Ухвала

від 01.05.2024 по справі 522/20514/14-к

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/283/24

Справа № 522/20514/14-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 19.12.2022 у кримінальному провадженні №12022160000000222, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.10.2014 відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з вищою освітою, офіційно працевлаштованого на посаді начальника адміністративного господарського відділу в ТОВ «Інжпроект» одруженого, маючого на утриманні 2 малолітніх дітей ( ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 258 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з вищою освітою, працюючого менеджером у ТОВ «Нова Пошта», одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей ( ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 258 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Оскаржуваним вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК Українита призначено покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України (в редакції КК України, яка діяла на момент вчинення злочину) звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк відбування призначеного покарання строк його попереднього ув`язнення з 10.09.2014 по 19.09.2014 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_7 у вигляді застави у розмірі 97440 гривень - скасовано, внесену заставу відносно останнього у зазначеному розмірі повернути заставодавцю в 5 (п`ятиденний) термін з дня набрання вироком законної сили.

ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України (в редакції КК України, яка діяла на момент вчинення злочину) звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_8 у строк відбування призначеного покарання строк його попереднього ув`язнення з 10.09.2014 по 04.11.2014 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_8 у вигляді застави у розмірі 97 40 гривень - скасовано, внесену заставу відносно останнього у зазначеному розмірі - повернути заставодавцю в 5 (п`ятиденний) термін з дня набрання вироком законної сили.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22014160000000222 від 13.10.2014 року у відношенні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - закрито.

Процесуальні витрати пов`язані з проведенням експертиз на загальну суму 3567 гривень відшкодувати за рахунок держави

Цивільний позов, заявлений Одеською міською організацією ВО «Батьківщина» на загальну суму 5170 гривень, залишено без задоволення, оскільки шкода, завдана внаслідок кримінального правопорушення відшкодована обвинуваченими у добровільному порядку.

Вироком також вирішено питання щодо долі речових доказів.

Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винними у тому, що ОСОБА_Б, матеріали кримінального провадження, у відношенні якої виділенні в окреме провадження та яка перебуває у розшуку (далі - ОСОБА_Б), на початку квітня 2014 року, більш точний час та дата не встановлені, будучи незадоволеним політичною обстановкою в суспільстві, вирішив за допомогою заздалегідь підшуканих ним осіб, одні з яких розділяли його погляди, а інші не були обізнані про його наміри, вчинити теракт шляхом підпалу офісного приміщення Приморської районної у м. Одесі організації політичної партії ВО «Батьківщина», яке знаходиться на першому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , з метою дестабілізації політичної обстановки в Одеському регіоні, порушення громадської безпеки, залякування населення та для привернення уваги громадськості до їхніх проросійських політичних поглядів.

З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на дестабілізацію політичної обстановки в Одеському регіоні, порушення громадської безпеки, залякування населення та для привернення уваги громадськості до їхніх проросійських політичних поглядів, приблизно в ніч з 15 на 16 квітня 2014 року в м. Одесі до ОСОБА_7 звернувся раніше знайомий йому ОСОБА_Б та, не повідомляючи ОСОБА_7 про свої злочинні наміри щодо здійснення терористичного акту, запропонував «пошуміти» в центрі міста, з метою грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства у зв`язку із політичними подіями, які відбувалися на той час в країні, на що ОСОБА_7 надав свою згоду.

Вночі з 15.04.2014 року на 16.04.2014 року, зустрівшись в обумовленому місці з іншими учасниками, прізвища яких йому не відомі, однак один з них на ім`я « ОСОБА_16 », а матеріали відносно яких також виділені в окреме провадження, ОСОБА_7 дізнався від ОСОБА_Б про свою роль у порушенні громадського порядку, а саме у киданні каміння або чогось іншого, що знайде на місці, в будинки та вікна будинків.

У свою чергу, ОСОБА_8 , за попередньою домовленістю з ОСОБА_Б та якому також не було відомо про наміри останнього на вчинення терористичного акту, зобов`язався знімати процес хуліганських дій на відео, після чого передати його ОСОБА_Б для розміщення у відкритому доступі в мережі Інтернет. При цьому, ОСОБА_8 не було відомо про те, хто саме вчиняє хуліганські дії, окрім ОСОБА_Б Також, ОСОБА_Б запросив знімати відео ОСОБА_17 , яка про злочинні плани ОСОБА_Б обізнана не була.

Досягнувши згоди у реалізації даного злочинного плану, вказані особи прослідували від площі Куликове поле до АДРЕСА_4 , де 16.04.2014 року приблизно о 02:00 год., ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, на виконання вимог ОСОБА_Б, що в цьому місці необхідно «пошуміти», знайшов на землі каміння, яке кинув у вікно будинку АДРЕСА_4 , розташоване на першому поверсі. Після цього один з чоловіків, який був з ними - невстановлена особа на ім`я « ОСОБА_16 », закинула у розбите вікно 2 пляшки із запалювальною сумішшю, про наявність яких ОСОБА_7 відомо не було. Однак запалювальна суміш не зайнялась у зв`язку із згасанням джерела вогню - ганчір`я в горловинах скляних пляшок.

Злякавшись спалаху та шуму, ОСОБА_7 покинув ОСОБА_18 з двома іншими чоловіками та побіг в сторону дому.

Незважаючи на відсутність очікуваного ОСОБА_Б злочинного результату, останній отримав від ОСОБА_8 та ОСОБА_17 відзнятий відеоматеріал, який без відома учасників подій 17.04.2014 року о 18:05 год., розмістив у глобальній інформаційній мережі Інтернет на адміністрованій ним сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_8 », в соціальній мережі «Вконтакте» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9 , з власним коментарем «Наша вылазка на приемную «Батькивщина» в ночь с 15 на 16 апреля по ул. Пушкинской. К сожалению случилась осечка, но ничего, работа над ошибками проведена, ждите следующих роликов».

Згідно листа Приморської районної у м. Одесі організації політичної партії ВО «Батьківщина» №14/07 від 09.07.2014, сума знищеного вказаними злочинними діями майна складає 1570 гривень.

За таких обставин, своїми умисними діями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України, за кваліфікуючими ознаками - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вирок суду прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що вирок суду підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції наданим органом досудового розслідування доказам об`єктивної оцінки не надано, рішення про зміну обвинувачення належним чином ним не мотивовано, більшість доказів взагалі не оцінена. Вказує, що прокурором вимоги КПК України при зборі доказів і організації проведення НСРД дотримано, а будь-які дані про порушення процесуального законодавства - єдиної підстави для визнання доказів недопустимими, в матеріалах провадження відсутні. Звертає увагу, що у разі дотримання судом першої інстанції розумних строків судового провадження та надання прокурору доручення про вжиття заходів для витребування ухвали апеляційного суду про надання дозволу на проведення НСРД, вона була би направлена апеляційним судом. Вважає, що районний суд в порушення вимог КПК України неправильно і неповно дослідив і оцінив докази, зібрані під час досудового розслідування. Наголошує, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, вказавши про звільнення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, тоді як вказані норми закону передбачають інший вид звільнення та з іншої підстави: від покарання та у зв`язку із закінченням строків давності, у зв`язку з чим рішення суду в цій частині також підлягає скасуванню.

Просить вирок суду першої інстанції скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним та призначити покарання за ч. 1 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 258 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки, ОСОБА_8 визнати винним та призначити покарання за ч. 1 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 258 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Під час апеляційного провадження повторно дослідити усі докази, наявні в матеріалах кримінального провадження.

В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор ОСОБА_6 відмовився від клопотання про повторне дослідження доказів та просив залишити його без розгляду.

Представник потерпілого будучи належним чином сповіщеним про дату та час в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

За таких обставин апеляційний суд заслухавши думку прокурора та сторони захисту, які не заперечували проти розгляду апеляційної скарги за відсутності представника потерпілого у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України вважав за можливе провести судовий розгляд за його відсутності.

Позиції учасників судового провадження.

Заслухавши: суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК України; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7 роз`яснено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, надавши відповідну правову оцінку заявленим в апеляційній скарзі доводам і наявним в матеріалах провадження доказам, апеляційний суд доходить наступних висновків.

На думку апеляційного суду, висновок суду першої інстанції про недоведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 258 КК України поза розумним сумнівом та засудження останніх за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України за вказаних в оскаржуваному вироку обставин підтверджується дослідженими у суді першої інстанції доказами, які у своїй сукупності є достатніми, допустимими, узгодженими між собою, зібрані у встановленому порядку і досліджені судом першої інстанції з дотриманням принципів повноти, всебічності та об`єктивності судового розгляду, яким надана належна правова оцінка.

Як вбачається з матеріалів провадження під час судового розгляду судом першої інстанції допитаний обвинувачений ОСОБА_7 , показав, що за деякий час до подій познайомився з ОСОБА_19 , з яким він зі своєю дружиною, підтримували приятельські стосунки. На той час, у зв`язку з подіями 2014 року в країні, вони цікавилися політикою, їздили то з представниками Майдану, то Антимайдану, однак чіткої позиції з цих питань у них не було. З жінкою вони також то сварились, то мирились. Одного дня ОСОБА_20 запропонував йому зустрітися в центрі міста та «пошуметь» без якихось конкретних планів. Він зустрівся з ОСОБА_19 та ще двома незнайомими чоловіками, приїхали на автомобілі на Кулікове поле в м. Одесі, де вийшли з машини і пішли пішки в сторону центра по вул. Пушкінській. Було близько 23-24 год., темно, вулиці погано освітлені, тому що знаходиться по сторонам, не бачив. Йшов попереду, ОСОБА_21 с двома хлопцями - позаду. Коли дійшли до вул. Єврейської, ОСОБА_21 сказав, що тут можна «пошуміти». ОСОБА_7 побачив під ногами камінь, підняв його та кинув в напрямку будинку. Що знаходилось в тому будинку - не бачив, оскільки було темно, ліхтарі не горіли, видимих вивісок не було. Після того, як кинув каміння, почув звук розбитого скла, а згодом побачив спалах, злякався та утік. Навіщо це зробив, пояснити не може, на той час всі в його оточенні так поводились, щось били, ламали, палили, такий був час. Про те, що у ОСОБА_22 були із собою якійсь пляшки із запальною сумішшю - не знав, оскільки в руках у нього та інших чоловіків нічого не бачив. Про те, що на той час там на іншому боці дороги були його приятель ОСОБА_8 та дружина ОСОБА_23 також не знав, оскільки з дружиною були в сварці та не розмовляли, а з ОСОБА_8 про зустріч не домовлялись.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 , показав, що погано пам`ятає події того часу, оскільки пройшло вже багато років. Де і при яких обставинах познайомився з ОСОБА_19 - не пам`ятає. Іноді з ним спілкувався разом з ОСОБА_7 та його дружиною ОСОБА_24 . Одного разу ОСОБА_21 звернувся до нього з проханням познімати на телефон, що не уточнював. Також, йому стало відомо, що з ним буде знімати ОСОБА_24 . Одного дня зустрілися за домовленістю з ОСОБА_19 на АДРЕСА_5 , він попросив їх знімати на телефони протилежний бік вул. Пушкінської. Було пізно та темно. Побачили якійсь спалах, більше нічого. Він та ОСОБА_24 зняли цей спалах на свої телефони та пішли додому. Кожен знімав на свій телефон, потім передали записи ОСОБА_25 . На записі нічого видно не було, темрява, спалах і все. Навіщо йому ті записи, ОСОБА_21 не пояснював. Хто був з ним на протилежній стороні, а саме те, що там був ОСОБА_7 , дізнався лише з матеріалів справи.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_26 - головний фахівець Приморського РВ ОМУ ГУ ДСНСУ в Одеській області на той час, ОСОБА_27 - працівниця Приморського осередку партії «Батьківщина» на той час, повідомили, що свідками зазначених подій не були, можуть лише констатувати факт загорання в офісному приміщенні Приморської районної у м. Одеса організації ПП ВО «Батьківщина». Сума знищеного майна в офісі складає 1570 грн. Таким чином, Суд не може використовувати у якості доказів покази вказаних свідків, оскільки вони не підтверджують встановлені Судом обставини.

Допитана у районному суді свідок ОСОБА_28 , пояснила, що якось у 2014 році в компанії вона з чоловіком ОСОБА_7 познайомилися з ОСОБА_19 . Іноді з ним спілкувалися на різні теми, у тому числі політичні. У той час всі розмови були про політику, ОСОБА_29 та ОСОБА_30 . Ніяких вподобань у них не було, відвідували різни заходи, оскільки було цікаво. Одного разу ОСОБА_21 звернувся до неї з проханням познімати на телефон, що не уточнював. Знімати вони повинні були з ОСОБА_8 , якому він також не казав, що саме. Через кілька днів зустрілися за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 і ОСОБА_19 на вул. Пушкінській. Було вже пізно, майже ніч, та темно. Практично нічого по сторонам не бачила, оскільки поганий зір. ОСОБА_21 попросив познімати на телефони протилежний бік вул. Пушкінської, що там знаходилось, було не видно, у Паші не цікавились. Почула якійсь дзвін стекла, згодом побачила спалах, злякалися та побігли звідти додому. Спалах зняла на телефон, запис потім передала ОСОБА_25 . Як він ним скористався, свідку не відомо.

Крім того, вина обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, зокрема:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22014160000000222 від 13.10.2014 року, відповідно до якого до Управління СБ України в Одеській області надійшла заява №74/05 від 19.05.2014 року від начальника виборчого штабу кандидата в Президенту України ОСОБА_31 № 137.1 у Приморському районі м. Одеси ОСОБА_32 про замах на підпал офісу Одеського осередку партії ВО «Батьківщина », розташованого у АДРЕСА_4 .;

- протоколом огляду місцевості від 19.05.2014 року з доданою до нього ілюстрованою фото - таблицею, відповідно до якого об`єктом огляду є місцевість, розташована поблизу будинку АДРЕСА_4 . Серед іншого оглядом крайнього правого вікна на першому поверсі будівлі АДРЕСА_4 встановлено, що воно пошкоджене від удару, у його лівій верхній частині наявна тріщина неправильної форми розміром 35 см. Оглядом середнього вікна встановлено, що у ньому відсутнє скло на лівій кватирці, на підвіконні наявні осколки від розбитих пляшок коричневого кольору, а також сухе листя та сміття рослинного походження в`язке та маслянисте на дотик. В ході огляду наявні на вказаному підвіконні осколки, разом з сміттям зібрані до окремого поліетиленового пакету, горловина якого прошита ниткою способом, який виключає проникнення, та скріплена біркою з пояснювальними написами. Оглядом вивіски «Об`єднана опозиція ВО «Батьківщина Приморська районна партійна організація м. Одеси» будь-яких видимих її пошкоджень не встановлено. Будь-які банери або інші вивіски на фасаді вказаного будинку відсутні.; В подальшому на вищезазначене тимчасово вилучене майно за клопотанням слідчого ухвалою Приморського районного суду від 21.05.2014 року накладено арешт.;

- висновком експерта №2539/11 від 18.06.2014 року з ілюстрованою фото таблицею, за результатами проведення криміналістичної експертизи паливно-мастильних матеріалів, відповідно до якого на наданих на дослідження фрагментах розбитих пляшок разом зі сміттям рослинного походження та на ватному тампоні зі змивами в`язкої темної речовини 96% етиловим спиртом з нижньої частини залізної решітки вікна офісу ВО «Батьківщина», на момент дослідження, є сліди середньо дистилятного нафто масла з домішкою сильно зміненого світлого нафтопродукту, визначити конкретний вид чого не уявляється можливим.;

- протоколом огляду інформації, яка міститься у глобальній мережі Інтернет від 28.04.2014 року з ілюстрованою фото таблицею, відповідно до якого оглянуто у глобальній інформаційній мережі Інтернет на адміністрованій ОСОБА_Б сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_8 », в соціальній мережі «Вконтакте» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9 , з власним коментарем «Наша вылазка на приемную «Батькивщина» в ночь с 15 на 16 апреля по ул. Пушкинской. К сожалению случилась осечка, но ничего, работа над ошибками проведена, ждите следующих роликов».;

- протоколом огляду від 25.04.2014 року з ілюстрованою фото - таблицею, відповідно до якого оглянуто речі і документи, які вилучені в ОСОБА_Б, в ході огляду місця події 25.04.2014 року на АДРЕСА_6 . Серед іншого об`єктом огляду є мобільний телефон марки «Nokia 303сі», з серійним номером ІС: НОМЕР_1 та імеі: НОМЕР_2 . У вкладці вхідні та вихідні дзвінки, смс - повідомлення; наявна інформація з приводу контактів, зокрема й з ОСОБА_7 та на той час його дівчиною ОСОБА_24 , однак відсутня інформація з приводу будь-якої терористичної діяльності.;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.06.2014 року з ілюстрованою фото - таблицею, відповідно до кого громадянин ОСОБА_33 (засуджений вироком Приморського районного суду м. Одеси від 16.11.2016 року по справі №522/19217/14-к, провадження №1-кп/522/370/16 за ч.1 ст.15, ч.5 ст.27 ч.2 ст.258, ч.2 ст.258 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 4 місяці) повідомляє, що ОСОБА_7 разом з ним розбив вікно у приміщенні будинку АДРЕСА_4 »), а ОСОБА_Б кинула у вказаний офіс пляшку з коктейлем «Молотова», ОСОБА_8 все знімав на відео;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.06.2014 року з ілюстрованою фото - таблицею, відповідно до кого ОСОБА_Б повідомляє, що ОСОБА_7 разом з ОСОБА_34 розбив вікно у приміщенні будинку АДРЕСА_4 »), а ОСОБА_Б кинула у вказаний офіс пляшку з коктейлем «Молотова», ОСОБА_8 все знімав на відео;

- протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 10.06.2014 року, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді отримано доступ до інформації, яка перебуває у власності ТОВ «Астеліт» про вхідні та вихідні з`єднання абонентів мобільних телефонів, зокрема й НОМЕР_3 (ОСОБА_Б), НОМЕР_4 ( ОСОБА_7 ), НОМЕР_5 ( ОСОБА_8 );

- протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 24.07.2014 року, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді отримано доступ до інформації, яка перебуває у власності ЗАТ «Київстар» про вхідні та вихідні з`єднання абонентів мобільних телефонів, зокрема й НОМЕР_6 ( ОСОБА_35 ), НОМЕР_7 ( ОСОБА_7 );

- протоколом огляду від 24.07.2014 року з доданою до нього інформаційною табличкою, відповідно до якого досліджену наявну інформацію з приводу власників номерів мобільних телефонів, зокрема НОМЕР_8 ( ОСОБА_33 ), НОМЕР_6 ( ОСОБА_35 ), НОМЕР_7 ( ОСОБА_7 ); Підтверджується обмін вхідними та вихідними дзвінками та місце розташування базових станції з відповідними адресами, однак без суті розмов вказаних абонентів;

- протоколом огляду від 07.08.2022 року з доданою до нього інформаційною табличкою, відповідно до якого досліджену наявну інформацію з приводу власників номерів мобільних телефонів, зокрема НОМЕР_3 (ОСОБА_Б), НОМЕР_4 ( ОСОБА_7 ), НОМЕР_5 ( ОСОБА_8 ); Підтверджується обмін вхідними та вихідними дзвінками та місце розташування базових станції з відповідними адресами, однак без суті розмов вказаних абонентів;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.08.2014 року відповідно до якого, підозрювана ОСОБА_Б впізнала за фотознімками ОСОБА_8 , як хлопця на ім`я « ОСОБА_36 », який в ніч з 15 на 16 квітня 2014 року разом з дівчиною на ім`я « ОСОБА_37 », знімав на свій телефон процес підпалу офісу партії «Батьківщина», за адресою: АДРЕСА_4 . Вказану особу на ім`я « ОСОБА_36 », підозрювана ОСОБА_Б впізнав по рисам обличчя - його формі, формі зачіски, формі розміщення губ, носа та очей, а також сукупності, а також по іншим рисам зовнішності.;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.08.2014 року відповідно до якого, підозрювана ОСОБА_Б впізнала за фотознімками ОСОБА_7 , як хлопця на ім`я « ОСОБА_38 », він же « ОСОБА_39 », який разом з ним приймав участі у підпалі в ніч з 15 на 16 квітня 2014 року офісу партії «Батьківщина», за адресою: АДРЕСА_4 , та разом з ОСОБА_34 розбивав камінням скло на вікнах вказаного офісу, оскільки бачив його на протязі тривалого часу, в тому числі на відстані декількох метрів, на добре освітлених ділянках місцевості. Вказану особу на ім`я « ОСОБА_38 », підозрювана ОСОБА_Б впізнав по рисам обличчя - його формі, формі зачіски, формі розміщення губ, носа та очей, а також сукупності, а також по іншим рисам зовнішності.;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.08.2014 року відповідно до якого, ОСОБА_33 впізнав за фотознімками ОСОБА_7 , як хлопця на ім`я « ОСОБА_38 », він же « ОСОБА_39 », який разом з ним приймав участі у підпалі в ніч з 15 на 16 квітня 2014 року офісу партії «Батьківщина», за адресою: АДРЕСА_4 , та разом з ОСОБА_Б розбивав камінням скло на вікнах вказаного офісу, оскільки бачив його на протязі тривалого часу, в тому числі на відстані декількох метрів, на добре освітлених ділянках місцевості. Вказану особу на ім`я « ОСОБА_38 », ОСОБА_33 впізнав по рисам обличчя - його формі, формі зачіски, формі розміщення губ, носа та очей, а також сукупності, а також по іншим рисам зовнішності.;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.09.2014 року відповідно до якого, ОСОБА_40 впізнала за фотознімками ОСОБА_8 , який разом з нею, ОСОБА_Б її чоловіком ОСОБА_7 , хлопцем повної статури та ще одним невідомим чоловіком, в ніч з 15.04.2014 року по 16:04.2014 року на невідомому авто (мінівені темного кольору) були поблизу офісу партії «Батьківщина» за адресою: АДРЕСА_4 , де вона знімала на відео спробу інших осіб підпалити приміщення зазначеного офісу шляхом кидання коктейлів із запальною сумішшю - коктейлями «Молотова». Вказану особу на ім`я « ОСОБА_41 », ОСОБА_40 впізнала по рисам обличчя - його формі, формі зачіски, формі розміщення губ, носа та очей, а також сукупності, а також по іншим рисам зовнішності.;

- протоколом обушку від 10.09.2014 року, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді проведено вказану слідчу дію. В ході проведення обшуку співробітниками Управління СБ України в Одеській області за адресою: АДРЕСА_7 , де фактично проживав ОСОБА_8 було виявлено та вилучено комп`ютерну техніку, телефони, цифрові носії інформації та чорнові записи. На телефонах зафіксовані вхідні та вихідні дзвінки, які підтверджують факт спілкування між ОСОБА_8 , ОСОБА_7 ті іншими особами, які приймали участь у намаганні підпалу вищезазначеного офісу політичної партії ВО «Батьківщина». В подальшому вказане майно визнано речовими доказами по кримінальному провадженню та на нього накладено арешт на підставі ухвали слідчого судді;

- протоколом обушку від 10.09.2014 року, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді проведено вказану слідчу дію. В ході проведення обшуку співробітниками Управління СБ України в Одеській області за адресою: АДРЕСА_8 , де фактично проживав ОСОБА_7 було виявлено та вилучено комп`ютерну техніку, телефони, цифрові носії інформації та чорнові записи. На телефонах зафіксовані вхідні та вихідні дзвінки, які підтверджують факт спілкування між ОСОБА_8 , ОСОБА_7 ті іншими особами, які приймали участь у намаганні підпалу вищезазначеного офісу політичної партії ВО «Батьківщина». В подальшому вказане майно визнано речовими доказами по кримінальному провадженню та на нього накладено арешт на підставі ухвали слідчого судді;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 10.09.2014 року з ілюстрованою фото - таблицею, відповідно до кого свідок ОСОБА_40 , повідомляє, що ОСОБА_7 разом з ОСОБА_34 розбив вікно у приміщенні будинку АДРЕСА_4 »), а ОСОБА_Б кинула у вказаний офіс пляшку з коктейлем «Молотова», ОСОБА_8 та вона все знімали на відео;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.10.2014 року, відповідно до якого підозрюваний ОСОБА_7 повідомив, що відмовляється від проведення слідчого експерименту, у зв`язку із тим, що він не відмовляється від своїх раніше наданих показів, про те, що в ніч з 15 та 16 квітня 2014 року, він кинув камінь у вікно офісу партії «Батьківщина», розташований за адресою: АДРЕСА_4 , в яке ОСОБА_Б в подальшому кинув пляшку з запальною суміщу;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.10.2014 року з ілюстрованою фото - таблицею , відповідно до якого підозрюваний ОСОБА_8 повідомив, що в ніч з 15 та 16 квітня 2014 року він знаходився на протилежній стороні вулиці Пушкінській і знімав спробу підпалу офісу «Батьківщина», розташований за адресою: АДРЕСА_4 на свій мобільний телефон. У ліве крайнє вікно офісу ОСОБА_7 кинув каміння, щоб розбити, а ОСОБА_Б, пляшки із коктейлями молотова, проте вони не зайнялись, а просто розбились. Після чого, вони всі зникли з місця події;

- протоколом огляду від 14.10.2014 року з доданою до нього ілюстрованою фото - таблицею, відповідно до якого оглянуто мобільний телефон марки «NOKIA 1280», з сім - картою оператора мобільного зв`язку «Лайф» № НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_7 . В ході огляду даного телефону встановлено, що у розділі «контакти» наявна інформація з приводу абонентів зокрема й ОСОБА_8 .

Оцінюючи вищезазначені докази, апеляційний суд приходить висновку про те, що всі досліджені у суді першої інстанції докази є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом.

Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дали можливість суду першої інстанції прийти до однозначного висновку про те, що вина обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 258 КК України, не доведено поза розумним сумнівом, як те вимагає положення ч. 2 ст. 17 КПК України, натомість є доведеність вини обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив зібрані органами досудового розслідування докази, дав їм належну правову оцінку, на підставі чого прийшов до обґрунтованих висновків по суті обвинувачення, з якими погоджується й апеляційний суд, у зв`язку з чим вважає доводи апеляційної скарги прокурора про винуватість обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 258 КК України недоведеними.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи прокурора про неправильну перекваліфікацію діяння обвинувачених із пособництва у замаху на терористичний акт, тобто вчинення підпалу, який створив небезпеку для життя чи здоров`я людини та заподіяння значної майнової шкоди, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення та привернення уваги громадськості до певних політичних поглядів винного (терориста), вчинене за попередньою змовою групою осіб на хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, оскільки доказів того, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були обізнані про вчинення ОСОБА_Б та ОСОБА_34 саме терористичного акту, а також відсутні об`єктивні дані, що вони навмисно вчиняли якійсь дії, з метою залякування населення та привернення уваги громадськості до певних політичних поглядів винного (терориста), спрямовані проти політичної партії «Батьківщина». Разом з тим, судом встановлено, що обвинувачені прибули за попередньою домовленістю з ОСОБА_Б та ОСОБА_34 в центр міста з метою «пошуміти» та познімати це на відео, а тому в діях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб. Доводи прокурора про те, що стороною обвинувачення при зборі доказів і організації проведення НСРД було дотримано вимоги КПК України є безпідставними, оскільки судом встановлено, що в матеріалах кримінального провадження відсутні ухвали слідчих суддів відповідного апеляційного суду про застосування технічних засобів, що відповідно до Рішення Конституційного суду України від 30.10.2011 року та на підставі ст. 89 КК України дає підстави для визнання цих доказів не допустимими. Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних, дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов. Згідно з ст. 8 ч. 2 Закону України «Про оперативно - розшукову діяльність» застосування технічних заходів проводиться за рішенням суду, що також підтверджується роз`ясненнями, які викладені у п.п. 2, 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 28.03.2008 року за №2 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі, дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних, прав і свобод людини під час здійснення оперативно - розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства. Водночас, відповідно п. 5.9 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшуковик) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні від 16.11.2012 №114/1042/516/1199/936/1687/5 (Розділ V. Порядок засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій), після завершення проведення негласних слідчих (розшукових) дій грифи секретності МНІ щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів після проведення таких дій, у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України.

Таким чином, ненадання суду першої інстанції ухвали слідчого судді відповідного апеляційного суду, в даному випадку апеляційного суду Одеської області, оскільки саме на рішення цього суду посилається сторона обвинувачення, позбавило суд право перевірити законність проведення вказаної слідчої дії, а тому районний суд обґрунтовано прийшов до висновку, що протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 14.07.2014 року з ілюстрованою фото - таблицею, відповідно до якого зроблено спостереження, відбір і фіксацію змісту інформації, наявної на сторінках соціальної мережі «В контакте», якими керує ОСОБА_Б, та Протоколу проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 14.07.2014 року з ілюстрованою фото - таблицею, відповідно до якого зроблено спостереження, відбір і фіксацію і прослуховування змісту телефонних розмов між «ОСОБА_39» ( ОСОБА_7 ), який користується номером мобільного телефону НОМЕР_7 та іншими абонентами є недопустимими доказами. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення. Одночасно, колегія суддів зазначає, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК, і сформувати повну та об`єктивну оцінку фактичних обставин конкретного кримінального провадження. Рівність сторін перед судом є одним зі складників справедливого судового розгляду, що містить фундаментальне право на змагальність кримінального провадження, зокрема, про це зазначено ЄСПЛ у справі «Бельзюк проти Польщі». Тому, за відсутності клопотання про дослідження доказів апеляційний суд не вправі за своєю ініціативою досліджувати докази. Таке розуміння випливає з правових позицій ЄСПЛ, викладених у рішеннях у справах: від 13 січня 2005 року «Капо проти Бельгії», від 24 листопада 2000 року «Дактарас проти Литви», від 9 листопада 2006 року «Білуха проти України» про безсторонність суду за об`єктивним критерієм, а також про обов`язок несення тягаря доказування сторонами та обов`язок забезпечення рівності сторін (п. 61 рішення ЄСПЛ від 27 березня 2007 року у справі «Талат Тунч проти Туреччини»). За змістом кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з`ясуванню при ухваленні судового рішення. Також необхідно наголосити, що положення ч. 1 ст. 404 КПК ґрунтуються на принципі римського права tantum devolutum quatum appellatum («скільки скарги - стільки рішення»). Тобто, на відміну від суду першої інстанції, апеляційний суд здійснює перегляд вироку суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Тому повноваження суду апеляційної інстанції стосовно дослідження доказів визначаються переглядом кримінального провадження в межах вимог апеляційної скарги з урахуванням змісту ч. 2 ст. 404 КПК. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за сукупності таких чинників: 1) наявність відповідного клопотання учасників кримінального провадження; 2) обставини, встановлені під час кримінального провадження, судом першої інстанції досліджено не повністю або з порушеннями. Також ч. 3 ст. 404 КПК передбачає право апеляційного суду дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, за двох умов: 1) наявність відповідного клопотання учасників кримінального провадження; 2) про дослідження цих доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або такі докази стали відомі після ухвалення оскаржуваного судового рішення. Отже, відсутність клопотання про дослідження доказів не зумовлює обов`язку апеляційного суду повторно досліджувати обставини, встановлені під час кримінального провадження, та передумов для здійснення судом свого права дослідити нові докази за наявності умов, встановлених ч. 3 ст. 404 КПК. Враховуючи те, що прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні відмовився від клопотання про повторне дослідження доказів та просив залишити його без розгляду, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості постановити вирок за статтями, які інкримінуються обвинуваченим органом досудового розслідування. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає слушними доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, вказавши про звільнення обвинувачених на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, проте в резолютивній частині не зазначено, що обвинувачені звільняються від кримінальної відповідальності у зв`язку саме із закінченням строків давності, тоді як вказана норма закону передбачає таке звільнення. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України, яке вчинили ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості (в редакції КК України, яка діяла на момент вчинення злочину), оскільки санкцією вказаної частини статті передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на строк до чотирьох років. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції КК України, яка діяла на момент вчинення злочину) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості. Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України, особу також може бути звільнено від покарання за вироком суду на підставах, передбачених ст. 49 КК України. Разом з тим, згідно резолютивної частини вироку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України (в редакції КК України, яка діяла на момент вчинення злочину) звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, проте не зазначено, що обвинувачені звільняються від кримінальної відповідальності у зв`язку саме із закінченням строків давності, тоді як вказана норма закону передбачає таке звільнення. З урахуванням встановленого, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни вироку суду першої інстанції в частинні призначення покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та викладення резолютивної частини вироку суду у відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України (в редакції КК України, яка діяла на момент вчинення злочину) із зазначення підстав звільнення від кримінальної відповідальності, а саме у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому зазначена зміна вироку першої інстанції жодним чином не погіршує правового становища обвинувачених. Таким чином аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, у відповідності з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовільнити частково, а вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в інший частині вирок суду слід залишити без змін. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 - задовільнити частково. Вирок Київського районного суду м. Одеси від 19.12.2022 у кримінальному провадженні №12022160000000222, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.10.2014 відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , засуджених за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.296 КК України - змінити в частині призначення покарання. Викласти абзац 4 та абзац 10 вироку у наступній редакції: Абзац 4 «Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України (в редакції КК України, яка діяла на момент вчинення злочину) звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України у зв`язку з закінченням строків давності». Абзац 10 «Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України (в редакції КК України, яка діяла на момент вчинення злочину) звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України у зв`язку з закінченням строків давності». В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення. Судді Одеського апеляційного суду: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4