Ухвала

від 11.04.2024 по справі 1-55/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-55/11

Провадження № 1-в/761/104/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі представника заявника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного, постановою слідчого Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві б/н від 28 березня 2003 року у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року), -

в с т а н о в и в:

08.02.2023 року на розгляд судді надійшло клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного, постановою слідчого Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві б/н від 28 березня 2003 року у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року), в якому заявник просила суд скасувати арешт квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_5 , накладений вищевказаною постановою.

Як на підставу звернення до суду з клопотанням заявник посилається на положення ст. 174 КПК України та обґрунтовує його тим, що 07.02.2003 року нею, ОСОБА_5 було придбано квартиру АДРЕСА_1 . Продавцями вказаної квартири були ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , від імені яких діяв одноосібно ОСОБА_6 Випадково, 01.11.2023 року Заявнику стало відомо, що на вищевказану квартиру АДРЕСА_1 конторою 11.11.2004 року було накладено арешт на підставі постанови Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві б/н 28.03.2003 року. Заявник вказує, що як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, постанова Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві була винесена 28.03.2003 року. тобто через 23 дня, як Заявником було зареєстровано право власності на квартиру в БТІ. Тобто, накладення арешту на вищевказану квартиру було вчинено Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві безпідставно та необгрунтовано, оскільки на момент винесення постанови про арешт, квартира вже не була зареєстрована за ОСОБА_6 , а належала на праві власності Заявнику. Заявник зазначає, що станом на поточну дату, вона не може належним чином розпоряджатися своїм майном через заборону її відчуження.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 підтримала клопотання та просила його задовольнити з підстав у ньому наведених.

Присутня у судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 не заперечувала з приводу задоволення заявленого клопотання. Надала суду довідку Архіваріуса Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , відповідно до якої обвинувальний висновок по кримінальній справі №1-23/13 ОСОБА_6 з Апеляційного суду до Шевченківської окружної прокуратури м. Києва не надходив.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думку присутніх у судовому засіданні учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Так, у судовому засіданні встановлено, що Шевченківським РУ ГУ МВС України у м. Києві здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року).

В рамках зазначеної кримінальної справи, постановою слідчого Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві б/н від 28 березня 2003 року було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_5 .

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 25.03.2013 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 142 КК України (в редакції 28.12.1960 року) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. Вказано, що речові докази, які визначенні в обвинувальному висновку після вступу вироку в законну силу слід залишити в законному володінні потерпілого. Відомостей про долю арештованої в рамках даної кримінальної справи квартиру, зазначений вирок суду не містить.

Разом з цим, судом встановлено, що кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) зареєстрована у автоматизованій системі документообігу суду КП «Д3» за №1-55/11, при цьому, з відомостей, що містяться у картці даної кримінальної справи вбачається, що на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25.03.2013 року було подано апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої зазначену кримінальну справу було передано до прокуратури Шевченківського району м. Києва.

Поряд з цим, саме рішення суду апеляційної інстанції у розпорядженні суду відсутнє, так само, як відсутнє воно і у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Не було надано копії такого рішення на запит суду і Головою ліквідаційної комісії Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_10 .

При цьому, як вбачається з довідки Архіваріуса Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , наданої у судовому засіданні прокурором, обвинувальний висновок по кримінальній справі ОСОБА_6 з Апеляційного суду до Шевченківської окружної прокуратури м. Києва не надходив.

За вказаних обставин, у зв`язку з вичерпанням можливості витребувати та ознайомитись з матеріалами кримінальної справи, з метою не допустити порушення права власника на розпорядження належним йому майном, суд приходить до висновку про те, що заявником доведено факт накладення арешту у кримінальній справі, розгляд якої було завершено постановленням обвинувального вироку, а також факт не вирішення долі зазначеного арешту судом після постановлення зазначеного вироку.

Згідно з ч. 9 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

У свою чергу, порядок зміни, скасування чи припинення зазначених заходів (у тому числі й арешту майна) передбачає дотримання процесуальної форми, встановленої КПК України 1960 року. При цьому, оскільки питання зміни, скасування чи припинення таких заходів фактично розглядається під час дії цього Кодексу, порядок їх вирішення не повинен суперечити його положенням і має гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному примусу та до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Положеннями ч. 5 ст. 534 КПК України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Враховуючи зазначене, зважаючи на незастосування судом конфіскації або спеціальної конфіскації зазначеним вироком, суд вважає очевидним, що подальше збереження накладеного арешту призведе до порушення конституційного права ОСОБА_5 на вільне володіння та розпорядження належним їй майном.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_5 , застосованого постановою слідчого Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві б/н від 28 березня 2003 року відпала потреба, тому вказаний арешт має бути скасованим, а клопотання ОСОБА_5 - задоволеним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 174, 534 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного, постановою слідчого Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві б/н від 28 березня 2003 року у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) - задовольнити.

Арешт, накладений постановою слідчого Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві б/н від 28 березня 2003 року на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_5 - скасувати.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1