Постанова

від 11.04.2024 по справі 761/30573/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року м. Київ

Справа № 761/30573/20

Провадження: № 22-ц/824/2669/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Стороженка Богдана Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Фролової І.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Органу місцевого самоврядування Київської міської ради (Київради), Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, скасування реєстрації земельної ділянки, відновлення інтересів позивача,

у с т а н о в и в:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він з жовтня 1991 року проживає у приватному житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , яким володіє на праві приватної власності. Співвласником вказаного будинку був ОСОБА_3 , який розпочав самочинне будівництво, внаслідок якого був побудований 3-х поверховий будинок зі скляною покрівлею у вигляді теплиці. Частина будинку перекрила існуючі будівлі, які належать йому, ОСОБА_1 , внаслідок чого утворилися багаточисельні деформації існуючих будівель, а перекриття другого та третього поверхів були збудовані впритул, що викликало надмірне зволоження стін та стелі. В подальшому домоволодіння було переоформлене на дружину ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Після 2007 року самочинним будівництвом розпоряджалася ОСОБА_5 (дочка) та її чоловік ОСОБА_2 , котрий розпочав демонтаж незаконно надбудованих поверхів з метою подальшого оформлення об`єкту незавершеного будівництва. Ним було повністю демонтовано металевий каркас та залишки скляної покрівлі, частково демонтовано залізобетонні перекриття. Залишки самовільної забудови становлять небезпеку для мешканців суміжних будівель. 04 листопада 2016 року Київською місцевою прокуратурою №10 накладено арешт за ухвалою Шевченківського райсуду Києва у справі №761/36302/16-к від 21.10.2016р. Ухвалою від 04 липня 2019 року було скасовано арешт земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:009:0009, площею 0,0718 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1043442480000), що належить ОСОБА_2 , у кримінальному провадженні № 42016101100000307, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 вересня 2016 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Однак, протягом наступного року (станом на 14.08.2020р.) арешт ділянки знятий не був. Це, на його, позивача, думку, свідчить про намагання власника ділянки ОСОБА_2 створити враження, що арешт є актуальним й те, що викладені вище обставини свідчать про хибність рішення Київської міської ради №622/622 від 12.07.2016р та про незаконність відведення ділянки №8000000000:88:009:0009 площею 0,0718 га для експлуатації будівлі, яка не існує і ніколи не існувала. За викладених обставин, просив суд скасувати рішення Київської міської ради №622/622 від 12.07.2016 року; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером №8000000000:88:009:0009 площею 0,0718, що розташована в Шевченківському районі міста Києва, та кадастровий номер 8000000000:88:009:0009 такої земельної ділянки; зобов`язати ГУ Держгеокадастру у м. Києві скасувати запис в Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:88:009:0009, скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:88:009:0009, скасувати рішення про державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, припинення прав та закриття розділу Державного реєстру прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:009:0009 як об`єкта нерухомого майна.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, адвокат Стороженко Б.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність погодження містобудівних умов та обмежень на будівництво за адресою: АДРЕСА_1 . Копія декларації, наданої відповідачем про початок будівельних робіт реконструкціїприміщень житлового будинку ( АДРЕСА_2 ,є самочинним будівництвом та не відноситься до адреси: АДРЕСА_1 . Зруйнована недобудова, яка межує з адресою позивача, була представлена на комісію як окрема одиниця нерухомого майна по АДРЕСА_2 , що в подальшому призвело до прийняття безпідставного рішення Київською міською радою про відведення земельної ділянки для експлуатації будівлі, яка не існує, та ніколи не існувала.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області заперечувала проти апеляційної скарги, зазначивши, що державним кадастровим 14.09.2015 року було правомірно здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:009:0009, площею 0,0718 га, по АДРЕСА_2 . Також вказала, що територіальні органи Держгеокадастру не є органами чи суб`єктами державної реєстрації права, а тому пред`явлення до ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області позовних вимог про зобов`язання скасувати державну реєстрацію прав та записів про проведену реєстрацію є безпідставним. Відмітила і те, що скасування державної реєстрації земельної ділянки та запису у Поземельній книзі щодо земельної ділянки не призведе до припинення речових прав ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку та скасування державної реєстрації таких речових прав.

В судовому засіданні адвокат Глухенький С.О. в інтересах ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити скаргу частково, рішення суду першої інстанції змінити в частині мотивів відмови у позові.

Адвокат Микитишин О.М. в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в інтересах ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області заперечували проти апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Київської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників справи , які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Співвласником будинку АДРЕСА_1 був ОСОБА_3 , а в подальшому ОСОБА_4 .

У листі №055-3686 від 23.03.2020р. Департамент містобудування та архітектури КМДА повідомив про відсутність погодження містобудівних умов та обмежень на будівництво за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом № 073-3668 від 07.04.2020 р. Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва повідомив, що не видавав і не реєстрував документи дозвільного та декларативного характеру, які дають право виконувати будівельні роботи і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не проводив перевірки дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою АДРЕСА_1 .

Листом №109-К-2939/2 від 14.04.2020 р. Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація повідомила про виїзд на місце 18.03.2020р., виявлення занедбаної напівзруйнованої недобудови. Запропоновано звертатися до суду в зв`язку із відсутністю дозвільної документації на будівництво.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 серпня 2020 року, земельна ділянка №8000000000:88:009:0009 площею 0,0718 га, за адресою: АДРЕСА_1 , 27.09.2016 року зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 на підставі рішення Київської міської ради №622/622 від 12.07.2016р.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру від 14 серпня 2020 року, ділянка №8000000000:88:009:0009 площею 0,0718 га зареєстрована ГУ Держгеокадастру у м. Києві 14.09.2015р. за власником ОСОБА_2 згідно Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 11.08.2015р. Інформація про розробника технічної документації відсутня.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.10.2014 р. та від 11.12.2020 р. будинок за адресою: АДРЕСА_2 , є об`єктом нерухомості та належить ОСОБА_2 на праві власності.

З копії технічного паспорту на будинок за адресою: АДРЕСА_1 від 15.08.2014 p. убачається, що будинок за адресою: АДРЕСА_2 становить 3 поверхи та складається з:

перший поверх: коридор 2-1 площею 8,6 кв.м., кухня 2-2 площею 12,4 кв.м., коридор 2-3 площею 4,2 кв.м., котельня 2-4 площею 4,5 кв.м., ванна 2-5 площею 8,8 кв.м., житлова 2-6 площею 31,9 кв.м., житлова 2-7 площею 62,2 кв.м., хол 2-8 площею 39,2 кв.м., сходи II площею 13,2 кв.м., житлова 2-9 площею 27,6 кв.м., галерея І площею 40,6 кв.м., сходи III площею 9,7 кв.м., гараж IV площею 41,5 кв.м.;

другий поверх: житлова 2-10 площею 39,9 кв.м., хол 2-11 площею 38,6 кв.м., житлова 2-12 площею 13,4 кв.м., житлова 2-13 площею 13,3 кв.м., хол 2-14 площею 40,8 кв.м., санвузол 2-15 площею 7 кв.м., коридор 2-16 площею 17,5 кв.м., житлова 2- 17 площею 20,2 кв.м., житлова 2-18 площею 24,7 кв.м., підсобна 2-19 площею 3,9 кв.м., підсобна 2-20 площею 7,2 кв.м., житлова 2-21 площею 24,3 кв.м., житлова 2-22 площею 12,5 кв.м., житлова 2-23 площею 16,1 кв.м., підсобна 2-24 площею 9 кв.м., сходи V площею 8,7 кв.м., сходи VI площею 12 кв.м.;

третій поверх: житлова 2-25 площею 43,9 кв.м., сходи VII площею 9,8 кв.м.; підвал: сходи VIII площею 8,4 кв.м., підвал IX площею 19,9 кв.м., підвал X площею 27,9 кв.м., сходи XI площею 4,4 кв.м., сходи XII площею 2,9 кв.м., підвал XIII площею 12,3 кв.м., підвал XIV площею 18,7 кв.м.

Розпорядженням представника Президента України № 384 від 04.08.1992 р. про надання дозволу на виконання будівельних робіт в садибі буд. АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 було дозволено виконати прибудови до 74/100 частини будинку АДРЕСА_1 та збудувати підвальне приміщення в садибі зазначеного будинку для розміщення медичних приміщень.

05.02.2016 року відповідачем було отримано декларацію, зареєстровану Департаментом державної будівельно-архітектурної інспекції у м. Києві за № КВ 082160360143, про початок будівельних робіт реконструкціі приміщень житлового будинку (літ. Л) по АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б вказували на порушення його законних прав та інтересів, обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, доводи відповідачів на свій захист позивачем не спростовані.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтями 125, 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з 01.01.2013 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: (виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти); 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (державні реєстратори).

Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Згідно ч. 2 ст. 140 Конституції України особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно- правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до статті 9 ЗК України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить: а) розпорядження землями територіальної громади міста; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб міста; д) припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом; е) прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; є) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах; з) організація землеустрою; и) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; і) здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ї) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; й) інформування населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок; к) внесення у встановленому порядку пропозицій до Верховної Ради України щодо встановлення та зміни меж міст; л) вирішення земельних спорів; м) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ст. 116 Земельного кодексу України).

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самовряду Згідно статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав па земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація земельних ділянок в Державному земельному кадастрі здійснюється за процедурою, встановленою Законом України «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон) та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок).

Згідно частини 5 статті 5 Закону (у редакції станом на момент державної реєстрації оспорюваної земельної ділянки) забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

У пункті 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону (у редакції станом на момент державної реєстрації оспорюваної земельної ділянки) зазначено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

У відповідності до ч. 5 статті 24 Закону України «Про Держаний земельний кадастр» (у редакції чинній на момент державної реєстрації спірної земельної ділянки) та п. 73, 74,75, 111 Порядку від 17.10.2012 № 1051, державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом 14 днів 3 дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства та за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Оскільки технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 відповідала вимогам чинного законодавства, були наявні усі документи, визначені статтею 55 закону України «Про землеустрій», а в межах спірної земельної ділянки були відсутні інші зареєстровані в Державному земельному кадастрі та оформлені у власність земельні ділянки та були наявні правовстановлюючі документи на нерухоме майно, державним кадастровим 14.09.2015 року було правомірно здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:009:0009, площею 0,0718 га, по АДРЕСА_2 .

При цьому, згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (на місцевості), межі спірної земельної ділянки були погоджені із іншими землекористувачами відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:009:0009, площею 0,0718 га, по АДРЕСА_2 була здійсненна у відповідності до вимог чинного законодавства, є правильним.

Доводів на спростування таких висновків скаржником не наведено.

Обґрунтованими є і висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області скасувати рішення про державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену держану реєстрацію прав, припинення прав та закриття розділу Державного реєстру прав щодо спірної земельної ділянки.

Встановлено, що державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:009:0009 за ОСОБА_2 було проведено 27.09.2016 року, реєстраційний № 16695582, Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Разом з тим, з 01.01.2013 року набрала чинності нова редакція статті 126 ЗК України відповідно до якої, з 01.01.2013 року право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У відповідності до ч. 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб?єкти державної реєстрації прав: (виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації); державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Забезпечення проведення державної реєстрації прав та ведення Державного реєстру прав, в тому числі і внесення до нього відповідних відомостей про власників/користувачів земельних ділянок відповідно до положень статей 9, 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» належить виключно до повноважень суб?єктів державної реєстрації прав.

Тобто, з 01.01.2013 року повноваження з державної реєстрації набуття, зміни чи припинення прав на земельні ділянки перейшли виключно до органів та суб?єктів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визначених статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Територіальні органи Держгеокадастру такими повноваженнями законом не наділені, а тому пред`явлення до ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області таких позовних вимог є безпідставним.

Слід звернути увагу і на неефективність обраного позивачем способу захисту свого права шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку (частина перша статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Отже, скасування державної реєстрації земельної ділянки та запису у Поземельній книзі щодо земельної ділянки не призведе до припинення речових прав ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку та скасування державної реєстрації таких речових прав.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20.10.2020 у справі № 372/2650/17, від 01.09.2021 у справі № 444/2315/18 та від 22.09.2021 у справі № 444/2344/18.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставності рішення Київської міської ради про відведення земельної ділянки для експлуатації будівлі, колегія суддів виходить з наступного.

Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою пункту 12 «Перехідні положення» ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель водного фонду, історико-культурного, лісогосподарського, оздоровчого, рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений положенням статті 118 ЗК України.

Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Частина шоста статті 118 ЗК України передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, будинок за адресою: АДРЕСА_2 , є об`єктом нерухомості та належить ОСОБА_2 на праві власності.

ОСОБА_2 здійснив будівництво з документами, що дають право на це, а саме оформив декларацію про початок будівельних робіт з реконструкції приміщень житлового будинку (літ. А) по АДРЕСА_3 від 05.02.2016 року та зареєстрував право власності на нерухоме майно (житловий будинок) від 11.12.2020 року у встановленому законом порядку на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 30.10.2014 р.

Вказане підтверджується технічним паспортом на будинок за адресою: АДРЕСА_2 від 15.08.2014 pоку, розпорядженням представника Президента України № 384 від 04.08.1992 року про надання дозволу на виконання будівельних робіт в садибі буд. АДРЕСА_1 , декларацією про початок будівельних робіт реконструкції приміщень житлового будинку (літ. Л) по АДРЕСА_3 , зареєстрованої Департаментом державної будівельно-архітектурної інспекції у ЛІ. Києві 05.02.2016 р. за № КВ 082160360143, копію договору купівлі-продажу житлового будинку від 30.10.2014 pоку.

Натомість позивачем вказані письмові докази вустановленному процесуальнимзаконом порядку не спростовані.

Належних доказів на підтвердження того факту, що Київська міська рада, приймаючи рішення про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,0718 га (кадастровий номер 8000000000:88:009:0009) із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва для обслуговування жилого будинку на АДРЕСА_3 , діяла позав межамиповноважень чи в порушення законодавства, не надано.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано повну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу адвоката Стороженка Б.В. в інтересах ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року залишити без змін

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Стороженка Богдана Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 03 травня 2024 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура