ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" квітня 2024 р. Справа№ 910/15124/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Вовка І.В.
Палія В.В.
секретар судового засідання: Король Д.А.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.04.2024
Розглянувши матеріали апеляційних скарг Заступника керівника Київської міської прокуратури та Київської міської ради
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 (повний текст рішення складено 10.08.2023)
у справі № 910/15124/19 (суддя Приходько І.В.)
за позовом Київської міської ради
до: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто"
2. Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко Віри Миколаївни
за участю Київської міської прокуратури
про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У 2019 році Київською міською радою до Господарського суду міста Києва було подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто" та Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. про:
- визнання протиправним та скасування рішення реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2016 року № 29099900 на земельну ділянку за ТОВ "Курсор-Авто", обліковий код: 91:066:0010, що знаходиться за адресою вул. Межева, 2, м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894151280000;
- зобов`язання ТОВ "Курсор-Авто" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,1198 га на вул. Межева, 2 у Подільському районі міста Києва (код ділянки 91:066:0010) та повернення її Київській міській раді, попередньо привівши її у придатний для використання стан.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київською міською радою жодних рішень щодо передачі ТОВ "Курсор-Авто" земельної ділянки під будівництво, у власність чи користування не приймалось. Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що ТОВ "Курсор-Авто" здійснило самочинне будівництво об`єкту нерухомого майна (СТО) на земельній ділянці на вул. Межовій, 2, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі неналежних документів здійснило реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна. Оскільки земельна ділянка на вул. Межовій, 2 (код ділянки 91:066:0010) у Подільському районі м. Києва не була відведена для будівництва об`єктів нерухомого майна, таке майно підлягає знесенню, а рішення про державну реєстрацію нерухомого майна - скасуванню.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 року у справі №910/15124/19, відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 27.07.2022 року касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 року у справі №910/15124/19 скасовано. Справу № 910/15124/19 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Заступником керівника Київської міської прокуратури до Північного апеляційного господарського суду було подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з порушенням норм процесуального права. Прокурор вважає, що використання ТОВ"Курсор-Авто" земельної ділянки без будь-яких правовстановлюючих документів є самовільним зайняттям земельної ділянки. Також, скаржник звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано, що державну реєстрацію права власності ТОВ "Курсор-Авто" на нерухоме майно здійснено за відсутності обов`язкових документів, визначених п. 41 Порядку №1127 та у порушення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а документи, що стали підставою для первинної реєстрації права власності не стосуються ТОВ "Курсор-Авто" та не підтверджують виникнення у нього права власності на будівлю СТО. Окрім того, прокурором було зазначено, що обраний Київською міською радою спосіб захисту порушеного права є ефективним та правильним.
Київською міською радою також було подано до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року.
В апеляційній скарзі позивачем зазначено, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що при новому розгляді зазначеної справи судом не враховано висновки Верховного Суду, не в повному обсязі досліджено зібрані у справі докази. Матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "Курсор-Авто" є правонаступником АО"Курсор" в частині внесеного до статутного фонду майна (будівлі СТО), а також пов`язаних з ним майнових та немайнових прав. Позивач вважає, що ТОВ "Курсор-Авто" не було дотримано передбачений Земельним кодексом України порядок отримання земельних ділянок у користування.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 рішення Господарського суду міста Києва скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач-1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 910/15124/19 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі №910/15124/19 скасовано. Справу № 910/15124/19 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
29.02.2024 матеріали справи № 910/15124/19 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Сибіга О.М., судді: Палій В.В., Вовк І.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 прийнято справу № 910/15124/19 за апеляційними скаргами Заступника керівника Київської міської прокуратури та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 до свого провадження.
20.03.2024 прокурором Київської міської прокуратури до Північного апеляційного господарського суду були подані пояснення.
20.03.2024 представником Київської міської ради у судовому засіданні заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень з урахуванням вказівок зазначених у постанові Верховного Суду. Судом було долучено дані пояснення до матеріалів справи.
20.03.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду у судовому засіданні було оголошено перерву.
Розглянувши матеріали справи та апеляційних скарг, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін у судовому засіданні, колегією суддів встановлено наступне.
Згідно з ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
За змістом статей 123, 124 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а також передача таких земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 24 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 13.03.1992) право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, рішенням заступника представника Президента України Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 25.05.1992 № 2 дозволено тимчасово встановити МП "Курсор" будівлю по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів на невпорядкованій земельній ділянці, що прилягає до території радгоспу "Пуща-Водиця".
Листом від 05.05.1994 № 15.3-кг/527 "О согласовании отвода земельного участка по пер. Межевому, 2 под строительство станции техобслуживания автомобилей" Шевченківського районного центру Державного санітарного нагляду КМТМО "Санепідемслужба" було погоджено МП "Курсор" розміщення СТО при умові вирішення питань водозабезпечення, теплозабезпечення і каналізації з відповідними службами.
29.07.1997 за результатами розгляду проектної та дозвільної документації та проведення обстеження будівлі за адресою: м. Київ, вул. Межова, 2, Шевченківською районною державною адміністрацією було складено Акт про прийняття в експлуатацію ділянки об`єкту "Будівництво будівлі за адресою вул. Межова 2" у Шевченківському районі м. Києва.
За дорученням Київської міськдержадміністрацїї від 06.03.1997 №2946 Головним архітектором АТ "Київпроект" було розглянуто матеріали місця розташування СТО із сервісним обслуговуванням легкових автомобілів АТ "Курсор" по пров. Межовому, 2 та листом №06-1387/КГП від 18.08.1997 надано погодження на розміщення СТО на зазначеній земельній ділянці до початку забудови району.
Крім того, листом №СЛ338/7 від 02.02.1998 Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва погоджено тимчасове використання земельної ділянки площею 0,1 га за адресою: м. Київ, провулок Межовий, 2 для станції техобслуговування автомобілів АТ "Курсор" до початку забудови земельної ділянки .
Як вбачається з матеріалів справи, державним реєстратором було зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна на вулиці Межова, 2 у Подільському районі м. Києва за ТОВ "Курсор-Авто", на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2016 № 29099900.
В матеріалах справи наявні листи Державного архіву міста Києва в яких зазначено, що відомостей про реєстрацію договору на право тимчасового користування землею, укладеного між землекористувачем МП "Курсор" та Спецвідділом Шевченківської райдержадміністрації" не виявлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 враховуючи зміст вказівок, які містяться у постанові Верховного Суду, було витребувано у Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Шевченківського районного управління ГУ ДСНС правовстановлюючі та землевпорядні документи.
Проте, як вбачається з листів-відповідей Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Шевченківського районного управління ГУ ДСНС, запитувана інформація та документи зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/15124/19 - відсутні.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять рішення власника спірної земельної ділянки (Київської міської ради) щодо надання земельної ділянки в користування саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто". Також, у матеріалах справи відсутній належно оформлений договір тимчасового права користування земельною ділянкою.
Щодо правонаступництва ТОВ "Курсор-Авто", слід зазначати наступне.
В матеріалах справи наявний статут ТОВ "Курсор-Авто", відповідно до п. 1.3. якого ТОВ "Курсор-Авто" є правонаступником АО "Курсор", зареєстрованого Шевченківською райдержадміністрацією 27.03.1996, ідентифікаційний код 13677023 в частині внесеного до статутного фонду майна, а також пов`язаних з ним майнових та немайнових прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов?язки переходять до правонаступників.
Як передбачено статтею 106 Цивільного кодексу України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
За змістом ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України, в разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт.
Тому, у вирішенні питань, пов?язаних з правонаступництвом, необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов?язків.
Крім того, відповідно до п. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 № 499), ідентифікаційний код зберігається за суб?єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб?єктам забороняється.
Згідно п. 15 Положення про ЄДР (в редакції станом на час створення ТОВ"Курсор-Авто") ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб?єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб?єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов?язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.
Отже, відповідно до наведених вище норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правонаступником новоствореної юридичної особи, не допускається.
Колегія суддів зазначає, що ідентифікаційні коди АТ "Курсор" (13677023) та ТОВ "Курсор-Авто" (25641148) є різними.
Вказане свідчить про те, що АТ "Курсор" та ТОВ "Курсор-Авто" є окремими самостійними юридичними особами, які мають власні права та майнові зобов?язання, відповідне підтверджується з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у якому відсутні відомості щодо правонаступництва.
Постановою Верховного Суду від 20.02.2024 року, якою було скасовано постанову апеляційної інстанції від 13.12.2023 у даній справі та направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, наголошено також про необхідність оцінити доводи відповідача-1 в контексті дослідження обставин правонаступництва ТОВ "Курсор-Авто", безпосередньо про те, що сама будівля СТО не могла бути внесена до статутного капіталу ТОВ "Курсор-Авто" на час його створення, адже ще не існувала як окреме індивідуально визначене майно, як окремий об`єкт цивільних правовідносин.
Враховуючи вказівки Верховного Cуду та вимоги статті 316 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто" до матеріалів справи було надано документи щодо його правонаступництва, а саме установчий договір про створення та діяльність товариства від 28.05.1998 та статут, які не свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто" є правонаступником АО "Курсор" в частині майна, а саме будівлі СТО, оскільки внесене до статутного фонду товариства майно є спеціалізованим обладнанням, необхідним для функціонування СТО. Інших доказів правонаступництва відповідачем надано не було.
Таким чином, суд критично оцінює доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто" що сама будівля СТО не могла бути внесена до статутного капіталу на час його створення, адже ще не існувала як окреме індивідуально визначене майно, як окремий об`єкт цивільних правовідносин, оскільки дане твердження спростовується відсутністю у матеріалах справи інших доказів (крім документів, що створені безпосередньо Товариством з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто") на підтвердження правонаступництва відносно прав та обов`язків АО "Курсор".
Крім того, установчий договір є одностороннім актом юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону. Подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 по справі №907/29/19.
Що стосується обрання позивачем способу захисту своїх прав, слід зазначити наступне.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачений захист цивільних прав та інтересів судом. Кожна особа має право звернутися до суду захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 76 ГПК України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
При ухваленні рішення, суд повинен також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновленню порушеного права позивача.
Під захистом цивільних прав розуміють передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Слід зазначити, що обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Окрім того, рішення суду повинно бути виконуваним.
Вирішуючи спір, суд повинен дати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду. При цьому право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з даним позовом, позивачем були заявлені вимоги щодо:
- визнання протиправним та скасування рішення реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2016 року № 29099900 на земельну ділянку за ТОВ "Курсор-Авто", обліковий код: 91:066:0010, що знаходиться за адресою вул. Межева, 2, м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894151280000;
- зобов`язання ТОВ "Курсор-Авто" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,1198 га на вул. Межева, 2 у Подільському районі міста Києва (код ділянки 91:066:0010) та повернення її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.
Заявляючи даний позов, прокурором та позивачем було поєднано одночасно два способи захисту (віндикаційний і негаторний позови), які спрямовані на усунення різних за змістом порушень.
Власник земельної ділянки може просити про захист права власності шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача, що є підставою не для знесення спорудженого на ній об`єкта нерухомості, а саме для:
- внесення запису (відомостей) про право власності на спірну земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- після того, власник може ставити питання про захист прав від порушень, які не пов`язані з позбавленням його володіння спірною земельною ділянкою, зокрема шляхом знесення спорудженого на ній об`єкта нерухомості (Постанова ВП ВС від 18.01.2023 по справі № 488/2807/17).
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва у рішенні від 26.07.2023, з чим також погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, місцевий суд дійшов правильного висновку, що обраний спосіб захисту порушеного права є неефективним, у зв`язку з чим позивачем помилково було одночасно поєднано два способи захисту (віндикаційний і негаторний позови), які не забезпечують відновлення порушеного права.
Таким чином, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 по справі №916/1415/19 (пункт 6.21), по справі №925/642/19 (пункт 52) від 02.02.2021 та по справі №200/606/18 (пункт 76) від 22.06.2021.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційних скарг Заступника керівника Київської міської прокуратури та Київської міської ради слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 - залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року у справі №910/15124/19 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року у справі №910/15124/19 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційних скарг розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи №910/15124/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 01.05.2024.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді І.В. Вовк
В.В. Палій
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 17.04.2024 |
Оприлюднено | 06.05.2024 |
Номер документу | 118816885 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань спонукання виконати або припинити певні дії |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні