Постанова

від 08.05.2024 по справі 120/3127/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3127/24

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Людмила Олександрівна

Суддя-доповідач: Мойсюк М.І

08 травня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мойсюка М.І

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Ойл" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Ойл" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Ойл" звернулось з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Одночасно із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив:

- зупинити дію розпорядження відповідача №259/Р/Л від 28.12.2023 про скасування ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 02030314202100038 з терміном дії з 02.06.2021 року до 02.06.2026 року за адресою місця торгівлі: Україна, Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Турбівське шосе, 6 км, АЗС;

- зупинити дію розпорядження відповідача №259/Р/Л від 28.12.2023 про скасування ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 02280314202100039 з терміном дії з 02.06.2021 року до 02.06.2026 року за адресою місця торгівлі: Україна, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Данила Нечая, б/н, АЗС;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області видалити записи про анулювання вищезазначених ліцензій на право роздрібної торгівлі.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, правам та інтересам третіх осіб, а також ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому податковий орган зазначає, що заявником не доведено невідворотність наслідків прийняття відповідачем оскаржуваних розпоряджень та будь-яких рішень щодо нього та неможливість оскарження їх в майбутньому. До того ж, застосування забезпечення позову буде свідчити про зміну існуючих правовідносин на користь позивача та фактичне задоволення позову без розгляду справи по суті. Заходи забезпечення адміністративного позову, з огляду на відсутність доказів з боку заявника для підтвердження своїх вимог, є передчасними, а тому не існує реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвої перешкоди у такому виконанні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів обставин, за яких невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів його, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Проте до такого висновку суд першої інстанції дійшов без з`ясування дійсних прав та обов`язків сторін, в порушення норм матеріального і процесуального права виходячи з наступного.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Приписами статті 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Разом з тим, підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 640/1305/20, від 24 листопада 2020 року у справі № 640/9636/20 та від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19, а також роз`ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», відповідно до якої розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Окрім цього, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

При цьому слід враховувати, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постановах від 06 квітня 2023 року у справі № 300/4615/22 та від 13 липня 2022 року у справі 3240/26736/21.

Враховуючи вищенаведені приписи, при вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «СПЕКТР-ОЙЛ» є юридичною особою, основним видом економічної діяльності є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Оскаржуваними розпорядженнями відповідача №259/Р/Л від 28.12.2023 року скасовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 02030314202100038 і №259/Р/Л від 28.12.2023 року скасовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 02280314202100039.

Суд першої інстанції при вирішенні питання забезпечення позову не звернув увагу і не врахував того, що у відповідності до вимог Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 року анулювання ліцензії позбавляє суб`єкта господарювання права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

За наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суд першої інстанцій залишив поза увагою існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки скасування ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним може призвести до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, до ухвалення судом рішення по суті спору, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.

Зазначене також узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 06 квітня 2023 року (справа № 300/4615/22) та від 15 квітня 2022 року (справа № 440/6755/21).

При цьому, колегія суддів зазначає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує відповідач, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальни.

Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у категорії спорів щодо оскарження розпоряджень податкового органу неодноразово була предметом розгляду Верховного Суду у постановах від 14 грудня 2021 року (справа № 240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа № 440/6755/21), від 21 грудня 2022 року (справа № 160/11995/22) від 31 січня 2023 року (справа № 140/8709/21), від 22 березня 2023 року (справа № 380/8301/22), де суди дійшли висновку про необхідність забезпечення позову.

Враховуючи вищезазначене, з огляду на можливі негативні наслідки застосування оскаржуваних розпоряджень, які можуть призвести до неможливості здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності, яка спрямована на отримання прибутку, що у свою чергу призведе до неможливості сплати підприємством податків та загальнообов`язкових платежів за результатами господарської діяльності, позбавить підприємство можливості своєчасно та у повному обсязі сплачувати заробітну плату працівникам, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Стосовно вимоги апелянта про стягнення судових витрат суду апеляційної інстанції зазначає, що нормами частини першої ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Отже, апеляційний суд проводить розподіл судових витрат виключно у разі зміни судового рішення або ухвалення нового судового рішення по суті спору, оскільки остаточне рішення щодо позовних вимог судом не приймалось, тому і відсутні підстави для розподілу судових витрат.

За таких обставин, згідно пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Ойл" задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року скасувати.

Прийняти постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-ОЙЛ» про забезпечення адміністративного позову задовольнити.

Зупинити дію розпорядження №259/Р/Л від 28.12.2023 року про скасування ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 02030314202100038 з терміном дії з 02.06.2021 року до 02.06.2026 року за адресою місця торгівлі: Україна, Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Турбівське шосе, 6 км, АЗС.

Зупинити дію розпорядження №259/Р/Л від 28.12.2023 року про скасування ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 02280314202100039 з терміном дії з 02.06.2021 року до 02.06.2026 року за адресою місця торгівлі: Україна, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Данила Нечая, б/н, АЗС.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області видалити записи про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі реєстраційний номер 02030314202100038 з терміном дії з 02.06.2021 року до 02.06.2026 року за адресою місця торгівлі: Україна, Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Турбівське шосе, 6 км, АЗС;

Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області видалити записи про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі реєстраційний номер 02280314202100039 з терміном дії з 02.06.2021 року до 02.06.2026 року за адресою місця торгівлі: Україна, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Данила Нечая, б/н, АЗС.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий Мойсюк М.І Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.