Рішення

від 25.04.2024 по справі 910/20125/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2024Справа № 910/20125/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (69063, м. Запоріжжя, вул. Базарна, 2) в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД АВТОМАТИКИ" (04116, місто Київ, вул. Старокиївська, будинок 10) про визнання недійсним пункту договору та стягнення 89 651,46 грн,

За участю:

прокурора - Маліцька Ю.С.;

представника відповідача - Величко Д.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.12.2023 до Господарського суду міста Києва від Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшла позовна заява в до Приватного акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД АВТОМАТИКИ" про визнання недійсним пункту договору та стягнення 89 651,46 грн та 02.01.2024 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.05.2022 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі позивач) уклала з ПрАТ «НВО» Київський завод автоматики» (далі -відповідач) договір на поставку (закупівлю) продукції №КЗА-ВС-ООЗ (далі -Договір) про постачання товару (запасні частини до бронетанкового озброєння та техніки).

Відповідно до п.4.2 Договору, загальна сума Договору складає 433 704,96 грн., у тому числі ПДВ 20% (72284,16грн.).

Прокурор вказує, що на виконання цього правочину відповідач поставив обумовлений товар на суму 433 704,96 грн., що підтверджується видатковою накладною від 04.05.2022 №30 на суму 433 704,96 грн., у т.ч. ПДВ (72284,16грн.), а позивач оплатив поставлений товар на вказану суму включаючи ПДВ.

Посилаючись на підпункт «г» підпункту 195.1.2. пункту 195.1. статті 195 Розділу V ПК України та постанову Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (надалі також - Постанова Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022) прокурор зазначає про безпідставне включення в ціну договору суми ПДВ та безпідставне отримання відповідачем від позивача суми ПДВ у розмірі 72 284,16 грн, чим порушено інтереси держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

З огляду на викладене прокурор просить визнати недійсним пункт 4.2 Договору №КЗА-ВС-ООЗ від 04.05.2022, з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 72 284,16 грн., що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та ПрАТ «НВО» Київський завод автоматики» та стягнути з ПрАТ «НВО» Київський завод автоматики» на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України грошові кошти у сумі 89 651,46 грн, з яких: 72 284,16 грн сплачений ПДВ (основний борг), 3 529,05 грн - 3% річних та 13 838,25 грн інфляційних втрат на суму основного боргу.

Ухвалою суду від 05.02.2024 позовну заяву Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 05.02.2024, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.03.2024.

05.03.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що з боку позивача як покупця не було отримано індивідуальної податкової консультації, не було подано уточнюючого розрахунку до відповідної податкової декларації про виключення сум податку на додану вартість із податкового кредиту позивача відповідно до приписів ст. 50 Податкового кодексу України та/або не було подано заяву із скаргою до контролюючого органу з приводу допущених відповідачем як постачальником помилок або порушення відповідачем як постачальником граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, складеної відповідачем як постачальником за результатом господарської операції, договором поставки за якою є предметом цього спору, відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Також відсутнє судове рішення, яким відповідача як постачальника-платника податку на додану вартість звільнено від сплати податку на додану вартість, зокрема, за результатом господарської операції, договором поставки за якою є предметом цього спору, а тому наразі відсутній предмет спору і звернення з цим позовом є передчасним. Також вказує, що положення "г" пп. 195.1.2 п.195.1 ст.195 ПК України не поширюються на спірні правовідносини, оскільки вказані нормативно-правові акти регулюють правовідносини щодо забезпечення наземного військового транспорту Збройних Сил України, до складу яких Національна гвардія України не входить, а також забезпечення транспорту Національної гвардії України, до переліку (транспорту) якої не входять технічні засоби спеціального військового призначення - бронетанкове озброєння, запасні частини до якого є предметом основного договору. Також вказує на відсутність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат та вважає обраний прокуратурою спосіб захисту порушеного права та інтересу позивача неефективним.

Також 05.03.2024 відповідач подав до суду запитання про обставини, що мають значення для справи, та заяву про закриття провадження у справі, оскільки спір належить до предметної юрисдикції адміністративного суду.

14.03.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначав, що відповідачем не наведено правову підставу для зміни предметної юрисдикції у спірних правовідносинах щодо визначення ціни у господарському договорі. Також вказував, що відповідачем також не було реалізовано право щодо отримання індивідуальної податкової консультації, та не враховано, що режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість. Оскільки відповідач отримав від позивача суму 72 284,16 грн, сплачений податок на додану вартість у складі ціни товару, враховуючи що відповідний товар не підлягав оподаткуванню, вважає обґрунтованими вимоги щодо повернення суми 72 284,16 грн в порядку статті 1212 ЦК України.

Також 14.02.2024 позивачем надано до суду письмові відповіді на запитання відповідача та заяву про розгляд справи без участі представника Військової частини НОМЕР_1 .

14.03.2024 Запорізькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що відсутність уточнюючих розрахунків по податковим деклараціям про включення сум податку на додану вартість із податкового кредиту сторін у справі, відсутність заяв і скарг на адресу контролюючого органу, не є предметом цього спору, вищевказані дії відносяться до взаємовідносин безпосередньо між відповідачем та контролюючим органом та його виключної компетенції. Відповідачем у відзиві на позовну заяву не спростовано та не доведено, що поставлений за договором товар (запасні частини до бронетанкового озброєння та техніки) використовуються Національною гвардією України для виконання інших, не передбачених законодавством заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Також надано до суду відповіді на запитання відповідача.

18.03.2024 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Також просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 19.03.2024 оголошено перерву до 04.04.2024.

27.03.2024 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано клопотання про розмір витрат на правову допомогу відповідача у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/20125/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.04.2024.

У судове засідання 25.04.2024 з`явився прокурор та представник відповідача, надали пояснення по справі , інші учасники судового процесу у судове засідання не прибули.

В судовому засіданні 25.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

04.05.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - позивач, замовник) та Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики» (далі - відповідач, постачальник) укладено договір на поставку (закупівлю) продукції №КЗА-ВС-003 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити запасні частини до бронетанкового озброєння та техніки (далі - продукція), а замовник прийняти й оплатити продукцію в порядку та на умовах, визначених даним договором. Код продукції згідно ДК 021:2015 « 35420000-4 Частини транспортних засобів військового призначення».

Одержувачем продукції є військова частина НОМЕР_1 НГУ. Термін поставки продукції - з моменту підписання договору та не пізніше 25.05.2022 (п. п. 2.2, 2.7 договору).

За умовами п. 4.1 договору платником за цим договором є замовник.

Ціна за продукцію складає: Двигун ЄДМ20М у кількості 4 од., ціна за одну од. без ПДВ - 90 355,20 грн, сума без ПДВ за 4 од. - 361 420,80 грн, ПДВ 20% - 72 284,16 грн, всього з ПДВ - 433 704,96 грн (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору загальна сума договору складає 433 704,96 грн, в тому числі ПДВ 20% - 72 284,16 грн.

Згідно з п. .4.4 договору розрахунок за продукцію здійснюється шляхом оплати у розмірі 100% ціни продукції тільки після її фактичного отримання замовником на підставі належним чином оформлених видаткових накладних постачальника на відвантажену продукцію.

Оплата за продукцію здійснюється в національній валюті України - гривні. Розрахунки за продукцію здійснюються за фактом поставки та передачі продукції постачальником шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника впродовж 20-ти банківських днів з моменту поставки та передачі продукції замовнику (п. 4.5 договору).

Договір діє з дати набрання ним чинності до 25.05.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх виконання (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору відповідач поставив обумовлений товар на суму 433 704,96 грн, що підтверджується видатковою накладною від 04.05.2022 №30 на суму 433 704,96 грн, у т.ч. ПДВ (72 284,16 грн).

Позивач на виконання умов договору оплатив поставлений відповідачем товар на суму 433 704,96 грн, у тому числі ПДВ - 72 284,16 грн, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банківської установи про оплату від 09.05.2022 №1289.

Матеріали справи містять листи Військової частини НОМЕР_1 на адресу відповідача від 28.08.2023 №3/29/10/2/2-5984 та від 02.11.2023 №3/29/10/2/2-8153 про повернення надмірно сплачених коштів, оскільки договір було укладено без урахування пп. «г» п. 195.1.2 ст. 195 Податкового кодексу України та без урахування положень постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».

13.11.2023 відповідач надіслав на адресу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України відповідь за вих. №505/1131, у якій зазначав, що при складанні договору №КЗА-ВС-003 від 04.05.2022 замовником не було застосовано до предмету договору нульову ставку податку на додану вартість. Навпаки, у п.п. 4.2-4.3 ст. 4 договору ціну продукції визначено з урахуванням сплати до бюджету України ПДВ. До закінчення строку дії договору позивач не звертався до товариства з питання застосування нульової ставки з ПДВ у ціні поставленої продукції. Свої зобовязання перед замовником та бюджетом України товариство виконало у повному обсязі (продукція поставлена, ПДВ визначене у ціні продукції сплачено до бюджету України). Будь-яких правочинів, за якими товариство мало зобовязання зменшити ціну вказаного договору, не укладалось, тому товариство не має законним підстав для перерахування на розрахунковий рахунок замовника грошових коштів у розмірі ПДВ за договором.

Отже, спір у даній справі виник, на думку позивача, у зв`язку з тим, що п. 4.2 договору №КЗА-ВС-003 від 04.05.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 72 284,16 грн. є недійсним, тому у відповідача наявний обов`язок повернути отримані у складі ціни товару грошові кошти у розмірі 72 284,16 грн. з урахуванням втрат від інфляції та 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з положеннями статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Матеріалами справи встановлено, що в силу п.10.1 Договору №КЗА-ВС-003 від 04.05.2022 термін дії договору закінчився 25.05.2022.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року по справі №905/1227/17 зроблено висновок, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Також суд зазначив, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Отже, в силу того, що предметом спору є вимоги про визнання недійсним пункту договору в частині (тобто з моменту укладення), та враховуючи правову позицію викладену в постанові ВП ВС від 27.11.2018 року по справі №905/1227/17, закінчення строку (терміну) дії правочину не перешкоджає зверненню з відповідним позовом про визнання недійсним такого правочину в повному обсязі або в частині.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Суд зазначає, що станом на момент підписання договору №КЗА-ВС-003 від 04.05.2022 сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення").

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Податок на додану вартість (ПДВ), визначений в підп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. (п. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України).

Таким чином, за своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Згідно з п. г) п. 195.1.2 ст. 195 Розділу V ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

З метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», та відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України Кабінетом Міністрів України 02.03.2022 прийнято постанову №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».

Відповідно до п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

Таким чином, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПК України та Постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені постановою.

Відповідно до Положення про військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України виділення асигнувань та проведення видатків військової частини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах обсягів бюджетних призначень, а також з інших джерел, передбачених законом.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України відноситься до категорії суб`єктів, що визначені Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 та відповідно до якого застосовується податок на додану вартість за нульовою ставкою за операції з постачання товарів для забезпечення транспорту органів, визначених такою постановою.

Матеріалами справи встановлено, що спірний договір на поставку (закупівлю) продукції №КЗА-ВС-003 був укладений 04.05.2022.

Разом з тим, у пункті 4.2. договору сторонами визначено ціну договору з урахуванням суми податку на додану вартість, а саме ПДВ 72 284,16 грн.

На виконання умов договору відповідач поставив обумовлений товар на суму 433 704,96 грн, що підтверджується видатковою накладною від 04.05.2022 №30 на суму 433 704,96 грн, у т.ч. ПДВ (72 284,16 грн).

Позивач на виконання умов договору оплатив поставлений відповідачем товар на суму 433 704,96 грн, у тому числі ПДВ - 72 284,16 грн, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банківської установи про оплату від 09.05.2022 №1289.

Отже, укладання спірного договору і фактична поставка товару за договором відбулася після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022, у зв`язку з чим товар, що є предметом спірного договору, віднесено до товару, який обкладається податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Таким чином, суд зазначає, що здійснення постачання позивачу товару (двигун ЄДМ20М) на виконання умов договору №КЗА-ВС-003 від 04.05.2022 підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою, а отже умови п. 4.2. договору щодо включення суми податку на додану вартість є безпідставними.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 вказав, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Верховний Суд у вказаній постанові відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору), та зазначив про незгоду із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №910/22319/16, від 08.08.2019 у справі № 911/1626/18.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що визначення сторонами у п. 4.2. договору №КЗА-ВС-003 від 04.05.2022 ціни з урахуванням ПДВ у розмірі 72 284,16 грн здійснено з порушенням Постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022, що свідчить про недодержання при укладенні пункту договору встановлених статтею 203 ЦК України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 ЦК України.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним пункту 4.2. договору на поставку (закупівлю) продукції №КЗА-ВС-003 від 04.05.2022 у частині включення до договірної ціни ПДВ.

Також прокурор просить повернути Військовій частині НОМЕР_1 сплачену суму ПДВ у розмірі 72 284,16 грн.

Як зазначалося вище, позивач на виконання умов договору оплатив поставлений відповідачем товар на суму 433 704,96 грн, у тому числі ПДВ - 72 284,16 грн, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банківської установи про оплату від 09.05.2022 №1289.

Відповідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 72 284,16 грн отримана та оплата відбулась за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 р. у справі № 916/707/21.

За таких обставин суд вважає обґрунтованою вимогу прокурора щодо стягнення з відповідача отриманої суми ПДВ як безпідставно набутої.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1, ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу ст.ст. 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок щодо застосування ч. 2, ст. 625 Цивільного кодексу України викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 905/587/18.

За змістом ст.ст. 625, 1212 Цивільного кодексу України положення ст. 625 Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання та вимоги про повернення боргу до моменту його усунення.

З правового аналізу положень ч. 2, ст. 625 Цивільного кодексу України та ч. 1, ст. 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що у випадку безпідставного набуття боржником коштів у позадоговірному випадку, виключається можливість застосувати приписів ч. 2, ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки у боржника виникає обов`язок повернути безпідставно одержані кошти починаючи з наступного дня після їх отримання.

З урахуванням наведеного та перевіривши відповідний розрахунок штрафних санкцій, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3 529,05 грн та інфляційних втрат в розмірі 13 838,25 грн.

Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі визначеного ним позивача, суд виходить з наступного.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

На підставі частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За приписами частини 4 статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Керівник Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, зазначив підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом та представництва інтересів держави те, що позивачем як органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів щодо усунення порушень в межах своїх повноважень, в тому числі шляхом звернення до суду.

Прокурором розцінена така поведінка як нездійснення уповноваженими органами, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, захисту інтересів держави, а тому у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з метою захисту інтересів держави.

Про вказане 06.12.2023 (вих. №5-4-4785ВИХ-23) спеціалізованою прокуратурою повідомлено позивача відповідним листом про прийняття рішення щодо пред`явлення прокурором позову щодо захисту інтересів держави.

Таким чином, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті, вірно визначив позивача -Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, якою не здійснювались дії щодо захисту інтересів держави, які є порушеними. Також прокурором було дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та положення ст. 53 ГПК України.

За таких обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 ст. 129 ГПК, у зв`язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь прокуратури.

Керуючись статтями 226, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним пункт 4.2 договору №КЗА-ВС-003 від 04.05.2022, з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 72 284,16 грн, що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та Приватним акціонерним товариством «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД АВТОМАТИКИ» (04116, місто Київ, вул. Старокиївська, будинок 10, код ЄДРПОУ 14309356).

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД АВТОМАТИКИ» (04116, місто Київ, вул. Старокиївська, будинок 10, код ЄДРПОУ 14309356) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) грошові кошти у сумі 89 651 (вісімдесят дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят одну) грн 46 коп., з яких: 72 284 (сімдесят дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн 16 коп. сплачений ПДВ, 3 529 (три тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) грн 05 коп. - 3 % річних та 13 838 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн 25 коп. інфляційні втрати.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД АВТОМАТИКИ» (04116, місто Київ, вул. Старокиївська, будинок 10, код ЄДРПОУ 14309356) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (84433, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Маяковського, 21; код ЄДРПОУ 39969443) 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 06.05.2024

Суддя Владислав ДЕМИДОВ