Рішення

від 07.05.2024 по справі 380/28636/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року справа №380/28636/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Лужняк О.М.

за участю:

представника позивачаТищук Л.К.

представника позивачаТерлецький М.О.

представника відповідачаНазарко В.Г.

третя особа ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Комунальної установи Інституту міста до Західного офісу Держаудитслужби за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В :

Комунальна установа Інституту міста звернулася в суд з позовом до Західного офісу Держаудитслужби, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 11.03.2024 року, просить визнати протиправними та скасувати вимоги, що викладені в листі №131320-14/4256-2023 від 06.06.2023 року «Про обов`язкові вимоги за результатами ревізії», а саме:

1.1. вимогу про вжиття заходів щодо забезпечення відшкодування (повернення, стягнення) недоотриманих фінансових ресурсів (матеріальної шкоди (збитків) в сумі 2186,07 тис. грн.) із врахуванням вимог статей 174, 216-229 Господарського кодексу України, ст. 11, 15, 16, 610-625, 1166, 1212 Цивільного кодексу України;

1.2. вимогу про забезпечення приведення у відповідність до норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Загальних положень про оренду майна щодо оренди майна Львівської міської територіальної громади, затверджених ухвалою Львівської міської ради «Про окремі питання оренди майна Львівської міської територіальної громади» від 22.04.2021 року №591, відносин, пов`язаних з орендою будівлі за адресою Весняна, 4, що перебуває в комунальній власності;

1.3. вимогу про забезпечення відшкодування (повернення, стягнення) установі матеріальної шкоди (збитків) в сумі 516,79 тис. грн. із врахуванням вимог статей 1166, 1212 Цивільного кодексу України, статей 130 - 136 Кодексу Законів про працю України;

1.4. вимогу про посилення контролю за дотриманням вимог ст.137 Господарського кодексу України та п.3.1, 3.2, 3.3 Положення про порядок списання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади м.Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 12.07.2012 року №1595;

1.5. вимогу про забезпечення відшкодування (повернення) коштів в сумі 231,0 тис. грн. на рахунок UА 543223130000026006000028629, відкритий для надходження благодійних пожертв, із врахуванням вимог статей 1166, 1212 Цивільного кодексу України;

1.6. вимогу про посилення контролю за дотриманням вимог в цілому Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 року №5073-VI та інших нормативних актів;

1.7. вимогу про вжиття заходів щодо забезпечення відшкодування (повернення, стягнення) установі коштів в сумі 58,7 тис. грн. відповідно до статей 1166, 1212 Цивільного кодексу України та статей 130 - 136 Кодексу Законів про працю України;

1.8. вимогу про посилення контролю за дотриманням вимог п.3.8. Колективного договору КУ Інституту міста;

1.9. вимогу про вжиття заходів щодо поновлення строків позовної давності та стягнення коштів в судовому порядку в сумі 40,2 тис. грн. із врахуванням норм статей 174, 216-229 Господарського кодексу України, ст. 11, 15, 16, 610-625, 1166, 1212 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в порушення п.2 ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», всупереч п.8.1 розділу «Незмінювані умови договору» договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 24.01.2022 року №ІІІ-12912-22 (БАП) та п.8.1 Загальних положень про оренду майна щодо оренди майна Львівської міської територіальної громади, затверджених ухвалою Львівської міської ради «Про окремі питання оренди майна Львівської міської територіальної громади» від 22.04.2021 року №591, нежитлові приміщення загальною площею 918,7 кв.м. у будівлі по вул.Весняна, 4 без правових підстав та безоплатно використовуються Асоціацією «Львівський центр інновацій», як наслідок, загальним фондом бюджету Львівської міської територіальної громади недоотримано дохід від оренди майна комунальної власності на суму 2186, 07 тис. грн., чим завдано матеріальної шкоди на вказану суму. Стверджує, що з 2013 року на абсолютно законних підставах користується приміщеннями, які знаходяться в будівлі за адресою м.Львів, вул.Весняна, 4. Вкаазані приміщення були передані йому з метою впровадження бізнес-інкубатора, підтримки малого та середнього підприємництва. Вказує, що жодних зауважень від орендодавців протягом тривалого строку користування приміщеннями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , не отримував. Зазначає, що тісно співпрацював та співпрацює із Асоціацією «ЛЦІ» в проектах, спрямованих на підтримку та розвиток підприємництва, створення та провадження бізнес-інкубатора за адресою м.Львів, вул.Весняна, 4. Посилається на те, що будівля за згаданою адресою не використовувалась в комерційних цілях ні ним, ні Асоціацією «ЛЦІ», що спростовує висновки органу Держаудитслужби. Вказує. що надав усю інформацію, контактні дані переможців Проекту «Підтримка розвитку малих та середніх підприємств в рамках Інкубатора молодіжного підприємництва (YEI) у Львові» для того, щоб відповідач перевірив стан товарів, які були передані їм в тимчасове безоплатне користування. Проте, в ході проведення ревізії інспектори навіть не намагалися перевірити наявність та стан товарів. Зазначає, що станом на 31.12.2022 року вже після виплати працівникам Інституту міста додаткової заробітної плати на його банківському рахунку був залишок грошових коштів благодійної допомоги в сумі 5999005 грн. 97 коп., що підтверджується випискою банку за період з 01.12.2022 року по 31.12.2022 року. Зазначає, що жодних заборон чи обмежень для виплати додаткової заробітної плати ОСОБА_2 ні трудовий контракт, ні колективний договір, ні норми чинного на момент виплати заробітної плати законодавства, не містили. Більше третини суми від додаткової заробітної плати, а саме 19964 грн. 03 коп. була сплачена до державного бюджету, а не ОСОБА_2 . Посилається на те, що навіть станом на дату подання цієї позовної заяви строк позовної давності не пропущено. Проте, підстав для звернення із позовом немає, оскільки поставки були виконані, Інституту міста передані товари та претензій до постачальників він не має. Окрім того, зазначає, що підконтрольна установа має право на перевірку вимог органу Держаудитслужби у судовому порядку, в тому числі і тих вимог, які полягають у забезпеченні підконтрольною установою відшкодування збитків, встановлених контролюючим органом.

Відповідач у відзиві зазначає, що порушення, виявлені під час ревізії та зафіксовані в акті ревізії від 05.05.2023 року №131320-23/3, короткий опис яких міститься у спірній вимозі від 06.06.2023 року №131320-14/4256-2023, є такими, що вказують на завдання матеріальної шкоди та є предметом встановлення наявності чи відсутності такої в рамках кримінального провадження як предмет доказування у кримінальному провадженні. Зважаючи на наявність кримінальних проваджень, проведення досудових розслідувань та збирання і аналіз доказів, в тому числі і щодо наявності чи відсутності збитків та інших ознак кримінального правопорушення за складом, обґрунтування позивача щодо відповідних обставин, які є підставою позову, мали б розглядатись в площині кримінального судочинства. Вказує, що вимога органу ДФК є рішенням суб`єкта владних повноважень та індивідуальним актом в розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України. Винятків щодо не надіслання вимоги на адресу суб`єкта контролю ні Закон №2939-ХІІ, ні Порядок №550 не містять, а тому надіслання вимоги після завершення ревізії є обов`язком Держаудитслужби. Стверджує, що спірна вимога є індивідуально-правовим актом і в силу закону обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якій вона адресована. Посилається на те, що вимога органу ДФК в частині зазначення в ній виявлених ревізією збитків спрямовує об`єкт контролю до забезпечення усунення таких в добровільному порядку, а тому не створює для об`єкта контролю примусу. Посилається на те, що у спірній вимозі міститься конкретний опис виявленого та зафіксованого в акті ревізії порушення із акцентуванням на те, що таким порушенням завдано збитків. Усі зазначені у вимозі порушення не можливо усунути шляхом корегування роботи, оскільки об`єктивна сторона таких є завершеною та із наслідками вигляді завдання збитків. У спірній вимозі відсутнє зобов`язання про розгляд питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб об`єкта контролю. У вимозі відсутнє зобов`язання, яке б було спрямоване на корегування роботи позивача. Також у ній чітко зазначено про стягнення збитків. Вказує, що відображення майна на балансі Інституту, нарахування амортизації, наявність інвентарних карток не підтверджує фактичної наявності майна. Під час проведення ревізії позивач не підтвердив фактичної наявності майна, яке обліковується у нього на балансі. Стверджує, що долучені до позову договори не були предметом документальної перевірки та дослідження в процесі ревізійних дій під час фіксування виявленого порушення. Зазначає, що позивач не є благодійною організацією, а тому ст.16 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» не розповсюджується на нього. Таким чином, всупереч ст.3 вказаного закону, в порушення п.2 рішення Львівської міської ради від 01.03.2022 року №149 позивач незаконно використав кошти благодійної допомоги в сумі 231000 грн. 00 коп. для забезпечення власних потреб. Окрім того, вказує, що контрактом було обумовлено нарахування директору доплат і надбавок у розмірах, передбачених законодавством. Умов на отримання інших компенсаційних та заохочувальних виплат цим контрактом не встановлені. В той же час, додаткові угоди до контракту з приводу виконання особливо важливих завдань директором ОСОБА_2 до ревізії не надано. Окрім того, умовами колективного договору установи також не було передбачено такої виплати. Вказує, що Західний офіс як орган державного фінансового контролю не уповноважений жодним нормативним актом впливати на рішення керівника з приводу організації роботи установи, яку він очолює, та обрання способу усунення виявленого ревізією порушення, оскільки такий вплив буде втручанням в роботу установи та може трактуватись як довільне втручання, що є порушенням принципу верховенства права. Зазначення у вимозі певного способу чи алгоритму усунення порушення, яким спричинено втрати фінансових ресурсів та завдано матеріальної шкоди чи не зазначення взагалі способу, не обмежує об`єкт контролю у обранні іншого способу усунення цього ж порушення, відмінного від вказаного у вимозі. Стверджує, що у позивача були усі правові інструменти як під час ревізії, так і після її завершення, для надання доказів, пояснень, інформації стосовно відсутності задокументованих порушень в акті ревізії. Однак, ним це зроблено не було. Посилається на те, що вимога Західного офісу як рішення суб`єкта владних повноважень сформована із врахуванням змісту задокументованого порушення та містить короткий та лаконічний опис такого. Зобов`язальна частина спрямована на добровільне відшкодування завданих збитків, тобто, на фактичне надходження коштів до бюджету чи підприємства. Шляхи забезпечення такого надходження обирає самостійно керівник установи, який вправі звернутися за роз`ясненнями до органу ДФК у разі необхідності.

У відповіді на відзив позивач вказує, що факт відкриття кримінальних проваджень не позбавляє його права оскаржувати в порядку адміністративного судочинства вимогу органу Держаудитслужби, яка є актом індивідуальної дії. Стверджує, що аргументи і докази, які спростовують висновки органу Держаудитслужби, Інституту міста він вказав у позовній заяві. Зазначає, що вся позиція відповідача у відзиві зводиться до того, що в ході ревізії органу Держаудитслужби не були надані договори безоплатного користування майном. Проте, це не відповідає дійсності, оскільки в ході перевірки перевіряючі хотіли саме акти передачі-приймання майна, які підтверджують факт передачі цього майна переможцям проекту. Вказує, що перелік переданих у безоплатне користування основних засобів, доданий до відзиву, додатково підтверджує, що майно було передане не у власність третіх осіб, а у користування з метою виконання умов Проекту. Стверджує, що оскільки отримав згоду благодійного фонду «Допомога Львівському оборонному кластеру» на зміну цілей та порядку використання благодійної допомоги в сумі 231000 грн. 00 коп., то жодних порушень Закону України «Про благодійну діяльність та благодійну допомогу», а також рішення Львівської міської ради від 01.03.2022 року №149 він не вчинив. Лише після отримання згоди благодійника він виплати працівникам додаткову заробітну плату. З погодженої благодійником суми на фонд оплати праці (219000 грн. 00 коп.) 74495 грн. 82 коп. було сплачено до державного бюджету. Вказує, що у позовній заяві взагалі не посилається на ст.16 Закону України «Про благодійну діяльність і благодійні організації», адже ця стаття стосується саме благодійних організацій. У даному випадку Інститут міста як набувач благодійної допомоги отримав згоду від благодійника про зміну цілей та порядку використання благодійної пожертви, що відповідає ч.5 ст.6 Закону України «Про благодійну діяльність і благодійні організації». Окрім того, зазначає, що не вказував, що на рахунок Інституту міста надходили благодійні пожертви з призначенням «Для забезпечення статутної діяльності КУ Інститут міста». Благодійник після перерахування коштів на банківський рахунок не може змінити призначення платежу. Така зміна здійснюється шляхом письмового погодження отримувача та платника, що і було зроблено у даній ситуації. Посилається на те, що жодних заборон чи обмежень для виплати додаткової заробітної плати ОСОБА_2 ні трудовий контракт, ні колективний договір, ні норми чинного на момент виплати заробітної плати законодавства, не містили. Також зазначає, що дебіторська заборгованість була списана у січні 2022 року, проте, не як безнадійна заборгованість. Вказана дебіторська заборгованість була списана на витрати по проекту (YEI).

У запереченнях відповідач зазначає, що у спірній вимозі міститься короткий опис виявленого та зафіксованого в акті ревізії від 05.05.2022 року №131320-23/3 порушення із акцентуванням на те, що таким порушенням завдано збитків. У ній відсутнє зобов`язання про розгляд питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб позивача чи будь-які інші зобов`язання, які б не стосувались стягнення збитків. Вказує, що у вимозі відсутнє ствердження про використання будівлі в комерційних цілях. Про це зазначено в акті ревізії із врахуванням даних відкритих джерел інтернет ресурсу. Висновки щодо використання Асоціацією приміщення, яке відноситься до майна комунальної власності, обумовлені саме фактичним використанням нею як іншою юридичною особою без укладення договору оренди (суборенди) комунального майна. При цьому, позивач не заперечив наявності підстав для укладення договору оренди (суборенди) комунального майна, пояснюючи фактичне використання угодами про співробітництво. Оскільки виявлені ревізією факти порушень є предметом досудових розслідувань в рамках кримінальних проваджень та, враховуючи зміст позовної заяви, за яким наявність цих порушень оскаржується позивачем через оскарження вимоги від 06.06.2023 року №131320-14/4256-2023, питання наявності чи відсутності виявлених цією ревізією збитків має розглядатись за позовом про їх стягнення, а не за позовом об`єкта контролю через оскарження вимоги.

Представники позивача та третьої особи просять позов задовольнити з урахуванням наведених мотивів.

Представник відповідача проти позову заперечила, просить в його задоволенні відмовити повністю.

Ухвалою суду від 11.12.2023 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 05.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 11.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Відповідачем відповідно до п.1.2.7.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю на І квартал 2023 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 20.03.2023 року №293, №294, №295 та від 06.04.2023 року №391 з 20.03.2023 року по 28.04.2023 року та з 06.04.2023 року по 28.04.2023 року було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2019 року по 31.12.2022 року.

За наслідками проведення згаданої ревізії відповідачем було складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунальної установи Інститут міста за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 №131320-23/3 від 05.05.2023 року.

Ознайомившись із згаданим актом ревізії позивач надав відповідачу свої зауваження щодо порушень зазначених у ньому, за наслідками чого відповідачем було підготовлено висновок на заперечення до акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунальної установи Інститут міста за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 №131320-23/3 від 05.05.2023 року, в якому ним обґрунтовано причини, з яких вказані заперечення не приймаються.

У листі №131320-14/4256-2023 від 06.06.2023 року «Про обов`язкові вимоги за результатами ревізії», адресованому позивачу, відповідач зазначив наступне.

Акт ревізії від 05.05.2023 року №131320-23/3 підписано 10.05.2023 із запереченнями, на які надано обґрунтовані висновки. За результатами розгляду заперечень факти, наведені у запереченні, не підтвердились та, відповідно, заперечення не прийняті.

Ревізією встановлено фінансових порушень, що призвели до втрат на загальну суму 3627,19 тис. грн., які частково усунуто в сумі 594, 40 тис. грн.

Так, в порушення п.2 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», всупереч п. 8.1 розділу «Незмінювані умови договору» договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 24.01.2022 №111-12912-22(БАП) та п. 8.1. Загальних положень про оренду майна щодо оренди майна Львівської міської територіальної громади, затверджених ухвалою Львівської міської ради «Про окремі питання оренди майна Львівської територіальної громади» від 22.04.2021 №591, нежитлові приміщення загальною площею 918,7 кв.м. у будівлі по вул. Весняна, 4 без правових підстав та безоплатно використовуються Асоціацією «Львівський центр інновацій», як наслідок загальним фондом бюджету Львівської міської територіальної громади недоотримано доходів від оренди майна комунальної власності на суму 2 186, 07 тис. грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.З метою усунення зазначеного порушення відповідач вимагає вжити заходів щодо забезпечення відшкодування (повернення, стягнення) недоотриманих фінансових ресурсів (матеріальної шкоди (збитків) в сумі 2 186, 07 тис. грн.) із врахуванням вимог статтей 174, 216-229 Господарського кексу України, ст. 11, 15, 16, 610-625, 1166, 1212 Цивільного кодексу України.

З метою недопущення незаконного використання майна комунальної власності та втрат надходжень до бюджету, пропонує забезпечити приведення у відповідність до норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Загальних положень про оренду майна щодо оренди майна Львівської міської територіальної громади, затверджених ухвалою Львівської міської ради «Про окремі питання оренди майна Львівської міської територіальної громади» від 22.04.2021 №591, відносин, пов`язаних з орендою будівлі за адресою Весняна 4, що перебуває в комунальній власності.

В ході ревізії встановлено, що всупереч ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, в порушення пп. 1.1, 2.2.3, 2.2.4 та 2.2.5 Договору від 01.03.2022 № 01 КУ «Інститут міста» здійснено оплату ТзОВ «Бадер Україна» за пошиття 3002 шт. чохлів бронежилетів, які фактично станом на 31.12.2022 року не отримано, водночас дебіторська заборгованість з оплати за їх пошиття в бухгалтерському обліку не обліковується, розрахунки за договором завершено. Таким чином, здійснено оплату за послуги, надання яких не підтверджується фактом отримання готової продукції, що призвело до незаконного витрачання коштів установи, отриманих як благодійні пожертви на суму 594, 40 тис. грн.

Враховуючи те, що в ході ревізії товариство передало комунальній установі чохли бронежилетів у зазначеній вище кількості, пропонує посилити контроль за дотриманням в подальшому норм Господарського кодексу України та положень укладених договорів із суб`єктами господарювання з метою не допущення таких порушень.

Всупереч вимог ст. 137 Господарського кодексу України та вимог п. п. 3.1, 3.2, 3.3 ухвали ЛМР від 12.07.2012 року №1595 КУ Інститут міста без погодження з виконавчим комітетом Львівської міської ради та без будь-яких правових підстав безоплатно передано стороннім юридичним та фізичним особам комунального майна на загальну суму 516, 79 тис. грн. Як наслідок, Інститутом міста незаконно відчужено з балансу комунального майна на загальну суму 516, 79 тис. грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) установі.

З метою усунення даного порушення вимагає забезпечити відшкодування (повернення, стягнення) установі матеріальної шкоди (збитків), із врахуванням вимог статей 1166, 1212 Цивільного кодексу України, статей 130 - 136 Кодексу Законів про працю України.

Для недопущення аналогічного порушення, пропонує посилити контроль за дотриманням вимог ст.137 Господарського кодексу України та п. 3.1, 3.2, 3.3 Положення про порядок списання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 12.07.2012 року № 1595.

Всупереч ст.3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05,07.2012 року №5073-VІ, в порушення п. 2 рішення Львівської міської ради від 01.03.2022року №149 «Про визначення комунальної установи Інституту міста уповноваженим органом на отримання коштів для придбання товарів, робіт» КУ Інститутом міста незаконно використано кошти благодійної допомоги в сумі 231,0 тис. грн. для забезпечення власних потреб КУ Інститут міста, зокрема, для виплати додаткової заробітної плати працівникам.

З метою усунення порушення, вимагає забезпечити відшкодування (повернення) коштів в сумі 231,0 тис. грн. на рахунок UА 543223130000026006000028629, відкритий для надходження благодійних пожертв із врахуванням вимог статей 1166, 1212 Цивільного кодексу України.

Для недопущення аналогічного порушення, пропонує посилити контроль за дотриманням вимог в цілому Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 року №5073-VI та інших нормативних актів.

В порушення пп.3.1., 3.2. Контракту від 18.10.2016 року та 11.10.2019 року, п.3.8 Колективного договору Комунальної установи Інститут міста на 2018-2020 роки директору КУ Інститут міста ОСОБА_2 , здійснено виплати додаткової заробітної плати за участь в грантових проектах, що призвело до незаконних витрат коштів підприємства на оплату праці у 2019 році на загальну суму 58, 7 тис. грн.

З метою усунення даного порушення вимагає вжити заходів щодо забезпечення відшкодування (повернення, стягнення) установі коштів відповідно до статей 1166, 1212 Цивільного кодексу України та статей 130-136 Кодексу Законів про працю України.

Для недопущення в подальшому порушень з нарахування та виплати заробітної плати, пропонує посилити контроль за дотриманням вимог п.3.8 Колективного договору КУ Інституту міста.

Внаслідок списання з балансу установи дебіторської заборгованості з 4-х суб`єктів господарювання за оплачені та не отримані товари на загальну суму 40,24 тис. грн. без проведення претензійно-позовної роботи щодо її стягнення у зв`язку із спливом терміну позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного Кодексу України, установі завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 40,2 тис. грн.

З метою усунення даного порушення вимагає вжити заходів щодо поновлення строків позовної давності та стягнення коштів в судовому порядку з врахуванням норм статей 174, 216-229 Господарського кодексу України, ст.11, 15, 16, 610-625, 1166, 1212 Цивільного кодексу України.

На підставі п.7 ч.1 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року №2939-ХІІ, підпункту 9 п.4, підпункту 16 п.6, п.7 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 року №43, Західний офіс Держаудитслужби вимагає усунути виявлені порушення законодавства та не допускати їх в подальшому.

Не погодившись із згаданими вимогами відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.

Змістом спірних правовідносин є вимоги, викладені в листі №131320-14/4256-2023 від 06.06.2023 року «Про обов`язкові вимоги за результатами ревізії».

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні регламентовано Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року №2939-XII (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон № 2939-XII).

Згідно із ч.1 ст.1 Закону №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Частиною 1 ст.2 Закону № 2939-XII встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Пунктом 7 ст.10 Закону № 2939-XII передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550 (з наступними змінами та доповненнями; далі - Порядок №550).

Відповідно до п.2 Порядку №550 інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

У міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому (п.45 Порядку №550).

Згідно із п.46 Порядку №550 якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об`єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Відповідно до п.50 Порядку №550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Проаналізувавши зазначені норми законодавства суд зазначає, що відповідач як орган державного фінансового контролю має повноваження здійснювати контроль за ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності, зокрема, позивача та у разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об`єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Додатково слід акцентувати увагу на тому, що контролюючий орган має повноваження встановлювати порушення саме законодавства.

При цьому, порушення пп.3.1., 3.2. Контракту від 18.10.2016 року та 11.10.2019 року, п.3.8 Колективного договору Комунальної установи Інститут міста на 2018-2020 роки не вказує на порушення законодавства, а тому вимога, яка пов`язана з цим порушенням, не може уважатись правомірною в силу положень п.1 ч.2 ст.2 КАС України.

Щодо вимог, які стосуються відшкодування позивачем завданих ним збитків (коштів) та стягнення коштів в судовому порядку, а саме вимог під наступними номерами, зазначеними позивачем у позові (1.1, 1.3, 1.5, 1.9).

Суд звертає увагу, що про відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю може бути зазначено контролюючим органом у вказаній вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом прийняття цієї вимоги.

Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

Відтак, пункти або частини вимоги, які не вказують на стягнення збитків, можуть бути перевірені судом у справі за відповідним позовом підконтрольної установи з їх оскарження.

Проте, пункти або частини вимоги, які вказують на стягнення збитків мають перевірятись у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №820/3534/16, постановах Верховного Суду від 30.07.2019 року у справі №0740/1005/18, від 28.02.2020 року у справі №1340/5972/18, від 10.11.2022 року у справі №826/12663/18, від 03.11.2023 року у справі №160/13920/20.

Суд зазначає, що спірні правовідносини (які стосуються вимог під номерами 1.1, 1.3, 1.5, 1.9) виникли у зв`язку з оскарженням їх позивачем в частині необхідності відшкодування матеріальної шкоди (збитків) та стягнення відповідних коштів.

Тобто, звертаючись до суду з позовом позивач фактично не погодився із висновками акту перевірки щодо завданих збитків та з відповідними вимогами про їх відшкодування.

Суд звертає увагу, що оскаржуваними вимогами позивача зобов`язано вчинити дії, спрямовані на усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку.

Збитки ж, у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування, стягуватимуться примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, і правильність обчислення збитків перевірятиметься судом, який буде розглядати позов про їх стягнення.

Вказане, зокрема, підтверджується і самим листом №131320-14/4256-2023 від 06.06.2023 року «Про обов`язкові вимоги за результатами ревізії», в якому зазначено, що у разі не усунення виявлених порушень законодавства в установлений строк, орган державного фінансового контролю має право на звернення до суду в інтересах держави щодо забезпечення відшкодування виявлених порушень.

Суд наголошує, що наділяючи органи державного фінансового контролю правом пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, Закон №2939-XII не встановлює за необхідне зазначати будь-яких застережень щодо способу виконання підконтрольною особою вимоги.

Окрім того, такі застереження не передбачають також й інші чинні нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини.

З огляду на те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування будуть стягуватись примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, питання щодо наявності цих збитків та їх розміру має перевірятись судом, який розглядатиме позов про їх стягнення, а не судом за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Іншими словами, законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки судом обставин у справі за позовом державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об`єкта про визнання вимоги протиправною.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач, звертаючись до суду із позовом про визнання протиправними та скасування вимог під номерами 1.1, 1.3, 1.5, 1.9 (зазначеними ним у позовних вимогах), обрав невірний спосіб захисту.

Враховуючи, що перевірку обґрунтованості оскаржуваних вимог відповідача під номерами 1.1, 1.3, 1.5, 1.9 має здійснювати суд, що розглядає позов контролюючого органу про стягнення відповідних збитків, визначених у них, підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Щодо інших вимог, зазначених в листі №131320-14/4256-2023 від 06.06.2023 року «Про обов`язкові вимоги за результатами ревізії» (1.2, 1.4, 1.6, 1.8).

Суд звертає увагу, що вимога під номером 1.2 містить пропозицію забезпечити приведення у відповідність до норм чинного законодавства відносини, пов`язані з орендою будівлі за адресою Весняна 4, що перебуває в комунальній власності.

Вимога під номером 1.4 містить пропозицію посилити контроль за дотриманням вимог ст.137 Господарського кодексу України та пунктів 3.1, 3.2, 3.3 Положення про порядок списання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади м.Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 12.07.2012 року № 1595.

Вимога під номером 1.6 містить пропозицію посилити контроль за дотриманням вимог в цілому Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 року №5073-VI та інших нормативних актів.

Вимога під номером 1.8 містить пропозицію посилити контроль за дотриманням вимог п.3.8 Колективного договору КУ Інституту міста.

Із вказаних вимог вбачається, що відповідач лише запропонував позивачу посилити контроль за дотримання чинного законодавства та колективного договору, а також забезпечити приведення у відповідність до вказаного законодавства правовідносини, які пов`язані із орендою будівлі за адресою АДРЕСА_1 .

На переконання суду, вказані пропозиції ні що інше, як рекомендації (поради) відповідача вчинити певні дії з метою недопущення позивачем у майбутньому порушень норм чинного законодавства України.

Вони не містять жодних зобов`язань.

Іншими словами, контролюючий орган у даному випадку не порушив та не обмежив прав позивача згаданими вимогами.

Як наслідок, суд вважає, що задоволення позовних вимог у цій частині не вплине на відновлення прав позивача у спірних правовідносинах, а тому адміністративний позов у цій частині також не підлягає задоволенню.

При цьому, судом не беруться до уваги інші твердження сторін та дослідженні судом докази, з огляду на встановлені обставини.

За таких обставин, судом встановлено порушення критерію правомірності, визначеного п.1 ч.2 ст.2 КАС України, щодо вимоги, викладеної в листі №131320-14/4256-2023 від 06.06.2023 року «Про обов`язкові вимоги за результатами ревізії», яка стосується вимоги про вжиття заходів для забезпечення відшкодування (повернення, стягнення) установі коштів в сумі 58,7 тис. грн., оскільки така не містить жодних посилань на порушення законодавства. Відтак позов у цій частині підлягає до задоволення. В іншій частині у задоволенні позову належить відмовити.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, такий підлягає стягненню на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу, яка викладена в листі №131320-14/4256-2023 від 06.06.2023 року «Про обов`язкові вимоги за результатами ревізії» щодо вжиття заходів для забезпечення відшкодування (повернення, стягнення) установі коштів в сумі 58,7 тис. грн., відповідно до статей 1166, 1212 Цивільного кодексу України та статей 130 - 136 Кодексу Законів про працю України.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного офісу Держаудитслужби (адреса: м.Львів, вул.Костюшка, 8; код ЄДРПОУ 40479801) на користь Комунальної установи Інституту міста (адреса: м.Львів, пл.Ринок, 1; код ЄДРПОУ 364173518052) 634 (шістсот тридцять чотири) грн. 66 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення складено 08 травня 2024 року.

Суддя В.Я.Мартинюк