Ухвала

від 07.05.2024 по справі 758/12483/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи 758/12483/23

Номер апеляційного провадження 23-з/824/19/2024

Суддя у суді першої інстанції ОСОБА_1

Суддя у суді апеляційної інстанції ОСОБА_3

Постанова

Іменем України

07 травня 2024 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_3 , вирішуючи питання про прийняття заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 19 квітня 2024 та доповнень до заяви, поданих захисником ОСОБА_4 - захисником ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року ОСОБА_4 визнановинною у вчиненні порушення митних правил, передбаченихч. 1 ст. 483 МК України та застосованодо неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 3 254 470, 90 грн. Стягнутоз ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 536, 80 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року залишено без змін.

02 травня 2024 року ОСОБА_4 подала заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 19 квітня 2024 року за нововиявленими обставинами. Обґрунтовуючи право на звернення із заявою про перегляд вказаної постанови Київського апеляційного суду за нововиявленими обставинами ОСОБА_4 посилалась на положення КПК України.

03 травня 2024 року до Київського апеляційного суду від захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 надійшли доповнення до заяви ОСОБА_4 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 19.04.2024 за нововиявленими обствинами.

Перевіривши указану заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 19 квітня 2024 року за нововиявленими обставинами, та доповнення до неї, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Відповідно частини 1 статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, які узгоджуються із приписами статті 55 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Специфіка процесуальної діяльності при розгляді справ про адміністративне правопорушення визначає особливу процедуру оскарження рішень посадових осіб, які її здійснюють. Водночас, право на оскарження у справах про адміністративні правопорушення забезпечується встановленням у нормах КУпАП порядку і строків подачі (у деяких випадках і розгляду) скарг на рішення посадових осіб, в тому числі й суддів.

Главою 24 КУпАП передбачений інститут оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, який є вихідною гарантією захисту прав учасників провадження.

Статтею 294 КУпАП передбачена можливість перегляду постанови суду у справі про адміністративне правопорушення в апеляційному порядку.

Главою 24-1 КУпАП передбачений порядок перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення, в разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.

Відповідно до частини 1 статті 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241-1 цього Кодексу; про закриття справи.

За допомогою чіткого визначення в КУпАП порядку оскарження (перегляду) судових рішень знаходить свою реалізацію конституційний принцип, закріплений у пункті 8 частини 3 статті 129 Конституції України, щодо забезпечення оскарження рішення суду, за виключенням випадків, встановлених законом.

Іншого порядку перегляду судових рішень по справах про адміністративне правопорушення (в тому числі за нововиявленими обставинами) чинним законодавством не передбачено. Повноваженнями переглядати судові рішення, які набрали законної сили, у цій категорії справ апеляційний суд не наділений.

У зв`язку з цим, та виходячи з практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), суд апеляційної інстанції доходить висновку про неможливість діяти у спосіб, не передбачений процесуальним законом, тобто в даному випадку здійснити перегляд судового рішення у порядку, не визначеному КУпАП.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Васильєв проти України» (заява №11370/02) від 21 червня 2007 року, повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

У рішенні у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року (заява № 23436/03), ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року вбачається, що лише ті адміністративні правопорушення, санкція яких передбачає стягнення у вигляді позбавлення волі (зокрема, адміністративний арешт), вважаються по суті, кримінальним, а тому таким, що вимагає забезпечення всіх гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України» від 08 квітня 2010 року, «Корнєв і Карпенко проти України» від 21 жовтня 2010 року, «Лучанінов проти України» від 09 червня 2011 року, «Зайцев проти Латвії» заява № 65022/01, пп. 55 та 56, ECHR2007-ІХ). Питанням визначення критеріїв, згідно з якими правопорушення можна вважати незначним, присвячена пояснювальна записка до Протоколу № 7 ЄСПЛ (ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року), в якій зазначено, що при вирішенні питання про визнання правопорушення незначним важливим критерієм є те, чи карається воно позбавленням волі чи ні (пункт 21 Пояснювальної доповіді до Протоколу № 7 до Конвенції).

Статтею 459 КПК України, на яку посилається заявник у своїй заяві, дійсно передбачено перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами або виключними обставинами, але це стосується лише вироків та ухвал, які ухвалені або постановлені у кримінальних провадженнях, а діюча норма КПК України не розповсюджується на судові рішення, ухвалені в порядку КУпАП.

Верховний Суд в ухвалі від 15 жовтня 2019 року (провадження № 51-4998ска19) зробив висновок, що нормами КУпАП не передбачена ні можливість касаційного оскарження постанови апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення, ані можливість перегляду такої постанови Верховним Судом за нововиявленими обставинами. Так само нормами КПК не передбачено можливості перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень у справах про адміністративні правопорушення.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що застосування аналогії права в даному випадку є неприйнятним, оскільки це порушувало б загальні принципи судочинства, зокрема принцип правової визначеності.

Враховуючи, що у КУпАП відсутні норми, що регулюють порядок перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень, ухвалених у справах про адміністративні правопорушення, заява ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 19 квітня 2024 року та доповнення до неї, подані захисником ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 підлягають поверненню.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_4 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 19 квітня 2024 року за нововиявленими обставинами та доповнення до неї, подані захисником ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 , повернути особам, які їх подали.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_3