Окрема думка

від 30.04.2024 по справі 14/370-07

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

30 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 14/370-07

судді Верховного Суду Студенця В.І.

за результатом касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Укрпромзабезпечення"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області

(головуючий суддя: Загинайко Т. В.)

від 09.10.2023 та

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя: Кощеєв І. М., судді: Дармін М. О., Чус О. В.)

від 12.12.2023

за результатом розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Укрпромзабезпеченння"

на бездіяльність державного виконавця

у справі № 14/370-07

за позовом Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Укрпромзабезпеченння"

про стягнення 33 600,00 грн.

І. ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

1. Із постановою Верховного Суду від 30.04.2024 у справі №14/370-07, якою ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі №14/370-07 скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення скарги, не погоджуюся, вважаю, що слід було касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ІІ. ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Хід справи та короткий зміст скарги

1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2008 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого об`єднання "Укрпромзабезпечення" (далі - ТОВ "Укрпромзабезпечення") на користь Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі- ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"):

- 33 600 грн - вартість двох насосів РМНА 250/35,

- 336 грн - витрат на держмито,

- 118 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

Зобов`язано ТОВ "Укрпромзабезпечення" вивезти зі складу ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" насоси зав. № № 542, 623 РМНА 250/35 в кількості двох штук за адресою: м. Орджонікідзе, Дніпропетровська обл., вул. Калініна, 11, ВАТ "ОГЗК", про що видати наказ.

Стягнуто з ТОВ "Укрпромзабезпечення" на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз 3 984, 96 грн - вартість проведення судово-технічної експертизи.

2. На виконання вказаного рішення Господарським судом Дніпропетровської області видано відповідні накази від 21.01.2009.

Державним виконавцем 07.09.2010 винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу.

3. ТОВ "Укрпромзабезпечення" у 2023 році звернулось до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця та просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні №19605557 щодо незняття арешту з майна ТОВ «Укрпромзабезпечення" у виконавчому провадженні №19605557 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2009 № 14/370-07;

2) зобов`язати Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі його керівника усунути виявлені порушення та вжити необхідних заходів щодо зняття арешту, накладеного на нерухоме майно ТОВ "Укрпромзабезпечення" у виконавчому провадженні № 19605557 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2009 № 14/370-07.

(2) Короткий зміст рішень суду першої й апеляційної інстанцій за результатом розгляду скарги

4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2023, у справі №14/370-07 відмовлено в задоволенні скарги ТОВ "Укрпромзабезпечення" на бездіяльність державного виконавця.

5. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом;

- повернення виконавчого документу Стягувачу у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» не встановлювало прямого обов`язку у державного виконавця знімати арешт з майна Боржника;

- накладення арешту на майно боржника в рамках виконавчого провадження, в першу чергу покликано на забезпечення дотримання конституційного принципу обов`язковості виконання судових рішень, а отже, про відсутність підстав для існування такого арешту, насамперед, може свідчити фактичне повне виконання рішення суду, доказів якого, Боржником скаржником не надано;

- повернення виконавчого документа Стягувачу не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання;

- повернення виконавчого документа Стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу;

- у державного виконавця були відсутні достатні правові підстави для зняття арешту в рамках виконавчого провадження;

- права боржника державним виконавцем у зазначеному виконавчому проваджені не порушені;

- оскільки рішення суду у даній справі, яке є обов`язковим до виконання, Боржником не виконано, тому у суду відсутні підстави для зняття арешту з майна Боржника.

(3) Позиція Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги Фонду

6. Верховний Суд постановою від 30.04.2024 касаційну скаргу ТОВ "Укрпромзабезпечення" задовольнив. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі №14/370-07 скасовував і ухвалив нове рішення, яким скаргу ТОВ "Укрпромзабезпечення" на бездіяльність державного виконавця задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні №19605557 щодо незняття арешту з майна ТОВ «Укрпромзабезпечення" у виконавчому провадженні №19605557 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 14/370-07 від 21.01.2009. Зобов`язав Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо зняття арешту, накладеного на нерухоме майно ТОВ "Укрпромзабезпечення" у виконавчому провадженні № 19605557 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 14/370-07 від 21.01.2009.

7. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів, головуючий голосує останнім.

При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті.

Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

У цьому випадку вважаю за необхідне викласти окрему думку, оскільки вважаю, що суду касаційної інстанції слід було касаційну скаргу залишити без задовольнити.

ІІІ. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

(1) Щодо суті спору

8. Ураховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, вважаю, що висновки судів попередніх інстанцій про необґрунтованість скарги на бездіяльність державного виконавця засновані на законі.

При цьому відзначаю таке.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як верховенство права та обов`язковості виконання рішень (стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої статті 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Сторони виконавчого провадження відповідно до статті 339 ГПК України мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у ВП №19605557 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 14/370-07 від 21.01.2009 було накладено арешт на майно боржника - ТОВ «Укрпромзабезпечення".

07.09.2010 винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу, оскільки у Боржника було відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Подаючи скаргу у 2023 році, боржник - ТОВ «Укрпромзабезпечення" просило суд зобов`язати державного виконавця вчинити дії щодо скасування арешту з майна, накладеного в рамках ВП №19605557 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 14/370-07 від 21.01.2009.

Господарськими судами встановлено і те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2008 (на виконання якого виданий наказ Господарського суду Дніпропетровської області № 14/370-07 від 21.01.2009) станом на день розгляду скарги не виконано.

Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги, вважаю, що фактично на вирішення суду постановленого питання:

якою редакцією Закону України «Про виконавче провадження» слід керуватись державному виконавцю при вчиненні дій щодо скасування арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні в рамкам примусового виконання судового рішення, за заявою боржника.

У розгляді даного питання відзначаю, що Закон України «Про виконавче провадження» містить, зокрема норми процесуального права.

Так, до процесуальних, процедурних норм належать норми, які визначають порядок дій державного виконавця з примусового виконання наказів, в тому числі вжиття заходів, спрямованих на звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Крім того, порядок дій державного виконавця щодо вчинення виконавчих дій з накладення/скасування арешту на майно боржника також є процесуальною, процедурною нормою.

Відповідно, до правовідносин, які визначають порядок дій державного виконавця, зокрема щодо скасування арешту з майна, накладеного у рамкам виконавчого провадження, має застосовуватись та редакція Закону України «Про виконавче провадження», яка діє на момент вчинення відповідної дії державним виконавцем.

Відтак, ураховуючи встановлені судами обставини справи, оскільки ТОВ «Укрпромзабезпечення" звернулось до державного виконавця 12.05.2023 із заявою про зняття арешту з майна, державний виконавець при визначенні порядку дій щодо наявності/відсутності правових підстав для скасування арешту з майна має керуватись тією нормою Закону України «Про виконавче провадження» (№1404-VІІІ), яка діє станом на момент звернення з відповідною заявою, тобто на момент необхідності вчинення/невчинення відповідної дії.

Відзначаю, що дійсно на час винесення постанови про повернення стягувачу виконавчого документа від 07.09.2010 умови та порядок виконання судових рішень регулювався Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV.

Разом з тим, у даній справі не розглядається правомірність/неправомірність постанови про повернення стягувачу виконавчого листа від 07.09.2010, а відтак помилковим є твердження суду касаційної інстанції про необхідність застосування у вирішенні питання обґрунтованості/необґрунтованості знання арешту за заявою боржника Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV.

Так, до спірних правовідносин підлягає застосовуванню Закон України «Про виконавче провадження», прийнятий 02.06.2016 №1404-VІІІ, у редакції станом на звернення з відповідною заявою до державного виконавця/скаргою до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин - звернення з відповідною заявою/скаргою боржника) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Отже, нормами Закону України «Про виконавче провадження» зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження.

Разом з тим, з аналізу статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення виконавчого провадження.

За таких обставин, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника.

Ураховуючи, що рішення суду не є виконаним, вважаю, що у суду касаційної інстанції відсутні підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішенння про задоволення скарги.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій в цілому дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги боржника.

9. Отже, ураховуючи вищенаведене, у контексті встановлених судом першої інстанції обставин справи, доходжу висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги боржника.

10. З урахуванням викладеного вважаю, що касаційну скаргу слід було залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Суддя Верховного Суду В. Студенець