Постанова

від 30.04.2024 по справі 395/1485/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2024 року м. Кропивницький

справа № 395/1485/23

провадження № 22-ц/4809/800/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Головань А. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес», Громадська організація «Спілка громадян - співвласників майна реформованого КСП «Прогрес»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Новомиргородська міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Назаренко Юрій Володимирович, на ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області (суддя Орендовський В. А.) від 14.03.2024,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

13.11.2023 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес»,Громадської організації «Спілка громадян співвласників майна реформованого КСП «Прогрес», вказавши третьою особою,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Новомиргородську міську раду, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив суд про таке:

- визнати недійсним та скасувати рішення засідання Комітету громадської організації «Спілка громадян співвласників майна реформованого КСП «Прогрес», оформлене протоколом №1 від 20.05.2016;

- визнати недійсним договір оренди від 15.06.2006, укладений між громадською організацією «Спілка громадян співвласників майна реформованого КСП «Прогрес»та ТОВ «Прогрес»;

- визнати недійсною додаткову угоду від 15.06.2016 про внесення змін до п. 4.2, п. 7.1договору оренди від 15.06.2006, укладеного між громадською організацією «Спілка громадян співвласників майна реформованого КСП «Прогрес»та ТОВ «Прогрес».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є співвласником майна реформованого КСП «Прогрес». Рішенням зборів співвласників майна колишнього КСП «Прогрес» від 22.05.2006, на яких були присутні 397 з 773 громадян - співвласників майна, затверджено договір про спільне володіння, користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній власності строком на 10 років, а також уповноважено ОСОБА_2 укласти договори щодо спільного майна, але за умови надання усіма співвласниками відповідної довіреності на управління майном.

По завершенню строку дії цього договору позивач, як співвласник майна колишнього КСП «Прогрес», разом з деякими іншими співвласниками вирішили господарювати самостійно з використанням своїх часток у спільному майні.

25.05.2006 деякими співвласниками майна створено Громадську організацію «Спілка громадян - співвласників майна реформованого КСП «Прогрес». Кожен зі співвласників мав надати голові спілки довіреність на управління спільною власністю.

15.06.2006 головою комітету спілки співвласників укладено з ТОВ «Прогрес» договір спільного майна строком на 10 років.

15.06.2016 укладено додаткову угоду, якою договір від 15.06.206 продовжено на наступні 10 років.

Однак орендар свої зобов`язання не виконував.

Позивач вважає, що договір оренди від 15.06.2006 та додаткову угоду до нього від 15.06.2016 року з боку орендодавця підписано не уповноваженою особою, а рішення засідання Комітету громадської організації «Спілка громадян співвласників майна реформованого КСП «Прогрес», оформлене протоколом №1 від 20.05.2016, недійсним через відсутність у Комітету повноважень виступати від імені усіх співвласників майна.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14.03.2024 за клопотаннямпредставника відповідачаТОВ «Прогрес» -адвоката Ляшенко - Гаркуши О. В. закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Прогрес»,ГО «Спілка громадян співвласників майна реформованого КСП «Прогрес», третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Новомиргородська міська рада, провизнання недійсним рішення та договору.

Судове рішення мотивоване тим, що з огляду на предмет спору, викладені позивачем підстави позову, характер правовідносин сторін, суд вважав, що ОСОБА_1 , співвласник майна реформованого КСП «Прогрес» і член громадської організації «Спілка громадян співвласників майна реформованого КСП «Прогрес», не згоден з рішенням громадської організації та вчиненими нею правочинами, що вказує на корпоративний характер спору у цій справі, який підлягає розгляду господарським судом за правилами ГПК України.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

У поданій від імені позивача ОСОБА_1 його представником адвокатом Назаренком Юрієм Володимировичем апеляційній скарзі поставлено питання про скасування ухвали Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14.03.2024 та направлення справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Вимогу апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд дійшов безпідставного висновку, що ОСОБА_1 є, або був членом ГО «Спілка громадян співвласників майна реформованого КСП «Прогрес». Апелянт заперечує свою належність до членів цієї громадської організації.

Спір справі виник стосовно порушення майнових прав позивача, як співвласника майна, що належить фізичним особам на праві спільної часткової власності, а не корпоративний спір.

В обґрунтування свого висновку про належність справи до юрисдикції господарських судів, суд послався на висновки Великої Палати Верховного Суду у справах за участю юридичних осіб, а не громадської організації, тож такі висновки Суду є не релевантними.

4.Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач ТОВ «Прогрес», від імені якого дії представник адвокат Ляшенко-Гаркуша Олена Валеріївна, надіслала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому висловлені заперечення проти доводів позивач та підтримка правильності оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Відвідповідача ГО «Спілка громадян співвласників майна реформованого КСП «Прогрес» та третьої особи,якане заявляєсамостійних вимогна предметспору -Новомиргородської міськоїради, до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу не надійшли.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

5.Короткий зміст пояснень учасників справи, висловлених у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Апелянт ОСОБА_1 особисто в судове засідання не з`явився, а його представник - адвокат Назаренком Юрій Володимирович, підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача ТОВ «Прогрес» адвокат Ляшенко-Гаркуша Олена Валеріївна апеляційну скаргу не визнала з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач ГО «Спілка громадян співвласників майна реформованого КСП «Прогрес» повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але явку свого представника в судове засідання не забезпечив.

Третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Новомиргородська міська рада явку свого представника в судове засідання не забезпечила.

6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межахдоводів тавимог апеляційноїскаргизанаявними уній доказами,колегія суддівапеляційного судудійшла висновку,що оскаржуванаухвала судупершої інстанціїне відповідаєзазначеним нормамзакону,а томувимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню.

7.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

У цій справі ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Прогрес» таГО «Спілка громадян співвласників майна реформованого КСП «Прогрес» вимагаючи визнати недійсним та скасувати рішення засідання Комітету громадської організації «Спілка громадян співвласників майна реформованого КСП «Прогрес», оформлене протоколом №1 від 20.05.2016; визнати недійсним договір оренди від 15.06.2006, укладений між громадською організацією «Спілка громадян співвласників майна реформованого КСП «Прогрес»та ТОВ «Прогрес»; визнати недійсною додаткову угоду від 15.06.2016 про внесення змін до п. 4.2, п. 7.1договору оренди від 15.06.2006, який укладений між громадською організацією «Спілка громадян співвласників майна реформованого КСП «Прогрес»та ТОВ «Прогрес».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є співвласником майна реформованого КСП «Прогрес». Рішенням зборів співвласників майна колишнього КСП «Прогрес» від 22.05.2006 затверджено договір про спільне володіння, користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній власності строком на 10 років, а також уповноважено ОСОБА_2 укласти договори щодо спільного майна, але за умови надання усіма співвласниками відповідної довіреності на управління майном.

По завершенню строку дії цього договору позивач, як співвласник майна колишнього КСП «Прогрес», разом з деякими іншими співвласниками вирішили господарювати самостійно з використанням своїх часток у спільному майні.

Однак він вважає, що має перешкоди в реалізації свого права так, як 25.05.2006 деякими співвласниками майна створено Громадську організацію «Спілка громадян - співвласників майна реформованого КСП «Прогрес», голова якої 15.06.2006 уклав з ТОВ «Прогрес» договір спільного майна строком на 10 років, а 15.06.2016 продовжив дію договору на наступні 10 років. Позивач вважає, що відповідачі не мали правових дістав на укладення оспорюваних правочинів та що ці правочини порушують права позивача.

Відповідно дост. 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 183/4196/21).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Так, наприклад, ст. 1 ГПК України визначено, що господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно зіст. 167 ГК Україникорпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Зміст п. 3 ч. 1ст. 20 ГПК України таст. 167 ГК України вказує на те, що сторонами у корпоративному спорі є: юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

Вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір про визнання правочину недійсним суду необхідно врахувати суб`єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, суд першої інстанції вважав, що позивач є членом ГО «Спілка громадян - співвласників майна реформованого КСП «Прогрес», до якої й пред`явив своїй позовні вимоги.

Проте відповідач в апеляційній скарзі заперечує свою належність до цієї громадської організації, та й у позовній заяві він не вказував на своє членство в цій організації.

ГО «Спілка громадян - співвласників майна реформованого КСП «Прогрес» не надала суду відомості про те, чи є ОСОБА_1 її членом.

Суд у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали не навів мотивів свого висновку про належність позивача до членів ГО «Спілка громадян - співвласників майна реформованого КСП «Прогрес».

Згідно з поняттями, які наведені у ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання», громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів; громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Статут громадського об`єднання - це установчий документ, що використовується для створення та провадження діяльності, містить правила, що регулюють права та обов`язки членів, визначає порядок управління та здійснення діяльності громадського об`єднання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17 вказала, зокрема, що спориза участю громадського об`єднання зі статусом юридичної особи як учасника цивільних правовідносин підлягають розгляду у судах відповідно до вимог якЦПК України, так іГосподарського процесуального кодексу України залежно від змісту позовних вимог та сторін такого спору.

Суд першої інстанції не звернув уваги на наявну в матеріалах справи копію Статуту ГО «Спілка громадян - співвласників майна реформованого КСП «Прогрес», затвердженого зборами засновників від 22.05.2006 протокол № 1, (далі Статуту, Т. 1, а. с. 40 44).

Так згідно з п. 1.2. Статуту Спілка не є юридичною особою, а згідно з п. 3.2 Статуту Спілка є громадською організацією з фіксованим індивідуальним членством. Для вступу нових членів до Спілки громадянин подає заяву Комітету співвласників Спілки, який приймає рішення про прийом або про відмову в прийомі до Спілки.

З наявної в матеріалах справи копії протоколу № 1 зборів співвласників майна реорганізованого КСП «Прогрес» від 22.05.2006 (Т. 1, а. с. 30 39) чотирнадцятим питанням було вирішено створити ГО «Спілка громадян - співвласників майна реформованого КСП «Прогрес», а членами Спілки вважати всіх осіб, які підпишуть Договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності (Т. 1, а. с. 37).

У справі відсутні відомості про те, що позивач по справі ОСОБА_1 підписав Договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, або рішення Комітету співвласників Спілки ОСОБА_1 був прийнятий у члени цієї громадської організації.

Таким чином суд першої інстанції не дослідив доказів справі, не дав їм оцінку та не обґрунтував конкретними доказами своє твердження про належність позивача до членів ГО «Спілка громадян - співвласників майна реформованого КСП «Прогрес», а тому висновок суду про те, що у справі існує спір між громадською організацією та її членом щодо здійснення діяльності цієї організації, який за своїм характером є корпоративним спором, є передчасним.

Крім того, місцевий суд не врахував, що позивач пред`явив позов також до ТОВ «Прогрес», учасником якого він не являється, а тому спір між цими сторонами беззаперечно не має ознак корпоративного.

З огляду на таке, висновок суду першої інстанції про належність цієї справи до юрисдикції господарських судів є необґрунтованим.

Тому, місцевий суд не мав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України підстав для закриття провадження у справі.

Оскаржувана помилкова ухвала місцевого суду перешкоджає подальшому провадженню у справі.

8.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За п. 1, п. 2 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стосовно інших доводів апеляційної скарги, то колегія суддів апеляційного суду керується усталеною практикою Європейський суд з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені в цій постанові апеляційним судом мотиви є достатніми для задоволення вимог апеляційної скарги, а тому нема потреби коментувати інші доводи апелянта.

9.Про судові витрати

У такому випадку розподіл судових витрат відповідно дост. 141 ЦПК Українине проводиться.

Керуючись ст.ст. 367,374,379,382-384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Назаренко Юрій Володимирович, задовольнити.

Ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14.03.2024 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний тест цієї постанови складено 06.05.2024.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: А. М. Головань

С. І. Мурашко