Відповідно частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що заява не розглядалася по суті. Судом першої інстанції постановлено ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та яка оскаржується заявником.

Відповідно до вимог статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно положень частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційним судом рішення суду не змінювалось і не приймалося нове, відсутні передбачені статтею 141 ЦПК України підстави для розподілу судового збору.

Керуючись ст.367, 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 лютого 2024 року скасувати.

Справу №487/1823/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, відшкодування збитків та моральної шкоди для продовження розгляду направити до Заводського районного суду м. Миколаєва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складений 02 травня 2024 року.