Постанова

від 26.11.2024 по справі 952/436/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

м. Харків

справа № 952/436/23

провадження № 22-ц/818/2721/24

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа: Зачепилівська державна нотаріальна контора Харківської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 29 квітня 2024 року у складі судді Гусара П.І.,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_4 . На час відкриття спадщини ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 3,79 га цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі Державного акту ІІ-ХР №102802, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської селищної ради народних депутатів від 04.05.2000 року №6. Спадкоємцями першої черги за законом щодо спадкового майна спадкодавця ОСОБА_4 є його діти - відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Він не є спадкоємцем першої черги після смерті діда ОСОБА_4 , у зв`язку із чим не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після його смерті. Після смерті діда з 03.10.2005 року по грудень 2020 року його ніхто не повідомив про те, що спадкодавець ОСОБА_4 на випадок своєї смерті 08.10.2003 року склав на його користь заповіт, тобто про його право на прийняття спадщини за заповітом з дня її відкриття його повідомлено не було. Після того як йому позивачу стало відомо про наявність заповіту, він звернувся до державного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку після смерті діда. В процесі розгляду заяви державним нотаріусом було встановлено, що після відкриття спадкової справи № 57/2006 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, яким є житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 та на грошові вклади. При цьому дані про те, що позивача, як спадкоємця за заповітом повідомляли про його право на спадкове майно в матеріалах спадкової справи відсутні. Постановою державного нотаріуса від 28.12.2020 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. Його необізнаність про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21 березня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , додатковий строк один місяць з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Рішення мотивованотим,що позивачнадав судуналежні тадопустимі доказитого,що пропустив строкдля прийняттяспадщини післясмерті ОСОБА_4 з поважнихпричин. Він єспадкоємцем другоїчерги,у спадкодавця бувспадкоємець першої черги який прийняв спадщину, у зв`язку із наявністю заповіту, в оформленні права на спадщину на земельну ділянки йому було відмовлено. До грудня 2020 року позивач не знав про існування заповіту, оскільки нотаріус не вчиняв відповідних дій щодо його повідомлення про існування заповіту на його ім`я.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення просив рішення скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог. Доводи позивача не підтверджені письмовими доказами, тому у суду були відсутні підстави для задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на те, що судом повно та всебічно встановлені обставини у справі, надана належна оцінка доводам позивача та ухвалене законне та обґрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідностатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним критеріям відповідає.

Як встановлено судом ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 .

ОСОБА_4 є рідним дідом позивача ОСОБА_1 , що підтверджується його свідоцтвом про народження НОМЕР_3 та свідоцтвом про народження його батька ОСОБА_2 , серія НОМЕР_4 .

На час відкриття спадщини ОСОБА_4 належала на праві власності земельна ділянка площею 3,79 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копіє Державного акту ІІ-ХР №122802 ( надалі Земельна ділянка).

За життя ОСОБА_4 склав заповіт на ім`я ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Зачепилівського районного нотаріального округу Тютькіною А.І. 28.10.2003 року, зареєстрований у реєстрі за №1967 на земельну ділянку, площею 3,79 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, державний акт серія НОМЕР_5 ( надалі Заповіт).

15.03.2006 з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 до Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області звернувся його син - ОСОБА_3 , була відкрита спадкова справа №57/2006 23.05.2006 року та видані свідоцтва про на спадщину за законом № 380 на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 та № 378 на грошовій вклади ( т. 2 а.с. 8, 21).

28.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за Заповітом після смерті ОСОБА_4 ( т.2 а.с. 37).

Постановою державного нотаріуса Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Л.О. від 28.12.2020 року у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 відмовлено, у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини ( т. 2 а.с. 41).

28.12.2020 року ОСОБА_3 також звернувся до нотаріальної контори з заявою про отримання додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом на Земельну ділянку ( т.2 а.с. 30).

Постановою державного нотаріуса Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Л.О. від 28.12.2020 року у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно за законом ОСОБА_3 відмовлено, оскільки існує заповіт та інший є спадкоємець першої черги за законом - ОСОБА_2 ( т.2 а.с. 35 36).

ОСОБА_3 звернувся до Зачепилівського районного суду Харківської області з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 3,79 га (ухвалою від 26.05.2021 року відкрито провадження у справі №952/391/21).

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 24.02.2021 року №952/63/21 позов ОСОБА_1 до Зачепилівської селищної ради Харківської області задоволено. Встановлено ОСОБА_1 додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , з дня набрання рішення законної сили ( т.2 а.с. 43 44).

Даними свідоцтва про право на спадщину підтверджується, що ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину зазначене в заповіті після померлого ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 3,7896 гекторів, що розташована на території Миколаївської сільської ради Зачепилівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( т.2 а.с. 72).

Згідно даних з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.05.2021 власником земельної ділянки площею 3,7896 гекторів, що розташована на території Миколаївської сільської ради Зачепилівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є ОСОБА_1 ( т.2 а.с. 74).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 02.03.2023 року рішення Зачепилівського районного суду Харківської області скасоване. Постановлене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Підставою для скасування зазначений неналежний суб`єктний склад, а саме до участі у розгляді справи не залучений спадкоємець першої черги, тобто пред`явлено позов до неналежного відповідача ( т.1 а.с 109-113).

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постанові постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як розумність, добросовісність та справедливість.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження№ 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19) під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також неодмінність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно.

Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

Принцип пропорційності тісно пов`язаний з принципом правовладдя (верховенства права): принцип правовладдя є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу правовладдя і водночас його неодмінним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети.

Зазначені висновки викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 провадження № 14-50цс24.

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позовних вимог, оскільки згідно даних спадкової справи № 57 /06 при заведенні спадкової справи за заявою ОСОБА_3 державним нотаріусом були зроблені перевірки заповітів та спадкових справ та згідно витягу зі спадкового реєстру № 4082420 від 15.03.2006 року було виявлено заповіт ( т. 2 а.с. 23).

Згідно п.188 Розділу 20 та п. 209 Розділу 22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, в редакції чинній на момент відкриття спадщини ( 03.10.2005 року) Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також добити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. У разі призначення спадкодавцем виконавця заповіту заходи щодо повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини вживаються виконавцем заповіту (п. 188). При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту ( п.209).

Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду країни, викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Відповідно до матеріалів спадкової справи зазначених дій нотаріусом зроблено не було.

У позовній заяві позивач обґрунтовано зазначав, що нотаріус не здійснювала виклик спадкоємця за заповітом, бо момент заведення спадкової справи та наявність інформації про заповіт співпали в часі.

Суд дав належну оцінку змісту довідки ТОВ «ПРОФАГРО» № 01 від 28.01.2018 року про те, що орендні правовідносини з користування земельною ділянкою площею 3,7896 га кадастровий номер 6322282500:01:000:0593, яка належала ОСОБА_4 в період за 2015-2017 роки здійснювались за участю ОСОБА_2 , який діяв від імені свого сина ОСОБА_1 та дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначений доказ не спростовує наведені позивачем підстави для задоволення позову.

Відомості про реєстрацію права власності на Земельну ділянку за позивачем внесені лише 27.05.2021 року (т. 2 а.с. 74).

Декларації матері позивача - ОСОБА_5 за 2016-2018 роки, витребувані судом за клопотання представника відповідача адвоката Мамая А.С., не містять інформації про декларування нею саме спірної земельної ділянки, а отже вони не можуть бути доказами, про те, що позивач ОСОБА_1 знав про існування заповіту у вказаний період.

У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18, провадження № 61-14962св19, вказано, що «обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував, що він не мав права на спадщину за законом у першу чергу, не знав про існування вищевказаного заповіту, тому не звертався до нотаріуса з відповідною заявою протягом визначеного законом строку»; «Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд касаційної інстанції у окремих своїх постановах керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права». Враховуючи обставини справи, наявності заповіту на користь позивача як спадкоємця майна ОСОБА_4, недобросовісну поведінку відповідачів та нотаріуса, а також наведені позивачем причини, які є об`єктивними та істотними труднощами, суди відповідно до положень частини третьоїстатті 1272 ЦК Українидійшли правильного та обґрунтованого висновку, що наявні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини».

З огляду на встановлені у дійсній справі обставини, причини пропуску строку, на які посилався позивач (саме незнання про заповіт та не повідомлення його про наявність заповіту з боку нотаріуса та іншого спадкоємця ), дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких яксправедливість, добросовісність та розумність, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки встановив поважні причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, якіє поважними та не залежали від його волі.

Судова колегія вважає, що рішення суду відповідає принципу пропорційності втручання у право власності спадкоємця який прийняв спадщину, оскільки ОСОБА_3 , достовірно знаючи про існування заповіту, своїх прав на спадкування Земельної ділянки не заявив та не оформив. З заявою про видачу йому додаткового свідоцтва про право на спадщину на Земельну ділянку звернувся до державного нотаріуса в один день з позивачем у справі 28.12. 2021 року.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки наведені апелянтом доводи не є підставою для скасування даного судового рішення, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.259, п. 2 ч.1 ст.374,375,381-384,388,389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 29 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04 грудня 2024 року

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук