ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7566/23 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
При секретарі: Долинській Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «МП Київ» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, -
В С Т А Н О В И В :
Головне управління Державної податкової служби у місті Києві як відокремлений підрозділ ДПС звернулось до Київського окружного адміністративного суду з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МП Київ», в якій просило: підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТОВ «МП Київ».
Заява обґрунтована тим, що посадовими особами контролюючого органу, які 21.03.2023 прибули до відповідача з метою вручення копії наказу про проведення фактичної перевірки, було зафіксовано факт відмови від допуску до фактичної перевірки, про що складено відповідний акт, тому керівником ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення про застосування адміністративного арешту, яке надіслано на адресу відповідача рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2023, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2023 заяву Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України повернуто заявнику.
Однак, постановою Верховного Суду від 25.10.2023 касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції вперше приймаючи рішення про повернення заяви про підтвердження обгрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків фактично позбавив податковий орган реалізувати своє право на накладення арешту на майно платника податків.
Враховуючи, що податковий орган вчасно звернувся до суду з відповідною заявою, тому наявні підстави для підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ «МП Київ».
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2023 начальником управління контролю за підакцизними товарами складено доповідну записку № 570/26-15-09-01-09, відповідно до якої з метою здійснення функцій, визначених законодавством, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій просить дозволу на проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання тривалістю 10 діб протягом березня - квітня 2023 року.
28 лютого 2023 року в.о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві видано наказ № 851-п про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання тривалістю 10 діб на підставі доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами від 27.02.2023 № 570/26-15-09-01-09.
Згідно з додатком 8 до зазначеного наказу ТОВ «МП Київ» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Марини Цвєтаєвої, буд. № 18/78) визначено суб`єктом щодо якого здійснюватиметься перевірка з 21.03.2023 до 30.03.2023. Мета проведення перевірки - дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій.
Як наслідок, 01.03.2023 контролюючим органом сформовані направлення на перевірку № 3144/26-15-09-01 та № 3147/26-15-09-01.
21.03.2023 посадовими особами контролюючого органу складено акт №1172/Ж6/26-15-09-01 про відмову від отримання наказу на проведення фактичної перевірки та підпису у направленнях на перевірку.
Також посадовими особами контролюючого органу 21.03.2023 о 15 год 20 хв складено акт № 1173/Ж6/26-15-09-01 про відмову у допуску до проведення фактичної перевірки з причин ненадання податковою інспекцією копії доповідної записки, яка повинна містити конкретну інформацію про порушення товариством законодавства, контроль за яким покладено на фіскальні органи.
22 березня 2023 року о 08 год 05 хв в.о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві, розглянувши звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків та додані до нього матеріали управління контролю за обігом підакцизних товарів Головного управління ДПС у м. Києві, були з`ясовані обставини, передбачені підпунктом 94.2.3 пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 18943, яким вирішено застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «МП Київ» (код ЄДРПОУ 43422208).
Відмовляючи у задоволенні заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту суд першої інстанції виходив з наявності обставин, що виключають у цій справі необхідність підтвердження судом обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків за рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «МП Київ» від 22.03.2023 № 18943 щодо застосування умовного адміністративного арешту майна платника податку, у зв`язку зі спливом строку, встановленого для перевірки його обґрунтованості судом, позаяк арешт вважається припиненим в силу закону, що виключає можливість задоволення позовних вимог про підтвердження його обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно п.п.20.1.4 п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За правилами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - Кодекс або ПК України або повністю назва), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
У силу вимог п.п. 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Відтак, податковий орган наділений правом проводити перевірки, одним із різновидів яких є документальні позапланові перевірки.
Згідно п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
Наказ про проведення документальної позапланової перевірки з підстав, зазначених у цьому підпункті, видається: у разі розгляду заперечення до акта перевірки та/або додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, - контролюючим органом, який проводив перевірку; під час проведення процедури адміністративного оскарження - контролюючим органом вищого рівня, який розглядає скаргу платника податків.
У відповідності п. 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
За правилами п. 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
При цьому, абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.
Тобто, лише дотримання посадовими особами контролюючого органу законодавчо установлених обмежень щодо призначення податкової перевірки є обов`язковою передумовою реалізації податковим органом права на проведення перевірки.
При цьому, саме на етапі допуску до перевірки суб`єкт господарської діяльності може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної виїзної або фактичної перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №815/4392/15.
Разом з тим, у разі, коли платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу може бути застосовано адміністративний арешт майна (п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України).
Відповідно п. п. 94.6.1 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у п. 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.
Отже, адміністративний арешт, як винятковий засіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, може бути застосований лише у тому випадку, якщо платник податків відмовився від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки, що підтверджується відповідним актом.
З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2023 посадовими особами контролюючого органу складено акт №1172/Ж6/26-15-09-01 про відмову від отримання наказу на проведення фактичної перевірки та підпису у направленнях на перевірку.
Також посадовими особами контролюючого органу 21.03.2023 о 15 год 20 хв складено акт № 1173/Ж6/26-15-09-01 про відмову у допуску до проведення фактичної перевірки з причин ненадання податковою інспекцією копії доповідної записки, яка повинна містити конкретну інформацію про порушення товариством законодавства, контроль за яким покладено на фіскальні органи.
22 березня 2023 року о 08 год 05 хв в.о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві, розглянувши звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків та додані до нього матеріали управління контролю за обігом підакцизних товарів Головного управління ДПС у м. Києві, були з`ясовані обставини, передбачені підпунктом 94.2.3 пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 18943, яким вирішено застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «МП Київ» (код ЄДРПОУ 43422208).
Згідно з пунктом 94.10. статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
За частиною другою статті 283 КАС України заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.
Згідно частини сьомої статті 283 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду. Розгляд заяви відбувається за участю податкового органу, митного органу, що її вніс, та платника податків, стосовно якого її внесено.
За змістом вказаних норм вбачається, що максимальний строк розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків становить 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, і цей же строк встановлений пунктом 94.10 статті 94 ПК України. В іншому випадку (у разі відсутності протягом 96-ти годин судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків) арешт вважається припиненим безвідносно до причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято.
При цьому, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 16 грудня 2020 року у справі № 820/5045/18 зазначив, що після спливу 96-ти годин з моменту прийняття рішення про накладення адміністративного арешту майна, встановленого для перевірки його обґрунтованості судом, такий арешт є припиненим в силу закону, що виключає можливість задоволення позовних вимог про підтвердження його обґрунтованості, з огляду на сплив цього часу.
Зазначене дає підстави для висновку, що незважаючи на наявність у податкових органів права на звернення до суду з вимогою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна в загальному порядку шляхом подання позовної заяви, фактична реалізація інституту, встановленого статтею 94 ПК України, можлива виключно протягом 96-ти годин, тобто, у разі звернення податкового органу в спеціальному (терміновому) порядку, встановленому статтею 283 КАС України, з відповідною заявою.
Аналогічна правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 23.02.2023 у справі №640/17091/21.
Як свідчать матеріали справи, заява контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків була подана до суду 22.03.2023 о 14 год 14 хв, однак за результатами розгляду справи №320/7566/23 рішення про підтвердження адміністративного арешту судом прийнято не було у зв`язку з поверненням позивачу поданої заяви.
Після касаційного перегляду справа № 320/7566/23 надійшла до суду першої інстанції для продовження розгляду 15.01.2024 о 13 год 45 хв., та як наслідок справу №320/7566/23 було прийнято до провадження ухвалою від 16.01.2024.
Враховуючи вищевикладене, зазначене свідчить про відсутність обставин для підтвердження судом обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків за рішенням ГУ ДПС у м. Києві щодо застосування умовного адміністративного арешту майна платника податку Товариства з обмеженою відповідальністю «МП Київ», враховуючи сплив 96 годинного строку, встановленого для перевірки його обґрунтованості судом, тому такий арешт вважається припиненим в силу закону, що виключає можливість задоволення позовних вимог про підтвердження його обґрунтованості.
Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в підтвердженні обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «МП Київ».
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 01.05.2024 |
Оприлюднено | 06.05.2024 |
Номер документу | 118797457 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо погашення податкового боргу, з них застосування адміністративного арешту коштів та/або майна |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Блажівська Н.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні