Ухвала

від 02.05.2024 по справі 477/825/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/825/23

Провадження №1-кс/477/401/24

УХВАЛА

про арешт майна

02 травня 2024 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42023150000000013 від 15 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України про арешт майна

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2024 року прокурор відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42023150000000013 від 15 березня 2023 року із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, що було вилучено 10 квітня 2024 року під час проведення санкціонованого обшуку за місцем спільного проживання директора комунального підприємства «Березань» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що СУ ГУНП в Миколаївській області за фактом заволодіння бюджетними коштами шляхом залучення до виконання будівельних робіт підконтрольних підприємств що призвело до виконання робіт не в повному обсязі за завищеними цінами 15 березня 2023 року внесено відомості до ЄРДР за №42023150000000013 та розпочато досудове розслідування за частиною четвертою статті 191 КК України.

Оскільки органом досудового розслідування було зібрано достатньо доказів, що вказували на ймовірне вчинення вказаного злочину посадовими особами Березанської ОТГ, зокрема і КП «Березань» та пов`язаними з ними службовими особами суб`єктів господарювання, 10 квітня 20204 року в межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області проведено обшук житла та іншого володіння особи, яке розташоване в АДРЕСА_1 , за місцем спільного проживання директора комунального підприємства «Березань» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Під час проведення обшуку, органом досудового розслідування виявлено та вилучено належні останнім мобільні телефони та банківську картку.

Оскільки майно, вилучене в ході проведення обшуку, що здійснено на підставі ухвали слідчого судді, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, тому з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор ОСОБА_3 звернувся з даним клопотанням.

У судове засідання прокурор ОСОБА_3 не з`явився, подавши заяву про розгляд клопотання про арешт майна без його участі. Просив клопотання задовольнити з підстав вказаних у ньому.

ОСОБА_4 , як власник вилученого майна, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив; заяв та клопотань по суті справи не подав.

Згідно з положенням частини четвертої статті 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №42023150000000013 від 15 березня 2023 року за правовою кваліфікацією, передбаченою частиною четвертою статті 191 КК України за фактом заволодіння бюджетними коштами шляхом залучення до виконання будівельних робіт підконтрольних їм підприємств та виконання робіт не в повному обсязі за завищеними цінами.

Досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні встановлено, що службовими особами Березанської селищної ради та службовими особами юридичних осіб публічного та приватного права, зловживаючи службовим становищем, в період воєнного стану, протягом 2023 року, вчинено дії, направлені на заволодіння бюджетними коштами, шляхом залучення до виконання будівельних робіт підконтрольних підприємств, що призвело до виконання робіт не в повному обсязі за завищеними цінами.

За встановлених досудовим розслідуванням обставин вбачається, що 23 листопада 2023 року, між Березанською селищною радою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та ФОП « ОСОБА_5 » укладено договір № 46-пр на суму 825445,18 грн., предметом якого є влаштування проти осколочного укриття по типу HESCO на підстанції в смт. Березанка Миколаївського району Миколаївської області, а 24 листопада 2023 року між вказаними суб`єктами господарювання укладено аналогічний договір №47-пр, щодо виконання робіт по влаштування проти осколочного укриття по типу HESCO на підстанції в с. Прогресівка Миколаївського району Миколаївської області, на суму 1099220,61 грн.

В ході досудового розслідування встановлено, що голова Березанської селищної ради Миколаївської області ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з директором КП «Березань», ОСОБА_4 , вчинили протиправні дії, направлені на заволодіння бюджетними коштами в ході виконання будівельних робіт, які є предметами обумовлених вище договорів, а саме виконання робіт в значно менших об`ємах та завищення вартості та матеріалів фактично виконаних робіт.

Також органом досудового розслідування встановлено, що фактично роботи по вказаними договорами проводились у вересні-жовтні 2023 року підконтрольними ОСОБА_4 особами.

Розуміючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 залучили до протиправної діяльності дружину останнього ОСОБА_5 (ФОП « ОСОБА_5 ), яка відповідно до наявної в органу досудового розслідування інформації не здійснює господарської діяльності, а являється виключно афілійованим ОСОБА_4 підрядником, який залучається виключно з метою вчинення протиправних дій направлених на заволодіння бюджетними коштами, фактично всіма роботами які виконує/виконувало ФОП « ОСОБА_5 » керує ОСОБА_4 , а вся документації щодо господарської діяльності ФОП « ОСОБА_5 », в тому числі по обумовленим вище договорам, перебуває за місцем розташування КП «Березань».

Крім того, зазначені вище особи залучили до протиправної діяльності головного бухгалтера КП «Березань» та ФОП « ОСОБА_5 » - ОСОБА_7 , яка будучи довіреною особою ОСОБА_4 , та достовірно обізнаною в тому що роботи виконані не в повному обсязі та до заключення обумовлених договорів, вчиняла протиправні дії направлені на укладання та виконання обумовлених договорів.

10 квітня 2024 року, у межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 березня 2024 року, проведено обшук за місцем спільного проживання директора комунального підприємства «Березань» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_1 , під час якого, було виявлено та вилучено речі та документи, згідно переліку.

Згідно постанови про визнання речовими доказами від 10 квітня 2024 року, вилучене цього ж дня в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , майно, визнано в якості речових доказів у кримінальному провадженні №42023150000000013 від 15 березня 2023 року.

З метою збереження речових доказів, прокурор ОСОБА_3 11 квітня 2024 року звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене в ході обшуку майно.

Вирішуючи клопотання в межах заявлених вимог та відповідно до наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя виходить з такого.

Главою 3 Кримінального процесуального кодексу України унормовано визначення та порядок набуття процесуального статусу сторонами та іншими учасниками кримінального провадження, а також обсяг їх прав та обов`язків.

Зокрема §5 Глави 3 КПК України визначаються особливості процесуального статусу інших учасників кримінального провадження, до яких законодавцем віднесено і третю особу, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Так, нормами статті 64-2 КПК України визначено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особа, наведений перелік прав та обов`язків такої особи, а також визначені обставини, що обумовлюють набуття особою відповідного процесуального статусу.

В свою чергу, порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зокрема арешту майна визначений положеннями Глав 10 та 17 КПК України.

Згідно частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За системним положенням статті 64-2 КПК України, частини третьої статті 170 КПК України, та статті 98 КПК України, на майно, що було вилучено у ході обшуку житла та іншого володіння особи, яке розташоване за адресою: в АДРЕСА_1 , за місцем спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , може бути накладено арешт незалежно від того, кому належить вилучене майно, за умови наявності у вилученого майна, ознак, передбачених статтею 98 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, долученими до клопотання матеріалами підтверджується наявність обґрунтованої підозри, щодо вчинення кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Описані у клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що було вчинене кримінальне правопорушення, пов`язане з привласненням та розтратою бюджетних коштів, що вчинене, за попередньою змовою групою осіб.

З матеріалів, що долучені до клопотання вбачається, що вилучене під час обшуку житла та іншого володіння особи, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , майно може мати відношення до вказаного правопорушення, зберегло на собі його сліди або може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вилучені у ході проведення обшуку мобільні телефони могли бути використані як знаряддя чи засіб вчинення кримінального правопорушення, та можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критерію, зазначеному у статті 98 КПК України.

На думку слідчого судді, інформація, яка міститься у зазначених вище телефонах, що були вилучені в ході обшуку житла та іншого володіння особи за місцем спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , може мати суттєве значення для встановлення обставин кримінального провадження, що розслідується (кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, дані про номери мобільних телефонів, використані під час вчинення злочину, зв`язки між особами, причетними до вчинення злочину, тощо).

Наявність підстав для вилучення речей та документів, вбачається із ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку від 15 березня 2024 року та відомостей, що містяться безпосередньо в протоколі обшуку від 10 квітня 2024 року, згідно з яким в ході проведення обшуку виявлено речі на відшукання яких, в тому числі, надано дозвіл ухвалою слідчого судді.

До того ж, у випадку повернення власнику вилучених мобільних телефонів існують обґрунтовані ризики видалення інформації, що може міститися на них та яка може мати вагоме значення для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні, його приховування або знищення. При цьому таке обмеження власності на майно є розумним, пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.

Надані органом досудового розслідування докази у сукупності з обставинами, встановленими слідчим суддею під час розгляду клопотання свідчать про те, що майно, вилучене під час обшуку могло використовуватися як засіб та/або знаряддя вчинення ймовірного кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критерію, зазначеному у статті 98 КПК України.

Слідчим доведено існування обґрунтованої підозри, щодо вчинення злочину такої тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту.

Оскільки, вилучені речі відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК, так як можуть містити інформацію та відомості, які можуть бути використані в якості доказу факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а для досягнення мети збереження цього майна як речових доказів та для виконання завдання із запобігання їх приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження є необхідним застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна та встановлення заборони користування та розпорядження цим майном, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість поданого клопотання в цій частині, що має наслідком його задоволення.

У свою чергу, як встановлено слідчим суддею, під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 було вилучено банківську картку, емітовану АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 .

У свою чергу, клопотання прокурора не містить обґрунтування яким саме ознакам, визначених статтею 98 КПК України відповідає вказане вилучене майно, яке конкретно значення має цей оригінал для кримінального провадження, як саме він буде використаний під час досудового розслідування.

Слідчий суддя приймає до уваги, що клопотання про арешт майна, не містить відомостей про зв`язок між обставинами, які розслідуються в межах зазначеного кримінального провадження та майном ОСОБА_4 , та як само має бути використана вказана банківська картка у цьому кримінальному провадженні, які обставини планується довести за рахунок цього майна, які відомості може підтвердити це майно, що свідчить про невідповідність зазначеного вище документу ознакам-критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.

На підставі наведеного вище, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для накладення арешту на банківську картку, емітовану АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , а тому клопотання в цій частині не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 167, 170-173, 175, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, вилучене 10 квітня 2024 року під час проведення обшуку житла та іншого володіння особи за місцем спільного проживання директора комунального підприємства «Березань» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_1 , а саме на:

1.мобільний телефон марки Vivo, модель V2066, imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 ;

2.мобільний телефон марки Xiomi, модель Mi Note 10 Lite, imei 1: НОМЕР_4 , imei 2: НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_5 ;

3.мобільний телефон марки Iphone, модель Xs, s/n НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_5 ;

із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_8