Постанова

від 17.07.2024 по справі 754/5478/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2024 року місто Київ

справа № 754/5478/22

провадження №22-ц/824/8486/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Височанської Н.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 29 січня 2024 року, постановлену у складі судді Галась І.А.,

у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни, стягувач - Обслуговуючий кооператив Житлово - будівельний кооператив «Суднобудівник - 21», заінтересована особа: ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_1 , звернувся до суду зі скаргою, в який просив визнати неправомірною постанову ВП № НОМЕР_2 від 8 грудня 2023 року про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 8 грудня 2023 року.

Скарга обґрунтована тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2023 року частково задоволено позов Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник - 21» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник - 21» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 7761,63 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 498,24 грн., 3% річних у розмірі 500,65 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 223,47 грн.

11 грудня 2023 року боржник отримав оскаржувану постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Вважає постанову приватного виконавця від 8 грудня 2023 року у ВП НОМЕР_1 неналежним виконавчим документом із огляду на наступне: приватним виконавцем Фесик М.О. порушені положення частини 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, в частині відсутності зазначення дати прийняття і номеру рішення, згідно з яким видано документ, зазначено різні особи стягувача - Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник - 21», в той час як стягнення проводилося на користь Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник - 21», що суперечить п. 3, 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Також відсутня у постанові приватного виконавця Фесик М.О. дата набрання рішенням законної сили та строк пред`явлення рішення до виконання, що суперечить п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на вищезазначене, боржник вважає, що приватним виконавцем Фесик М.О. під час прийняття оскаржуваної постанови порушено п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та прийнято до виконання неналежний виконавчий документ.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2024 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, помилкове застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення скарги в повному обсязі.

Вважає, що до виконання прийнято неналежний документ, а п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» містить обов`язок виконавця повернути виконавчий лист з підстав передбачених ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважає, що висновок суду про відсутність доказів,якими підтверджуються доводи скарги, не відповідає дійсності, а має місце відсутність оцінки таких доказів судом.

У відзиві на апеляційну скаргу стягувач Обслуговуючий кооператив ЖБК «Суднобудівник-21» проти задоволення скарги заперечував. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження не повинна відповідати вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вказаною нормою встановлено вимоги до виконавчого листа, а не до документів виконавчого провадження.

В судове засідання приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Фесик М.О., представник стягувача Обслуговуючий кооператив ЖБК «Суднобудівник - 21» не з`явилися, про місце, день і час засідання суду були повідомлені шляхом направлення судових повідомлень до електронного кабінету, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду(а.с.109,110).Представник стягувача Обслуговуючий кооператив ЖБК «Суднобудівник-21» - Ковальова О.О. направила заяву про розгляд справи за її відсутності. Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України суд першої інстанції вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилися.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом установлено, що рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 3 лютого 2023 року задоволено позов та стягнуто на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник - 21» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 7761,63 грн. заборгованості за спожиті житлові послуги, інфляційних втрат у розмірі по 2498,24 грн., 3% річних у розмірі по 500,5 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в сумі по 1223,47 грн. з кожного.

23 листопада 2023 року Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчий лист, який виданий за результатом розгляду 22 лютого 2023 року цивільної справи № 754/5478/22 за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник - 21» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги.

7 грудня 2023 року Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник - 21» звернувся до приватного виконавця Фесик М.О. із заявою про примусове виконання вказаного виконавчого листа.

8 грудня 2023 року приватним виконавцем Фесик М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять відомостей про те, що виконавчі листи були визнані такими, що не підлягають виконанню, або відомостей про те, що були видані судом помилково, або про скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, як наслідок, відсутні підстави вважати, що виконавчі листи з якихось підстав не могли бути прийняті приватним виконавцем до виконання та/або повернуті стягувачу;скаржником не надано доказів з приводу того, що приватним виконавцем було неправомірно та безпідставно винесено постанову в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2; неправомірності дій приватного виконавця Фесик М.О. щодо відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 не встановлено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17липня 1997року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Як передбачено Законом України «Про виконавче провадження» 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року N 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону N 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Пунктом 1 частини статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Вимоги до виконавчого листа встановлюються статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону (п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження»).

З наявної у справі копії виконавчого листа вбачається, що у виконавчому листі міститься інформація щодо дати прийняття( 23 лютого 2023 року) та номеру рішення (справа № 754/5478/22, 2-697/23) згідно з яким видано виконавчий документ, найменування стягувача, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача, дата набрання рішенням законної сили (4 жовтня 2023 року) та строк пред`явлення рішення до виконання (5 жовтня 2026 року). За таких обставин, відсутні підстави вважати, що виконавчий лист не відповідає вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі поданого стягувачем виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом м.Києва 23 листопада 2023 року, приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Фесик М.О. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження.

Стаття 4 Закону України «Про виконавче провадження», на яку посилається скаржник в обґрунтування своїх вимог щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, не містить вимог до документів виконавчого провадження. Відповідно така постанова і не повинна відповідати вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Натомість, підпунктом 7 пункту 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5, визначено, що постанова як окремий документ має містити такі обов`язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий; резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови. До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом України «Про виконавче провадження», цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Оскаржувана постанова приватного виконавця Фесик М.О. про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 містить всі визначені Інструкцією реквізити.

Відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, встановивши, що постанова приватного виконавця Фесик М.О. винесена у чіткій відповідності із чинним законодавством, право заявника -боржника у виконавчому провадження цією постановою не порушено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Доводи щодо того, що у виконавчому листі зазначений стягувачем ЖБК «Суднобудівник-21», який вимог до ОСОБА_1 не пред`являв, не можуть бути підставою для ск5асування постановленої судом першої інстанції ухвали, оскільки зазначений у постанові про відкриття виконавчого провадження в якості стягувача ЖБК «Суднобудівник-21» відповідає найменуванню стягувачу, зазначеному у виконавчому листі, виданому 23 листопада 2023 року Деснянським районним судом м.Києва.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються, - підстави для її скасування відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 29 січня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Постанова складена 18 липня 2024 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус