Постанова

від 04.07.2024 по справі 380/28636/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/28636/23 пров. № А/857/13852/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,

за участю секретаря судового засідання: Кулабухової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Комунальної установи Інституту міста, Західного офісу Держаудитслужби та ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року, головуючий суддя Мартинюк В.Я., ухвалене о 14:18 год. у м. Львові, повний текст якого складено 08.05.2024 року, у справі за адміністративним позовом Комунальної установи Інституту міста до Західного офісу Держаудитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування вимог,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Комунальна установа Інституту міста звернулася в суд з позовом до Західного офісу Держаудитслужби, третя особа - ОСОБА_1 , в якому просила визнати протиправними та скасувати вимоги, що викладені в листі №131320-14/4256-2023 від 06.06.2023 року «Про обов`язкові вимоги за результатами ревізії», а саме: 1.1. вимогу про вжиття заходів щодо забезпечення відшкодування (повернення, стягнення) недоотриманих фінансових ресурсів (матеріальної шкоди (збитків) в сумі 2186,07 тис. грн.) із врахуванням вимог статей 174, 216-229 Господарського кодексу України, ст. 11, 15, 16, 610-625, 1166, 1212 Цивільного кодексу України; 1.2. вимогу про забезпечення приведення у відповідність до норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Загальних положень про оренду майна щодо оренди майна Львівської міської територіальної громади, затверджених ухвалою Львівської міської ради «Про окремі питання оренди майна Львівської міської територіальної громади» від 22.04.2021 року №591, відносин, пов`язаних з орендою будівлі за адресою Весняна, 4, що перебуває в комунальній власності; 1.3. вимогу про забезпечення відшкодування (повернення, стягнення) установі матеріальної шкоди (збитків) в сумі 516,79 тис. грн. із врахуванням вимог статей 1166, 1212 Цивільного кодексу України, статей 130 - 136 Кодексу Законів про працю України; 1.4. вимогу про посилення контролю за дотриманням вимог ст.137 Господарського кодексу України та п.3.1, 3.2, 3.3 Положення про порядок списання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади м.Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 12.07.2012 року №1595; 1.5. вимогу про забезпечення відшкодування (повернення) коштів в сумі 231,0 тис. грн. на рахунок UА 543223130000026006000028629, відкритий для надходження благодійних пожертв, із врахуванням вимог статей 1166, 1212 Цивільного кодексу України; 1.6. вимогу про посилення контролю за дотриманням вимог в цілому Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 року №5073-VI та інших нормативних актів; 1.7. вимогу про вжиття заходів щодо забезпечення відшкодування (повернення, стягнення) установі коштів в сумі 58,7 тис. грн. відповідно до статей 1166, 1212 Цивільного кодексу України та статей 130 - 136 Кодексу Законів про працю України; 1.8. вимогу про посилення контролю за дотриманням вимог п.3.8. Колективного договору КУ Інституту міста; 1.9. вимогу про вжиття заходів щодо поновлення строків позовної давності та стягнення коштів в судовому порядку в сумі 40,2 тис. грн. із врахуванням норм статей 174, 216-229 Господарського кодексу України, ст. 11, 15, 16, 610-625, 1166, 1212 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що в порушення п.2 ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», всупереч п.8.1 розділу «Незмінювані умови договору» договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 24.01.2022 року №ІІІ-12912-22 (БАП) та п.8.1 Загальних положень про оренду майна щодо оренди майна Львівської міської територіальної громади, затверджених ухвалою Львівської міської ради «Про окремі питання оренди майна Львівської міської територіальної громади» від 22.04.2021 року №591, нежитлові приміщення загальною площею 918,7 кв.м. у будівлі по вул.Весняна, 4 без правових підстав та безоплатно використовуються Асоціацією «Львівський центр інновацій», як наслідок, загальним фондом бюджету Львівської міської територіальної громади недоотримано дохід від оренди майна комунальної власності на суму 2186, 07 тис. грн., чим завдано матеріальної шкоди на вказану суму. Стверджувала, що з 2013 року на абсолютно законних підставах користується приміщеннями, які знаходяться в будівлі за адресою м.Львів, вул.Весняна, 4. Вказані приміщення були передані їй з метою впровадження бізнес-інкубатора, підтримки малого та середнього підприємництва. Жодних зауважень від орендодавців протягом тривалого строку користування приміщеннями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , не отримувала. Зазначала, що тісно співпрацювала та співпрацює із Асоціацією «ЛЦІ» в проектах, спрямованих на підтримку та розвиток підприємництва, створення та провадження бізнес-інкубатора за адресою м.Львів, вул.Весняна, 4. Посилалася на те, що будівля за згаданою адресою не використовувалась в комерційних цілях ні ним, ні Асоціацією «ЛЦІ», що спростовує висновки органу Держаудитслужби. Вказувала, що надала усю інформацію, контактні дані переможців Проекту «Підтримка розвитку малих та середніх підприємств в рамках Інкубатора молодіжного підприємництва (YEI) у Львові» для того, щоб відповідач перевірив стан товарів, які були передані їм в тимчасове безоплатне користування. Проте, в ході проведення ревізії інспектори навіть не намагалися перевірити наявність та стан товарів. Зазначала, що станом на 31.12.2022 року вже після виплати працівникам Інституту міста додаткової заробітної плати на її банківському рахунку був залишок грошових коштів благодійної допомоги в сумі 5 999 005 грн. 97 коп., що підтверджується випискою банку за період з 01.12.2022 року по 31.12.2022 року. Зазначала, що жодних заборон чи обмежень для виплати додаткової заробітної плати ОСОБА_1 ні трудовий контракт, ні колективний договір, ні норми чинного на момент виплати заробітної плати законодавства, не містили. Більше третини суми від додаткової заробітної плати, а саме 19 964 грн. 03 коп. була сплачена до державного бюджету, а не ОСОБА_1 Посилалася на те, що навіть станом на дату подання цієї позовної заяви строк позовної давності не пропущено. Проте, підстав для звернення із позовом немає, оскільки поставки були виконані, Інституту міста передані товари та претензій до постачальників він не має. Окрім того, зазначає, що підконтрольна установа має право на перевірку вимог органу Держаудитслужби у судовому порядку, в тому числі і тих вимог, які полягають у забезпеченні підконтрольною установою відшкодування збитків, встановлених контролюючим органом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною та скасовано вимогу, яка викладена в листі №131320-14/4256-2023 від 06.06.2023 року «Про обов`язкові вимоги за результатами ревізії» щодо вжиття заходів для забезпечення відшкодування (повернення, стягнення) установі коштів в сумі 58,7 тис. грн., відповідно до статей 1166, 1212 Цивільного кодексу України та статей 130 - 136 Кодексу Законів про працю України; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Комунальна установа Інституту міста, Західний офіс Держаудитслужби та ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку, які, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції: позивач - скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову в цій частині, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі; відповідач - скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову в цій частині, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі; третя особа - скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову в цій частині, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу Комунальна установа Інституту міста обґрунтовує тими ж доводами та обставинами, що наводились нею у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.

Західний офіс Держаудитслужби свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вимога органу ДФК в частині зазначення в ній виявлених ревізією збитків спрямовує об`єкт контролю до забезпечення усунення таких в добровільному порядку, а тому не створює для об`єкта контролю примусу.

ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач звертаючись до суду із позовом про визнання протиправними та скасування пунктів вимог обрав невірний спосіб захисту

В судовому засіданні представники позивача та третьої особи підтримали подані апеляційні скарги, вважають оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримали доводи, зазначені у поданих апеляційних скаргах, проти апеляційної скарги заперечили.

Представники відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримали доводи, зазначені у подані апеляційній скарзі, проти апеляційних скарг позивача та третьої особи заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Відповідачем відповідно до п.1.2.7.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю на І квартал 2023 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 20.03.2023 року №293, №294, №295 та від 06.04.2023 року №391 з 20.03.2023 року по 28.04.2023 року та з 06.04.2023 року по 28.04.2023 року було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2019 року по 31.12.2022 року.

За наслідками проведення згаданої ревізії відповідачем було складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунальної установи Інститут міста за період з 01.01.2019 року по 31.12.2022 року №131320-23/3 від 05.05.2023 року.

Ознайомившись із згаданим актом ревізії позивач надав відповідачу свої зауваження щодо порушень зазначених у ньому, за наслідками чого відповідачем було підготовлено висновок на заперечення до акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунальної установи Інститут міста за період з 01.01.2019 року по 31.12.2022 року №131320-23/3 від 05.05.2023 року, в якому ним обґрунтовано причини, з яких вказані заперечення не приймаються.

У листі №131320-14/4256-2023 від 06.06.2023 року «Про обов`язкові вимоги за результатами ревізії», адресованому позивачу, відповідач зазначив наступне.

Акт ревізії від 05.05.2023 року №131320-23/3 підписано 10.05.2023 року із запереченнями, на які надано обґрунтовані висновки. За результатами розгляду заперечень факти, наведені у запереченні, не підтвердились та, відповідно, заперечення не прийняті.

Ревізією встановлено фінансових порушень, що призвели до втрат на загальну суму 3627,19 тис. грн., які частково усунуто в сумі 594, 40 тис. грн.

Так, в порушення п.2 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», всупереч п. 8.1 розділу «Незмінювані умови договору» договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 24.01.2022 №111-12912-22(БАП) та п. 8.1. Загальних положень про оренду майна щодо оренди майна Львівської міської територіальної громади, затверджених ухвалою Львівської міської ради «Про окремі питання оренди майна Львівської територіальної громади» від 22.04.2021 №591, нежитлові приміщення загальною площею 918,7 кв.м. у будівлі по вул. Весняна, 4 без правових підстав та безоплатно використовуються Асоціацією «Львівський центр інновацій», як наслідок загальним фондом бюджету Львівської міської територіальної громади недоотримано доходів від оренди майна комунальної власності на суму 2 186, 07 тис. грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму. З метою усунення зазначеного порушення відповідач вимагає вжити заходів щодо забезпечення відшкодування (повернення, стягнення) недоотриманих фінансових ресурсів (матеріальної шкоди (збитків) в сумі 2 186, 07 тис. грн.) із врахуванням вимог статей 174, 216-229 Господарського кексу України, ст. 11, 15, 16, 610-625, 1166, 1212 Цивільного кодексу України.

З метою недопущення незаконного використання майна комунальної власності та втрат надходжень до бюджету, пропонує забезпечити приведення у відповідність до норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Загальних положень про оренду майна щодо оренди майна Львівської міської територіальної громади, затверджених ухвалою Львівської міської ради «Про окремі питання оренди майна Львівської міської територіальної громади» від 22.04.2021 року №591, відносин, пов`язаних з орендою будівлі за адресою Весняна 4, що перебуває в комунальній власності.

В ході ревізії встановлено, що всупереч ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, в порушення пп. 1.1, 2.2.3, 2.2.4 та 2.2.5 Договору від 01.03.2022 № 01 КУ «Інститут міста» здійснено оплату ТзОВ «Бадер Україна» за пошиття 3002 шт. чохлів бронежилетів, які фактично станом на 31.12.2022 року не отримано, водночас дебіторська заборгованість з оплати за їх пошиття в бухгалтерському обліку не обліковується, розрахунки за договором завершено. Таким чином, здійснено оплату за послуги, надання яких не підтверджується фактом отримання готової продукції, що призвело до незаконного витрачання коштів установи, отриманих як благодійні пожертви на суму 594, 40 тис. грн.

Враховуючи те, що в ході ревізії товариство передало комунальній установі чохли бронежилетів у зазначеній вище кількості, пропонує посилити контроль за дотриманням в подальшому норм Господарського кодексу України та положень укладених договорів із суб`єктами господарювання з метою не допущення таких порушень.

Всупереч вимог ст. 137 Господарського кодексу України та вимог п. п. 3.1, 3.2, 3.3 ухвали ЛМР від 12.07.2012 року №1595 КУ Інститут міста без погодження з виконавчим комітетом Львівської міської ради та без будь-яких правових підстав безоплатно передано стороннім юридичним та фізичним особам комунального майна на загальну суму 516, 79 тис. грн. Як наслідок, Інститутом міста незаконно відчужено з балансу комунального майна на загальну суму 516, 79 тис. грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) установі.

З метою усунення даного порушення вимагає забезпечити відшкодування (повернення, стягнення) установі матеріальної шкоди (збитків), із врахуванням вимог статей 1166, 1212 Цивільного кодексу України, статей 130 - 136 Кодексу Законів про працю України.

Для недопущення аналогічного порушення, пропонує посилити контроль за дотриманням вимог ст.137 Господарського кодексу України та п. 3.1, 3.2, 3.3 Положення про порядок списання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 12.07.2012 року № 1595.

Всупереч ст.3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05,07.2012 року №5073-VІ, в порушення п. 2 рішення Львівської міської ради від 01.03.2022 року №149 «Про визначення комунальної установи Інституту міста уповноваженим органом на отримання коштів для придбання товарів, робіт» КУ Інститутом міста незаконно використано кошти благодійної допомоги в сумі 231,0 тис. грн. для забезпечення власних потреб КУ Інститут міста, зокрема, для виплати додаткової заробітної плати працівникам.

З метою усунення порушення, вимагає забезпечити відшкодування (повернення) коштів в сумі 231,0 тис. грн. на рахунок UА 543223130000026006000028629, відкритий для надходження благодійних пожертв із врахуванням вимог статей 1166, 1212 Цивільного кодексу України.

Для недопущення аналогічного порушення, пропонує посилити контроль за дотриманням вимог в цілому Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 року №5073-VI та інших нормативних актів.

В порушення пп.3.1., 3.2. Контракту від 18.10.2016 року та 11.10.2019 року, п.3.8 Колективного договору Комунальної установи Інститут міста на 2018-2020 роки директору КУ Інститут міста ОСОБА_1 , здійснено виплати додаткової заробітної плати за участь в грантових проектах, що призвело до незаконних витрат коштів підприємства на оплату праці у 2019 році на загальну суму 58, 7 тис. грн.

З метою усунення даного порушення вимагає вжити заходів щодо забезпечення відшкодування (повернення, стягнення) установі коштів відповідно до статей 1166, 1212 Цивільного кодексу України та статей 130-136 Кодексу Законів про працю України.

Для недопущення в подальшому порушень з нарахування та виплати заробітної плати, пропонує посилити контроль за дотриманням вимог п.3.8 Колективного договору КУ Інституту міста.

Внаслідок списання з балансу установи дебіторської заборгованості з 4-х суб`єктів господарювання за оплачені та не отримані товари на загальну суму 40,24 тис. грн. без проведення претензійно-позовної роботи щодо її стягнення у зв`язку із спливом терміну позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного Кодексу України, установі завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 40,2 тис. грн.

З метою усунення даного порушення вимагає вжити заходів щодо поновлення строків позовної давності та стягнення коштів в судовому порядку з врахуванням норм статей 174, 216-229 Господарського кодексу України, ст.11, 15, 16, 610-625, 1166, 1212 Цивільного кодексу України.

На підставі п.7 ч.1 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року №2939-ХІІ, підпункту 9 п.4, підпункту 16 п.6, п.7 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 року №43, Західний офіс Держаудитслужби вимагає усунути виявлені порушення законодавства та не допускати їх в подальшому.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування будуть стягуватись примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, питання щодо наявності цих збитків та їх розміру має перевірятись судом, який розглядатиме позов про їх стягнення, а не судом за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Вимога, викладена в листі №131320-14/4256-2023 від 06.06.2023 року «Про обов`язкові вимоги за результатами ревізії», яка стосується вимоги про вжиття заходів для забезпечення відшкодування (повернення, стягнення) установі коштів в сумі 58,7 тис. грн., оскільки така не містить жодних посилань на порушення законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-XII (далі - «Закон»).

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю), який у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України (стаття 1 Закону).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування (частина друга статті 2 Закону).

Згідно з пунктами 1, 7, 10 статті 10 Закону органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Частиною другою статті 15 Закону установлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

До того ж, варто зауважити, що органу державного фінансового контролю надано повноваження здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та в разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольного об`єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави з позовом про стягнення таких збитків, якщо підконтрольним об`єктом не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об`єкта про визнання вимоги протиправною.

Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено у постанові Верховного Суду від 02.11.2023 року у справі №160/13920/20.

Колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги щодо вимог під номерами 1.1, 1.3, 1.5, 1.9 виникли у зв`язку з оскарженням їх позивачем в частині необхідності відшкодування матеріальної шкоди (збитків) та стягнення відповідних коштів.

Збитки ж, у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування, стягуватимуться примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, і правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який буде розглядати позов про їх стягнення. Тобто, у разі незгоди із запропонованою сумою до відшкодування, позивач зможе надати свої заперечення щодо її стягнення саме у межах судового провадження, ініційованого контролюючим органом, а не в межах цієї справи.

Наділяючи органи державного фінансового контролю правом пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не встановлює за необхідне зазначення будь-яких застережень щодо способу виконання підконтрольною особою вимоги, також таких застережень не встановлюють інші чинні правові акти, які регулюють спірні правовідносини.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що звернення з позовом про визнання протиправними та скасування вимог під номерами 1.1, 1.3, 1.5, 1.9 є неналежним способом захисту порушеного права, оскільки може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом державного фінансового контролю про їх стягнення.

Крім цього, вимогами під номерами 1.2, 1.4, 1.6, 1.8 відповідач лише запропонував позивачу посилити контроль за дотримання чинного законодавства та колективного договору, а також забезпечити приведення у відповідність до вказаного законодавства правовідносини, які пов`язані із орендою будівлі за адресою АДРЕСА_1 .

Вказаними вимогами відповідач лише надав рекомендації щодо вчинення певні дій з метою недопущення позивачем у майбутньому порушень норм чинного законодавства України.

За змістом частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1 і 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

В свою чергу, публічно-правовий спір це спір, у якому, серед іншого, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Системний аналіз зазначених норм КАС України свідчить, що останній не передбачає захисту адміністративним судом прав та інтересів громадян на майбутнє, якщо на день розгляду справи вони ще не порушені і спору з цього приводу не виникло.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, як передчасні.

При цьому, вимога вжиття заходів для забезпечення відшкодування (повернення, стягнення) установі коштів в сумі 58,7 тис. грн., не містить жодних посилань та обґрунтувань в чому саме полягають порушення, з посиланням на норми чинного законодавства, та які саме норми чинного законодавства позивачем допущено.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційних скарг колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованогост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційних скаргах обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційні скарги на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Комунальної установи Інституту міста, Західного офісу Держаудитслужби та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у справі №380/28636/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар С. М. Кузьмич Повний текст постанови складено 04.07.2024 року.