Ухвала

від 09.05.2024 по справі 183/12105/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1034/24 Справа № 183/12105/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

про відмовуу відкриттіпровадження

09 травня 2024 року м. Дніпро

Суддя-доповідачсудової палатиз розглядукримінальних справДніпровського апеляційногосуду ОСОБА_1 ,перевіривши матеріализа апеляційноюскаргою адвоката ОСОБА_2 , поданої в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Б.С.», на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023041350000651 від 09 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.275 КК України (далі-КК), -

В СТ АН О В И В :

08 травня 2024 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга адвоката ОСОБА_2 , подана в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Б.С.» на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023041350000651 від 09 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.275 КК, в якій він порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою скасувати арешт на частину земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме частину майданчика АДРЕСА_1 , на якій розміщено об`єкт незавершеного будівництва та на об`єкт незавершеного будівництва, шляхом заборони будь-яким особам користування (у тому числі із забороною будь-яким особам проводити будівництво будь-яких конструкцій, споруд, будівель), відчуження та розпорядження ними, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі №183/12105/23 від 02.11.2023 року, в рамках кримінального провадження №12023041350000651 від 09.05.2023 року.

Вивчивши надані матеріали та перевіривши доводи апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.398 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї документів, оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання представника заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Б.С.» - ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12023041350000651 від 09 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.275 КК.

З цим рішенням не погодився адвокат ОСОБА_2 та подав апеляційну скаргу, при цьому обґрунтовував своє право на апеляційне оскарження з посиланням на положення ст. 41 Конституції України, ст.ст.2, 22, 98, 100, 131, 174 КПК.

Між тим, з такими доводами апелянта не можна погодитися виходячи з наступного.

Положеннями до статті309КПК законодавчо визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядкупід час досудового розслідування.

Пунктом 9 частини першої статті 309 КПК передбачено, що під часдосудового розслідуванняможуть бутиоскаржені вапеляційному порядкуухвали слідчогосудді про арешт майна або відмову у ньому.

Поняття арешт майна та скасування арешту майна, хоча й перебувають в одній Главі 17 КПК, але не є тотожніми за своєю природою та порядок їх вирішення передбачений різними процесуальними нормами, а саме : арешт майна статтями 170-173 КПК, а скасування арешту майна статтею 174 КПК. При цьому питання скасування арешту майна може вирішуватися слідчим суддею під час досудового розслідування в порядку судового контролю лише після попереднього арешту такого майна.

Натомість за приписами ст.309 КПК законодавець не визначив такий вид рішення слідчого судді, як то відмова у скасуванні арешту майна, який може бути оскаржений в апеляційному порядкупід час досудового розслідування.

Отже суд апеляційної інстанції вважає, що адвокат ОСОБА_2 оскаржує ухвалу слідчого судді, яка не зазначена в наведеному у ч.1 ст.309 КПК переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядкупід час досудового розслідування.

З цього питання свою правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2018 року (справа №757/2200/17-к, провадження №51-448км17), в якій зазначив наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних Процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.

Зазначеному імперативному принципу відповідає використана у КПК законодавча техніка, зокрема в ч.1 ст.309, що містить вичерпний перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді, та цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Також суд касаційної інстанції зазначив, що відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із оскарженням того судового рішення слідчого судді, що не передбачене законом, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в касаційній скарзі.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 Рішення у справі "Делкур проти Бельгії" ) від 17 січня 1970 року та пункт 65 Рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня 2001 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст. 129 ч. 1 п. 8 Конституції України).

Встановлюючи обмеження права на оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави - учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. З огляду на це Верховна Рада України у ч.1 ст.392 КПК законодавчо визначила межі доступу до правосуддя учасників кримінального провадження під час судового розгляду.

У своєму правовому висновку, викладеному у постанові від 27 травня 2019 року справа № 766/22242/17, провадження № 51-7276 кмо 18, Об`єднана палата ККС Верховного Суду зазначила, що як неодноразово наголошував Верховний Суд, стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження). Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади».

Таким чином,зі змістуапеляційної скаргиадвоката ОСОБА_2 убачається,що нимподана апеляційнаскарга насудове рішення,яке непідлягає апеляційномуоскарженню,що узгоджуєтьсяз правовоюпозицією ВерховногоСуду,викладеною вухвалі від11.03.2024року (справа №183/12105/23). При цьому слід визнати помилковим вказівку слідчого судді у своєму рішенні про можливість його оскарження в апеляційному порядку.

Відповідно до ч.4 ст.399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

Підсумовуючи вищенаведене суддя-доповідач дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 , поданої в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Б.С.», на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023041350000651 від 09 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.275 КК.

На підставі викладеного, керуючись ч.4 ст.399 КПК,-

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 , поданої в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Б.С.» на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023041350000651 від 09 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.275 КК.

Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя: