Рішення

від 03.05.2024 по справі 916/4770/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4770/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайрект Лайн" (код ЄДРПОУ 40691534, 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4б)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МН-АВТО" (код ЄДРПОУ 30626170, 67832, Одеська обл., Овідіопольський р-н, селище міського типу Великодолинське, Промвузол АТП-1562)

про стягнення 220818,43 грн.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайрект Лайн" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МН-АВТО" про стягнення 220818,43 грн. збитків та пені.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що під час виконання відповідачем перевезень вантажу позивача на підставі договору перевезення від 11.11.2022 №11.11.2022 сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої частина вантажу позивача була пошкоджена та знищена.

Ухвалою від 06.11.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.

Ухвалою від 20.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та вирішено інші процесуальні питання.

Так, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 20.11.2023 була направлена Товариству з обмеженою відповідальністю "МН-АВТО" на адресу, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та 04.12.2023 повернулась до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.

Суд враховує, що відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

За наведеного суд констатує, що судом було вжито заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, отже відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.

Відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідача не надходили.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012 року).

Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судом було здійснено розгляд справи поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, впродовж розумного строку.

У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, 11.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайрект Лайн" (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МН-АВТО" (відповідач, виконавець) було укладено Договір перевезення вантажу №11.11.2022, за умовами п.1.1 якого виконавець зобов`язується перевезти автомобільним транспортом, який йому належить, або, за згодою замовника, іншим транспортним засобом вантажі за заявками замовника у внутрішньому або у міжнародному сполученні та доставити переданий йому вантаж до пункту призначення і видати його вантажоодержувачеві, а замовник зобов`язується оплатити виконані перевезення в порядку та на умовах цього договору.

За умовами п.п.3.22, 3.23, 3.24, 3.29 договору, виконавець зобов`язаний: у випадку виникнення будь-яких непередбачених затримок на маршруті, зокрема дорожньо-транспортної пригоди, несправності транспортного засобу, інших обставин, що можуть спричинити затримку доставки, пошкодження, псування, або втрату вантажу тощо, негайно повідомити про це замовника та вжити усіх можливих заходів, направлених на збереження вантажу та своєчасної його доставки до місця призначення; забезпечити збереження вантажу, пред`явленого до перевезення, з моменту його прийняття виконавцем і до моменту передачі в пункті призначення вантажоодержувачеві; нести відповідальність за пошкодження або втрату вантажу з моменту його прийняття від вантажовідправника і до моменту видачі вантажу вантажоодержувачеві у розмірі дійсної вартості пошкодженого або загубленого вантажу; у випадку, коли при розвантаженні транспортного засобу виявиться понаднормовий бій, псування чи недостача вантажу тощо, ініціювати оформлення акту бою, псування чи недостачі вантажу, прийняти участь у роботі комісії та підписати акт від імені виконавця. Передати один примірник такого акта замовникові та здійснити відшкодування замовникові (вантажовідправникові, вантажоодержувачеві або третій особі, яка є власником вантажу) вартість понаднормового бою, псування чи недостачі товару.

В розділі 6 договору сторони дійшли згоди щодо відповідальності сторін.

Так, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором у розмірі заподіяних збитків. Збитки підлягають відшкодуванню повною мірою понад встановлені цим договором штрафні санкції (п.6.1).

Виконавець несе матеріальну відповідальність за нестачу, втрату, пошкодження або псування вантажу, або його упаковки тощо, незабезпечення збереження цілісності та/або товарного виду вантажу, зокрема внаслідок його намокання, пошкодження тенту або пломб тощо, що спричинило пошкодження або втрату вантажу під час його перевезення, і відшкодовує у повному обсязі заподіяні замовникові (вантажовідправникові, вантажоодержувачеві або третій особі, яка є власником вантажу) збитки. Розмір вартості втраченого, пошкодженого чи зіпсованого вантажу визначається виходячи із вартості вантажу, зазначеної у товарно-супровідних документах (товарних накладних, рахунках-фактурах, тощо) (п.6.2).

Згідно п.9.1, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022. Чинність цього договору вважатиметься автоматично продовженою на наступний щорічний строк, якщо жодна зі сторін не повідомить у письмовій формі іншу сторону про своє бажання припинити чинність цього договору не пізніше, ніж за місяць до закінчення чергового строку його дії.

Договір підписано сторонами без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.

11.11.2022 між сторонами була підписана Заявка №11112022-01 на здійснення відповідачем автомобільного перевезення вантажу "гірлянда" вагою 18 тон з Румунії (місце завантаження: Strada prislav 173, Tulcea) в Україну (м.Чернівці) транспортним засобом ДАФ д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , яким керував водій Заграй Євгеній.

В п.1 Заявки сторони визначили, що виконавець несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту завантаження до моменту вивантаження.

Вказаний вантаж перевозився від компанії Hangzhou Tiger Electron Electron Co.Ltd (Китай) як продавця (вантажовідправника) на адресу ТОВ "ПАРТС-ГРУП" як покупця (вантажоодержувача) відповідно до інвойсу №TGG-21-64236 від 03.10.2022, а його загальна вартість складала 47674,20 доларів США.

13.11.2022 під час перевезення вантажу на території Румунії в районі Мейкенешть, повіт Вранча, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі водія відповідача, який керував транспортними засобами АВ 5808СТ/ НОМЕР_2 , внаслідок якої транспортні засоби перекинулися і частину вантажу було знищено або пошкоджено, про що правоохоронними органами Румунії було складено протокол про правопорушення PVNX №0421124/13.11.2022.

Через вказані обставини відповідач не зміг продовжити перевезення вантажу і завершити його доставку на територію України, у зв`язку з чим в міжнародній автомобільній накладній (CMR) від 12.11.2022 було проставлено відмітку про те, що вантаж не доставлено внаслідок ДТП.

В подальшому, вантаж було перевантажено в інші транспортні засоби д.н.з. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 та передано для перевезення іншому перевізнику - ФОП Шилаку О.О. на підставі договору перевезення вантажу №11112022 від 11.11.2022, заявки №11112022-01 та міжнародної автомобільної накладної (CMR) №612595 від 12.11.2022.

Як зазначає позивач, внаслідок означеної ДТП йому було завдано збитків, а саме:

1) Так, по прибуттю вантажу в Україну, під час його розвантаження було складено Акт про пошкодження/втрату вантажу №2211 від 22.11.2022, у якому встановлено відсутність/пошкодження вмісту відправлення за інвойсом №TGG-21-64236 від 03.10.2022, а саме недостачу 84 упаковки на суму 3485,8 доларів США, що станом на 16.03.2023 становило 133506,14 грн. за середнім курсом валют в банках.

Отже, через ДТП, яка трапилася 13.11.2022, під час перевезення відповідачем вантажу за інвойсом №TGG-21-64236 від 03.10.2022, на території Румунії в районі Мейкенешть, повіт Вранча, за участі водія відповідача, який керував транспортними засобами АВ 5808СТ/ НОМЕР_2 , було знищено/пошкоджено вантаж у кількості 84 упаковки на суму 3458,8 доларів США, що було еквівалентно 133506,14 грн., і які мали бути сплачені відповідачем на користь позивача у якості відшкодування збитків.

2) Для організації перевантаження та продовження перевезення вантажу з Румунії в Україну, позивач (Експедитор-2) змушений був залучити агента - компанію ECU WORLDWIDE CEE SRL (Експедитор-1), з якою у позивача був укладений договір транспортного експедирування №7-11/22 від 07.11.2022, відповідно до п.1.1 якого Експедитор-1 бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок Експедитора-2 організувати виконання визначених договором транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні будь-яким видом транспорту, пов`язаних з перевезенням вантажу та митним оформленням, а також зберіганням вантажу (послуги) у відповідності з умовами, узгодженими сторонами у Заявках до даного договору та/або додаткових угодах та/або рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною договору, а Експедитор-2 зобов`язується оплачувати надані Експедитором-1 послуги.

Позивач стверджує, що в рамках даного договору надав компанії ECU WORLDWIDE CEE SRL замовлення на вирішення всіх проблем, пов`язаних з вказаною ДТП, здійснення перевантаження вантажу з автотранспортних засобів д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 в транспортні засоби іншого перевізника - ФОП Шилака О.О., а також на здійснення цією компанією обробки, митного оформлення вантажу "гірлянда" за інвойсом №TGG-21-64236 та вирішення всіх інших пов`язаних з цим формальностей.

За результатами виконання замовлення компанія ECU WORLDWIDE CEE SRL виставила позивачеві рахунок (інвойс) №BUC/O/DN/22/0014852 від 17.11.2022 на суму 3500 євро, який було оплачено позивачем, що підтверджено квитанцією від 22.11.2022.

Отже, як зазначає позивач, через означену ДТП йому довелось понести додаткові витрати у розмірі 3500 євро на залучення вищевказаного агента для здійснення ним перевантаження вантажу з транспортного засобу відповідача в транспортний засіб ФОП Шилака О.О. та вчинення цим агентом всіх інших дій, які були наслідком ДТП. На переконання позивача, 3500 євро також мають бути відшкодовані відповідачем на його користь.

Як слідує з матеріалів справи, 13.02.2023 позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №01-20/01/23 про відшкодування збитків, завданих втратою, пошкодженням та нестачею вантажу, а також понесенням через це додаткових витрат.

В свою чергу, відповідач погодився відшкодувати позивачу збитки в частині знищеної та втраченої частини вантажу загальною вартістю 3485,8 доларів США, у зв`язку з чим між сторонами було укладено угоду від 16.03.2023 про відшкодування збитків, завданих виконавцем в рамках договору перевезення вантажу №11.11.2022 від 11.11.2022.

За умовами даної угоди сторони визначили, що внаслідок ДТП, що мала місце 13.11.2022 на території Румунії, замовнику (позивачу) було завдано збитків, зокрема, у вигляді знищення/втрати частини вантажу загальною вартістю 3485,8 доларів США, що станом на дату підписання даної Угоди еквівалентно 133506,14 грн. за середнім курсом валют в банках.

Виконавець (відповідач) погодився, що збитки були завдані замовнику з його вини та через його дії/бездіяльність, а тому підлягають відшкодуванню на користь замовника у повному обсязі.

При цьому відповідач зобов`язався відшкодувати замовнику збитки шляхом здійснення ним безготівкового перерахунку грошових коштів в національній валюті у розмірі 133506,14 грн. трьома платежами у наступні строки: 44502,05 грн. - до 20.04.2023 включно; 44502,05 грн. - до 20.05.2023 включно; 44502,04 грн. - до 20.06.2023 включно.

Разом з тим, відповідач частково погасив збитки у розмірі 53000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №1040 від 05.05.2023, №1042 від 12.05.2023 і №1050 від 05.06.2023.

Залишок непогашених збитків за знищення/втрату частини вантажу складає 80506,14 грн.

Також, у зв`язку із несвоєчасним погашенням збитків позивач нарахував та заявив до стягнення 12453,09 грн. пені.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду із даним позовом, відповідно до якого останній просить стягнути з відповідача 80506,14 грн. збитків за знищення/втрату частини вантажу, 127859,2 грн. у вигляді додаткових витрат на залучення агента та 12453,09 грн. пені.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено право юридичних осіб на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, яка встановлює поняття зобов`язання та підстави його виникнення, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, договору.

За загальним правилом щодо виконання господарських зобов`язань, згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 908 Цивільного кодексу України та 306 Господарського кодексу України унормовано, що загальні умови перевезення вантажів визначаються цими Кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).

Як вже було зазначено вище, під час організації відповідачем перевезення вантажу на замовлення відповідача 13.11.2022 сталася ДТП.

Матеріалами справи підтверджено, що по прибуттю вантажу в Україну, під час його розвантаження було складено Акт про пошкодження/втрату вантажу №2211 від 22.11.2022, у якому встановлено відсутність/пошкодження вмісту відправлення за інвойсом №TGG-21-64236 від 03.10.2022, а саме нестачу 84 упаковки на суму 3485,8 доларів США, що станом на 16.03.2023 становило 133506,14 грн. за середнім курсом валют в банках. Означений Акт було підписано водієм відповідача, водієм нового перевізника, залученого для перевезення вантажу після ДТП - ФОП Шилака О.О., представником вантажоодержувача ТОВ "ПАРТС-ГРУМ" та представником страхової компанії АТ "СК "Українська страхова група".

Крім того, між сторонами було укладено угоду від 16.03.2023 про відшкодування збитків, завданих виконавцем в рамках договору перевезення вантажу №11.11.2022 від 11.11.2022, за умовами якої сторони визначили, що внаслідок ДТП, що мала місце 13.11.2022 на території Румунії, замовнику (позивачу) було завдано збитків, зокрема, у вигляді знищення/втрати частини вантажу загальною вартістю 3485,8 доларів США, що станом на дату підписання даної Угоди еквівалентно 133506,14 грн. за середнім курсом валют в банках. Виконавець (відповідач) погодився, що збитки були завдані замовнику з його вини та через його дії/бездіяльність, а тому підлягають відшкодуванню на користь замовника у повному обсязі, та зобов`язався відшкодувати замовнику збитки шляхом здійснення ним безготівкового перерахунку грошових коштів в національній валюті у розмірі 133506,14 грн.

Згідно зі статтею 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. (ч.1). За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу (ч.3). Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може ти використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату (ч.4).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За змістом частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Суд враховує, що ДТП, яка сталася під час перевезення вантажу відповідачем за замовленням позивача, сталася з вини водія відповідача, що підтверджено Протоколом серія PVNX №0421124 від 13.11.2022, складеним агентом поліції з дорожньої служби Генерального інспекторату поліції Румунії.

Обставини пошкодження/втрати частини вантажу внаслідок ДТП підтверджено Актом про пошкодження/втрату вантажу №2211 від 22.11.2022, складеним при передачі вантажу та підписаним водієм відповідача, водієм нового перевізника, залученого для перевезення вантажу після ДТП - ФОП Шилака О.О., представником вантажоодержувача ТОВ "ПАРТС-ГРУМ" та представником страхової компанії АТ "СК "Українська страхова група".

Підписавши Угоду про відшкодування збитків, завданих виконавцем в рамках договору перевезення вантажу №11.11.2022 від 11.11.2022 та здійснивши на її виконання часткове відшкодування збитків у розмірі 53000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №1040 від 05.05.2023, №1042 від 12.05.2023 і №1050 від 05.06.2023, відповідач визнав вину у завданні позивачу збитків через знищення/втрату частини вантажу а також розмір збитків.

За наведених обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача залишку невідшкодованих останнім збитків через знищення/втрату частини вантажу у розмірі 80506,14 грн. є обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Що стосується вимог в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за Угодою про відшкодування збитків, завданих виконавцем в рамках договору перевезення вантажу №11.11.2022 від 11.11.2022, суд зазначає наступне.

Так, за змістом п.5 означеної Угоди відповідач зобов`язався відшкодувати замовнику збитки шляхом здійснення ним безготівкового перерахунку грошових коштів в національній валюті у розмірі 133506,14 грн. трьома платежами у наступні строки: 44502,05 грн. - до 20.04.2023 включно; 44502,05 грн. - до 20.05.2023 включно; 44502,04 грн. - до 20.06.2023 включно.

Разом з тим, свої зобов`язання відповідач виконав частково та погасив збитки у розмірі 53000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №1040 від 05.05.2023, №1042 від 12.05.2023 і №1050 від 05.06.2023.

При цьому, в п.6 Угоди сторони дійшли згоди, що за прострочення виконавцем свого грошового зобов`язання, визначеного в п.5 даної Угоди, він зобов`язаний сплатити на користь замовника пеню у розмірі, визначеному в п.6.7 Договору, протягом 10 календарних днів з дати складання про це претензії замовником.

Умовами п.6.7 договору визначено, що у випадку прострочення будь-якою стороною договору виконання передбаченого ним грошового зобов`язання, винна сторона повинна сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення за весь період прострочення.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За частинами першою та другою статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як зазначено вище, за змістом п.5 Угоди про відшкодування збитків відповідач зобов`язався відшкодувати замовнику збитки шляхом здійснення ним безготівкового перерахунку грошових коштів в національній валюті у розмірі 133506,14 грн. трьома платежами у наступні строки: 44502,05 грн. - до 20.04.2023 включно; 44502,05 грн. - до 20.05.2023 включно; 44502,04 грн. - до 20.06.2023 включно.

Свої зобов`язання відповідач виконав частково та погасив збитки у розмірі 53000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №1040 від 05.05.2023, №1042 від 12.05.2023 і №1050 від 05.06.2023, у зв`язку з чим позивач нарахував за заявив до стягнення пеню у розмірі 12453,09 грн. за період з 21.06.2023 по 26.10.2023.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені:

Період розрахунку: з 21.06.2023 року по 27.07.2023 року - 37 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2 = 50,000%

[Пеня] = 80506,14 грн (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 37 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 4080,45 грн.

Період розрахунку: з 28.07.2023 року по 14.09.2023 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 22,000% (облікова ставка НБУ) х 2 = 44,000%

[Пеня] = 80506,14 грн (сума боргу) х 44,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 4755,38 грн.

Період розрахунку: з 15.09.2023 року по 26.10.2023 року - 42 дні

[Розрахункова ставка] = 20,000% (облікова ставка НБУ) х 2 = 40,000%

[Пеня] = 80506,14 грн (сума боргу) х 40,000% (розрахункова ставка) / 100% х 42 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 3705,49 грн.

За розрахунком суду, належною до стягнення сумою пені є 12541,31 грн. Водночас, оскільки суд не має права виходити за межі позовних вимог, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню у заявленому ним розмірі - 12453,09 грн.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення збитків в розмірі 127859,2 грн., завданих залученням агента для здійснення ним перевантаження вантажу з транспортного засобу відповідача та вчинення ним всіх інших дій, які були наслідком ДТП, суд зауважує наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 07.11.2022 між компанією ECU WORLDWIDE CEE SRL (Експедитор-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайрект Лайн" (Експедитор-2) було укладено договір транспортного експедирування №7-11/22, відповідно до п.1.1 якого Експедитор-1 бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок Експедитора-2 організувати виконання визначених договором транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні будь-яким видом транспорту, пов`язаних з перевезенням вантажу та митним оформленням, а також зберіганням вантажу (послуги) у відповідності з умовами, узгодженими сторонами у Заявках до даного договору та/або додаткових угодах та/або рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною договору, а Експедитор-2 зобов`язується оплачувати надані Експедитором-1 послуги.

Згідно п.1.2 договору, найменування послуг, а також інші дані, необхідні для виконання договору, вказуються сторонами у додатковій угоді/заявці/рахунку-фактурі, що є невід`ємними частинами даного договору.

За умовами п.2.7 договору, за фактом надання послуг сторони складають та підписують Акт приймання-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною даного договору.

Позивач стверджує, що в рамках даного договору надав компанії ECU WORLDWIDE CEE SRL замовлення на вирішення всіх проблем, пов`язаних з вказаною ДТП, здійснення перевантаження вантажу з автотранспортних засобів д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 в транспортні засоби іншого перевізника - ФОП Шилака О.О., а також на здійснення цією компанією обробки, митного оформлення вантажу "гірлянда" за інвойсом №TGG-21-64236 та вирішення всіх інших пов`язаних з цим формальностей.

За результатами виконання замовлення компанія ECU WORLDWIDE CEE SRL виставила позивачеві рахунок (інвойс) №BUC/O/DN/22/0014852 від 17.11.2022 на суму 3500 євро, який було оплачено позивачем, що підтверджено квитанцією від 22.11.2022.

Отже, як зазначає позивач, через означену ДТП йому довелось понести додаткові витрати у розмірі 3500 євро на залучення вищевказаного агента для здійснення ним перевантаження вантажу з транспортного засобу відповідача в транспортний засіб ФОП Шилака О.О. та вчинення цим агентом всіх інших дій, які були наслідком ДТП. На переконання позивача, 3500 євро також мають бути відшкодовані відповідачем на його користь.

На підтвердження вказаних обставин позивачем додано до матеріалів справи копію Замовлення до договору, рахунок (інвойс) №BUC/O/DN/22/0014852 від 17.11.2022 на суму 3500 євро, квитанцію від 22.11.2022.

Дослідивши вказані докази, суд зазначає наступне.

Так за змістом Замовлення (без номеру та дати) до договору №7-11/22 від 07.11.2022 позивач просив компанію ECU WORLDWIDE CEE SRL діяти від імені товариства та представляти його інтереси на митниці, державних установах, приватних та інших компаніях, а також вирішити всі проблеми, пов`язані з автомобільною аварією на шосе DN23 в окрузі Вранча, Румунія. Товариство просило провести перевантаження, митне оформлення вантажу "гірлянда" за накладною №TGG-21-64236 та всі інші пов`язані з цим формальності.

Також в означеному Замовленні були вказані дані вантажівки, яка потрапила в ДТП: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , та деталі заміни автомобіля: НОМЕР_3 / НОМЕР_4 .

При цьому суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази направлення або вручення Замовлення компанії ECU WORLDWIDE CEE SRL.

В наданому позивачем рахунку (інвойсі) №BUC/O/DN/22/0014852 від 17.11.2022 на суму 3500 євро, складеного компанією ECU WORLDWIDE CEE SRL, міститься інформація про судно CVF CGM JEAN GABRIEL, контейнер №45 HC OOCU 022575-4, пакування та вагу вантажу, одержувача НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , дату надання послуг - 10.11.2022 (тобто до дати ДТП), опис послуг - мито за обробку, вартість послуг - 3500,00 євро.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України, обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, з наданого позивачем коносаменту не вбачається можливим встановити факт надання компанією ECU WORLDWIDE CEE SRL послуг з перевантаження товару з пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля відповідача на автотранспортний засіб іншого перевізника.

Позивачем не доведено, що митне оформлення вантажу "гірлянда" за накладною №TGG-21-64236 та всі інші формальності стали необхідними саме внаслідок ДТП.

В матеріалах справи відсутній Акт приймання-передачі наданих послуг, необхідність якого визначена умовами п.2.7 Договору транспортного експедирування №7-11/22, про надання компанією ECU WORLDWIDE CEE SRL позивачу послуг з перевантаження товару з пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля відповідача на автотранспортний засіб іншого перевізника, а з наданого рахунку (інвойсу) №BUC/O/DN/22/0014852 від 17.11.2022 на суму 3500 євро не вбачається надання позивачу таких послуг агентом.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками у розмірі 127859,2 грн., пов`язаними з необхідністю залучення позивачем агента, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У зв`язку із частковим задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236 - 241 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МН-АВТО" (код ЄДРПОУ 30626170, 67832, Одеська обл., Овідіопольський р-н, селище міського типу Великодолинське, Промвузол АТП-1562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайрект Лайн" (код ЄДРПОУ 40691534, 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4б) - 80506 (вісімдесят тисяч п`ятсот шість) грн. 14 коп. збитків, завданих знищенням/пошкодженням частини вантажу, 12453 (дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят три) грн. 09 коп. пені, 1394 (одну тисячу триста дев`яносто чотири) грн. 39 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти вимог в сумі 127859,2 грн. відмовити.

4. Судові витрати в сумі 1917,89 грн. судового збору покласти на позивача.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч. ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Рішення складено і підписано 03 травня 2024 р.