Постанова

від 29.04.2024 по справі 754/5478/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/8459/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Євграфової Є.П. (суддя-доповідач), суддів Поливач Л.Д., Немировської О.В.

при секретарі Мудрак Р.Р.

за участі боржника - ОСОБА_1 ,

адвоката Бабенко Ю.С., в інтересах приватного виконавця Фесик М.О.

представника Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник- 21» - адвоката Ковальової О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1

на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва

в складі суді Таран Н.Г.

від 25 січня 2024 року

у цивільній справі № 754/5478/22 Деснянського районного суду міста Києва

за скаргою ОСОБА_1

на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни

у цивільній справі позовом Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник- 21»

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги

В С Т А Н О В И В:

В січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на постанову ВП № НОМЕР_1 від 08.12.2023 року приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О.

В обґрунтування скарги вказувала, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23.02.2023 р. частково задоволено позов ЖБК «Суднобудівник - 21» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу ЖБК Суднобудівник - 21» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 7 761,63 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 498,24 грн., 3% річних у розмірі 500,65 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 223,47 грн.

11 грудня 2023 року боржник одержав оскаржувану постанову, в якій виконавець постановив відкрити виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник - 21» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 7 761,63 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 498,24 грн., 3% річних у розмірі 500,65 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 223,47 грн. Однак, стягувачем виконавець зазначає ЖБК «Суднобудівник - 21», хоча ніякий ЖБК «Суднобудівник - 21» до скаржника з позовом не звертався, не просив стягнути на свою користь заборгованість, що підтверджується витягом з позову, оригінал якого наявний в справі №754/5478/22.

Вважає постанову ВП № НОМЕР_2 від 08.12.2023 р. неналежним виконавчим документом оскільки приватним виконавцем Фесик М.О. порушені положення частини 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», не зазначено дати прийняття і номеру рішення, згідно з яким видано документ, що суперечить п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»; зазначено різні особи стягувача - Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник - 21», в той час як стягнення проводити на користь Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник - 21», що суперечить п. 3, 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, вважає, що у постанові приватного виконавця Фесик М.О. відсутня дата набрання рішенням законної сили та строк пред`явлення рішення до виконання, що суперечить п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на вищезазначене, боржник вважає, що приватним виконавцем Фесик М.О. під час прийняття оскаржуваних постанов порушено п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та прийнято до виконання неналежний виконавчий документ.

Посилаючись на викладене, просила задовольнити скаргу та визнати неправомірною постанову ВП НОМЕР_2 від 08 грудня 2023 року про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. та зобов`язати останню скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 08 грудня 2023 року.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, помилкове застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення скарги в повному обсязі. Вважає, що до виконання прийнято неналежний документ, а п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» містить обов`язок виконавця повернути виконавчий лист з підстав передбачених ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Стягувачем виконавцю було передано виконавчий лист, у якому резолютивна частина рішення не відповідає особі стягувача. У виконавчому листі та в оскаржувані постанові існує невідповідність між відомостями, які є обов`язковими для внесення як у виконавчий лист, так і в постанову, а наслідком недодержання вказаних вимог є повернення виконавчого листа. Суд помилково вважав, що не зазначення у виконавчому листі організаційно-правової форми за КОПФГ стягувача жодним чином не перешкоджає виконанню рішення суду та не порушує прав боржника.

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її задоволення заперечує, просить залишити ухвалу без змін. Зазначає, що оскаржувана постанова є не виконавчим документом, а документом виконавчого провадження, який цілком відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про організацію примусового виконання рішень, затв. Наказом Мінюсту від 02.04.2012 року №512/5.

У постанові зазначений вірний ідентифікаційний код стягувача 23493229, який вказано у виконавчому листі Деснянського районного суду міста Києва №754/5478/2, а інформація про назву та інші відомості про стягувача Житлово будівельного кооперативу «Суднобудівник-21», як і про усіх юридичних осіб при відкритті виконавчого провадження автоматично підтягуються офіційних державних джерел, зокрема з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи. Вважає, що суд правильно вказав в ухвалі, що скаржником не надано доказів неправомірного чи безпідставного винесення постанови про відкриття виконавчого провадження; не зазначення у виконавчому листі організаційно правової форми за КОПФГ стягувача жодним чином не перешкоджає виконанню рішенню суду та не порушує права боржника.

У відзиві на апеляційну скаргу стягувач Обслуговуючий кооператив ЖБК «Суднобудівник-21» проти задоволення скарги заперечує. Зазначає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження не повинна відповідати вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вказаною нормою встановлено вимоги до виконавчого листа, а не до документів виконавчого провадження.

Боржник ОСОБА_3 направив заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є.П., пояснення ОСОБА_1 , представника приватного виконавця Фесик М.О. адвоката Бабенко Ю.С., представника Фесик М.О. - адвоката Бабенко Ю.С. представника ОК ЖБК «Суднобудівник- 21» - адвоката Ковальової О.О., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що за результатом розгляду 22.02.2023 року цивільної справи № 754/5478/22 за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник - 21» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги Деснянським районним судом м. Києва 23.11.2023 року видано виконавчий лист.

Тому, 07 грудня 2023 року Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник - 21» звернувся до приватного виконавця Фесик М.О. із заявою про примусове виконання вказаного виконавчого листа.

08 грудня 2023 року приватним виконавцем Фесик М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги.

Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять відомостей про те, що виконавчі листи були визнані такими, що не підлягають виконанню, або відомостей про те, що були видані судом помилково, або про скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, як наслідок, відсутні підстави вважати, що виконавчі листи з якихось підстав не могли бути прийняті приватним виконавцем до виконання та/або повернуті стягувачу; скаржником не надано доказів неправомірності та безпідставності винесеної постанови в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, а під час судового розгляду неправомірності дій приватного виконавця Фесик М.О. щодо відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 не встановлено. Крім того, суд вважав, що не зазначення у виконавчому листі організаційно-правової форми за КОПФГ стягувача жодним чином не перешкоджає виконанню рішення суду та не порушує права боржника.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17липня 1997року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Як передбачено Законом України «Про виконавче провадження» 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року N 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону N 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Пунктом 1 частини статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 4 Закону 1404-VIII встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Виходячи зі змісту частини четвертої статті Закону N 1404-VIII, при надходженні до приватного виконавця виконавчого документа, він зобов`язаний перевірити наявність в ньому всіх обов`язкових реквізитів, визначених частиною першою статті 4 Закону N 1404-VIII. При цьому, на вчинення дій з перевірки відомостей, указаних у виконавчому документі, Законом № 1404-VIII та Інструкцією № 512/5 не відведено часу, оскільки, ураховуючи відомості виконавчого документа, виконавець повинен відкрити виконавче провадження не пізніше наступного дня після отримання виконавчого документа.

Повноваження приватного виконавця відповідно до статті 4 Закону № 1404-VIII обмежуються лише перевіркою наявності у виконавчому документі усіх обов`язкових реквізитів та дотримання стягувачем вимог щодо пред`явлення виконавчого документа за місцем виконання, визначеному виконавчим документом.

Виходячи із системного тлумачення норм Закону № 1404-VIII, Закону № 1403-VIII, Інструкції № 512/5 можна дійти висновку, що на етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній імперативний обов`язок, а отже, відсутній і будь-який механізм, спрямований на перевірку достовірності обов`язкових реквізитів виконавчого документа, у тому числі правильності визначення в ньому місця проживання боржника, а також на його перевірку.

Скаржник ОСОБА_1 помилково ототожнюючи постанову про відкриття виконавчого провадження із виконавчим документом, безпідставно вважає, що вимоги, які висуваються законом до виконавчого документу, що у даній справі був виданий Деснянським районним судом міста Києва, поширюються й на постанову про відкриття виконавчого провадження, яка не є виконавчим документом.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що виконавчі листи були визнані такими, що не підлягають виконанню, або відомостей про те, що були видані судом помилково, або про скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, як наслідок, відсутні підстави вважати, що виконавчі листи з якихось підстав не могли бути прийняті приватним виконавцем до виконання та/або повернуті стягувачу. На існування таких обставин ОСОБА_1 у своїй скарзі не посилалась.

Статтею 18 Закону визначено коло обов`язків і прав виконавців. Утім скаржником ОСОБА_1 доказів неправомірності та безпідставності винесеної постанови в рамках здійснення обов`язків з примусового виконання у межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, не надано, з огляду на що суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність твердження скаржника про неправомірність постанови про відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду про те, що не зазначення у виконавчому листі організаційно-правової форми за КОПФГ стягувача жодним чином не перешкоджає виконанню рішення суду та не порушує права боржника. Питання невідповідності статті 4 Закону 1404-VIII виданого Деснянським районним судом міста Києва виконавчого листа, скаржником ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку не порушувалось.

За правилами ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, щодо необґрунтованості скарги на дії державного виконавця та відсутності підстав для її задоволення. Ухвала суду є законною і обґрунтованою, підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 477 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складений 01 травня 2024 року.

Судді: Є. П. Євграфова

Л.Д.Поливач

О.В. Немировська