Рішення

від 29.03.2024 по справі 758/6/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 758/6/23

(2/199/146/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

29.03.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого - судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання - Куземі О.Г.,

за участю представника позивача - Грищенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Сервіс» про стягнення заборгованості, розірвання договору та виселення без надання іншого приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2023 року до Подільського районного суду м. Києва звернувся позивач із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 12 липня 2019 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлової будівлі з викупом, за умовами якого вказаний відповідач отримав в оренду строком до 12 липня 2026 року з наступним переходом права власності нежитлові будівлі: загальною площею 1069,8 м2; нежитлова будівля з прибудовою, підвал, естакади, ганки, сходи, вхід в підвал, літери А-2, А'-2, під А'-2, а-1, 'а', а2', а, а3, 'а4, 'а5, загальною площею: 1036,6 м2; будівля магазину, підвал, літери В-1, під В-1, загальною площею: 22,2 м2; сторожка, літера Д-1, загальною площею 4,6 м2; склад, літера Е-1, загальною площею 6,4 м2; жироулавлювач, літера Г; навіс, літера Ж; споруди 1-10; мостіння І, ІІ, навіс (над ест.), літера 3, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . При цьому відповідач ОСОБА_1 зобов`язався сплатити на користь позивача орендні платежі, суму викупу майна, відшкодувати позивачу сплачувані ним за надане в оренду мано комунальні послуги та податок на нерухомість. В разі неналежного виконання орендарем своїх зобов`язань зі сплати орендних платежів та/або суми викупу орендованого майна в строки, передбачені договором, або розірвання цього договору орендар зобов`язаний повернути майно орендодавцю. Оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує свої договірні зобов`язання, а саме не сплачує передбачені договором платежі понад 488 календарних днів, у нього станом на 20 грудня 2022 року утворилась прострочена заборгованість перед позивачем на загальну суму 290346,59 гривень, з яких: 168929 гривень - заборгованість по орендній платі, 121417,59 гривень - заборгованість по відшкодуванню податку на нерухоме майно. Виконання відповідачем ОСОБА_1 його договірних зобов`язань було забезпечено в повному обсязі договором поруки від 03 червня 2020 року, укладеним між позивачем та відповідачем ТОВ «Термінал-Сервіс». За викладених обставин, оскільки відповідачі в позасудовому порядку не погашають вищезазначену заборгованість, згоди між сторонами щодо розірвання договору оренди з правом викупу не досягнуто, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд стягнути солідарно з відповідачів зазначену заборгованість, розірвати договір оренди нежитлової будівлі з викупом, а також виселити відповідача ОСОБА_1 та інших осіб з орендованого нерухомого майна без надання їм іншого житлового або нежитлового приміщення. Судові витрати позивач просив покласти на відповідачів.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 січня 2023 року матеріали позовної заяви вирішено передати за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2023 року після надходження до суду матеріалів позовної заяви та отримання відповідей на запити суду щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача-фізичної особи позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалами Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2023 року, 08 серпня 2023 року задоволено клопотання представника позивача про проведення судових засідань у справі в режимі відеоконференції.

Ухвалами Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2023 року, постановленими без виходу до нарадчої кімнати та із занесення до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без руху, а також закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні в повному обсязі з викладених у позові підстав та обставин.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Відповідач ТОВ «Термінал-Сервіс» правом на подання відзиву не скористався, свого представника для участі у розгляді справи не направив.

Представник відповідача ОСОБА_1 в останнє судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в ході розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував, подав відзив на позовом, в якому також просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на часткове визнання позову, а саме в частині наявності заборгованості, однак заперечуючи проти розміру заборгованості та підстав для розірвання договору оренди з викупом. Зокрема, представник послався на неврахування позивачем низки платежів, що зменшують суму боргу, неможливість за законом покладення на відповідачів обв`язку зі сплати податку на нерухомість, оскільки майно належить позивачу. Також представник послався на наявність форс-мажорних обставин у вигляді початку воєнних дій та введення воєнного стану на території України, як є загальновідомими, а також підтверджуються листом від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 Торгово-промислової плати України. Такі форс-мажорні обставини перешкодили відповідачу ОСОБА_1 своєчасно виконувати свої договірні зобов`язання, є підставою для відкладення строку виконання зобов`язань відповідно до часу, протягом якого будуть існувати такі обставини. ОСОБА_1 листом від 08 вересня 2022 року звертався до позивача з приводу проведення додаткових переговорів задля погодження порядку та способів виконання договору оренди з викупом, однак позивач на це не погодився. Також представник позивача послався на перебування відповідача ОСОБА_1 з родиною в період з 22 березня по 10 липня 2022 року за кордоном через бойові дії на території України. Послався представник і на бажання його довірителя виконати умов договору оренди в повному обсязі, в тому числі достроково.

У своєму доповненні до відзиву представник відповідача ОСОБА_1 також просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на часткове погашення ОСОБА_1 існуючої заборгованості.

Представник позивача направила до суду письмові пояснення, в яких заперечила неврахування позивачем будь-яких платежів, здійснених відповідачем ОСОБА_1 по договору, послалась на передбачення умовами договору обов`язку орендаря оплачувати витрати позивача зі сплати податку на нерухомість щодо орендованого майна. Також представник позивача вказала, що конструкція форс-мажору передбачає звільнення від відповідальності за невиконання обов`язку, а не від самого обв`язку, а також має підтверджуватись сертифікатом Торгово-промислової палати України, а не її листом відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові плати в Україні». Крім того, представник позивача послалась на практику господарського суду Дніпропетровської області у аналогічній справі.

За таких обставин, керуючись положеннями ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи по суті за наведеної явки учасників справи.

Вислухавши представника позивача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 12 липня 2019 року між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як орендарем, було укладено договір оренди нежитлової будівлі з викупом, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим 2641. За умовами такого договору (п.п.1.1, 2.1, 3.1, 3.4, 4.1-4.3, 12.1) орендар отримав у строкове платне користування та володіння нежитлову будівлю (загальною площею 1069,8 м2; нежитлова будівля з прибудовою, підвал, естакади, ганки, сходи, вхід в підвал, літери А-2, А'-2, під А'-2, а-1, 'а', а2', а, а3, 'а4, 'а5, загальною площею: 1036,6 м2; будівля магазину, підвал, літери В-1, під В-1, загальною площею: 22,2 м2; сторожка, літера Д-1, загальною площею 4,6 м2; склад, літера Е-1, загальною площею 6,4 м2; жироулавлювач, літера Г; навіс, літера Ж; споруди 1-10; мостіння І, ІІ, навіс (над ест.), літера 3, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ) з наступним переходом права власності на неї від орендодавця до орендаря, зобов`язавшись сплачувати до 12 липня 2026 року за користування орендованим майном щомісячно орендну плату в розмірі 9937 гривень, один раз на шість місяців суму викупу майна в розмірі 363716,77 гривень, а також компенсувати орендодавцю сплачувані ним за надане в оренду майно комунальні платежі, послуги зв`язку, витрати зі сплати податку на нерухомість. Викладені обставини підтверджуються копією договору оренди нежитлової будівлі з викупом з копіями додатків до нього, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Пунктом 7.7 договору оренди нежитлової будівлі з викупом передбачено, що в разі прострочення внесення плати за користування майном, прострочення внесення плати за викуп майна більш ніж на 60 календарних днів орендодавець має право на одностороннє розірвання цього договору з обов`язковим дотриманням п.10.9 цього договору.

Пунктом 10.9 договору оренди нежитлової будівлі з викупом передбачено, що в разі настання обставин, якщо орендар не здійснює оплату за договором більше ніж на 60 днів, орендодавець починає процедуру реалізації майна.

Згідно п.12.2 договору оренди нежитлової будівлі з викупом однією з підстав для припинення дії цього договору є його розірвання в односторонньому порядку п.п.5.8, 7.7, 11.6.

Відповідно до п.12.4 договору оренди нежитлової будівлі з викупом якщо орендар затримує сплату орендної плати, затримує платежі на викуп майна понад 60 календарних днів, орендодавець має право розірвати цей договір достроково в односторонньому порядку з обов`язковим дотриманням п.10.9 договору.

В той же час, положеннями п.12.5 договору оренди нежитлової будівлі з викупом визначено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано виключно за згодою сторін або за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 12.6 договору оренди нежитлової будівлі з викупом встановлено, що у разі дострокового розірвання договору орендар та інші особи зобов`язані звільнити займане майно протягом 5 робочих днів.

З метою забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 , як орендарем, вищевказаних взятих на себе договірних зобов`язань між позивачем, як кредитором, та відповідачем ТОВ «Термінал-Сервіс», як поручителем, 03 червня 2020 року укладено договір поруки. За умовами такого договору відповідач ТОВ «Термінал-Сервіс» зобов`язалось перед позивачем відповідати солідарно та в повному обсязі із відповідачем ОСОБА_1 за невиконання останнім взятих на себе договірних зобов`язань за договором оренди нежитлової будівлі з викупом від 12 липня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим 2641. Дані обставини підтверджуються копією вказаного договору поруки.

Із матеріалів справи також встановлено, що орендар, на відміну орендодавця, не виконував належним чином взяті на себе договірні зобов`язання, внаслідок чого у нього перед орендарем утворилась заборгованість за період більш ніж 60 календарних днів, розмір якої станом на 20 грудня 2022 року становив 290346,59 гривень, з яких: 168929 гривень - заборгованість по орендній платі, 121417,59 гривень - заборгованість по відшкодуванню податку на нерухоме майно. За для погашення такої заборгованості та розірвання договору оренди з викупом позивачем на адресу відповідачів направлялись повідомлення та вимоги від 06 грудня 2021 року, 29 вересня 2022 року, 21 жовтня 2022 року, 06 грудня 2022 року, однак вони залишились без належного та повного виконання. Викладені обставини підтверджуються копіями розрахунку заборгованості станом на 20 грудня 2022 року, меморіальних ордерів, платіжних інструкцій, вимог, повідомлень, поштової документації, податкових декларацій.

Разом з тим, вже під час перебування даної цивільної справи в провадженні суду відповідачем ОСОБА_1 було здійснено погашення заявленої до стягнення станом на 20 грудня 2022 року заборгованості за договором оренди нежитлової будівлі з викупом від 12 липня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим 2641. Внаслідок такого погашення саме заявлена до стягнення заборгованість була виплачена орендарем в повному обсязі, однак залишилась невиплаченою нова заборгованість за період з 01 грудня 2023 року по 06 лютого 2024 року зі сплати орендної плати в загальному розмірі 29811 гривень, а також виник борг за період з 30 листопада 2023 року по 31 січня 2024 року з відшкодування сплаченого позивачем за орендоване майно податку на нерухоме майно в розмірі 8114,44 гривень. Крім того, станом на 07 лютого 2024 року за відповідачем ОСОБА_1 обліковується прострочена заборгованість по сумі викупу в розмірі 2014379,39 гривень. Однак, така нова заборгованість з орендної плати, компенсації податку на нерухоме майно, а також заборгованість по сумі викупу у передбачені нормами ст.ст.49, 174 ЦПК України спосіб та порядок (шляхом подання стороною позивача відповідних заяв по суті спору про зміну розміру позовних вимог, предмету або підстав) до стягнення за позовом не заявлялась.

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вищевказаних договорів, врегульовані нормами Конституції України, ЦК України.

Так, відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом норм ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст.628 ЦК України передплачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За змістом ст.ст.655-657, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст.695 ЦК України якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

За змістом норм ст.ст.759, 760, 762, 763 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Положеннями ст.785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом ст.ст.546, 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Нормою ст.509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема договорів.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Статтею 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

В свою чергу, положеннями ст.651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Нормою ст.653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених вище норм чинного законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Вирішуючи позов в частині позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором оренди нежитлової будівлі з викупом від 12 липня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим 2641, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення такої позовної вимоги. Правова позиція суду, покладена в основу такого результату розгляду вказаної позовної вимоги, ґрунтується на тому, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість станом на 20 грудня 2022 року в загальному 290346,59 гривень, з яких: 168929 гривень - заборгованість по орендній платі, 121417,59 гривень - заборгованість по відшкодуванню податку на нерухоме майно. В той же час, як встановлено судом в ході розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 такий борг вже під час тривання судового провадження у справі було погашено в повному обсязі. Разом з тим, решта заборгованості, зокрема така її складова як прострочена заборгованість по сумі викупу в розмірі 2014379,39 гривень, а також заборгованість зі сплати орендної плати за період з 01 грудня 2023 року по 06 лютого 2024 року в загальному розмірі 29811 гривень, а також борг з відшкодування сплаченого позивачем за орендоване майно податку на нерухоме майно за період з 30 листопада 2023 року по 31 січня 2024 року в розмірі 8114,44 гривень не є предметом спору у даній цивільній справі, оскільки стороною позивачем до стягнення не заявлялись, хоча і вказані в останньому розрахунку заборгованості.

Вирішуючи позовні вимоги про розірвання договору оренди нежитлової будівлі з викупом від 12 липня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим 2641, а також про виселення відповідача ОСОБА_1 та інших осіб з орендованого нежитлового приміщення, суд керувався наступним.

Так, підстави для зміни або розірвання договору визначені у ст.651 ЦК України. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (п.2 ч.1 ст.611, абзац 2 ч.2 ст.651 ЦК України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 ч.2 ст.651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суд повинен встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічний наведеному у чотирьох абзацах вище правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року по справі №910/2861/18, від 13 липня 2022 року по справі №363/1834/17, від 08 вересня 2022 року по справі №910/277/21, а також у постановах Верховного Суду від 19 січня 2024 року по справі №358/941/18, від 13 березня 2024 року по справі №361/8526/21, від 18 березня 2024 року по справі №161/20807/18.

Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у ч.2 ст.651 ЦК України. Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає ст.16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року по справі №914/2649/17.

Стосовно обставин спірних правовідносин сторін, то як встановлено в ході розгляду справи, заявленою позивачем підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди з викупом є порушення відповідачем ОСОБА_1 свого договірного обов`язку зі сплати орендних платежів та невідшкодування позивачу податку на нерухоме майно, а також прострочення сплати суми викупу орендованого нерухомого майна, що не заперечувалось вказаним відповідачем у його заявах по суті спору та тривало значно більше 60 календарних днів, як мінімального строку, пропуск якого за умовами укладеного між сторонами того ж договору оренди з викупом є достатньою підставою для ініціювання позивачем питання про розірвання цього договору в односторонньому порядку, зокрема шляхом звернення до суду із даним позовом. Про істотність порушення відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором свідчить як тривалість пропуску строку сплати чергових платежів за договором, так і розмір заборгованості, частина якої досі залишається невиплаченою. При цьому саме отримання таких платежів від орендаря для позивача і було тією основною метою укладення договору оренди з викупом, а отже невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань з виплати означених платежів, допущення виникнення заборгованості безсумнівно може вважатись істотним порушенням умов договору, позбавленням позивача значною мірою того, на що він розраховував при укладенні договору оренди з викупом. Отже, підсумовуючи вищевикладене, враховуючи зміст положень п.12.6 договору оренди нежитлової будівлі з викупом від 12 липня 2019 року, яка визначає погоджені між сторонами наслідки розірвання договору, а також зміст норм ст.ст.526, 629, 695, 782, 785 ЦК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання вказаного договору оренди нежитлової будівлі з викупом, а також для часткового задоволення вимоги про виселення.

Частковість задоволення позовної вимоги про виселення полягає у виселенні з орендованого приміщення лише відповідача ОСОБА_1 . Решта ж цієї вимоги задоволена бути не може, оскільки вона є неконкретною, спрямована на виселення невизначеного кола невідомих осіб, які не є учасниками/відповідачами по даній цивільній справі, що є неприпустимим, порушує загальні принципи цивільного судочинства, що полягають у необхідності як пред`явлення позовних вимог до конкретної особи, яка має вказуватись відповідачем, так і наданні такому відповідачу можливості захисту від пред`явлених позовних вимог.

При цьому суд критично оцінює та не приймає до уваги як підставу для відмови у задоволенні позову твердження сторони відповідача ОСОБА_1 про те, що оголошений в державі воєнний стан та військова агресія іншої держави є форс-мажорними обставинами, обставинами непереборної сили у спірних правовідносинах сторін, що унеможливили виконання відповідачем свого договірного обов`язку та зумовили виникнення заборгованості, а отже виключають вину відповідача. Така оцінка суду зазначених вище тверджень сторони відповідача ОСОБА_1 ґрунтується на тому, що відповідно до усталеної судової практики та із загальних логічних міркувань беззаперечним є висновок, що самі по собі вказані факти запровадження воєнного стану, військова агресія, як форс-мажорні обставини/обставини непереборної сили, не мають преюдиційного характеру, при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих особі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними обставами/обставинами непереборної сили саме для цієї сторони та цього конкретного випадку виконання зобов`язання. Сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме з урахуванням вищенаведених висновків судами здійснюється розгляд справ, у яких сторони стверджують про існування форс-мажорних обставин, посилаючись на лист ТПП від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, що здійснено і відповідачем ОСОБА_1 у даній цивільній справі. Тобто відповідач ОСОБА_1 , його представник мали довести не тільки запровадження воєнного стану та здійснення військової агресії, а й їх конкретний вплив на можливість вказаного відповідача сплачувати орендні та інші обов`язкові платежі за договором оренди нежитлової будівлі з викупом, мали довести причинно-наслідковий зв`язок між зазначеними ними форс-мажорними обставами/обставинами непереборної сили та виникненням заборгованості за вказаним договором. Таких доказів стороною відповідача ОСОБА_1 взагалі не приведено і не подано суду, причинно-наслідковий зв`язок не доведено. Означена правова оцінка суду узгоджується зі змістом розділу 11 укладеного між сторонами договору оренди нежитлової будівлі з викупом від 12 липня 2019 року, а також із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 вересня 2022 року по справі №420/143/22, від 14 вересня 2022 року по справі №160/26479/21, від 28 жовтня 2022 року по справі №904/3910/21.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, розмір та складові судових витрат позивача, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у справі у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 2147,2 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 553, 554, 610-612, 615, 627, 628, 629, 651, 653, 655-657, 692, 695, 759, 760, 762, 763, 782, 785 ЦК України, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» (ЄДРПОУ 09806443; адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Сервіс» (ЄДРПОУ 32723592; адреса місцезнаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Гоголя, 5) про стягнення заборгованості, розірвання договору та виселення без надання іншого приміщення - задовольнити частково.

Розірвати договір оренди нежитлової будівлі з викупом від 12 липня 2019 року, укладений між Акціонерним товариством «Таскомбанк» (ЄДРПОУ 09806443; адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30), як орендодавцем, та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ), як орендарем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим №2641.

Виселити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) з нежитлової будівлі: загальною площею 1069,8 м2; нежитлова будівля з прибудовою, підвал, естакади, ганки, сходи, вхід в підвал, літери А-2, А'-2, під А'-2, а-1, 'а', а2', а, а3, 'а4, 'а5, загальною площею: 1036,6 м2; будівля магазину, підвал, літери В-1, під В-1, загальною площею: 22,2 м2; сторожка, літера Д-1, загальною площею 4,6 м2; склад, літера Е-1, загальною площею 6,4 м2; жироулавлювач, літера Г; навіс, літера Ж; споруди 1-10; мостіння І, ІІ, навіс (над ест.), літера 3, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового або нежитлового приміщення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

У порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (ЄДРПОУ 09806443; адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30) судовий збір в розмірі 2147,2 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко