Постанова

від 30.04.2024 по справі 183/13097/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5077/24 Справа № 183/13097/23 Суддя у1-йінстанції - Парфьонов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів Барильської А.П., Ткаченко І.Ю.

при секретарі Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на додаткове рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання права власності на суму недоотриманої пенсії у порядку спадкування за законом, стягнення суми недоотриманої пенсії у порядку спадкування за законом, стягнення суми недоотриманої пенсії згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі ГУ ПФУ в Луганській області) про визнання права власності на суму недоотриманої пенсії у порядку спадкування за законом, стягнення суми недоотриманої пенсії у порядку спадкування за законом, стягнення суми недоотриманої пенсії згідно свідоцтва про право на спадщину за законом та просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на суму недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_2 , не була одержана ним за життя та не включена до свідоцтва про право на спадщину за законом у розмірі 79 226,77 грн., у порядку спадкування за законом; стягнути з ГУ ПФУ в Луганській області на її користь суму недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_2 , не була одержана ним за життя та не включена до свідоцтва про право на спадщину за законом у розмірі 79 226,77 грн., у порядку спадкування за законом; стягнути з ГУ ПФУ в Луганській області на її користь суму недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_2 , але не була одержана ним за життя у розмірі 194 661,12 грн. згідно зі свідоцтва про право на спадщину за законом НРМ №627333, зареєстроване в реєстрі за №1937, від 26 серпня 2021 року. Стягнути судові витрати.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ГУ ПФУ в Луганській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію, яка була нарахована ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 194 661,12 грн., яка входить до складу спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом НРМ №627333, зареєстрованого в реєстрі за №1937 від 26 серпня 2021 року. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на суму недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_2 , однак не була одержана ним за життя та не включена до складу спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом у розмірі 79 226,77 грн. Стягнуто з ГУ ПФУ в Луганській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію, яка належала померлому ОСОБА_2 та не включена до складу спадщини згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом НРМ №627333, зареєстрованим в реєстрі за №1937 від 26 серпня 2021 року у розмірі 79 226,77 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2 191,10 грн.

27 лютого 2024 року було подано заяву про ухвалення додаткового рішення. В якій позивачка просила стягнути з ГУ ПФУ в Луганській області судові витрати у розмірі 14 000 грн.

Додатковим рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року стягнуто зарахунок бюджетнихасигнувань ГУПФУ вЛуганській областіна користь ОСОБА_1 судові витратиу видівитрат,пов`язаних зрозглядом справи,на професійнуправничу допомогуу розмірі14000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у стягненні судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що витрати неспівмірні, необґрунтовані та не відповідають критерію розумності судових витрат.

Позивачка правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість додаткового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2024 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивачки судовий збір.

27 лютого 2024 року позивачка звернулася з заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки її позовні вимоги були задоволені, а питання відносно витрат на правову допомогу не вирішене.

Додатковим рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року стягнуто зарахунок бюджетнихасигнувань ГУПФУ вЛуганській областіна користь ОСОБА_1 судові витратиу видівитрат,пов`язаних зрозглядом справи,на професійнуправничу допомогуу розмірі14000 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною першою статті 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно до пунктів 1,2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу,а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Судом першої інстанції було встановлено, що до заяви про ухвалення додатково рішення було подано докази відповідні докази, а саме копію договору про надання правової допомоги від 21 вересня 2023 року та ордеру, акт про прийняття-передачу наданих послуг від 26 лютого 2024 року з якого вбачається що адвокатом виконані наступні послуги: консультація клієнта 1 год. 30 хв. - 1 500 грн., збір доказів та складання адвокатських запитів 6 годин - 6 000 грн., підготовка та подання до суду позову 6 годин - 6 500 грн., усього надано послуг 14 000 грн.

Враховуючи вищевикладене у сукупності та дискреційні повноваження, надані суду положеннями частини 8 статті 141 ЦПК, суд, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, дійшов правомірного висновку, що у цій справі наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в заявленому позивачкою розмірі.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач, вказуючи про те, що витрати неспівмірні, необґрунтовані та не відповідають критерію розумності судових витрат, доказів цьому не надає. Крім того, відповідної заяви про зменшення вказаних витрат відповідач, у відповідності до ч.6 ст.137 ЦПК України, не заявляв.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування додаткового рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Е.Л.Демченко

Судді: А.П.Барильська

І.Ю.Ткаченко