Повістка

від 01.05.2024 по справі 909/967/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2024 р. Справа №909/967/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіПлотніцького Б.Д..

суддів Малех І.Б.,

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянув матеріали заяви представника ТОВ "Запоріжпромобладнання 2000", м.Запоріжжя - адвоката Зеленої Р.В. від 22.04.2024 про ухвалення додаткового судового рішення

за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маінд Порт", м. Івано-Франківськ

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.02.2024 (повний текст рішення підписано 23.02.2024, суддя Кобецька С.М.)

та на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.02.2024 (повний текст рішення підписано 05.03.2024, суддя Кобецька С.М.)

у справі №909/967/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжпромобладнання 2000", м.Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маінд Порт", м.Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості за договором в сумі 275 597,60 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.02.2024 провадження у справі №909/967/23 в частині стягнення основної заборгованості в сумі 109 124,61грн закрито. Позов ТОВ "Запоріжпромобладнання 2000" до ТОВ "Маінд Порт" про стягнення заборгованості за договором в сумі 166 472,99 грн задоволено. Стягнуто з ТОВ "Маінд Порт" на користь ТОВ "Запоріжпромобладнання 2000" 114 200,00грн основної заборгованості, 6 453,22грн - 3% річних, 9 819,77грн інфляційних втрат, 36 000,00грн штрафних санкцій та 2 500,28грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.02.2024 заяву представника ТОВ "Запоріжпромобладнання 2000" про стягнення витрат на правничу допомогу б/н від 20.02.2024 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Маінд Порт" на користь ТОВ "Запоріжпромобладнання 2000" 20 000,00грн витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та додатковим рішенням, ТОВ "Маінд Порт", оскаржила такі в апеляційному порядку.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Маінд Порт", м.Івано-Франківськ залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.02.2024 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.02.2024 у справі №909/967/23 залишено без змін.

22.04.2024 на адресу суду надійшла заява представника ТОВ "Запоріжпромобладнання 2000", м.Запоріжжя - адвоката Зеленої Р.В. про ухвалення додаткового судового рішення у справі №909/967/23, яким стягнути з ТОВ "Маінд Порт", м.Івано-Франківськ на користь ТОВ "Запоріжпромобладнання 2000", м.Запоріжжя судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00грн.

30.04.2024 до суду надійшли заперечення ТОВ "Маінд Порт" на заяву про ухвалення додаткового судового рішення.

В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначає, що спір у даній справі є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Має бути дотриманий критерій пропорційності, співмірності витрат на оплату послуг адвоката до предмету спору .з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Зважаючи на принцип співрозмірності, розумності та реальності судових витрат, просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши не більше 2 000,00грн.

У судове засідання 01.05.2024 представники сторін не з`явились.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представників учасників у справі в судове засідання не визнавалась обов`язковою, відповідач скористався правом на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву за відсутності сторін.

Під час розгляду справи відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст.35, 36, 37 ГПК України від учасників судового процесу не надходило.

Хід судового засідання фіксується в протоколі судового засідання, оскільки відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України, у разі неявки представників сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Згідно з п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У заяві про ухвалення додаткового рішення представник ТОВ «Запоріжпромобладнання 2000» просить стягнути з ТОВ «Маінд Порт» 15 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції. До даної заяви представником позивача долучено копію Акту №С338-3П/2 від 17.04.2024 та копію Рахунку №С338-3П/2 від 17.04.2024

Судом встановлено наявність у матеріалах справи копії Договору про надання правничої допомоги, копії Додаткової угоди, копії ордеру від 11.04.2024 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, які подавались стороною.

Зі змісту укладеного між ТОВ «Запоріжпромобладнання 2000» та АО «Право Гарант» договору про надання правової допомоги №С338-3П та додаткової угоди до нього, вбачається, що гонорар АО за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції становить 15 000,00грн. за повний супровід справи (п.2.1).

Відтак, за результатами прийняття Західним апеляційним господарським судом постанови у даній справі, 17.04.2024 між сторонами підписано акт №С338-3П прийому-передачі наданих послуг за Договором №С338-3П про надання правової допомоги. Згідно вказаному акту клієнт прийняв без жодних претензій та зауважень наступні послуги адвоката: «повний супровід справи №909/967/23 у Західному апеляційному господарському суді, а саме, підготовка та подача до суду 12.04.2024 відзиву на апеляційну скаргу, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду 17.04.2024». На підставі вказаного акту Адвокатським об`єднанням виставлено клієнту рахунок №С338-3П/2 від 17.04.2024 на 15 000,00грн, який вручено останньому, про що свідчить напис директора на рахунку.

Як вже зазначалось вище, 30.04.2024 на електрону адресу суду надійшли заперечення відповідача на заяву про ухвалення додаткового судового рішення.

У яких останній зазначає, що спір у даній справі є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Має бути дотриманий критерій пропорційності, співмірності витрат на оплату послуг адвоката до предмету спору .з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Зважаючи на принцип співрозмірності, розумності та реальності судових витрат, просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши не більше 2 000,00грн.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6, 7 ,9 ст.129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст.ст.123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно ст.74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст.ст.75 - 79 ГПК України.

Одночасно, варто зазначити, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

З огляду на викладене, вирішуючи чи є розмір витрат відповідача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд апеляційної інстанції враховує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду справи позиція позивача не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом. При цьому, було проведено одне судове засідання за участю представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

З урахуванням заяви відповідача, принципів справедливості, пропорційності та верховенством права, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, а також приймаючи до уваги критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених витрат на правову допомогу у сумі 15 000,00 грн. не відповідає переліченим вище критеріям, є завищеним та не співмірним із виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, а відтак підлягає зменшенню.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду частково задовольняє заяву представника ТОВ «Запоріжпромобладнання 2000», м.Запоріжжя - адвоката Зеленої Р.В. від 22.04.2024 про ухвалення додаткового судового рішення та стягує з ТОВ «Маінд порт» на користь ТОВ «Запоріжпромобладнання 2000» 7 500,00грн.

Керуючись ст.ст.126, 129, 244, 282, 283, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву представника ТОВ "Запоріжпромобладнання 2000", м.Запоріжжя - адвоката Зеленої Р.В. від 22.04.2024 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №909/967/23 задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маінд Порт", м.Івано-Франківськ (вул. Грюнвальдська, буд. 10, м. Івано-Франківськ, 76018; код ЄДРПОУ 44294568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжпромобладнання 2000", м.Запоріжжя (Хортицьке шосе, буд. 32-А, кв. 74, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69124; код ЄДРПОУ 31230091) витрати на оплату професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 7 500,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

3. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом строків передбачених ст.288 ГПК України.

Повний текст додаткової постанови виготовлено та підписано 02.05.2024.

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддіМалех І.Б.

Скрипчук О.С.