Ухвала

від 13.05.2024 по справі 754/5478/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 року

м. Київ

провадження №22-з/824/868/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючий - Євграфова Є. П. (суддя-доповідач),

судді - Немировська О. В., Поливач Л. Д.,

при секретарі Мудрак Р.Р.

за участі скаржника/боржника ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву адвоката Бабенко Яни Вікторівни, яка діє в інтересах приватного виконавця виконавчого округу Фесик Марії Олексіївни, про ухвалення додаткового рішення

у цивільній справі № 754/5478/22 Деснянського районного суду міста Києва

за скаргою ОСОБА_1

на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року залишено без змін.

Від адвоката Бабенко Я. В., яка діє в інтересах приватного виконавця виконавчого округу Фесик М. О., надійшла заява в якій вона просила ухвалити додаткове рішення та стягнути витрати на професійну правову допомогу в розмірі 14 000 грн., посилаючись на те, що саме такий розмір був понесений приватним виконавцем на послуги адвоката, про що надається копія розрахунку та квитанції за підготовку відзиву на апеляційну скаргу та участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 29 квітня 2024 року.

До заяви заявник також долучив докази надсилання копії заяви відповідачу.

ОСОБА_1 заперечила проти поданої заяви, вважає, що розмір витрат на правову допомогу є значено завищеним та просила зменшити витрати на оплату правничої допомоги представника приватного виконавця Фесик М.К.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 вказаної норми визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Дослідивши матеріали справи разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, заслухавши доповідь судді доповідача, колегія суддів приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи слідує, що між Адвокатським об`єднанням «Мітракс» та приватним виконавцем Фесик М.О. укладено договір про надання юридичних послуг. На виконання умов вказаного договору Адвокатським об`єднанням «Мітракс» надано клієнту Фесик М.О. правову допомогу - написання відзиву на апеляційну скаргу по справі №754/5478/22., вартість якої становить 10 000 грн, та участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 29 квітня 2024 року, що становить 4 000 грн.

На підтвердження понесених витрат заявником надано: рахунок на оплату №65 від 25 березня 2024 та платіжна інструкція №3969 від 25 березня 2024 року на сплату и 10 000 грн. та рахунок на оплату №97 від 01 травня 2024 року та платіжна інструкція №4920 від 02 травня 2024 року.

Наявність договірних відносин між адвокатами та їхніми клієнтами у справі, що розглядається, підтверджувалася ордером, договорами про надання правничої допомоги. У матеріалах справи містилися орієнтовні розрахунки витрат на професійну правничу допомогу, платіжна інструкція.

Відтак, приватний виконавець довела надання їй послуг адвокатом Бабенко Я.В., тож витрати на правову допомогу мають бути відшкодовані (Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц).

Щодо визначення розміру витрат на професійну правову допомогу, колегія судді зазначає наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі№ 640/18402/19(провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як слідує з копії рахунку на оплату №65 від 25 березня 2024 р. приватному виконавцю, який в силу вимог закону є фахівцем у галузі права, адвокатом Бабенко Я. В. надана послуга щодо підготовки та подачі відзиву на апеляційну скаргу по справі 754/5478/22 із вартість якої зазначена 10 000 грн. та участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 29 квітня 2024 року вартість якої становить 4 000 грн.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, судова колегія виходить з того, що справа за скаргою на дії та бездіяльність приватного/державного виконавця виконавчого для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. Фактично адвокатом складено один процесуальний документ у справі (а.с. 92-95), що не є великими за обсягом (по суті - дві сторінки) та складними за змістом (відзив на апеляційну скаргу). З урахуванням категорії справи їх складання не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль. Колегія суддів вважає, що заявлені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є неспівмірними із складністю справи, наданими адвокатом обсягом послугами та часом, витраченим на надання таких послуг.

Зважаючи на подані ОСОБА_1 заперечення щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу та її доводів щодо їх неспівмірності, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 14 000 грн до 500 грн.

За таких обставин, заява підлягає частковому задоволенню,

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь приватного виконавця виконавчого округу Фесик Марії Олексіївни (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 (п`ятсот) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складений 22 травня 2024 року.

Судді Є. П. Євграфова

О. В. Немировська

Л. Д. Поливач