Постанова

від 23.09.2024 по справі 916/4770/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4770/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.,

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙРЕКТ ЛАЙН» Мироненко М.Д., на підставі ордеру ;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «МН-АВТО» - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙРЕКТ ЛАЙН», м. Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2024 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Сулімовська М.Б., повний текст рішення складено та підписано 03.05.2024 року

у справі №916/4770/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙРЕКТ ЛАЙН», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МН-АВТО», с.м.т. Великодолинське Одеської області

про стягнення 220 818 грн. 43 коп.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАЙРЕКТ ЛАЙН», м. Київ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МН-АВТО», с.м.т. Великодолинське Одеської області, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь збитки та пеню у розмірі 220 818 грн. 43 коп.; вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на умови укладеного між ним та відповідачем договору перевезення від 11.11.2022 року №11.11.2022, вказав, що через ДТП, яка трапилася 13.11.2022 під час перевезення відповідачем вантажу, було знищено/пошкоджено вантаж, а тому діями надавача транспортно-експедиційних послуг відповідачем у справі йому завдано збитки.

Господарський суд Одеської області рішенням від 03.05.2024 року у справі №916/4770/23 (суддя Сулімовська М.Б.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙРЕКТ ЛАЙН», м. Київ задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МН-АВТО», с.м.т. Великодолинське Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙРЕКТ ЛАЙН», м. Київ 80 506 грн. 14 коп. збитків, завданих втратою частини вантажу під час надання транспортно-експедиторських послуг, пеню в розмірі 12 453 грн. 09 коп., відшкодовано судовий збір в розмірі 1 394 грн.39 коп., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем своїх позовних вимог про стягнення збитків в частині вартості втраченого вантажу, в той же час належними та допустимими доказами по справі останній не довів суду причинно-наслідкового зв`язку між противоправною поведінкою відповідача та завданими збитками у розмірі 127 859 грн. 20 коп., пов`язаними з необхідністю залучення позивачем іншого перевізника.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАЙРЕКТ ЛАЙН», м. Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2024 року у справі № 916/4770/23 в частині відмови у стягненні збитків в розмірі 127 859 грн. 20 коп., та прийняти в цей частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення збитків в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник вважає, що витрати на залучення агента у розмірі 3500 євро для залучення іншого перевізника для здійснення ним перевантаження вантажу з транспортного засобу відповідача в транспортний засіб Фізичної особи-підприємця Шилака О.О. та вчинення цим агентом всіх інших дій - є додатковими витратами, які були понесені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Також, скаржник стверджує, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги наявність квитанції про оплату за транспортне експедирування.

У зв`язку із чим скаржник вважає, що рішення суду в частині відмови у стягненні збитків в розмірі 127 859 грн. 20 коп. не відповідає вимогам ст. 77, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.08.2024 року у справі №916/4770/23 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙРЕКТ ЛАЙН», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2024 року, справу призначено до судового розгляду.

Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду справи в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи, викладені письмово в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали про призначення справи до судового розгляду на офіційну електронну адресу сторони. Про причини своєї неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру суду апеляційної інстанції не надав.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відтак, оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не була визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙРЕКТ ЛАЙН», м. Київ, не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 року у справі №916/4770/23 не потребує скасування в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

11.11.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАЙРЕКТ ЛАЙН» (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МН-АВТО» (відповідач, виконавець) було укладено договір перевезення вантажу №11.11.2022, за умовами п.1.1 якого виконавець зобов`язується перевезти автомобільним транспортом, який йому належить, або, за згодою замовника, іншим транспортним засобом вантажі за заявками замовника у внутрішньому або у міжнародному сполученні та доставити переданий йому вантаж до пункту призначення і видати його вантажоодержувачеві, а замовник зобов`язується оплатити виконані перевезення в порядку та на умовах цього договору.

За умовами п.п.3.22, 3.23, 3.24, 3.29 договору, виконавець зобов`язаний: у випадку виникнення будь-яких непередбачених затримок на маршруті, зокрема дорожньо-транспортної пригоди, несправності транспортного засобу, інших обставин, що можуть спричинити затримку доставки, пошкодження, псування, або втрату вантажу тощо, негайно повідомити про це замовника та вжити усіх можливих заходів, направлених на збереження вантажу та своєчасної його доставки до місця призначення; забезпечити збереження вантажу, пред`явленого до перевезення, з моменту його прийняття виконавцем і до моменту передачі в пункті призначення вантажоодержувачеві; нести відповідальність за пошкодження або втрату вантажу з моменту його прийняття від вантажовідправника і до моменту видачі вантажу вантажоодержувачеві у розмірі дійсної вартості пошкодженого або загубленого вантажу; у випадку, коли при розвантаженні транспортного засобу виявиться понаднормовий бій, псування чи недостача вантажу тощо, ініціювати оформлення акту бою, псування чи недостачі вантажу, прийняти участь у роботі комісії та підписати акт від імені виконавця. Передати один примірник такого акта замовникові та здійснити відшкодування замовникові (вантажовідправникові, вантажоодержувачеві або третій особі, яка є власником вантажу) вартість понаднормового бою, псування чи недостачі товару.

В розділі 6 договору сторони дійшли згоди щодо відповідальності сторін.

Так, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором у розмірі заподіяних збитків. Збитки підлягають відшкодуванню повною мірою понад встановлені цим договором штрафні санкції (п.6.1).

Виконавець несе матеріальну відповідальність за нестачу, втрату, пошкодження або псування вантажу, або його упаковки тощо, незабезпечення збереження цілісності та/або товарного виду вантажу, зокрема внаслідок його намокання, пошкодження тенту або пломб тощо, що спричинило пошкодження або втрату вантажу під час його перевезення, і відшкодовує у повному обсязі заподіяні замовникові (вантажовідправникові, вантажоодержувачеві або третій особі, яка є власником вантажу) збитки. Розмір вартості втраченого, пошкодженого чи зіпсованого вантажу визначається виходячи із вартості вантажу, зазначеної у товарно-супровідних документах (товарних накладних, рахунках-фактурах, тощо) (п.6.2).

Згідно п.9.1, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022. Чинність цього договору вважатиметься автоматично продовженою на наступний щорічний строк, якщо жодна зі сторін не повідомить у письмовій формі іншу сторону про своє бажання припинити чинність цього договору не пізніше, ніж за місяць до закінчення чергового строку його дії.

Вказаний договір підписано сторонами без застережень та зауважень та скріплено їх печатками.

Із заявки на перевезення № 11112022-01 від 11.11.2022 року вбачається те, що відповідач мав здійснити автомобільне перевезення вантажу "гірлянда" вагою 18 тон з Румунії (місце завантаження: Strada prislav 173, Tulcea) в Україну (м.Чернівці) транспортним засобом ДАФ д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , яким керував водій Заграй Євгеній.

Пунктом 1 заявки сторони визначили, що виконавець несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту завантаження до моменту вивантаження.

Відповідно до інвойсу №TGG-21-64236 від 03.10.2022 вантаж перевозився від компанії Hangzhou Tiger Electron Electron Co.Ltd (Китай) як продавця (вантажовідправника) на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТС-ГРУП» як покупця (вантажоодержувача), а його загальна вартість складала 47 674, 20 доларів США.

З протоколу PVNX №0421124 від 13.11.2022 вбачається, що під час перевезення вантажу на території Румунії в районі Мейкенешть, повіт Вранча, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі водія відповідача, який керував транспортним засобом АВ 5808СТ/ НОМЕР_2 , внаслідок якої транспортний засіб перекинувся.

З міжнародній автомобільній накладній (CMR) від 12.11.2022 вбачається, що вантаж не доставлено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В подальшому, вантаж було перевантажено в іншій транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_3 / AC1097XO та передано для перевезення іншому перевізнику Фізичній особі-підприємцю Шилаку О.О. на підставі договору перевезення вантажу №11112022 від 11.11.2022, заявки №11112022-01 та міжнародної автомобільної накладної (CMR) №612595 від 12.11.2022.

Зі змісту Акту про пошкодження/втрату вантажу №2211 від 22.11.2022 встановлено про відсутність/пошкодження вмісту відправлення за інвойсом №TGG-21-64236 від 03.10.2022, а саме, недостачу 84 упаковки на суму 3485,8 доларів США, що станом на 16.03.2023 становило 133 506 грн. 14 коп. за середнім курсом валют в банках.

Отже, через дорожньо-транспортну пригоду, яка трапилася 13.11.2022, під час перевезення відповідачем вантажу за інвойсом №TGG-21-64236 від 03.10.2022, на території Румунії в районі Мейкенешть, повіт Вранча, за участі водія відповідача, який керував транспортним засобом АВ 5808СТ/ НОМЕР_2 , було знищено/пошкоджено вантаж у кількості 84 упаковки на суму 3458,8 доларів США, що було еквівалентно 133506 грн. 14 коп., і які мали бути сплачені відповідачем на користь позивача у якості відшкодування збитків.

З договору транспортного експедирування №7-11/22 від 07.11.2022 для організації перевантаження та продовження перевезення вантажу з Румунії в Україну вбачається, що позивач (Експедитор-2) залучив агента - Компанію ECU WORLDWIDE CEE SRL (Експедитор-1), відповідно до п.1.1 якого Експедитор-1 бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок Експедитора-2 організувати виконання визначених договором транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні будь-яким видом транспорту, пов`язаних з перевезенням вантажу та митним оформленням, а також зберіганням вантажу (послуги) у відповідності з умовами, узгодженими сторонами у заявках до даного договору та/або додаткових угодах та/або рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною договору, а Експедитор-2 зобов`язується оплачувати надані Експедитором-1 послуги.

За результатами виконання замовлення Компанія ECU WORLDWIDE CEE SRL виставила позивачеві рахунок (інвойс) №BUC/O/DN/22/0014852 від 17.11.2022 на суму 3500 євро, який було сплачено позивачем, що підтверджено квитанцією від 22.11.2022.

13.02.2023 з метою врегулювання спору позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №01-20/01/23 про відшкодування збитків, завданих втратою, пошкодженням та нестачею вантажу, а також понесенням через це додаткових витрат.

Відповідач погодився відшкодувати позивачу збитки в частині знищеної та втраченої частини вантажу загальною вартістю 3485,8 доларів США, у зв`язку з чим між сторонами було укладено угоду від 16.03.2023 про відшкодування збитків, завданих виконавцем в рамках договору перевезення вантажу №11.11.2022 від 11.11.2022.

За умовами даної угоди сторони визначили, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 13.11.2022 на території Румунії, замовнику (позивачу) було завдано збитків, зокрема, у вигляді знищення/втрати частини вантажу загальною вартістю 3485,8 доларів США, що станом на дату підписання даної Угоди еквівалентно 133506 грн. 14 коп. за середнім курсом валют в банках.

Виконавець (відповідач) погодився, що збитки були завдані замовнику з його вини та через його дії/бездіяльність, а тому вони підлягають відшкодуванню на користь замовника у повному обсязі.

При цьому відповідач зобов`язався відшкодувати замовнику збитки шляхом здійснення ним безготівкового перерахунку грошових коштів в національній валюті у розмірі 133 506 грн. 14 коп., трьома платежами у наступні строки: 44 502,05 грн. - до 20.04.2023 включно; 44 502,05 грн. - до 20.05.2023 включно; 44 502,04 грн. - до 20.06.2023 включно.

Разом з тим, відповідач частково погасив збитки у розмірі 53 000 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №1040 від 05.05.2023, №1042 від 12.05.2023 і №1050 від 05.06.2023.

За розрахунками позивача розмір збитків, завданих відповідачем внаслідок втрати частини вантажу, складає 80 506 грн.14 коп. - за знищення/втрату частини вантажу, 127 859 грн. 20 коп. у вигляді додаткових витрат на залучення агента та 12 453 грн. 09 коп. пені.

Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих останнім збитків.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАЙРЕКТ ЛАЙН», м. Київ рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2024 року у справі №916/4770/23 оскаржується лише в частині відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 127 859 грн. 20 коп. у вигляді додаткових витрат на залучення агента для залучення іншого перевізника, обставини щодо задоволення судом першої інстанції позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙРЕКТ ЛАЙН», м. Київ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МН-АВТО», с.м.т. Великодолинське Одеської області на користь позивача 80 506 грн. 14 коп., збитків, завданих знищенням/пошкодженням частини вантажу та пені у розмірі 12 453 грн. 09 коп., в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, Південно-західним апеляційним господарським судом в апеляційному порядку не переглядаються.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорення. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 4 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України унормовано, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно положень ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 914 Цивільного кодексу України перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір. За довгостроковим договором перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення передбачено у ст. 316 Господарського кодексу України. При цьому, правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначає Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність", який спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення.

За вимогами ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Статтею 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

За змістом положень ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Виходячи з приписів ст.22 Цивільного кодексу України, ст. 224, 225 Господарського кодексу України, суд констатує, що збитки мають правову природу, яка не ототожнюється з будь-якими сумами, які особа повинна сплатити у зв`язку з виконанням умов договору, оскільки під збитками слід розуміти реальну втрату матеріальних цінностей, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, або втрата доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

При цьому обов`язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв`язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Водночас, відсутність або ж недоведеність хоча б одного елементів складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Відповідно до ч. 1,3,4 ст.226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов`язаної сторони від подальшого виконання зобов`язання.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

В той же час, в постанові від 11.06.2019 року у справі №907/603/17 Верховний Суд вказав, що вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту, презюмується. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не охоплюється визначенням обставин непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Також, Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 року у справі №910/14398/16 дійшов висновку про те, що перевізник вантажу несе відповідальність за крадіжку вантажу, яка трапилась під час його перевезення.

Тобто відповідальність перевізника за пошкодження або втрату вантажу настає у тому випадку, якщо таке пошкодження було здійснене з моменту прийняття вантажу до перевезення та до видачі його одержувачеві.

У такому разі вина перевізника презюмується і за наявності пошкоджень або втрати перевізник несе відповідальність крім випадків, якщо він доведе існування умов, за яких відповідно до договору перевезення та положень чинного законодавства він може бути звільнений від відповідальності (зокрема, супроводження вантажу іншою особою - експедитором). При цьому тягар доведення відсутності вини перевізника покладається на самого перевізника.

Так, судовою колегією з матеріалів справи встановлено та не заперечується сторонами, що 07.11.2022 між компанією ECU WORLDWIDE CEE SRL (Експедитор-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАЙРЕКТ-ЛАЙН» (Експедитор-2) було укладено договір транспортного експедирування №7-11/22, відповідно до п.1.1 якого Експедитор-1 бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок Експедитора-2 організувати виконання визначених договором транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні будь-яким видом транспорту, пов`язаних з перевезенням вантажу та митним оформленням, а також зберіганням вантажу (послуги) у відповідності з умовами, узгодженими сторонами у Заявках до даного договору та/або додаткових угодах та/або рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною договору, а Експедитор-2 зобов`язується оплачувати надані Експедитором-1 послуги.

Згідно п.1.2 договору, найменування послуг, а також інші дані, необхідні для виконання договору, вказуються сторонами у додатковій угоді/заявці/рахунку-фактурі, що є невід`ємними частинами даного договору.

В розділі 6 договору сторони дійшли згоди щодо відповідальності сторін.

Так, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором у розмірі заподіяних збитків. Збитки підлягають відшкодуванню повною мірою понад встановлені цим договором штрафні санкції (п.6.1).

Виконавець несе матеріальну відповідальність за нестачу, втрату, пошкодження або псування вантажу, або його упаковки тощо, незабезпечення збереження цілісності та/або товарного виду вантажу, зокрема внаслідок його намокання, пошкодження тенту або пломб тощо, що спричинило пошкодження або втрату вантажу під час його перевезення, і відшкодовує у повному обсязі заподіяні замовникові (вантажовідправникові, вантажоодержувачеві або третій особі, яка є власником вантажу) збитки. Розмір вартості втраченого, пошкодженого чи зіпсованого вантажу визначається виходячи із вартості вантажу, зазначеної у товарно-супровідних документах (товарних накладних, рахунках-фактурах, тощо) (п.6.2).

. Вказаний договір підписано сторонами без застережень та зауважень та скріплено їх печатками.

Із заявки на перевезення № 11112022-01 від 11.11.2022 року вбачається те, що відповідач мав здійснити автомобільне перевезення вантажу "гірлянда" вагою 18 тон з Румунії (місце завантаження: Strada prislav 173, Tulcea) в Україну (м.Чернівці) транспортним засобом ДАФ д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , яким керував водій Заграй Євгеній.

Пунктом 1 заявки сторони визначили, що виконавець несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту завантаження до моменту вивантаження.

Відповідно до інвойсу №TGG-21-64236 від 03.10.2022 вантаж перевозився від компанії Hangzhou Tiger Electron Electron Co.Ltd (Китай) як продавця (вантажовідправника) на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТС-ГРУП» як покупця (вантажоодержувача), а його загальна вартість складала 47 674, 20 доларів США.

З протоколу PVNX №0421124 від 13.11.2022 вбачається, що під час перевезення вантажу на території Румунії в районі Мейкенешть, повіт Вранча, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі водія відповідача, який керував транспортним засобом АВ 5808СТ/ НОМЕР_2 , внаслідок якої транспортний засіб перекинувся.

З міжнародній автомобільній накладній (CMR) від 12.11.2022 вбачається, що вантаж не доставлено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В подальшому, вантаж було перевантажено в іншій транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_4 НОМЕР_5 / AC1097XO та передано для перевезення іншому перевізнику Фізичній особі-підприємцю Шилаку О.О. на підставі договору перевезення вантажу №11112022 від 11.11.2022, заявки №11112022-01 та міжнародної автомобільної накладної (CMR) №612595 від 12.11.2022.

Зі змісту Акту про пошкодження/втрату вантажу №2211 від 22.11.2022 встановлено про відсутність/пошкодження вмісту відправлення за інвойсом №TGG-21-64236 від 03.10.2022, а саме, недостачу 84 упаковки на суму 3485,8 доларів США, що станом на 16.03.2023 становило 133 506 грн. 14 коп. за середнім курсом валют в банках.

Отже, через дорожньо-транспортну пригоду, яка трапилася 13.11.2022, під час перевезення відповідачем вантажу за інвойсом №TGG-21-64236 від 03.10.2022, на території Румунії в районі Мейкенешть, повіт Вранча, за участі водія відповідача, який керував транспортним засобом АВ 5808СТ/ НОМЕР_2 , було знищено/пошкоджено вантаж у кількості 84 упаковки на суму 3458,8 доларів США, що було еквівалентно 133506 грн. 14 коп., і які мали бути сплачені відповідачем на користь позивача у якості відшкодування збитків.

З договору транспортного експедирування №7-11/22 від 07.11.2022 для організації перевантаження та продовження перевезення вантажу з Румунії в Україну вбачається, що позивач (Експедитор-2) залучив агента - Компанію ECU WORLDWIDE CEE SRL (Експедитор-1), відповідно до п.1.1 якого Експедитор-1 бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок Експедитора-2 організувати виконання визначених договором транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні будь-яким видом транспорту, пов`язаних з перевезенням вантажу та митним оформленням, а також зберіганням вантажу (послуги) у відповідності з умовами, узгодженими сторонами у заявках до даного договору та/або додаткових угодах та/або рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною договору, а Експедитор-2 зобов`язується оплачувати надані Експедитором-1 послуги.

В рамках цього договору позивач надав компанії ECU WORLDWIDE CEE SRL замовлення на вирішення проблем, пов`язаних з ДТП, здійснення перевантаження вантажу з автотранспортних засобів д.н.з. 5808СТ/ НОМЕР_2 в транспортні засоби іншого перевізника Фізичної особи-підприємця Шилака О.О., а також на здійснення цією компанією обробки, митного оформлення вантажу "гірлянда" за інвойсом №TGG-21-64236 та вирішення всіх інших пов`язаних з цим формальностей.

За результатами виконання замовлення Компанія ECU WORLDWIDE CEE SRL виставила позивачеві рахунок (інвойс) №BUC/O/DN/22/0014852 від 17.11.2022 на суму 3500 євро, який було сплачено позивачем, що підтверджено квитанцією від 22.11.2022.

13.02.2023 з метою врегулювання спору позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №01-20/01/23 про відшкодування збитків, завданих втратою, пошкодженням та нестачею вантажу, а також понесенням через це додаткових витрат.

Відповідач погодився відшкодувати позивачу збитки в частині знищеної та втраченої частини вантажу загальною вартістю 3485,8 доларів США, у зв`язку з чим між сторонами було укладено угоду від 16.03.2023 про відшкодування збитків, завданих виконавцем в рамках договору перевезення вантажу №11.11.2022 від 11.11.2022.

Отже, скаржник зазначає, що через вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду йому довелось понести додаткові витрати у розмірі 3500 євро на залучення вищевказаного агента для здійснення ним перевантаження вантажу з транспортного засобу відповідача в транспортний засіб Фізичної особи-підприємця Шилака О.О. та вчинення цим агентом всіх інших дій. Тому, на переконання позивача, 3500 євро також мають бути відшкодовані відповідачем на його користь.

На підтвердження вищевказаних обставин позивачем додано до матеріалів справи копію замовлення до договору №7-11/22 від 07 листопада 2022 року; рахунок (інвойс) №BUC/O/DN/22/0014852 від 17.11.2022 на суму 3500 євро, квитанцію від 22.11.2022.

Дослідивши фактичні обставини справи, що стосуються цієї частини позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Так, за змістом замовлення до договору №7-11/22 від 07.11.2022 позивач просив Компанію ECU WORLDWIDE CEE SRL діяти від імені Товариства та представляти його інтереси на митниці, державних установах, приватних та інших компаніях, а також вирішити всі проблеми, пов`язані з автомобільною аварією на шосе DN23 в окрузі Вранча, Румунія.

Крім того, позивач просив провести перевантаження, митне оформлення вантажу "гірлянда" за накладною №TGG-21-64236 та всі інші, пов`язані з цим формальності.

Також в зазначеному замовленні були вказані дані вантажівки, яка потрапила в дорожньо-транспортну пригоду: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , та дані заміни автомобіля: НОМЕР_6 / НОМЕР_7 . Доказів направлення вказаного замовлення Компанії ECU WORLDWIDE CEE SRL в матеріалах справи немає.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що в рахунку (інвойсі) №BUC/O/DN/22/0014852 від 17.11.2022 якій був наданий позивачем на суму 3500 євро, складеного Компанією ECU WORLDWIDE CEE SRL, міститься інформація про судно CVF CGM JEAN GABRIEL, контейнер №45 HC OOCU 022575-4, пакування та вагу вантажу, одержувача НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , дату надання послуг - 10.11.2022, опис послуг - мито за обробку, вартість послуг - 3500,00 євро.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Водночас, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що наданими позивачем доказами, зокрема, коносаментом та рахунком (інвойсом) не доведено суду наявність причинно-наслідкового зв`язку між фактом надання Компанією ECU WORLDWIDE CEE SRL послуг та діями відповідача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що умовами п.2.7 договору транспортного експедирування №7-11/22 від 07.11.2022 передбачено, що по факту надання послуг сторони складають та підписують акт приймання-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частинною даного договору, якого в матеріалах справи немає. Інших належних доказів в підтвердження того, що надані іншою особою послуги були в повному обсязі пов`язані саме з діями відповідача позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані позивачем на підтвердження обставини для стягнення з відповідача 127 859 грн.20 коп. збитків пов`язаних з необхідністю залучення позивачем агенту для залучення іншого перевізника для перевезення вантажу є такими, що не відповідають таким стандартам.

З огляду на вказане, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що саме внаслідок протиправної поведінки відповідача позивачу були завдані збитки у розмірі 127 859 грн. 20 коп.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, а тому вони не можуть слугувати підставами для його скасування.

В той же час, висновки Господарського суду Одеської області, викладені у рішенні від 03.05.2024 року у справі №916/4770/23 є правомірними та такими, що зміни або скасування не потребують.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Тому колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим рішення, яке переглядається в апеляційному порядку в оскаржуваній частині, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙРЕКТ ЛАЙН», м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2024 року у справі №916/4770/23 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " ДАЙРЕКТ ЛАЙН», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2024 року у справі №916/4770/23 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2024 року у справі №916/4770/23 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 23.09.2024 року.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош