Постанова

від 30.04.2024 по справі 14/370-07

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 14/370-07

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів - Баранця О.М., Студенця В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Укрпромзабезпечення"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області

в складі судді Загинайко Т.В.

від 09.10.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

в складі колегії суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В., Дарміна М.О.

від 12.12.2023

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Укрпромзабезпечення"

на бездіяльність державного виконавця Амур-Нижньоджніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Укрпромзабезпеченння"

про стягнення 33 600 грн та зобов`язання вчинити дії,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хід розгляду справи та зміст скарги на бездіяльність державного виконавця

1. Відкрите акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромзабезпечення" (далі - Відповідач, Скаржник), у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило стягнути з Відповідача суму вартості двох насосів РМНА 250/35 у розмірі 33 600 грн та зобов`язати Відповідача вивезти зі складу Позивача насоси зав. № № 542, 623 РМНА 250/35 у кількості двох штук за адресою: м. Орджонікідзе, Дніпропетровська обл., вул. Калініна, 11, ВАТ "ОГЗК".

2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 33 600 грн вартості двох насосів РМНА 250/35, 336 грн витрат на держмито, 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, зобов`язано Відповідача вивезти зі складу Позивача насоси зав. № № 542, 623 РМНА 250/35 у кількості двох штук за адресою: м. Орджонікідзе, Дніпропетровська обл., вул. Калініна, 11, ВАТ "ОГЗК". Стягнуто з Відповідача на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз 3 984,96 грн вартості проведення судово-технічної експертизи.

3. На виконання зазначеного рішення Господарський суд Дніпропетровської області видав відповідні накази від 21.01.2009.

4. У вересні 2023 року Відповідач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, у якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, щодо незняття арешту з майна Відповідача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 14/370-07 від 21.01.2009;

- зобов`язати Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі його керівника усунути виявлені порушення та вжити необхідних заходів щодо зняття арешту, накладеного на нерухоме майно Відповідача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 14/370-07 від 21.01.2009.

5. Обґрунтовуючи подану скаргу, Відповідач послався на те, що постановою Амур-Нижньодніпровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2010 № НОМЕР_1 накладено арешт на невизначене майно, а саме на все майно у межах загальної суми заборгованості.

07 вересня 2010 року виконавчий документ у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 повернуто стягувачу, про що державний виконавець виніс відповідну постанову. За період з 02 вересня 2010 року і дотепер не вчинялися жодні виконавчі дії.

13 квітня 2023 року боржник виявив наявність арешту, накладеного на нерухоме майно, належне боржнику, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. 12 травня 2023 року боржник направив заяву про зняття арешту у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, проте відповідь не була надана, арешт не знято.

У червні 2023 Відповідач звертався до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про скасування арешту нерухомого майна, накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2010 Амур-Нижньодніпровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Завершене виконавче провадження знищено за закінченням трирічного терміну зберігання в архіві, тому надати матеріали виконавчого провадження неможливо. Станом на зараз час виконавчий документ на виконанні не перебуває.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 у справі № 904/3239/23 відмовлено у прийнятті позовної заяви. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції зазначив про право Відповідача звернутися до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби в порядку частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", якщо цей виконавчий документ виданий на виконання судового рішення, або до адміністративного суду в порядку частини другої цієї ж статті, якщо він виданий на виконання рішення іншого органу (посадових осіб), та/або за умови перебування його у зведеному виконавчому провадженні, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2023 у справі № 904/3239/23 апеляційну скаргу Відповідача на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 у справі № 904/3239/23 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 у справі № 904/3239/23 залишено без змін.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

6. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 14/370-07, відмовлено у задоволенні скарги Відповідача на бездіяльність державного виконавця.

7. Висновки суду першої інстанції, з якими погодився суд апеляційної інстанції, мотивовані тим, що рішення суду в цій справі, яке є обов`язковим до виконання, боржником не виконане, тому суд не має підстав для зняття арешту з майна боржника. При цьому суд зазначив, що повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, якщо здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не є підставою для зняття арешту з майна боржника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

8. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 14/370-07, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити скаргу на бездіяльність державного виконавця.

9. На обґрунтування касаційної скарги Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій:

- ухвалили рішення без застосування чинної норми законодавства - абзацу 17 пункту 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, чим порушено частину третю статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- не врахували принцип "суд знає закони", сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19;

- не виконали вимоги частини четвертої статті 236 ГПК України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду;

- не враховали постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 2-5422/11 та від 08.06.2022 у справі № 522/8685/13.

Скаржник також зауважує, що з урахуванням пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання наявність арешту у завершеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1, матеріали якого знищені за строком зберігання, лише порушує майнові права Скаржника як власника майна.

10. 27 березня 2024 року, у межах строку, встановленого Судом для подання відзиву, Позивач подав через підсистему "Електронний суд" письмові пояснення. Водночас Суд дійшов висновку, що за змістом ці пояснення є заявою по суті справи, тому їх необхідно розглядати як відзив на касаційну скаргу (стаття 295 ГПК України).

11. Обґрунтовуючи відзив, Позивач зазначає, що станом на дату його подання Скаржник виконав рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2008 у справі № 14/370-07, сплативши на рахунок Позивача стягнуту суму штрафних санкцій у розмірі 31 366,64 грн згідно з платіжною інструкцією № 4186/323 від 17.01.2024.

У зв`язку з виконанням Скаржником рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2008 у справі №14/370-07 Позивач звернувся до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою № 101-22 від 18.01.2024 про зняття арешту з майна Скаржника.

Стосовно вимог про зобов`язання Скаржника вивезти зі складу ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК" насоси зав. №№ 542, 623 РМНА 250/35 Позивач зазначив, що відмовився в цій частині від виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2008 у справі № 14/370-07.

Оскільки Скаржник виконав рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2008 у справі № 14/370-07, відсутні підстави для незняття арешту з майна Скаржника.

12. До відзиву Позивач долучив письмові докази, проте Суд не бере їх до уваги, оскільки за імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відтак перевірка відповідних доводів перебуває поза законодавчо встановленими межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

13. Державний виконавець правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

14. Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві Позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та дійшов наступних висновків.

15. Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

16. Бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна є триваючим правопорушенням, а тому оскаржується в будь-який час шляхом подання скарги у порядку, передбаченому ГПК України.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням, обов`язків, передбачених законом. Отже, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 760/19348/2011.

17. Згідно зі статтею 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

18. Предметом оскарження у цій справі є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою апеляційного суду, якою Скаржнику відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця щодо зняття арешту з майна боржника з підстав повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

19. На час повернення стягувачу наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 14/370-07 від 21.01.2009 умови та порядок виконання судових рішень регулювалися Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV у редакції, що була чинною станом на 07 вересня 2010 року (тут і далі - Закон № 606-XIV).

20. Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

21. Згідно з частиною шостою статті 24 Закону № 606-XIV за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

22. Відповідно до частини другої статті 55 Закону № 606-XIV державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

23. Пунктом 2 частини першої статті 25 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону.

24. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 Закону № 606-XIV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

25. Відповідно до частини першої статті 38 Закону № 606-XIV у разі повернення виконавчого документа стягувачу згідно зі статтею 40 цього Закону припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

26. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника (частина друга статті 38 Закону № 606-XIV).

27. Пунктом 4.10.2 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 № 74/5 (у редакції, що була чинною на момент повернення виконавчого документа стягувачу) визначено, що якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

28. Частиною першою статті 25 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону;

- повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону.

29. Таким чином, з урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку, що закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчих документів з різних підстав є формами завершення виконавчого провадження, за якого жодні інші дії державного виконавця не вчиняються.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 569/6234/22 та від 08.06.2022 у справі № 522/8685/13.

30. Наслідки завершення виконавчого провадження станом на 07 вересня 2010 року були визначені у статті 38 Закону № 606-XIV, яка, зокрема, передбачала зняття арешту з майна боржника.

31. Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

32. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

33. Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим урегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

34. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Цими приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

35. Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 14/370-07 від 21.01.2009 було завершене, однак при поверненні виконавчого документа стягувачу державний виконавець не зазначив про скасування арешту, накладеного на майно боржника (згідно зі статтею 38 Закону № 606-XIV у редакції, яка була чинною станом на 07 вересня 2010 року).

36. На переконання Суду, перебування майна Скаржника під арештом близько десяти років за відсутності виконавчого провадження є невиправданим втручанням у право Скаржника на мирне володіння своїм майном, обмежує його права та позбавляє можливості вільно користуватися і розпоряджатися майном.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 2/0301/806/11 та від 14.08.2023 у справі № 927/322/14.

37. Заразом, ухвалюючи оскаржувані рішення в цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно послалися на висновки, викладені у:

- постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 137/1649/17, оскільки вони зроблені щодо застосування норм Закону № 606-XIV у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" від 04.11.2010 № 2677-VI, який набрав чинності 08 березня 2011 року. Натомість у цій справі виконавче провадження було завершене 07 вересня 2010 року, тобто до набрання чинності цією редакцією Закону № 606-XIV;

- постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 у справі № 639/858/21, від 12.08.2020 у справі № 569/17603/18 та від 22.12.2021 у справі № 634/292/21, позаяк спірні правовідносини регулювалися не Законом № 606-XIV, а нормами Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.

38. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на законне та обґрунтоване судове рішення.

39. Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

40. Верховний Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення у цій справі не відповідають наведеним вимогам. Суди неправильно застосували норми Закону № 606-XIV та, як наслідок, неправомірно відмовили у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця.

41. Суд ураховує доводи, наведені Позивачем у відзиві на касаційну скаргу, в тому обсязі, у якому вони узгоджуються з викладеним у цій постанові, а також те, що Позивач погоджується з позицією Скаржника щодо наявності підстав для зняття арешту.

42. Перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ураховуючи викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги, наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення.

43. Текст цієї постанови складений у межах розумного строку з урахуванням дати надходження матеріалів справи до Верховного Суду та поданого відзиву на касаційну скаргу.

44. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

45. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на такі критерії: правову та фактичну складність справи; поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінку органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення в справах "Федіна проти України" від 02.09.2010, заява № 17185/02, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, заява № 36655/02, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, заява № 19567/02, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004, заява № 62771/00).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

47. Згідно з частиною першою статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

48. Перевіривши у межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції - скасувати, оскільки вони ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись статтями 300, 308, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Укрпромзабезпечення" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 14/370-07 скасувати.

3. Ухвалити у справі № 14/370-07 нове рішення, яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Укрпромзабезпечення" на бездіяльність державного виконавця задовольнити.

4. Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, щодо незняття арешту з майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Укрпромзабезпечення" у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 14/370-07 від 21.01.2009.

5. Зобов`язати Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо зняття арешту, накладеного на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Укрпромзабезпечення" у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 14/370-07 від 21.01.2009.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець