Постанова

від 29.11.2007 по справі 14/130-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/130-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.11.07                                                                                               Справа №14/130-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Кагітіна Л.П.  , Мірошниченко М.В.

при секретарі: Соколові А.А.,

за участю представників: від позивача  –     не з'явився

від відповідача –    Харченко Д.М., довіреність б/н від 28.11.2007 р.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (м. Київ)

на  рішення  господарського суду  Херсонської області  від  18.06.2007 р.

у справі № 14/130-07

за позовом Дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (м. Київ)

до відповідача  Відкритого акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (м. Херсон)

про стягнення 10 510 088,69 грн. основного боргу за договором комісії № 12/06-277 від 30.09.2005 р. та  392 806,93 грн. основного боргу за договором комісії № 12/06-786 від 27.09.2006 р.

та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (м. Херсон)

до відповідача Дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (м. Київ)

про тлумачення пункту 4.9 договору комісії № 12/06-277 від 30.09.2005 р. та п. 4.9 договору комісії № 12/06-786 від 27.09.2006 р.,

                                                   ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Херсонської області з  позовом  до Відкритого акціонерного товариства  «Херсонська теплоелектроцентраль» про стягнення  з відповідача 10 510 088,69 грн. основного боргу за договором комісії № 12/06-277 від 30.09.2005 р. та 392 806,93 грн. основного боргу за договором комісії № 12/06-786 від 27.09.2006 р., укладеними між сторонами.

В процесі розгляду справи ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» подало зустрічний позов до ДП «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України» про тлумачення пунктів 4.9 договорів комісії № 12/06-277 від 30.09.2005 р. та № 12/06-786 від 27.09.2006 р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.06.2007 р. у справі              № 14/130-07 (суддя Гридасов Ю.В.) відмовлено у задоволенні первісного позову, а зустрічні позовні вимоги задоволено. Рішення суду мотивоване наступним:  договір про делькредере, про яке йдеться у п. 4.9 договорів комісії, є неукладеним, оскільки в ньому відсутні такі істотні умови,  як предмет і ціна договору. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають.

Задовольняючи зустрічні вимоги, господарський суд послався на приписи ст. 213 ЦК України та надав тлумачення пунктам 4.9 договорів комісії щодо відсутності в них умов делькредере.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, позивач за первісним позовом (ДП «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України») звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 18.06.2007 р. у справі № 14/130-07, як прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права,            та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДП «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України» у повному обсязі. Заявник вважає, що господарським судом фактично надано тлумачення відповідним положенням закону, а не змісту правочину, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, а саме, ст. 213 ЦК України та статтям 4, 43, 84 ГПК України. Не погоджується з позицією господарського суду щодо застосування аналогії закону, тобто, розповсюдження  елементів договору поруки на  відносини, що виникають з делькредере. Заявник зазначає, що законодавець чітко розмежовує поняття делькредере та поруки. Відносини делькредере виникають за договором комісії та регулюються ст. 1016 ЦК України, тому положення про договір поруки не застосовуються до відносин делькредере.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.07.2007 р. апеляційна скарга ДП «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України» прийнята  до провадження та призначена до розгляду на 21.09.2007 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 04.10.2007 р. Розгляд скарги відкладався  на  08.11.2007 р.

Судові засідання 21.09.2007 р., 04.10.2007 р. проводились без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду за № 2976 від 07.11.2007 р. справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя  Зубкова Т.П. (доповідач), судді  Мірошниченко М.В., Яценко О.М.

В судовому засіданні представник позивача (заявника апеляційної скарги) підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Відповідач  за первісним позовом –  ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» апеляційну скаргу позивача не визнає. Свою позицію виклав у письмовому  відзиві. Погоджується з позицією господарського суду щодо застосування до відносин делькредере елементів договору поруки. Зазначає, що сторони в п. 4.9 договорів комісії декларативно обумовили можливість укладення в майбутньому угоди про делькредере після укладення комісіонером договорів зі споживачами. Також вказує, що судом правомірно надано тлумачення спірним пунктам договорів комісії, так як сторони внаслідок різного тлумачення правочинів (договорів комісії) не можуть дійти згоди щодо наявності чи відсутності умов делькредере. Просить залишити рішення господарського суду Херсонської області від 18.06.2007 р. у справі №14/130-07 без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судовому засіданні представник ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль»  підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, вважає апеляційну скаргу позивача необґрунтованою.

За клопотанням представника відповідача за первісним позовом судове засідання 08.11.2007 р. проводилось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу – програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».

В судовому засіданні 08.11.2007 р. представником відповідача за первісним позовом було заявлено усне клопотання про оголошення постанови суду у повному обсязі, у зв'язку з чим колегією суддів було оголошено перерву в судовому засіданні до 29.11.2007 р.

Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду за № 3124 від 28.11.2007 р. у зв'язку з хворобою судді Яценко О.М. справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя  Зубкова Т.П. (доповідач), судді  Мірошниченко М.В., Кагітіна Л.П.

В судовому засіданні 29.11.2007 р. представник ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль»  (відповідача за первісним позовом) підтримав у повному обсязі доводи, викладені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, доповнень не надав, заявив клопотання про оголошення лише вступної та резолютивної частини постанови.

Позивач (заявник апеляційної скарги) в судове засідання 29.11.2007 р. свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.

За клопотанням присутнього представника ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль»  (відповідача за первісним позовом) судове засідання 29.11.2007 р. проводилось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За згодою присутнього представника відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 29.11.2007 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами,  наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України» (комітент) і ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль»  (комісіонер) було укладено договори комісії № 12/05-277 від 30.09.2005 р. та № 12/06-786 від 27.09.2006 р. (надалі разом –  Договори комісії), згідно з  п. 2.1 яких комітент доручає, а комісіонер зобов'язаний здійснювати діяльність по продажу обумовленої теплової енергії відповідно до умов договору та укласти від свого імені, але за рахунок комітента та відповідно до вказівок останнього угоди із споживачами.

В  п. 3 Договорів комісії  визначена  ціна  теплової  енергії.

Пунктом 4.9 Договорів комісії передбачено, що комісіонер приймає на себе поруку (делькредере) перед комітентом за виконання споживачами зобов'язань по угодах.

В період з жовтня 2005 р. по травень 2006 р. позивач передав відповідачу за договором комісії № 12/05-277 від 30.09.2005 р. теплову енергію в розмірі 360 821,190 Гкал на загальну суму 33 765 419,43 грн., а відповідач прийняв обумовлену договором теплову енергію та реалізував її кінцевим споживачам. Вказане підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії за жовтень 2005 р. – травень 2006 р. (додаток № 1 до договору), а також звітами комісіонера за відповідні періоди (додаток № 3 до договору). В жовтні 2006 року позивач передав відповідачу теплову енергію в розмірі 837,000 Гкал на загальну суму 953 587,40 грн. за договором № 12/06-786 від 27.09.2006 р.

Згідно звітів комісіонера за листопад 2006 р. за договором комісії № 12/05-277 та за грудень 2006 р. за договором комісії № 12/06-786, заборгованість комісіонера перед комітентом за договором комісії № 12/05-277  становить 10 510 088,69 грн., а за договором комісії № 12/06-786 (з урахуванням часткового погашення заборгованості) – 392 806,93 грн.

Позивачем на адресу відповідача були направлені відповідні повідомлення-вимоги      № 54/11-329-875 від 05.03.2007 р. та № 54/11-328-874 від 05.03.2007 р. про сплату заборгованості за Договорами комісії.

Відповідач зазначені вимоги залишив без задоволення. У зв'язку з цим позивач звернувся до господарського суду  з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10 510 088,69 грн. за договором комісії № 12/06-277 від 30.09.2005 р. та 392 806,93 грн. за договором комісії № 12/06-786 від 27.09.2006 р. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 525, 526, 530, 625, 1016 Цивільного кодексу України.

В процесі розгляду справи відповідач – ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль»    звернувся до суду з  зустрічним позовом, в якому просить протлумачити зміст  правочину щодо наявності або відсутності  в пункті 4.9 Договорів комісії умов делькредере.

Спір  щодо розміру заборгованості між сторонами у справі відсутній, крім того,  вказана сума боргу підтверджується  належними доказами, що містяться  в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорах комісії № 12/05-277 від 30.09.2005 р. та № 12/06-786 від 27.09.2006 р., у зв'язку з чим до спірних правовідносин слід застосовувати положення глави 69 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з ч. 3 ст. 1016 ЦК України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

З умов вказаних Договорів комісії вбачається, що комісіонер (відповідач за первісним позовом) поручився перед комітентом (позивачем) за виконання третіми особами (споживачами) зобов'язань за договором, що випливає зі змісту п. 4.9 Договорів комісії. Тобто, Договорами комісії встановлена умова про делькредере, а отже, в силу ч. 3 ст. 1016 ЦК України відповідач має відповідати перед позивачем за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок позивача.

В обов'язки комісіонера входить забезпечення своєчасної оплати споживачами за спожиту теплову енергію по угодам, укладеним на виконання умов договору (п. 4.8 Договорів комісії).

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок несвоєчасного розрахунку за спожиту теплову енергію кінцевими споживачами, які відповідно до умов Договорів комісії та умов укладених між відповідачем та кінцевими споживачами договорів, повинні перераховувати вартість спожитої ними теплової енергії на рахунок позивача, виник борг перед позивачем, як власником теплової енергії, у розмірі 10 510 088,69 грн. за договором комісії № 12/05-277 від 30.09.2005 р. та у розмірі 392 806,93 грн. за договором комісії № 12/06-786 від    27.09.2006 р.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки в Договорах комісії не було встановлено строку виконання відповідачем зобов'язання по оплаті за теплову енергію, то в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України та на підставі п. 4.9 Договорів  комісії позивачем на адресу відповідача були направлені відповідні вимоги про сплату суми боргу.

На вказані вимоги відповідач не відреагував і суму боргу у встановлений строк не сплатив. Розмір боргу в сумі 10 510 088,69 грн. за договором комісії № 12/05-277 від 30.09.2005 р. та в сумі 392 806,93 грн. за договором комісії № 12/06-786 від 27.09.2006 р. підтверджується матеріалами справи, зокрема, звітами комісіонера, розрахунком боргу позивача за Договорами комісії. Відповідач щодо розрахунку та суми боргу не заперечував ані в суді першої, ані апеляційної інстанції.

Відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу. За таких обставин, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню.  З відповідача на користь позивача слід стягнути суму основного боргу в розмірі 10 510 088,69 грн. за договором комісії             № 12/05-277 від 30.09.2005 р. та суму основного боргу в розмірі 392 806,93 грн. за договором комісії № 12/06-786 від 27.09.2006 р.

Посилання місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні на те, що делькредере повинно укладатися окремим договором тільки після виникнення зобов'язання, яке забезпечується (тобто після укладення комісіонером правочину з конкретним визначеним споживачем), та у зазначеному договорі (договорі, який обумовлює делькредере) повинна вказуватися третя особа, за яку поручається комісіонер, є  безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права. Чинним законодавством України не передбачено необхідності укладення окремого договору делькредере. Фактично, судом першої інстанції застосовано до відносин делькредере елементи договору поруки. Проте, судом не було враховано, що порука та делькредере носять різне правове навантаження, зокрема, делькредере є умовою договору комісії, а не  одним із способів забезпечення виконання зобов'язання, на відміну від поруки, яка регулюється  іншими нормами цивільного кодексу України. Чинне законодавство України також не обумовлює необхідності укладення комісіонером договорів з третіми особами саме до укладення договору комісії. У зв'язку з цим, місцевий господарський суд, посилаючись на  ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України,  дійшов  помилкового висновку  про неукладеність   пункту  4.9  Договорів комісії (умова про делькредере).

З огляду на викладені обставини та правовий аналіз відносин між  комітентом і комісіонером (позивачем та відповідачем у справі), колегія суддів вважає  твердження господарського суду щодо наявності підстав  для  відмови  у задоволенні первісного  позовну необґрунтованим.

Колегія суддів також не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову та надання тлумачення пунктам 4.9 Договорів комісії, укладених між сторонами.

Відповідно до ст. 213 ЦК України, зміст правочину (його окремої частини) може бути витлумачений стороною (сторонами), а на вимогу однієї або обох сторін – судом. Суд постановляє рішення про тлумачення змісту правочину. Потреба в тлумаченні виникає у випадках, якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, також коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони.

Тлумачення змісту правочину за своєю суттю є пошуком змісту волі його учасників, яке має відбуватись в межах тих умов, що знайшли своє відображення у тексті самого правочину, та не може зводитись до тлумачення законодавства.

Чинним законодавством чітко розмежовується поняття делькредере, як умови в договорі комісії, що врегульоване ст. 1016 ЦК України (глава 69), та  поняття  поруки, як одного з видів  забезпечення виконання зобов'язань, що регулюється статтями глави 49  ЦК України.

Як вбачається зі змісту укладених між сторонами Договорів комісії, сторони узгодили умову про делькредере.

Колегія суддів не знаходить правових підстав для тлумачення пункту 4.9  Договорів комісії, так як  спірний пункт є достатньо конкретним вираженням  волі учасників щодо узгодження умови про делькредере.

Твердження ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль», що в Договорах комісії сторони лише  декларативно обумовили можливість укладення в майбутньому угоди про делькредере, не приймається до уваги в силу вищезазначеного, як безпідставне та  не обґрунтоване приписами чинного законодавства.

З огляду  на  вищенаведене,  оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати як таке, що прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, та у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Виходячи з приписів  ст. 49 ГПК України, судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції покладаються на відповідача за первісним позовом (ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль»).

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (м. Київ)  задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 18.06.2007 р. у справі                  № 14/130-07  скасувати.

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (м. Херсон) на користь Дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (м. Київ) 10510088,69 грн. основного боргу за договором комісії № 12/05-277 від 30.09.2005 р. та 392806,93 грн. основного боргу за договором комісії         № 12/06-786 від 27.09.2006 р., 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (м. Херсон) на користь Дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (м. Київ) 12750,00 грн. державного мита за апеляційною скаргою. Видати наказ.

Видачу відповідних наказів із вказівкою необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Кагітіна Л.П.  Мірошниченко М.В.