Ухвала

від 30.04.2024 по справі 567/946/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 567/946/23

провадження № 61-5787ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Гуль Наталія Віталіївна, на постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 115 000 доларів США.

Позивачем ОСОБА_2 було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 , а саме :

на належні відповідачу ОСОБА_1 корпоративні права у ТОВ «ІДЕК-2006» із розміром частки в сумі 18 750 грн у ТОВ «Верхівськ-Агро» із розміром частки в сумі 1 500 грн у ТОВ «Плюмпе Агро» із розміром частки в сумі 57 756 грн.;

на цінні папери - акції прості бездокументарні іменні ПАТ «СІ Капітал» належні ОСОБА_1 ;

на грошові кошти, які знаходяться на належних ОСОБА_1 рахунках у банківських або інших кредитно-фінансових установах в межах ціни позову.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 18 січня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на належних ОСОБА_1 рахунках у банківських або інших кредитно-фінансових установах в межах суми 115 000 доларів США. В задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому рішення суду, а тому заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню. Оскільки предметом спору є стягнення боргу, розмір якого на день звернення до суду з позовом становить 115 000 доларів США, запропонований позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, є співмірним із заявленими позовними вимогами. Також місцевий суд виходив із того, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на корпоративні права не є співмірним з предметом спору у даній справі, яким є стягнення заборгованості за договорами позики, тому відсутній зв`язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову в частині накладення арешту на частки у статутному капіталі товариств і предметом позовних вимог.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2024 року ухвалу Острозького районного суду Рівненської області від 18 січня 2024 року в частині відмови в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на корпоративні права належні ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «ІДЕК-2006», ТОВ «Верхівськ-Агро», ТОВ «Плюмпе Агро» скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні права, що належали ОСОБА_1 у статутному капіталі наступних юридичних осіб:

ТОВ «ІДЕК-2006» (ЄДРПОУ 33840626), розмір частки в сумі 18 750,00 грн, що складає 50 % статутного капіталу товариства;

ТОВ «Верхівськ-Агро» (ЄДРПОУ 38302759), розмір частки в статутному капіталі в сумі 1 500,00 грн, що складає 100 % статутного капіталу товариства;

ТОВ «Плюмпе Агро» (ЄДРПОУ 37437248), розмір частки в сумі 57 756,50 грн, що складає 50 % статутного капіталу товариства. В іншій частині ухвалу Острозького районного суду Рівненської області від 18 січня 2024 року про забезпечення позову залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, суд першої інстанції, зробив обґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову. Враховуючи предмет позову та відсутність зі сторони відповідача будь-яких доказів щодо наявності грошових коштів, які можуть слугувати гарантіями виконання судового рішення у разі його прийняття на користь позивача, апеляційний суд дійшов висновку про те, що наявні підстави для накладення арешту на корпоративні права належні ОСОБА_1 у статутному капіталі юридичних осіб.

17 квітня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Гуль Н. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2024 року, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що предметом спору є вимоги про стягнення боргу за договором позики, а не корпоративні права відповідача у статутному капіталі юридичних осіб. Апеляційним судом не досліджено усіх необхідних умов для вжиття відповідних заходів забезпечення позову та залишено поза увагою доцільність вжиття одночасно кількох заявлених позивачем заходів забезпечення позову. Також судом не враховано, що накладення арешту на корпоративні права відповідача не призведе до ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом у даній справі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини п`ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Судами встановлено, що предметом позову є стягнення боргу в сумі 115 000 доларів США.

Також встановлено, що в провадженні Острозького районного суду Рівненської області знаходиться справа № 567/459/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 350 000 доларів США відповідно до чотирьох договорів позики.

Ухвалою суду від 03 квітня 2023 року у справі № 567/459/23 заяву ОСОБА_2 задоволено частково, відмовлено у накладенні арешту на належні відповідачу ОСОБА_1 корпоративні права у ТОВ «ІДЕК-2006» із розміром частки в сумі 18 750 грн, у ТОВ «Верхівськ-Агро» із розміром частки в сумі 1 500 грн, у ТОВ «Плюмпе Агро» із розміром частки в сумі 57 756 грн та у ТОВ «Чернігів Агро Плюс» із розміром частки в сумі 10 160 грн.

ОСОБА_1 на час вирішення питання про забезпечення позову в даній справі, мав частки корпоративних прав у наступних юридичних осіб:

ТОВ «ІДЕК-2006» (ЄДРПОУ 33840626), розмір частки в сумі 18 750 грн, що складає 50 % статутного капіталу товариства;

ТОВ «Верхівськ-Агро» (ЄДРПОУ 38302759), розмір частки в статутному капіталі в сумі 1 500 грн, що складає 100 % статутного капіталу товариства;

ТОВ «Плюмпе Агро» (ЄДРПОУ 37437248), розмір частки в сумі 57 756,50 грн, що складає 50 % статутного капіталу товариства.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, апеляційний суд виходив із того, що у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_2 матиме право на задоволення своїх вимог за рахунок реалізації частки боржника-учасника товариства, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Врахувавши предмет позову та відсутність зі сторони відповідача будь-яких доказів щодо наявності грошових коштів, які можуть слугувати гарантіями виконання судового рішення у разі його прийняття на користь позивача, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для накладення арешту на корпоративні права належні ОСОБА_1 у статутному капіталі юридичних осіб: ТОВ «ІДЕК-2006» (ЄДРПОУ 33840626), ТОВ «Верхівськ-Агро» (ЄДРПОУ 38302759) та ТОВ «Плюмпе Агро» (ЄДРПОУ 37437248).

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Апеляційний суд в оскаржуваній постанові навів обґрунтування своїх висновків. Так, судом зазначено, що накладення арешту на частку корпоративних прав за своїм змістом полягає виключно у обмеженні права особи розпорядитися цією часткою у статутному капіталі (провести її відчуження), проте не позбавляє відповідача права володіння і користування цією часткою, зокрема не перешкоджає використанню у господарській (підприємницькій) діяльності та виконанню зобов`язань з іншими особами чи контрагентами.

Отже, апеляційним судом вжито заходи забезпечення позову, які не є занадто обтяжливими для відповідача. Вжитий апеляційним судом захід спрямований на попередження недобросовісної поведінки відповідача, недопущення з його боку дій, які можуть ускладнити виконання у майбутньому ймовірного судового рішення про стягнення коштів. Окрім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими.

Необхідно звернути увагу, що відповідач має можливість скористатись правами, передбаченими статтями 158, 159 ЦПК України.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що правильне застосовування судами положень статей 149, 150 ЦПК України не викликає розумних сумнівів.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні заяви про забезпечення позову є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Гуль Наталія Віталіївна, на постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко