Рішення

від 02.05.2024 по справі 952/436/23

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 952/436/23

Провадження № 2/626/55/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

29.04.2024 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Гусара П.І.,

за участю секретаря Івашкіної Т.В.,

представника позивача - адвоката Орєхової Н.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мамая А.С.,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кадуна П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краснограді, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 третя особа: Зачепилівська державна нотаріальна контора Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В :

Позиція позивача.

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 третя особа: Зачепилівська державна нотаріальна контора Харківської області про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком один місяць.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач ОСОБА_3 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_4 . На час відкриття спадщини ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 3,79 га цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі Державного акту ІІ-ХР №102802, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської селищної ради народних депутатів від 04.05.2000 року №6. Спадкоємцями першої черги за законом щодо спадкового майна спадкодавця ОСОБА_4 є його діти відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Він не є спадкоємцем першої черги після смерті діда ОСОБА_4 , у зв`язку із чим не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після його смерті. Після смерті діда з 03.10.2005 року по грудень 2020 року його ніхто не повідомив про те, що спадкодавець ОСОБА_4 на випадок своєї смерті 08.10.2003 року склав на його користь заповіт, тобто про його право на прийняття спадщини за заповітом з дня її відкриття йому повідомлено не було. Після того, як йому стало відомо про наявність заповіту, який посвідчений приватним нотаріусом Зачепилівського районного нотаріального округу Харківської області 08.10.2003 року, в грудні 2020 року він звернувся до державного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 3,79 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . В процесі розгляду заяви державним нотаріусом було встановлено, що після відкриття спадкової справи №57/2006 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, яким є житловий будинок з надвірними будівлями. Який розташований в АДРЕСА_1 та на грошові вклади. При цьому його, як спадкоємця за заповітом не повідомлялось про його право на спадкове майно. Постановою від 28.12.2020 року державного нотаріуса йому відмовлено у вчинення нотаріальних дій, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. Вказує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту відповідно до судової практики є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Тобто вважає причину пропуску поважною і просить визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Рух справи в суді.

Ухвалою судді Зачепилівського районного суду Харківської області від 29.06.2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді Красноградського районного суду Харківської області від 26.09.2023 року прийнято до провадження цивільну справу №952/436/23 та розгляд справи почато з спочатку, так як попереднім складом суду не виконано завдання підготовчого провадження та у справі не проведені всі необхідні підготовчі дії.

Ухвалою суду від 28.02.2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.

Заяви учасників процесу по суті справи та клопотання.

Від відповідача по справі ОСОБА_1 10.10.2023 року (а.с. 57-63 том 1) надійшов відзив на позовну заяву в якому просить за результатами розгляду справи позовні вимоги ОСОБА_3 залишити без задоволення. Вказуючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець ОСОБА_4 , у зв`язку із чим після його смерті відкрилась спадщина. На момент смерті ОСОБА_4 він був зареєстрований разом з ним в житловому будинку б/н (на даний час це будинок АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_4 на підставі його заяви заведено спадкову справу №57/2006, він є єдиним спадкоємцем, який звернувся з заявою про прийняття спадщини в межах строку для прийняття спадщини. 03.05.2006 року державний нотаріус видав йому свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок та грошові вклади. Водночас, до складу спадщини після померлого ОСОБА_4 також входить земельна ділянка, площею 3,79 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ХР за №102802 від 21.08.2000 року. Він звернувся до Зачепилівської державної нотаріальної контори із заявою про отримання додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку, однак постановою державного нотаріуса йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на дану земельну ділянку. Відмовляючи у вчинення нотаріальної дії, державний нотаріус виходив з того, що вказану вище земельну ділянку померлий ОСОБА_4 заповів своєму внуку ОСОБА_3 згідно заповіту. Крім того, нотаріус також вказала, що після померлого ОСОБА_4 є спадкоємець першої черги за законом інший син ОСОБА_2 . За таких обставин 20.05.2021 року він був змушений звернутися до Зачепилівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання за ним право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 3,79 га, яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ХР за №102802. В процесі розгляду вказаної справи, після ознайомлення з матеріалами спадкової справи №57/2006 ним було з`ясовано, що рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 24.02.2021 року у справі №952/63/21 ОСОБА_3 визначений додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі вказаного судового рішення 05.05.2021 ОСОБА_3 подав повторно заяву про прийняття спадщини та заяву про видачу свідоцтва, на підставі яких йому було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірну земельну ділянку, зареєстроване в реєстрі за №361. Однак, в подальшому, за його апеляційною скаргою постановою Полтавського апеляційного суду від 02.03.2023 року рішення Зачепилівського районного суду від 24.02.2021 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_3 в позові про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. Вважає, що на даний час ОСОБА_3 повторно звернувся до суду з тотожним позовом про встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини. Крім того він не погоджується із доводами позивача викладеними в даній позовній заяві на поважність причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , зокрема про те, що він не є спадкоємцем першої черги за законом після померлого, не проживав зі спадкоємцем і не знав про існування заповіту на його ім`я, але конкретний момент, з якого позивач нібито дізнався про існування заповіту не вказав. Він впевнений, що позивач знав про існування заповіту, знав про відкриття спадщини, але без поважних причин вчасно не прийняв спадщину. Відповідно до виданої на його запит довідки ТОВ «ПРОФАГРО» №01 від 28.01.2018 року, у якого спірна земельна ділянка раніше перебувала в оренді, орендні правовідносини з користування спірною земельною ділянкою, яка раніше належала ОСОБА_4 в період за 2015-2017 роки здійснювались вказаним підприємством за участі відповідача ОСОБА_2 , оскільки в цей час вирішувалось питання про оформлення за ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на підставі заповіту нотаріально посвідченого за реєстровим №1967 від 28.10.2003 року. Із вказаної довідки вбачається, що позивач, що найменш у 2015 році, вже знав про існування заповіту на його ім`я, оскільки в цей час орендними правовідносинами від його імені займався його батько ОСОБА_2 , поки позивачем вирішувалось питання про оформлення права власності на земельну ділянку, але з заявою про прийняття спадщини позивач звернувся лише у грудні 2020 року. Відтак, відповідач вважає позовні вимоги невмотивованими, необґрунтованими, недоведеними і таким, що не підлягають задоволенню.

Від позивача ОСОБА_3 05.12.2023 року надійшла відповідь на відзив (а.с. 163-165) в якій вказує, що з обставинами викладеними у відзиві не погоджується враховуючи наступне. Родина ОСОБА_1 та родина його батька ОСОБА_2 проживали в окремих будинках с. Миколаївка Красноградського (Зачепилівського) району Харківської області. Між ними завжди виникали непорозуміння, тривалий час вони не спілкувалися. Після смерті діда ОСОБА_4 відносини не змінились. Також після смерті діда він проживав окремо від батьків. Крім того, після смерті діда його син ОСОБА_1 повідомив його батька ОСОБА_2 , що все майно їхнього батька належить йому і він його отримає в спадок. ОСОБА_1 , як спадкоємиць першої черги 23.06.2005 року подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області про прийняття спадщини, при цьому своєю заявою про прийняття спадщини він засвідчив, що інших спадкоємців першої черги окрім нього не має, умисно приховуваючи відомості щодо іншого спадкоємця першої черги, яким є його батько. 23.05.2006 року ОСОБА_1 отримав Свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові вклади та житловий будинок, після смерті ОСОБА_4 . При розгляді заяви ОСОБА_1 державним нотаріусом 15.03.2006 року встановлено наявність заповіту на його ім`я на спадкове майно, яке складається з земельної ділянки площею 3.79 га. Після спливу 14 років, а саме 28.12.2020 року, вже після отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 знову подає заяву про прийняття спадщини на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , зокрема на земельну ділянку площею 3,79 га. Заявою засвідчено обізнаність ОСОБА_1 про наявність заповіту на його користь та наявність спадкоємця першої черги ОСОБА_2 . Державним нотаріусом ОСОБА_4 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину на майно за законом, яке належало спадкодавцю ОСОБА_4 , на земельну ділянку площею 3,79 га, яку він отримав 28.12.2020 року та не оскаржував. Дані відомості йому стали відомі при розгляді Зачепилівським районним судом Харківської області №952391/21 за позовом ОСОБА_1 В грудні 2020 року, точну дату не пам`ятає, після чергової сварки між родинами його батька та дядька серед речей діда, які залишились в його батьків, так як він час від часу проживав разом з його батьками, він знайшов заповіт на його ім`я, про наявність якого ще в 2016 році було відомо ОСОБА_1 . Після чого він одразу особисто 28.12.2020 року звернувся до державного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на земельну ділянки площею 3,79 га. У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом державний нотаріус йому відмовив, оскільки ним пропущений шестимісячний строк на подання заяви про прийняття спадщини, про що винесена постанова від 28.12.2020 року. Після отримання вказаної постанови від звернувся до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті діда. Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 24.02.2021 року у справі №952/63/21 його позов було задоволено. 21.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Зачепилівського районного суду Харківської області з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом на земельну ділянку 3,79 га після смерті ОСОБА_4 (справа №952/391/21), після ознайомлення з матеріалами копії спадкової справи №57/2006 в межах розгляду вказаної справи ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення від 24.02.2021 року у справі №952/63/21, яким йому визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті діда. Постановою Полтавського апеляційного суду від 02.03.2023 року рішення від 24.02.2021 року у справі №952/63/21 скасовано в задоволенні його позову відмовлено. При перегляді рішення в апеляційній інстанції доводи апеляційної скарги щодо недоведеності заявлених вимог не оцінювались, а отже даний позов не є тотожним. Також вказує, що він не уповноважував свого батька ОСОБА_2 на вирішення питань щодо оренди земельної ділянки, яка належала ОСОБА_4 в ТОВ «ПРОФАГРО».

На виконання ухвали від 25.12.2023 року (а.с. 189-190 том 1) від ОСОБА_3 надійшла заява свідка на поставлені питання у відзиві на позовну заяву в якій вказав, що в грудні 2020 року перебуваючи за місцем проживання свого батька ОСОБА_2 він знайшов заповіт діда ОСОБА_4 серед його речей, так як він проживав з його батьками, та помер в будинку його батьків. Батьки про заповіт йому нічого не повідомляли. Особисто він теж не спілкувався з ОСОБА_1 з приводу майна діда, так як він не підтримує з ним родинних стосунків. ОСОБА_1 також з часу смерті діда не повідомляв його про те, що існує заповіт. Тому як тільки він знайшов заповіт звернувся до нотаріуса. Вказані ним факти підтверджуються матеріалами спадкової справи заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кудуна П.В. 09.01.2024 року (а.с. 192) надійшов відзив на позовну заяву в якому позов визнав, а також зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , який на час смерті проживав з ним та його сім`єю був похований. На час його смерті йому належала земельна ділянка, про існування заповіту на користь його сина ОСОБА_3 йому не було відомо до грудня 2020 року, коли серед паперів покійного він був знайдений.

Позиція учасників процесу в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_6 позов підтримала з підстав викладених у заявах по суті справи вказавши на те, що ОСОБА_3 не є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 , не знав про наявність заповіту, складеного на його користь, про наявність заповіту йому стало відомо у грудні 2020 року та одразу звернувся до нотаріуса з приводу оформлення спадщини після смерті діда, що підтверджується матеріалами спадкової справи №57/06. Після відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_7 нотаріус не вчинила відповідних дій про повідомлення спадкоємця за заповітом про існування спадщини. Також сам ОСОБА_3 не повідомив нотаріуса про існування інших спадкоємців першої черги. Крім того зазначала, що заперечення відповідача щодо позиву позивача зводяться тільки до того, що родина позивача знала про існування заповіту, що на його думку підтверджується довідкою ТОВ «ПРОФАГРО» та відомостями які зазначені в Деклараціях ОСОБА_8 . При цьому довідка ТОВ «ПРОФАГРО» №01 від 28.01.2018 року не може бути належним доказом про те, що позивачу було відомо про наявність заповіту з 2015 року, так як викладена в ній інформація не підтверджена відповідними доказами, оскільки викладена в ній інформації не відповідає дійсності, зокрема перебування земельної в оренді може бути підтверджено договором оренди зареєстрованим у встановленому законом порядку, а не довідкою. Крім того вказувала, що довідка видана у 2018 році, а земельна ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі з відповідним кадастровим номером у 2021 році при оформленні позивачем спадщини за заповітом після смерті діда у 2021 році. Тобто станом на 2018 рік, на дату видачі довідки ТОВ «ПРОФАГРО», земельна ділянка не мала вказаного у ній кадастрового номеру. А декларації ОСОБА_8 взагалі не містять інформації щодо предмету даного позову, оскільки з відомостей в даних деклараціях не можливо встановити, що саме спірну земельну ділянку нею було задекларовано.

Представник ОСОБА_2 адвокат Кадун П.В. в судовому засіданні позов визнав.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що родина позивача ОСОБА_3 знала про існування заповіту, але протягом 15 років не вчиняла дій з її оформлення. Також вказав, що батьки мали дві земельні ділянки, одну матір та одну батько. Після смерті матері земельну ділянку, оформив на себе брат ОСОБА_2 , а отже земельна ділянка після смерті батька повинна відійти саме до нього, а не до племінника за заповітом. До нотаріуса звернувся з заявою про видачу свідоцтва на спадщину на вказану земельну ділянку, після того як фермер повідомив його, що родина позивача має намір продати батьківську земельну ділянку. Чого йому нотаріус не видав у 2006 році свідоцтво на цю земельну ділянку, йому не відомо, оскільки він звернувся з заявою про оформлення всієї спадщини після смерті батька. Він не зобов`язаний нікого був у 2006 році повідомляти про наявність спадщини всім спадкоємця, чого не повідомив нотаріус спадкоємців про існування спадщини у вигляді земельної ділянки йому не відомо. Також вказував, що він не знав про існування заповіту на користь позивача до 2018 року.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_9 в судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених в заявах по суті справи, оскільки не погоджується з доводами позивача про те, що про існування заповіту ОСОБА_4 на його ім`я йому стало відомо лише у грудні 2020 року після чого він одразу вчинив відповідні дії з оформлення спадщини. Зокрема позивач не довів належними доказами та свідками, що він не знав про заповіт з 2005 року. Крім того відсутні докази, що саме в 2020 році він знайшов цей заповіт. Тобто строк позивачем пропущений на 15 років, без поважних на це причин.

Суд вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Позиція суду.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Фактичні обставини, встановлені судом.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 .

ОСОБА_4 є рідним діда позивача ОСОБА_3 , що підтверджується його свідоцтвом про народження НОМЕР_2 та свідоцтвом про народження його батька ОСОБА_2 , серія НОМЕР_3 .

На час відкриття спадщини ОСОБА_4 належала на праві власності земельна ділянка площею 3,79 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копіє Державного акту ІІ-ХР №122802.

За життя ОСОБА_4 склав заповіт на ім`я ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Зачепилівського районного нотаріального округу Тютькіною А.І. 28.10.2003 року, зареєстрований у реєстрі за №1967 на земельну ділянку, площею 3,79 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, державний акт серія НОМЕР_4 .

Після відкриття спадкової справи №57/2006 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 із заявою звернувся ОСОБА_1 до Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області для оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 та на грошовій вклади та 23.05.2006 року за р.р. №378, 380 видані свідоцтва про на спадщину за законом на вказане майно.

Спадкоємиць ОСОБА_3 28.12.2020 року звернувся до нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом Зачепилівського районного нотаріального округу Тютькіною А.І. 28.10.2003 року, зареєстрований у реєстрі за №1967 на земельну ділянку, площею 3,79 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, державний акт серія НОМЕР_4 .

Постановою державного нотаріуса Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Л.О. від 28.12.2020 року відмовлено ОСОБА_3 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 24.02.2021 року №952/63/21 позов ОСОБА_3 до Зачепилівської селищної ради Харківської області задоволено. Встановлено ОСОБА_3 додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , з дня набрання рішення законної сили.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 02.03.2023 року рішення Зачепилівського районного суду Харківської області скасоване. Постановлене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Скасовуючи рішення суд апеляційної інстанції вказав, що позивачем не було залучено до участі у розгляді справи спадкоємців першої черги, тобто пред`явлено позов до неналежного відповідача, у зв`язку із чим доводи апеляційної скарги щодо недоведеності заявлених вимог оцінці не підлягали.

А отже даний заявлений позов ОСОБА_3 не є тотожним із позовом у справі №952/63/21 оскільки в даній справі інший склад учасників процесу.

ОСОБА_1 також звертався до нотаріальної контори про отримання додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 3,79 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, державний акт серія НОМЕР_4 .

Постановою державного нотаріуса Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Л.О. від 28.12.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно за законом, яке належало спадкодавцю ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , примірник постанови ОСОБА_1 отримано 28.12.2020 року.

Відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії, державний нотаріус виходив з того, що вказану земельну ділянку померлий ОСОБА_4 заповів своєму онуку ОСОБА_3 згідно заповіту, посвідченого 28.10.2003 року приватним нотаріусом Зачепилівського районного нотаріального округу Тютькіною А.І. за реєстровим номером №1967. Крім того, нотаріус також вказала, що після смерті померлого ОСОБА_4 є спадкоємець першої черги за законом інший син ОСОБА_2 . А також роз`яснено, що в разі неможливості оформлення та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,79 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, державний акт серія НОМЕР_4 , спадкоємці можуть звернутися з позовом до суду.

ОСОБА_1 звернувся до Зачепилівського районного суду Харківської області з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 3,79 га (ухвалою від 26.05.2021 року відкрито провадження у справі №952/391/21).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини та оцінка доказів, наданих сторонами.

Статтею 1233 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення з заявою про прийняття спадщини посилається на те, що він не є спадкоємцем першої черги та не був обізнаний про існування заповіту, складеного на його користь, а дізнався про заповіт у грудні 2020 року найшовши його в речах покійного діда після чергової сварки родини.

Суд вважає, що позивачем доведено, що йому про існування заповіту стало відомо лише у грудня 2020 року, після спливу шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. Після чого ОСОБА_3 повідомив нотаріуса про бажання оформити свої спадкові права на спадкове майно за заповітом, тобто звернувся 28.12.2020 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті діда.

Так, відповідно до статті 63 Закону України № 3425-XII від 02.09.1993 «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок) при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту, крім випадків, передбачених підпунктом 2.5 цього пункту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Як вбачається з копії спадкової справи №57/06 (а.с. 7 74, том 2).після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 15.03.2006 року ОСОБА_1 звернувся в Зачепилівську державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 . Також йому нотаріусом роз`яснено, що відповідно до ст. 1223 ЦК України, у спадкоємців за законом право на спадкування виникає у разі відсутності заповіту.

Державним нотаріусом Зачепилівської державної нотаріальної контори Терещенко Л.О. 15.03.2006 року у зв`язку з відкриттям спадщини сформовано Витяг зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та встановлено про наявність чинного заповіту ОСОБА_4 від 28.10.2003 року, який посвідчений приватним нотаріусом Зачепилівського районну Тютькіною А.І.

Вказаним заповітом ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належний йому державний акт серія 11-ХР №102802 виданий Зачепилівською державною районною адміністрацією 21.08.2000 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності за №50 він заповідає ОСОБА_3 .

Тобто станом на 15.03.2006 року відповідачу по справі ОСОБА_1 було відомо про існування заповіту спадкодавця ОСОБА_4 на ім`я позивача ОСОБА_3 , крім того йому державним нотаріусом було роз`яснено про те, що у спадкоємців за законом право на спадкування виникає у разі відсутності заповіту.

23.05.2006 року ОСОБА_1 подав до державного нотаріуса заяву про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 . Також вказаною заявою ОСОБА_1 повідомляє, що спадкоємцем за законом є він син померлого, інших спадкоємців, передбачених ст. 1261 ЦК України, не має.

Тобто ОСОБА_1 заявою від 23.05.2006 року повідомив про відсутність інших спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_4 .

23.05.2006 року ОСОБА_1 державним нотаріусом видані Свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 на житловий будинок та грошові вклади, зареєстровані в реєстрі за №378, 380.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся в Зачепилівську державну нотаріальну контору з заявою про видачу на його ім`я додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,79 га після смерті ОСОБА_4 (заява зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №754 28.12.2020 року Спадкова справа №57/2006 року об 11 год. 41 хв.)

Вказаною заявою ОСОБА_1 також повідомив, що спадкоємцем за заповітом посвідченого приватним нотаріусом Тютькіною А.І. Зачепилівського районного нотаріального округу 28.10.2023 року зареєстровано в реєстрі за №1967 є внук ОСОБА_3 .

Спадкоємці, передбачені ст. 1261 ЦК України, є син померлого ОСОБА_2 , згідно ст. 1241 ЦК України пенсіонером та інвалідом будь-якої групи не являється права на обов`язкову долю у спадщині не має. Спадщину він прийняв подавши заяву в установлений законом строк.

Що також підтверджує те, що відповідачу ОСОБА_1 було відомо про існування заповіту ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 та даною заяво він повідомив нотаріуса про існування іншого спадкоємця першої черги ОСОБА_2 .

Постановою державного нотаріуса від 28.12.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі додаткового Свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 3,79 га, яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 у зв`язку з наявністю заповіту на ім`я ОСОБА_3 .

Вказаною постановою встановлено, що при заведенні спадкової справи, були зроблені перевірки заповітів та спадкових справ, згідно витягів зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) 13.03.2006 року №витягу 4082420 було виявлено заповіт.

Заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Тютькіною А.І. 28.10.2003 року, зареєстровано у реєстрі за №1967, про що було зроблено запит до відповідної установи та отримання фотокопію заповіту, де було виявлено хто являється спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3 , при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємиць не бажав отримати спадщину на дану земельну ділянку у зв`язку з тим, що там є інший спадкоємець, та нотаріусом було роз`яснено йому ст. 1241 ЦК України пенсіонером та інвалідом будь-якої групи не являється права на обов`язкову долю у спадщині не має згідно заповіту.

Також 28.12.2020 року ОСОБА_3 подав заяву про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 3,79 га (Заява зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №795 28.12.2020 року, Спадкова справа №57/2006 об 11 год. 50 хв).

Постановою державного нотаріуса від 28.12.2020 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 3,79 га, яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 у зв`язку з пропуском строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Отже суд звертає увагу на те, що як позивач ОСОБА_3 так і відповідач ОСОБА_1 в один день 28.12.2020 року з різницею у 9 хвилин, звернулись до державного нотаріусу про видачу свідоцтв про право на спадщину на земельну ділянку площею 3,79 га після смерті ОСОБА_4 , що свідчить про те, що саме у грудні 2020 року позивачу стало відомо про існування заповіту діда на його ім`я, крім того про це стало відомо ОСОБА_1 , оскільки до цього часу відповідач ОСОБА_1 не вчиняв відповідних дій з прийняття спадщини, яка була охоплена заповітом, про існування якого йому було відомо з 15.03.2006 року (з моменту подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька) та йому було роз`яснено нотаріусом ст. 1223 ЦК України, що у спадкоємців за законом право на спадкування виникає у разі відсутності заповіту.

Як вбачається в матеріалах спадкової справи в ній відсутні докази, які б підтверджували повідомлення належним чином ОСОБА_3 про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 та наявність заповіту на його ім`я, тобто спадкова справа не містить інформації про закликання до прийняття спадщини інших спадкоємців за законом та заповітом після смерті ОСОБА_4 , крім того такі докази не були надані суду відповідачем ОСОБА_1 , а отже суд погоджується з доводами позивача про те, що він до грудня 2020 року не був обізнаний про наявність на його ім`я заповіту від ОСОБА_4 , про що також не заперечує другий відповідач по справі.

При цьому суд враховує свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права, що відповідає практиці Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме: в постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження№ 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19).

Отже вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини суд враховує свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права, а також те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 20.01.2020 по справі № 630/230/20.

Згідно ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В заявах по суті справи та в судових засіданнях представник відповідача ОСОБА_7 адвокат Мамай А.С. на підтвердження своїх заперечень проти позову посилався на довідку ТОВ «ПРОФАГРО» №01 від 28.01.2018 року та відомості зазначені в деклараціях дружини іншого відповідача по справі за 2016-2018 роки.

При цьому в судовому засіданні 29.04.2024 року представник відповідача ОСОБА_7 адвокат Мамай А.С. просив виключити довідку ТОВ «ПРОФАГРО» №01 від 28.01.2018 року з числа доказів і справу розглядати на підставі інших доказів.

Відповідно до ч. 11 ст. 83 ЦПК України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Так як представник відповідача ОСОБА_7 адвокат Мамай А.С. просив виключити довідку ТОВ «ПРОФАГРО» №01 від 28.01.2018 року на стадії судового розгляду даної справи, а тому суд надає також оцінку даному доказу.

Отже, посилання відповідача ОСОБА_1 про те, що позивач знав про існування заповіту з 2015 року, що підтверджується довідкою ТОВ «ПРОФАГРО» №01 від 28.01.2018 року в якого перебувала земельна ділянка в оренді та в якій вказано, що орендні правовідносини з користування земельною ділянкою площею 3,7896 га кадастровий номер 6322282500:01:000:0593, яка належала ОСОБА_4 в період за 2015-2017 роки здійснювались за участю ОСОБА_2 , який діяв від імені свого сина ОСОБА_3 , оскільки в цей час вирішувалось питання про оформлення за останнім право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування після ОСОБА_4 суд оцінює критично, оскільки інформація викладена у довідці не підтверджена відповідними доказами, зокрема договором оренди спірної земельної ділянки, довіреністю, а також суд звертає увагу, що відомості щодо земельної ділянки площею 3,79 га з відповідним кадастровим номером до Державного земельного кадастру внесені лише 27.05.2021 року.

Декларації ОСОБА_8 за 2016-2018 роки, витребувані судом за клопотання представника відповідача адвоката Мамая А.С., не містять інформації про декларування нею саме спірної земельної ділянки, а отже вони не можуть бути доказами, про те, що позивач ОСОБА_3 знав вже про існування заповіту у вказаний період.

У постанові Верховного Суду 13 грудня 2023 року справа № 344/4418/22 зроблено висновок, що у випадку, якщо б позивач не був спадкоємцем першої черги, він дійсно не мав би підстав звертатися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, аж доки б не дізнався про існування заповіту і така обставина могла бути підставою для подання заяви про надання додаткового строку.

Отже судом встановлено, що ОСОБА_3 пропустив строк для прийняття спадщини після смерті діда з поважної причини, оскільки були інші спадкоємці першої черги які могли прийняти спадщину, крім того позивач до грудня 2020 року не знав про існування заповіту на його ім`я та нотаріус не вчиняв відповідних дій про повідомлення спадкоємця про існування заповіту на його ім`я, у зв`язку з чим враховуючи свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права суд вважає, що є підстави визнати причини пропуску строку на прийняття спадщини поважними та встановити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Висновки за результатами розгляду справи.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними, задовольнити даний позов та визначити позивачу додатковий строк один місяць з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

На підставі рішення суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини спадкоємець повинен у визначений судом строк звернутися до нотаріуса та подати відповідну заяву, після чого він буде вважатися таким, що прийняв спадщину.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1272 ЦК України, ст.ст. 4-5, 12, 76-83, 206, 264-265 ЦПК України суд ,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , додатковий строк один місяць з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.05.2024 року.

Суддя