Постанова

від 24.04.2024 по справі 260/5387/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/5387/23 пров. № А/857/25339/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року (головуючий суддя Рейті С.І., м. Ужгород) у справі за позовом ОСОБА_1 до Рахівського районного суду Закарпатської області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Рахівського районного суду Закарпатської області, в якому просить зобов`язати Рахівський районний суд в особі голови суду видати наказ про визнання недійсним наказу Рахівського районного суду від 08.12.2021 року № 381/02-04/21 «Про відрахування зі штату Рахівського районного суду Закарпатської області судді ОСОБА_1 »; зарахувати його до штату Рахівського районного суду з 17.11.2021; зобов`язати Рахівський районний суд в особі голови суду видати наказ про зарахування його до штату Рахівського районного суду з 17.11.2021.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що судом першої інстанції надано оцінку наказу про його відрахування зі штату суду, який не був предметом судового оскарження і залишено поза увагою його доводи про необхідність відновлення порушеного внаслідок ухвалення незаконного судового рішення його права на працю і здійснення повноважень судді. Зазначає, що відрахування його зі штату Рахівського районного суду Закарпатської області є прямим юридичним наслідком ухвалення скасованих судових рішень. Зазначає, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.06.2021 у справі №992/2416/17, скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що підстава припинення повноважень позивача не просто з часом припинила своє існування, а не може вважатися такою, що будь-коли існувала. Вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо неможливості застосування до спірних правовідносин Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Наполягає на тому, що для визначення можливості застосування до нього частини 2 статті 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» слід враховувати факт скасування судових рішень, які стали підставою припинення його повноважень як судді, неможливість подальшого існування юридичних наслідків цих судових рішень з моменту їх ухвалення, підставу закриття кримінального провадження.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач та третя особа письмовий відзив на апеляційну скаргу не подали.

Під час апеляційного розгляду позивач підтримав апеляційну скаргу.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явились, третьою особою подано заяву про розгляд апеляційної скарги за її відсутності.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення позивача, проаналізувавши письмові докази, які є в матеріалах справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції і визнається сторонами, Указом Президента України від 24.01.2007 року №40/2007 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Рахівського районного суду строком на п`ять років.

На підставі Указу Президента України головою Рахівського районного суду видано наказ від 01.02.2007 року №14 про зарахування ОСОБА_1 суддею до штату Рахівського районного суду.

Постановою Верховної Ради України від 09.02.2012 року №4375-VІ ОСОБА_1 обрано на посаду судді Рахівського районного суду безстроково.

На підставі вказаної Постанови головою Рахівського районного суду виданий наказ від 14.02.2012 року №9-ос про зарахування ОСОБА_1 суддею у штат Рахівського районного суду Закарпатської області безстроково.

Згідно наказу голови Рахівського районного суду від 08.12.2021 року № 381/02-04/21 «Про відрахування зі штату Рахівського районного суду Закарпатської області судді ОСОБА_1 » позивача відповідно до пункту 5 частини 6 статті 126 Конституції України, статей 124,125 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини 1 статті 83 Кодексу законів про працю України відраховано зі штату суду з 17.11.2021 року у зв`язку з набранням законної сили вироком суду, яким ОСОБА_1 засуджено до позбавлення волі.

Також встановлено, що вирок Вищого антикорупційного суду від 16.02.2021 у справі № 348/1674/19, яким ОСОБА_1 засуджено до позбавлення волі за вчинення злочину, скасований постановою Верховного Суду у складі суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 01.06.2022 у справі № 348/1674/19, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

06.06.2022 року ОСОБА_1 звернувся до голови Рахівського районного суду із заявою про зарахування його в штат суду на посаду судді, яку мотивував тим, що обставини, які зумовили припинення його повноважень на посаді судді, припинили своє існування внаслідок скасування обвинувального вироку та додав копію постанови Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 348/1674/19.

Рахівський районний суд листом від 28.06.2022 року № 02-12/61/2022 відмовив у задоволенні вказаної заяви. У відповіді, підписаній головою суду, вказано, що Рахівський районний суд не заперечує проти поновлення на посаді судді, але відсутній механізм вирішення такого питання, тому запропоновано позивачу звернутися до суду.

Позивач, вважаючи наказ про його відрахування зі штату суду таким, що порушує його право на працю, звернувся до суду із позовом про визнання протиправним та скасування наказу голови Рахівського районного суду "Про відрахування зі штату Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 " від 08.12.2021 року №381/2-04/21, поновлення на посаді судді Рахівського районного суду з 17.11.2021 року, зарахування у штат Рахівського районного суду з 17.11.2021 року, а також стягнення з Рахівського районного суду в його користь суддівської винагороди за період вимушеного прогулу.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 року у справі № 260/2410/22 позов задоволено частково, зобов`язано Рахівський районний суд повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування його в штат Рахівського районного суду від 06.06.2022 року з врахуванням висновків суду.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 року у справі № 260/2410/22 Рахівський районний суд, повторно розглянувши заяву позивача від 06.06.2022 року про зарахування його до штату суду, відмовив у її задоволенні, зазначивши, що правові підстави для поновлення позивача на посаді судді відсутні. Разом з тим вказав, що у разі наявності акту про призначення позивача як судді на посаду, головою суду буде видано відповідний наказ.

Позивач, вважаючи, що відмова у зарахуванні його до штату суду порушує його конституційне право на працю, з метою поновлення порушеного права, звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ голови Рахівського районного суду 08.12.2021 року № 381/02-04/21 щодо припинення з 17.11.2021 року повноважень судді Тулика І.І. прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, оскільки на момент його винесення обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1 набрав законної сили.

Також суд зазначив, що перелік підстав, визначений ст. 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є вичерпним. Вказав, що позивач не виправдовувався у вчиненні злочину і кримінальне провадження відносно нього не закривалося, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено суду обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Носіями судової влади в Україні є професійні судді.

Суддя - це посадова особа, що має статус, визначений чинним законодавством. Призначення чи обрання на посаду, звільнення та організація суддівської кар`єри (професійної діяльності) здійснюється в порядку спеціальних процедур, визначених спеціальним законодавством.

Правовий статус судді та гарантії здійснення професійної діяльності регулюється винятково Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII ( далі Закон № 1402-VIII ).

Статтею 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Суддя обіймає посаду безстроково.

Колегія суддів звертає увагу, що статтею 126 Конституції України окремо передбачено як підстави звільнення судді, так і припинення повноважень судді, що дає підстави для висновку, що відрахування судді зі штату суду у зв`язку з припиненням його повноважень не є звільненням судді з посади.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 48 Закону № 1402-VIII незалежність судді забезпечується, зокрема, особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень.

Відповідно до статті 119 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повноваження судді припиняються виключно з підстав, визначених частиною сьомою статті 126 Конституції України.

Так, згідно з ч.7 ст.126 Конституції України повноваження судді припиняються у разі:

1) досягнення суддею шістдесяти п`яти років;

2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави;

3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним;

4) смерті судді;

5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину.

Частиною другої статті 124 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII аналогічно визначено, що повноваження судді припиняються з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього.

Установлено, що такий суддя втрачає визначені законом гарантії незалежності і недоторканності судді, право на грошове (в тому числі суддівську винагороду) та інше забезпечення.

Статтею 125 Закону № 1402-VIII визначено, що припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.

Таким чином, виходячи з наведеного, повноваження судді припиняються в силу закону у разі настання (установлення) певного юридичного факту, одним з яких є набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді, і без оформлення будь-яким органом рішення щодо припинення статусу судді, а відрахування судді зі штату суду у зв`язку з припиненням його повноважень не є звільненням судді з посади.

Системний аналіз наведених норм Конституції України та Закону № 1402-VIII дозволяє дійти висновку, що суддя, повноваження якого припинені внаслідок набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього, втрачає визначені законом гарантії незалежності і недоторканності судді ( ч.2 ст.124 Закону № 1402-VIII ), а також припиняються трудові відносини цього судді із відповідним судом ( ст.125 Закону № 1402-VIII ).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи і визнається сторонами та третьою особою, обвинувальний вирок щодо судді ОСОБА_1 скасований постановою Верховного Суду у складі суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 01.06.2022 у справі № 348/1674/19, а отже у зв`язку із скасуванням обвинувального вироку відпала єдина правова підстава для припинення повноважень судді Тулика І.І.

Колегія суддів звертає увагу, що законодавством України не врегульовано питання відновлення повноважень судді та трудових відносин судді із відповідним судом у зв`язку з тим, що обставини, які стали підставою для припинення його повноважень, припинили своє існування.

Конституційним органом, до компетенції якого віднесено формування суддівського корпусу, є Вища рада правосуддя. Водночас Законом України «Про Вищу раду правосуддя» не передбачено такого повноваження ВРП як поновлення судді на посаді. Відповідно, не передбачено і такої процедури. Немає таких повноважень жоден інший орган. Отже, порядок поновлення на посаді судді законом не визначений.

У той же час, слід наголосити, що Конституція України передбачає гарантії незалежності суду, серед яких перебування на посаді судді безстроково та неможливість звільнення з посади або припинення повноважень судді з інших підстав, окрім тих, які передбачені Конституцією України.

У аспекті забезпечення цієї конституційної гарантії, у разі скасування судом обвинувального вироку щодо судді, що став підставою припинення повноважень такого судді, останній продовжує перебувати у статусі судді. Відновлення цього статусу та поновлення на посаді не потребує спеціальних рішень інших органів.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що викладені у постанові від 7 лютого 2019 року у справі №800/345/17 (9991/116/11) та висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.11.2022 у справі №990/4/2.

Отже, правовий статус ОСОБА_1 як судді Рахівського районного суду Закарпатської області, обраного безстроково, відновився безпосередньо у зв`язку із скасуванням постановою Верховного Суду у складі суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 01.06.2022 у справі № 348/1674/19 обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 з дня набрання законної сили цією постановою, тобто з 1 червня 2022 року, а тому відмова голови Рахівського районного суду Закарпатської області у зарахуванні ОСОБА_1 як судді до штату Рахівського районного суду Закарпатської області є протиправною.

Колегія суддів зазначає, що позивач, як і будь-яка особа, право на працю якої порушено внаслідок обставин, що припинили своє існування через встановлення їх незаконності ( відпали ), має право на відновлення свого становища, яке існувало до порушення такого права, тобто, співвідносно до спірних правовідносин, право перебувати у штаті суду як суддя з моменту припинення існування таких обставин.

На переконання колегії суддів, це відповідатиме засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприятиме дотриманню балансу прав і законних інтересів судді, який позбавлений можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу.

Відповідно до частини 2 ст.6, частин 1, 2 ст.7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача, апеляційний суд вважає, що в цьому випадку належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати позивача як суддю до штату суду, з якого його було відраховано, з приводу чого законодавство наділило відповідача відповідними повноваженнями.

У зв`язку з цим та відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і зобов`язати відповідача зарахувати позивача як суддю до штату Рахівського районного суду Закарпатської області з 01.06.2022 дати скасування обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 .

За наведених обставин, суд вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову в позові є необгрунтованими, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не застосував положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини, що відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 260/5387/23 скасувати.

Визнати протиправною відмову голови Рахівського районного суду Закарпатської області у зарахуванні ОСОБА_1 , як судді, до штату Рахівського районного суду Закарпатської області,.

Зобов`язати голову Рахівського районного суду Закарпатської області зарахувати ОСОБА_1 , як суддю, до штату Рахівського районного суду Закарпатської області з 01 червня 2022 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 02 травня 2024 року