Постанова

від 07.05.2024 по справі 240/33108/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/33108/23

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк Микола Миколайович

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

07 травня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради про визнання пунктів рішення нечинними, визнання протиправною та скасування дії, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у листопаді 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Молот Є.О. звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати п.1 рішення одинадцятої сесії Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421 "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради" нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили;

- визнати п.2 рішення одинадцятої сесії Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421 "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради" нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили;- визнати протиправною та скасувати дію державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Рачкинди С.А. по вчиненню реєстраційної дії №1003051020000018416 від 19.07.2022 про реєстрацію органу місцевого самоврядування Управління майном Житомирської обласної ради (код юридичної особи 44736531), вчинену на підставі рішення Житомирської обласної ради від 14.07.2022 № 421.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що даному випадку депутат Житомирської обласної ради, як особа, яка представляє інтереси територіальної громади Житомирської області, має право вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку, в тому числі і шляхом визнання нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили будь - якого документа виданого/затвердженого Житомирською обласною радою відносно прав та інтересів членів територіальних громад Житомирської області щодо управління та розпорядження майном комунальної власності. Документи що підтверджують статус позивача були подані разом з позовною заявою, як і нормативно-правові документи прийнятті Житомирською обласною радою в яких вбачається пряме порушення норм Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування».

Вказує, що заява про залучення третіх осіб, з обґрунтуванням всього вище наведеного, була прописана в позовній заяві, проте суд першої інстанції визначив це як порушення ч.5 ст.161 КАС України та просив подання даної заяви/клопотання окремо до позовної заяви, вважаючи що це є суттєвим порушенням процесуального законодавства.

Зауважує, що позивачу 11.07.2023 року стало відомо про факт реєстрації органу місцевого самоврядування - Управління майном Житомирської обласної ради з порушенням порядку державної реєстрації, а тому позов подано в межах строку, визначеного ст. 122 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує поважності причин пропуску строку зверненню до суду з позовом до державного реєстратора. Крім того, позивачем пропущений строк звернення до суду, обставини поважності пропуску причин пропуску строку, які можуть бути визнані судом поважними, не доведені не доведені, приписи ч.2 ст. 123, п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Тлумачення пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України дає підстави зробити висновок, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При цьому, незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу.

З аналізу наведених норм процесуального права колегія суддів зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 761/41071/19.

Колегія суддів вважає необхідним наголосити, що в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування усіх обставин справи, отже викликані у суду питання він мав можливість з`ясувати у підготовчому засіданні.

Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів певну лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального права (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Водночас, повертаючи позовну заяву суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду. Колегія суддів вважає дані висновку суду першої інстанції помилковими з огляду на таке.

Як встановлено з матеріалів справи позивач оскаржує рішення Житомирської обласної ради № 421 від 14.07.2022 та реєстраційні дії державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради № 1003051020000018416 від 19.07.2022 року.

Водночас, в обґрунтування пропуску строку позивачем зазначено, що лише 11.07.2023 Позивач ознайомився з документами, які знаходяться в реєстраційній справі №10030501841690, що зберігаються у державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської обласної ради Рачкинди С.А .

Під час ознайомлення з документами позивачем виявлено, що для вчинення реєстраційної дії №1003051020000018416 від 19.07.2022 про реєстрацію органу місцевого самоврядування - Управління майном Житомирської обласної ради реєстратору подані документи, які суперечать вимогам Конституції України та законів України.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином судом встановлено, що позивачу лише 11.07.2023 року стало відомо про факт реєстрації органу місцевого самоврядування - Управління майном Житомирської обласної ради з порушенням порядку державної реєстрації, позов подано в межах строку, визначеного ст. 122 КАС України.

Крім того, колегія суддів зауважує, що позивачем разом з позовною заявою долучено запит до державного реєстратора, квитанцію про оплату послуг з надання послуг документів та документи, які були отриманні на запит.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення прав чи інтересів, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Колегія суддів вважає, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, адже мотивувальна частина позовної заяви дає змогу встановити у чому саме полягає протиправність дій та з яким саме рішенням позивач пов`язує такі дії, а складена на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позовна заява, загалом, відповідає процесуальним вимогам до позовної заяви за КАС України, позивачем обґрунтовано причини пропуску строку звернення до суду, аа наявність певних недоліків/неточностей, за даних обставин, не давало підстав для повернення позовної заяви, оскільки застосовані судом наслідки, не відповідають ступеню допущених неточностей.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Одночасно суд роз`яснює, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до порушення норм процесуального права.

Згідно ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради про визнання пунктів рішення нечинними, визнання протиправною та скасування дії, зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.