Ухвала

від 03.07.2024 по справі 487/1823/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/1823/24

Провадження № 2/487/2209/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Удовиченко Д.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2024 року до Заводського районного суду м. Миколаєва, після скасування ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.02.2024, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення коштів, відшкодування збитків та моральної шкоди, в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь кошти в сумі 221200,00 грн, збитків в сумі 4618,86 грн, інфляційні втрати в сумі 103164,44 грн і три проценти річних у сумі 20688,40 грн, моральну шкоду в сумі 110600,00 грн, судові витрати 75 грн.

Ухвалою суду від 20 червня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

01 липня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та будь-яке інше нерухоме майно ОСОБА_2 .

Зазначена заява передана судді 03.07.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є майнова вимога - стягнення з ОСОБА_2 коштів в сумі 221200,00 грн, збитків в сумі 4618,86 грн, інфляційні втрати в сумі 103164,44 грн і три проценти річних у сумі 20688,40 грн, моральну шкоду в сумі 110600,00 грн, судові витрати 75 грн. Ціна позову: 460 271,70 грн.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначає, що відповідач лише два місяці здійснював підприємницьку діяльність, не сплачував податковий борг, а сплатив після відкриття виконавчого провадження, у провадженні інших судів перебувають цивільні справи за позовом до ОСОБА_2 та існує імовірність інших позовів.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, виходячи з предмету спору, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи виконавчою службою буде примусово стягнуто грошові кошти, реалізовано належне відповідачу майно, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

При цьому, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Суд враховує, що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

При цьому обраний вид забезпечення позову (арешт та грошові кошти та нерухоме майно) не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Між тим, враховуючи що неможливо встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать Відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 460 271,70 грн (ціна позову) доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Таким чином, суд дійшов висновку про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах ціни позову.

Відтак, заяву слід задовольнити частково.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.149-154, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Забезпечити позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), про стягнення коштів, відшкодування збитків та моральної шкоди, а саме:

накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , які знаходяться на всіх рахунках ОСОБА_2 в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , у межах суми позову 460 271,70 грн.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. (частини 7, 8 статті 158 ЦПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження.

Особи винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність встановлену законом.

Ухвала складена 03 липня 2024 року.

Суддя: З.М. Сухаревич