Ухвала

від 06.05.2024 по справі 953/3088/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/3088/23

н/п 1-кс/953/2727/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2024 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчої судді - ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання- ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню №12023221240000348 від 03.04.2023, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 31.08.2023, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання володільця майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню №12023221240000348 від 03.04.2023, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 31.08.2023, відповідно до якого просить: скасувати арешт на автомобіль «Фольцваген Транспортер», номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 з ключем, іноземний документ на автомобіль (реєстраційний) НОМЕР_3 на автомобіль «Фольцваген Транспортер», VIN-код: НОМЕР_2 , володільцем якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що 23.08.2023 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова надано дозвіл на проведення обшуку домоволодіння, в ході якого було вилучено, зокрема, автомобіль «Фольцваген Транспортер», номерний знак НОМЕР_1 . Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 31.08.2023 накладено арешт на вказаний автомобіль. Вказує, що інститут скасувания арешту пов`язаний з наявністю двох умов, закріплених у ст. 174 КПК України- необгрунтованістю його накладення та відсутності подальшої потреби в ньому. На його думку, у даному випадку, наявні обидві підстави для скасування арешту на автомобіль.

Так, щодо необгрунтованості накладеного арешту вказує, що відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18.08.2023 надано дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинения кримінальних правопорушень злочинів, відшукання предметів, знарядь та засобів вчинения кримінальних правопорушень-злочинів, які мають значения для встановления обставин кримінального провадження у тому числі автомобілів, які перебувають без відповідних дозвільних документів власників; ресстраційних номерів на автомобілі, які перебувають без автомобілів. Проте, під час вилучення спірного майна огранами досудового розслідування було проігноровано той факт, що автомобіль «Фольцваген Транспортер», номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 з ключем та документами мають дозвільні документи, а саме: акт прийому-передачі № 417 від 30.03.2023 року; декларація про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою; супровідний лист № 39/02-1 від 30.03.2023 року. Вказана обставина не досліджувалась ані під час вилучення спірного майна, ані під час вирішення питання про накладення арешту та не відображена в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 31.08.2023 . Вказаний автомобіль знаходиться у його володінні та володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі акту приймання передачі від БО "БФ "Добра справа" (ЄДРПОУ 41735184) з метою використання на потреби сил територіальної оборони, Збройних сил України та використання у цілях захисту, оборони та для допомоги постраждалим в наслідок військових дій на території України, що підтверджується Актом прийому-передачі №417 від 30.03.2023. Крім того, автомобіль використовувався ним, як військовослужбовцем для перевезення продуктів харчування іншого військового майна по територіям Чугуївської та Куп`янської об`єднаних територіальних громад, тобто використовувався для потреб оборони України від збройної агресії з боку Російської Федерації та на теперішній час вказаний автомобіль вкрай необхіден для подальшого використання.

Також звертає увагу на той факт, щоі з плином часу та ходом досудового розслідування арешт майна може втрачати свою актуальність. У даному випадку автомобіль було фактично вилучено під час проведення обшуку 23.08.2023 та по теперішній час доля автомобіля володільцю не відома. ОСОБА_3 не було повідомлено про вчинення будь- яких дій щодо арештованого майна, також відсутні відомості про здійснення будь-яких слідчих дій із арештованим автомобілем, незважаючи на сплив більш ніж достатнього часу на вчинення необхідних слідчих дій. Однак, на теперішній час не відомо з яких саме правових підстав, визначених ч. 1 ст. 170 КПК України (чи то існування сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, чи то арештоване майно підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, чи то для забезпечення цивільного позову, чи то стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, чи то можливої конфіскації майна) накладено арешт, а тому, як наслідок, власник майна під час подання вказаного клопотання обмежений у виборі підстави для скасування арешту.

Щодо відсутності подальшої потреби у арешті на автомобіль «Фольцваген Транспортер» вказує, що спірний автомобіль не був набутим злочинним шляхом, не використовувався для ведення будь-якої злочинної діяльності, не містить на собі слідів вчинення кримінального правопорушення, не є предметом, отриманим внаслідок вчинення злочину, доказів зворотнього у органів досудового розслідування до цього часу під час досудового розслідування не встановлено та слідчому судді під час розгляду клопотання про арешт майна не надано. Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права володіння майном, завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб, у зв`язку з недоведеністю необхідності арешту зазначеного майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між його інтересами та гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, то на даний час обмеження права користування володільця майна є протиправним та безпідставним, тому підстави для забезпечення кримінального провадження саме шляхом арешту вищезазначеного автомобіля відсутні.

За викладених обставин вважає, що станом на даний час продовжувати арешт автомобіля немає достатніх правових підстав, оскільки вилучене 23.08.2023 майно не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, що за час проведення досудового розслідування з урахуванням наведених норм процесуального права органом досудового розслідування повинно бути встановлено.

В судове засідання, призначене на 06.05.2024, володілець майна не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Адвокатом ОСОБА_4 електронним шляхом подано до суду заяву з проханням розглядати клопотання без участі ОСОБА_3 та його адвоката, клопотання підтримують та просять задовольнити

В судове засідання, призначене на 06.05.2024, прокурор не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Прокурор ОСОБА_5 електронним шляхом подав до суду заяву, відповідно до якої вказав, що в ході вивчення матеріалів клопотання про скасування арешту на майно, було встановлено, що БО «Бф» «Добра справа» 30.03.2023 здійснила передачу транспортного засобу VW TRANSPORTER НОМЕР_2 військовослужбовцю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, тобто встановлено власника майна, в той же час причетність вказаного засобу до вчинення інших кримінальних правопорушень не підтверджено, а відтак не заперечує, щодо задоволення клопотання про скасування арешту на транспортний засіб VW TRANSPORTER НОМЕР_2.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи імперативно встановлені скорочені терміни розгляду даного клопотання, а також те, що кожна сторона про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином і з урахуванням принципу диспозитивності була наділена судом можливістю скористатися своїм правом надати докази на підтвердження своїх вимог і заперечень, слідча суддя визнала можливим розглянути клопотання за відсутності володільця майна, його представника та прокурора.

Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч.4 ст.107 КПК України.

Вивчивши доводи поданого клопотання, надані документи у їх сукупності, матеріали справи №953/4002/23 (н/п 1-кс/953/6650/23) за клопотанням про арешт майна, слідча суддя приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.1,2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно п. 1 ч. 2ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1ст. 98 КПК України).

Відповідно до вимог ч. 1ст. 174 КПК України власник або володілець майна, який не був присутнім при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Згідно п. 10 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, підставою для скасування арешту в порядкуст. 174 КПК Україниє відсутність потреби в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення або необґрунтованість його застосування, при цьому, з урахуванням вимог ст. 22 КПК України, доведення цих обставин покладається на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту майна.

В межах розгляду даного клопотання встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесене до ЄРДР 03.04.2023 за №12023221240000348, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.191, ч.2 ст.289 КК України.

Ухвалою слідчої судді Київського районного суду м. Харкова від 31.08.2023 у справі №953/4002/23, н/п 1-кс/953/6650/23, задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - начальника Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_5 , накладено арешт шляхом заборони розпорядження та користування на зазначене в клопотанні майно, яке вилучене 23.08.2023 в період часу з «07» год. «19» хв. до «16» год. «49» хв. в ході обшуку домоволодіння, а саме будинку із віднесеними до нього будівлями, спорудами, гаражами та земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, на автомобіль «Фольцваген Транспортер», номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 з ключем, іноземний документ на автомобіль (реєстраційний) НОМЕР_3 на автомобіль «Фольцваген Транспортер», VIN-код: НОМЕР_2 .

Постановляючи ухвалу про накладення арешту на майно, слідча суддя врахувала встановлені органом досудового розслідування обставини у кримінальному провадженні, слідчою суддею встановлено той факт, що вилучене під час огляду майно має значення для забезпечення кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є знаряддям вчинення злочину, зберегло на собі його сліди, та існує можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч.1,2 ст. 22 КПК України).

Відповідно до ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Слідча суддя зазначає, що вирішення питання про віднесення матеріальних об`єктів до речових доказів відноситься до повноважень слідчого, який, згідно ч. 5 ст. 40 КПК України, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Разом з цим, до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ч.1 ст. 3 КПК України). Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ст. 26 КПК України).

Таким чином слідчий суддя на етапі проведення досудового розслідування не виконує функції слідчого або прокурора у провадженні, а лише забезпечує судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Так, відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що при розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя з урахуванням наданих доказів має з`ясувати питання або обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у ч. 2 ст. 170 КПК України, або доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

В силу ст. 41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами.

У рішенні Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації» та від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», суд зазначає, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчої судді Київського районного суду м.Харкова від 31.08.2023, при накладенні арешту на майно, слідча суддя виходила з того, що зазначене у клопотанні майно може містити відомості, які є предметом перевірки під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023221240000348 від 03.04.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.191, ч.2 ст.289 КК України, а отже й може бути використане у подальшому, як доказ у кримінальному провадженні.

Між тим, ст.28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч.3 ст.28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

В межах розгляду даного клопотання слідчою суддею встановлено, що досудове розслідування даного кримінального провадження здійснюється з 03.04.2023, даних щодо повідомлення будь-якій особі про підозру в рамках даного кримінального провадження слідчій судді надано не було.

Даних, що вказане в даному клопотанні майно, має значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, що на теперішній час вказане майно потрібне для проведення експертиз, чи для виконання інших слідчих (розшукових) процесуальних дій, в межах відкритого кримінального провадження, слідчій судді органом досудового розслідування не надано.

В ході розгляду клопотання слідчою суддею враховується позиція заступника керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , яка міститься у заяві від 17.04.2024, стосовно того, що останній не заперечує проти задоволення клопотання та скасування арешту з транспортного засобу VW TRANSPORTER НОМЕР_2, який належить заявнику.

Враховуючи викладене, наслідки арешту майна розумність та співрозмірність обмеження права володіння завданням кримінального провадження, слідча суддя вважає доведеним заявником, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України є підставою для скасування арешту вказаного вище майна, яке було арештоване ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 31.08.2023.

За встановлених обставин, скасування арешту вказаного майна не створить будь-яких перешкод для подальшого розслідування кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 2, 132, 170-174, 309 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню №12023221240000348 від 03.04.2023, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 31.08.2023 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 31.08.2023, в межах кримінального провадження №12023221240000348 від 03.04.2023, справа №953/4002/23, н/п 1-кс/953/6650/23, в частині майна, яке було вилучене 23.08.2023 в період часу з «07» год. «19» хв. до «16» год. «49» хв. в ході обшуку домоволодіння, а саме будинку із віднесеними до нього будівлями, спорудами, гаражами та земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: автомобіль «Фольцваген Транспортер», номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 з ключем, іноземний документ на автомобіль (реєстраційний) НОМЕР_3 на автомобіль «Фольцваген Транспортер», VIN-код: НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 .

Повернути негайно вказане майно володільцю - ОСОБА_3 .

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідча суддя - ОСОБА_1