Рішення

від 30.04.2024 по справі 376/1761/23

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1761/23

Провадження № 2/376/120/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2024 р.

Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Батовріної І.Г.

за участю секретарів судових засідань Мандзюк М.С., Борисевич Д.Л.

розглянувши в місті Сквирі Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Приватне підприємство з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна», Сквирська державна нотаріальна контора про переведення прав покупця,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 06.07.2012 року між Приватним підприємством з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею - 3,0605 га, яка розташована у межах Великополовецьої сільської ради, кадастровий номер 3224081200:04:001:0034, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до вказаного договору його укладено на 10 року.

29.01.2021 року державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Кошовим В`ячеславом Петровичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєстровано право оренди земельної ділянки. Датою закінчення дії договору визначено 06.07.2022 року.

Представник позивача вказує, що відповідно до доповнених пунктів 27 і 28 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, які набрали чинності 07 квітня 2022 року встановлено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель", щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності. На підставі цього строк дії договору оренди, який мав закінчитися 06 липня 2022 року автоматично був поновлений на один рік без волевиявлення сторін, тобто до 06 липня 2023 року.

17.04.2023 року Приватне підприємство з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна» уклало з позивачем договір про передачу переважного права купівлі вищезазначеної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, оскільки Приватне підприємство з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна» не мало права набувати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

01.05.2023 року Приватне підприємство з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна» звернулося до державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 із заявою про реєстрацію Договору про передачу переважного права. Проте державним реєстратором було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, оскільки відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.04.2023 року земельна ділянка з кадастром номером 3224081200:04:001:0034 набута у власність третьою особою відповідно до договору купівлі - продажу земельної ділянки від 20.04.2023, посвідченого державним нотаріусом Сквирської державної нотаріальної контори Старовит-Сидорянською І.В. Право оренди за номер 40400941, яке виникло на підставі договору оренди землі від 06.07.2012 року автоматично припинено Інформаційною системою ДРРП у зв`язку з закінченням строку дії договору 07.07.2022 року.

Представник зазначає, що 20.04.2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, який посвідчений державним нотаріусом Сквирської державної нотаріальної контори Старовит-Сидорянською І.В., зареєстровано в реєстрі за № 2-549. Вказаний договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства оскільки, відповідно до ст. 130-1 ЗК України ОСОБА_2 повинен був не пізніше як за два місяці до дня укладення договору купівлі продажу земельної ділянки зареєструвати намір щодо продажу земельної ділянки у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте відповідачі у порушення вказаних вимог та переважного права орендаря земельної ділянки уклали договір купівлі - продажу від 20.04.2023 року.

Зважаючи на наведене просила перевести на ОСОБА_1 прав та обов`язки покупця за договором купівлі - продажу земельної ділянки № 2-549 від 20.04.2023 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Сквирської державної нотаріальної контори Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Старовит-Сидорянською І.В. та судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою суду від 24 серпня 2023 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14 вересня 2023 року клопотання представника ОСОБА_3 адвоката Плаксія Р.В. про продовження процесуального строку для подання відзиву задоволено та продовжено строк до 05.10.2023 року.

18 вересня 2023 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Плаксій Р.В. подав відзив на позовну заяву в якому вказав, що 29 січня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224081200:04:001:0034, було проведено державну реєстрацію: права власності за ОСОБА_2 , номер відомостей про речове право 40400787 та право оренди за Приватним підприємством з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна», номер запису про інше речове право 40400941. Інформаційною системою Державного реєстру речових прав автоматично припинено право оренди землі від 08.07.2012 року. 20 квітня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3224081200:04:001:0034 площею - 3,0605 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за змістом якого: передача земельної ділянки відбувалася до підписання цього договору; продаж вчинено за 128 687,27 грн., які покупець отримав в повному обсязі до підписання та нотаріального посвідчення даного договору; право власності на нерухоме майно, що є предметом цього договору, у покупця виникає з дня державної реєстрації цього права. 20.04.2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , номер відомостей про речове право 49997547. Адвокат Пласксій Р.В. стверджує, що даний договір не порушує прав Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна» оскільки відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення договору оренди, моментом укладення договору оренди є його державна реєстрація, а саме 29.12.2012 року. На підставі цього він припинив свій строк дії 29.12.2022 року, а оскільки Приватне підприємство з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна» не повідомило ОСОБА_2 про намір продовжити його дію та додаткова угода про його поновлення ані в добровільному, ані в судовому порядку укладено не було, то даний договір оренди втратив свою дію, у зв`язку з чим Приватне підприємство з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна» не має переважного права купівлі вищевказаної земельної ділянки. На підставі цього просив відмовити у задоволені позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.

25.09.2023 року Приватне підприємство з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна» через канцелярію суду надало пояснення щодо відзиву, у якому вказало, що відзив представника відповідача адвоката Плаксія Р.В. є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству, а тому просив задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

25.09.2023 року через засоби поштового зв`язку свої пояснення надала державний нотаріус Сквирської державної нотаріальної контори Старовит-Сидорянська І.В., яка вказала, що посилання представника позивача на неможливість зареєструвати договір оренди у зв`язку з відсутністю функціонування Державного Земельного кадастру та Державного реєстру речових прав не відповідають дійсності, оскільки 19 травня 2022 року роботу Державного земельного кадастру було відновлено в умовах воєнного стану, що у свою чергу зробило можливим зареєструвати право оренди земельної ділянки. Також вказала, що вона є неналежною третьою особою, адже має статус працівника юридичної особи, тобто державної нотаріальної контори, у зв`язку з чим не може виступати самостійно як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог. Вказала, що належною третьою особою є Сквирська державна нотаріальна контора.

Ухвалою суду від 23.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 23.11.2023 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державного нотаріуса Сквирської державної нотаріальної контори Інну Вадимівну Старовит-Сидорянську на - юридичну особу Сквирську державну нотаріальну контору.

У судових засіданнях по справі представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала і просила задовольнити, оскільки відповідачі порушили права позивача, на переважне право купівлі земельної ділянки. Відповідач ОСОБА_2 повинен був зареєструвати намір про відчуження землі, окрім того позивач не був належним чином повідомлений про те, що відповідач має намір відчужувати земельну ділянку. На думку позивача, державний нотаріус Старовит-Сидорянська І.В. мала відмовити у проведенні державної реєстрації договору купівлі - продажу від 20.04.2024 року. Таким чином недобросовісними діями відповідачів порушено переважне право позивача на придбання орендованої ним земельної ділянки, яку позивач мала намір придбати та використовувати у своїй діяльності. Відповідачі не виконали свого обов`язку у відповідності до ч.5 ст 31 Закону України «Про оренду землі» і цим порушили права та законні інтереси позивача. Тому представник позивача в судових засіданнях просила суд перевести на позивача права та обов`язки покупця за договором купівлі - продажу земельної ділянки № 2-549 від 20.04.2023 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Сквирської державної нотаріальної контори Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Старовит-Сидорянською І.Вта стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання не з`являвся будучи належним чином повідомленим про судові засідання, причини своєї неявки не вказав, відзив на позовну заяву не надав.

Представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Плаксій Р.В. позов не визнав, зазначив , що ППзІІ "Технофарм-Україна" на момент укладення договору купівлі - продажу спірної земельної ділнки вже не був орендарем так як строк дії договору оренди завершився 29.12.2022 року, також позивачем не було належним чином зареєстроване переважне право купівлі земельної ділянки. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна» у судових засіданнях підтримали позовні вимоги позивача та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи Сквирської державної нотаріальної контори у судові засідання не з`явився, проте подав заяву, у якій просив проводити засідання без їх участі, при розгляді справи поклався на розсуд суду.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею - 3,0605 га, яка розташована у межах Великополовецьої сільської ради, кадастровий номер 3224081200:04:001:0034, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 7, 61).

Відповідно до п. 6 вказаного договору, договір укладено на 10 (десять) років.

Згідно з п.32 вказаного договору розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

29.01.2021 року державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Кошовим В`ячеславом Петровичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєстровано право оренди земельної ділянки. Датою закінчення дії договору визначено 06.07.2022 року. (а.с. 10-11).

Відповідно до договору про передачу переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 17.04.2023 року між Приватним підприємством з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна» та ОСОБА_1 остання отримала переважне право купівлі земельної ділянки площею - 3,0605 га, яка розташована у межах Великополовецьої сільської ради, кадастровий номер 3224081200:04:001:0034, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 12-14).

Як вбачається з відповіді державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 державним реєстратором відмовлено у реєстрації Договору про передачу переважного права, адже вищевказана земельна ділянка набута у власність третьою особою та право оренди № 40400941 автоматично припинено Інформаційною системою ДРРП у зв`язку з закінченням строку дії договору 07.07.2022 року (а.с. 15).

20.04.2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, який посвідчений державним нотаріусом Сквирської державної нотаріальної контори Старовит-Сидорянською І.В., зареєстровано в реєстрі за № 2-549 (а.с. 16-20).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 вказаного договору предметом договору є земельна ділянка площею - 3,0605 га, яка розташована у межах Великополовецьої сільської ради, кадастровий номер 3224081200:04:001:0034, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з п. 1.5 Договору: «Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000703132023 створеного за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру 19.04.2023, обмеження у використанні земльної ділянки не зареєстровані.»

Відповідно до п. 5.1 Договору: «Продавець стверджує, що на момент підписання цього договору будь - які обтяження щодо земельної ділянки (заборона відчуження, арешт, іпотека, податкова застава тощо) відсутні, відносно неї не ведуться судові спори, відносно неї не укладено будь - яких договорів з відчуження, чи щодо користування іншими особами, вона не внесена до статутного капіталу юридичних осіб. Суб`єкти переважного права І та ІІ черги відсутні.»

Відповідно до статті 627 ЦК України та до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (чинної на час виникнення правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до доповнених пунктів 27 і 28 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, які набрали чинності 07 квітня 2022 року встановлено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності.

Законом України від 09 жовтня 2022 року № 2698-IX, який набрав чинності 19 листопада 2022 року, абзац перший підпункту 1 пункту 27 після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (тобто цим Законом).

Аналіз наведених положень ЗК України дає підстави для висновку, що у період із 07 квітня 2022 року до 19 листопада 2022 року договори оренди земельної ділянки були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплинув у цей проміжок часу.

Подібний висновок щодо застосування норми права викладено у постанові Верховного суду від 29 березня 2023 року у справі № 563/376/22-ц (провадження № 61-47св23).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 334292834 датою закінчення дії договору оренди визначено 06.07.2022 року.(а.с. 35)

Отже, зважаючи на вищевикладене, укладений між сторонами договір оренди від 06.07.2021 строком до 06 липня 2022 року на підставі положень пункту 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України пролонговано до 06 липня 2023 року.

Як вбачається з Листа Міністерства Юстиції України від 17.02.2023 за №19585/10780-33-23/8.4.4, поновлення договорів оренди, суборенди, емфітевзісу, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився в період з 24. лютого 2022 року до 19 листопада 2022 року, відбувається в силу норм Земельного кодексу України та не потребує вчинення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На підставі цього доводи представника відповідача адвоката Плаксія Р.В. про те, що договір оренди втратив свою чинність судом до уваги не приймаються.

Таким чином, станом на момент укладання договору купівлі-продажу земельної діняки від 20.04.2023, Приватне підприємство з іноземними інвестиціями "Технофарм-Україна" були належним орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 3224081200:04:001:0034.

За правилами статті 9 Закону України «Про оренду землі» (чинної на час виникнення правовідносин) орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні - якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону.

Орендодавець зобов`язаний повідомити в письмовій формі орендаря про намір продати земельну ділянку третій особі із зазначенням її ціни та інших умов, на яких вона продається.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Положеннями частини другої статті 777 ЦК України закріплено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Отже, вказані норми права надають відповідному суб`єкту (наймачу, орендарю) переважне право купити (придбати) річ, якою він користується на законних підставах - за договором найму (оренди), за умови належного виконання таким суб`єктом своїх обов`язків у тому разі, якщо така річ буде пропонуватися до продажу в період законного користування.

При цьому норми ЦК України, передбачивши переважне право наймача (орендаря) на придбання використовуваного ним майна у випадку його відчуження, безпосередньо не вказують на спосіб захисту такого права у випадку його порушення.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Можливість застосування аналогії закону передбачена в частині десятій статті 11 ГПК України, яка допускає в разі якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Застосування закону за аналогією закону допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону.

Частиною першою статті 362 ЦК України встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Відповідно до частини четвертої статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Таким чином, якщо власником предмета найму (оренди) порушено передбачене частиною другою статті 777 ЦК України переважне право наймача (орендаря) на придбання переданої у найм (оренду) речі, належним способом захисту відповідного переважного права наймача (орендаря) буде позов про переведення на останнього прав та обов`язків покупця відповідної речі.

Отже, до спірних правовідносин щодо захисту передбаченого частиною другою статті 777 ЦК України переважного права наймача (орендаря) на придбання предмета найму (оренди) за аналогією закону підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 362 цього Кодексу, яка регулює подібні правовідносини, а саме визначає порядок захисту переважного права співвласника майна на придбання частки іншого співвласника при її відчуженні останнім, а також встановлює випадки, за яких таке переважне право не підлягає реалізації, а саме продажу частки у праві спільної часткової власності з публічних торгів.

Подібні висновки щодо застосування норми права викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19 (провадження № 12-35гс20).

Відповідно ч.1-2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 3 ст. 130-1 ЗК України за наявності переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення її власник зобов`язаний не пізніш як за два місяці до дня укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки зареєструвати намір щодо продажу земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У разі якщо продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється не на земельних торгах, заява про державну реєстрацію такого наміру подається у визначений цією частиною строк нотаріусу, який здійснюватиме нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, разом з проектом такого договору. Нотаріус зобов`язаний протягом трьох робочих днів повідомити про такий намір суб`єктів переважного права цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку. Суб`єкт переважного права вважається повідомленим про зазначений намір також у разі його відмови отримати повідомлення, про що є відповідна позначка, або якщо повідомлення повернулося до нотаріуса у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

У свою чергу відповідач - ОСОБА_2 не виконав належним чином встановленні законодавством приписи, адже матеріали справи не містять відомостей, що орендар був належним чином повідомлений про намір продажу земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 130-1 ЗК України переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають такі суб`єкти: а) у першу чергу - особа, яка має спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин загальнодержавного значення (металічні руди кольорових металів, металічні руди благородних металів, металічні руди рідкіснометалевих та рідкісноземельних металів, радіоактивних металів, електро- та радіотехнічна сировина), якщо відповідно до інформації, отриманої з Державного земельного кадастру, така земельна ділянка знаходиться в межах ділянки надр, наданої такій особі у користування, крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності особи, яка використовує земельну ділянку на праві власності, оренди, емфітевзису, суперфіцію, а також крім земельних ділянок для садівництва; б) у другу чергу - орендар земельної ділянки.

Суб`єкт переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення другої черги може реалізувати таке право у разі відсутності суб`єкта першої черги або відмови суб`єкта першої черги від реалізації такого права.

У разі якщо відповідно до закону особа, зазначена у пунктах «а» і «б» цієї частини, не може набувати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, вона може в порядку, визначеному частиною п`ятою цієї статті, передати своє переважне право купівлі такої земельної ділянки іншій особі, яка відповідно до закону може набувати у власність таку земельну ділянку.

Пункт 15 Перехідних положень Земельного кодексу України вказує, що до 1 січня 2024 року забороняється купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно Приватне підприємством з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна» не могло скористатися переважним правом на придбання земельної ділянки та не могло набувати у власність вищевказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч.1 ст.130-1 Земельного кодексу України, у разі якщо відповідно до закону суб`єкт переважного права першої черги або суб`єкт переважного права другої черги, не може набувати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, він може в порядку, визначеному законодавством, передати своє переважне право купівлі такої земельної ділянки іншій особі, яка відповідно до закону може набувати у власність таку земельну ділянку.

У відповідності до ч. 5 ст. 130-1 Земельного кодексу України, передача переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється за письмовим договором між суб`єктом переважного права та особою, якій передається таке право. Переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, передане іншій особі, підлягає державній реєстрації в порядку, передбаченому для державної реєстрації обтяжень речових прав на земельні ділянки. Про передачу переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення особа, яка передає переважне право, зобов`язана письмово повідомити власника земельної ділянки протягом трьох робочих днів з дня державної реєстрації переходу такого права. Повідомлення здійснюється цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку.

Як вбачається з матеріалів справи Приватне підприємством з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна» уклало договір про передачу переважного права та вживало заходів на виконання вимог чинного законодавства, проте не зміг належним чином їх виконати із причиним які не залежали від нього.

Приписами ч.4 ст. 130-1 ЗК України встановлено, що у разі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення з порушенням переважного права її купівлі суб`єкт переважного права, який відповідно до цієї статті може реалізувати таке право, має право пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором купівлі-продажу повинен сплатити покупець.

Відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3032586175.1 від 06.06.2023 року позивачем при подачі позову на депозитний рахунок суду було внесено грошову суму у розмірі 128 687 (сто двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 27 коп. (а.с. 37).

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2, 3 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За змістом ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, додержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідачів підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На момент ухвалення рішення доказів оплати правової допомоги не надано.

Керуючись ст.ст. 8, 15, 16, 362, 627, 759, 773, 777 ЦК України, ст.ст. 78, 130-1 та «Перехідними положеннями» ЗК України, ст.ст. 1, 9 ЗУ «Про оренду землі», ст.ст.10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 352 ЦПК України,с уд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Приватне підприємство з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна», Сквирська державна нотаріальна контора про переведення прав покупця - задовольнити.

Перевести права та обов`язки покупця з ОСОБА_3 за договором купівлі - продажу земельної ділянки № 2-549 від 20.04.2023 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченим державним нотаріусом Сквирської державної нотаріальної контори Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Старовит-Сидорянською І.В. на ОСОБА_1 .

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 286 (одна тисяча двісті вісімдесят шість) грн. 87 коп.

Виплатити ОСОБА_3 вартість земельної ділянки, згідно з договором купівлі - продажу земельної ділянки № 2-549 від 20.04.2023 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченим державним нотаріусом Сквирської державної нотаріальної контори Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Старовит-Сидорянською І.В., внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду у розмірі 128 687 (сто двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 27 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.Г.Батовріна