Ухвала

від 08.11.2024 по справі 183/12105/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/12105/23

№ 1-кс/183/2108/24

08 листопада 2024 року м. Самар Дніпропетровської області

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , представника Новомосковської міської ради ОСОБА_5 , представника заявника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого, слідчого відділу Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Новомосковської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023041350000651 від 09 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.275 КК України про арешт майна,

в с т а н о в и в :

До Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого, СВ Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Новомосковської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР №12023041350000651 від 09 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.275 КК України про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначено, що до чергової частини Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшли матеріали щодо самовільного будівництва на земельній ділянці, яка розташована на території автовокзалу по АДРЕСА_1 .

В ході досудового розслідування, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, площею 0,6030 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності Новомосковської міської ради, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, передана у користування ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО АВТОБУСНИХ СТАНЦІЙ» код ЄДРПОУ 03113549) на праві постійного користування, відповідно до державного акту постійного користування землею ІІ-ДП №003401 від 04.09.1996.

Крім того, допитана в якості свідка начальник відділу земельних відносин управління по роботі з активами виконавчого комітету Новомосковської міської ради, ОСОБА_7 , пояснила, що до Новомосковської міської ради не зверталися, щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, проте, навіть, якщо дане звернення надійшло, у ньому було відмовлено, так як земельна ділянка, що передана в постійне користування, не можу бути додатково передана у оренду.

Проте, на підставі державного акту постійного користування землею ІІ-ДП №003401 від 04.09.1996 ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО АВТОБУСНИХ СТАНЦІЙ» (код ЄДРПОУ 03113549) уклало договір з ТОВ «РІЕЛ-СЕРВІС-ЦЕНТР»№ НОВ-01.01.04.23 від 01.04.2023 року, на підставі якого ТОВ «РІЕЛ-СЕРВІС-ЦЕНТР» мало право на розпорядження та передання в користування третім особам в інтересах власника, частину земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме частину майданчика АДРЕСА_2 .

В подальшому ТОВ «РІЕЛ-СЕРВІС-ЦЕНТР» уклало договір оренди (найму) з ТОВ «Д.Б.С.» № НОВ.091.170423-АИ від 17.04.2023 на частину земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме частину майданчика АДРЕСА_2 .

На підставі договору оренди № НОВ.091.170423-АИ від 17.04.2023 ТОВ «Д.Б.С.» почало виконувати роботи із встановлення мийки-МАФу на частині земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, яка розташована на території автовокзалу по АДРЕСА_1 .

31 травня 2023 року було проведено огляд місця події, а саме: частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме частину майданчика АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено розміщення мийки-МАФу на вказаній території.

21 вересня 2023 року частину майданчика АДРЕСА_2 , що розміщена на частині земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, що перебуває у комунальній власності Новомосковської міської ради та передана у користування ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО АВТОБУСНИХ СТАНЦІЙ»(код ЄДРПОУ 03113549) на праві постійного користування, відповідно до державного акту постійного користування землею ІІ-ДП №003401 від 04.09.1996, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 травня 2023 року за № 12023041350000651, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

25 жовтня 2023 року було проведено додатковий огляд ділянки місцевості, а саме: частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, частину майданчика АДРЕСА_2 із залученням сертифікованого інженера геодезиста та начальника управління земельних ресурсів та активів Новомосковської міської ради, в ході вказаного огляду виявлено, що вказана ділянка місцевості (майданчик № 091) має бетонне покриття, що відрізняється від асфальтного покриття навколо неї, крім того, по центру розміщено споруду, по обох сторонах від якої було виявлено місця для обслуговування автомобілів, котрі мають спеціальне приладдя для обслуговування транспорту та каналізаційний люк.

Згідно інформації, наданої виконавчим комітетом Новомосковської міської ради, наданої на вимогу слідчого, за результатами звернень ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО АВТОБУСНИХ СТАНЦІЙ»(код ЄДРПОУ 03113549) відділом містобудування архітектури та реклами управління по роботі з активами виконавчого комітету Новомосковської міської ради паспорти прив`язки не надавалися. Крім того, працівниками КП «Новомосковськ міськтранс», котрі діють на підставі рішення Новомосковської міської ради від 07 березня 2023 року № 914 «Про затвердження порядку передачі об`єктів( елементів) благоустрою м. Новомосковська в тимчасове використання не за функціональним призначенням для здійснення господарської діяльності у сфері споживчого ринку та послуг», було здійснено інспекційний захід, щодо перевірки даного об`єкту, в ході якого було виписано припис № 133 про необхідність укладення угоди про використання об`єктів(елементів) благоустрою м. Новомосковська в тимчасове використання не за функціональним призначенням для здійснення господарської діяльності у сфері споживчого ринку та послуг, проте на вказаний припис ніхто не відреагував. Крім того, вказане будівництво розташовується в історичному ареалі міста та зоні охорони пам`ятки національного значення Троїцького собору (території, на якій регламентується господарська та будівельна діяльність з метою збереження пам`яток та традиційного характеру середовища, що суперечить зонам охорони, визначним історико-архітектурним опорним планом м. Новомосковська, Дніпропетровської області, погоджений рішенням Новомосковської міської ради від 20 травня 2016 року та затвердженому Наказом Міністерства культури України від 15 листопада 2019 року № 878. До того ж, КП«НОВОМОСКОВСЬК ВОДОКАНАЛ» не видавало технічні умови на водопостачання та водовідведення. Вказане будівництво згідно містобудівної документації Плану зонування території м. Новомосковськ (Зонінг), затвердженого рішенням сесії Новомосковської міської ради від 06 липня 2017 року № 656 знаходиться у межах транспортної інфраструктури ТР-2, до якої входять території вулиць, майданів, доріг, які за містобудівною документацією знаходяться у межах червоних ліній та не містять в переважних, супутніх та допустимих видах використання, що у свою чергу унеможливлює будівництво на вказаній ділянці місцевості.

У статтях 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За умовами ч. ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Встановлено, що оглянута земельна ділянка перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Новомосковська в особі Новомосковської міської ради.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Право власності на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Використання земельної ділянки державної чи комунальної власності без відповідних правових підстав позбавляє Український народ загалом

(ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника (володільця) землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності.

При цьому, ТОВ «Д.Б.С.», не маючи правовстановлюючих документів на земельну ділянку, всупереч законодавству здійснює будівельні роботи без отримання дозволу власника земельної ділянки, що підтверджує факт самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Згідно з ст.ст. 375, 376 ЦК України лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Порядок будівництва нерухомого майна врегульовано відповідними нормативними актами, а саме: ЗК України; ЦК України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про архітектурну діяльність», Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, ознаками самочинного будівництва є:

- об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку;

- відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва;

- створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом.

Наведену правову позицію Верховного Суду викладено у постановах від 10.01.2019 у справі № 915/1376/17, від 24.07.2019 у справі № 910/10932/17.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26-32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Однак, ТОВ «Д.Б.С.» проектна документація на об`єкт нерухомого майна, будівництво якого проводиться на частині земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме: майданчику АДРЕСА_2 , не розроблялася, містобудівні умови та дозвільна документація від Новомосковської міської ради не отримувалася.

Відповідно до статті 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше непередбачено законом або договором, мають право:

1. самостійно господарювати на землі;

2. власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

3. використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі;

4. на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

5. споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Норма статті 95 Земельного кодексу України також не передбачає права постійного землекористувача передавати в оренду чи суборенду земельну ділянку отриману в постійне користування.

Конституційний суд України у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005, обґрунтовуючи неконституційність пункту 6 розділу Х «Перехідні положення»

Земельного кодексу України, наголосив, що, власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Відповідна правова позиція відображена у судовій практиці. Зокрема, Вищий господарський суд України у постанові від 10 жовтня 2017 р. у справі № 909/754/16, відкритої за позовом прокурора в інтересах держави, поряд з іншим, зазначив, що постійний користувач не наділений повноваженнями власника землі щодо розпорядження нею та не вправі виступати орендодавцем земельних ділянок державної форми власності, які їй надані на праві постійного користування. Як результат - позов прокурора задоволено, договір оренди визнано недійсним, сільгосппідприємство орендаря зобов`язано звільнити орендовані земельні ділянки, стягнуто судовий збір як з орендаря так із орендодавця (пропорційно).

Таким чином, відповідно до наведених норм чинного земельного законодавства, землекористувач не наділений правом розпоряджатися земельною ділянкою передаючи її в оренду чи суборенду, а повинен самостійно господарювати на землі та забезпечувати використання землі за цільовим призначенням. Передача користувачем земельної ділянки титулу постійного користування іншому суб`єкту господарювання свідчить про припинення ним господарської діяльності з безпосереднього цільового використання ділянки.

Однак, у супереч нормам Земельного кодексу України, директором ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО АВТОБУСНИХ СТАНЦІЙ» код ЄДРПОУ 03113549) уклало договір з ТОВ «РІЕЛ-СЕРВІС-ЦЕНТР» № НОВ-01.01.04.23 від 01.04.2023 року, на підставі якого ТОВ «РІЕЛ-СЕРВІС-ЦЕНТР» мало право на розпорядження та передання в користування третім особам в інтересах власника, частину земельної ділянки з кадастровим номером1211900000:03:013:0038, а саме частину майданчика АДРЕСА_2 .

08 жовтня 2024 року слідчим суддею Дніпровського апеляційного суду відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, погодженого прокурором Новомосковської окружної прокуратури про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023041350000651 від 09 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.275 КК України.

02 вересня 2024 слідчим призначено комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи, виконання якої доручено Дніпропетровському НДЕКЦ МВС України.

Під час досудового розслідування з метою забезпечення збереження речових доказів та недопущення їх пошкодження, псування, знищення та подальшого відчуження особами, які вчинили вказаний злочин, зокрема, шляхом запобігання спробам подальшого самовільного будівництва конструкцій, споруд чи будівель на частині земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме майданчику АДРЕСА_2 , виникла необхідність у накладенні арешту на вказану земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва, що розташований на ній, шляхом заборони користування (у томі числі з забороною будь-яким особам проводити будівництво будь-яких конструкцій, споруд, будівель), відчуження та розпорядження ними.

Прокурор таслідча підтрималив судовомузасіданні клопотання, мотивуючи його обставинами, в ньому викладеними.

Представник Новомосковськоїміської радиклопотання слідчогопідтримав,просив йогозадовольнити.Зазначив,що ТОВ«Д.Б.С.» не мали жодного права на передачу земельної ділянки. Новомосковською міською радою не видавались відповідні документи. Біля авто мийки розташовані житлові будинки. Жодних документів, що це тимчасова споруда не видавалось.

Представник заявника ТОВ «Д.Б.С.» - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що накладення арешту не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи володільця майна, потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах, явно порушує справедливий баланс між інтересами ТОВ «Д.Б.С.», гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів. При цьому зазначив, що досудове розслідування триває понад рік, підозра нікому не пред`явлена, будь яких дій зі сторони обвинувачення на даний час не здійснено, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна. При цьому надав заперечення мотивовані наступним.

Накладення арешту на частину земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме на частину майданчика №091, площею 106,8 кв.м., порушуватиме справедливий баланс між інтересами володільця майна та завданнями кримінального провадження, що як наслідок, потягне за собою порушення прав і законних інтересів ТОВ «Д.Б.С.» як добросовісного набувача, що суперечить положенням ст.41 Конституції України, у зв`язку з чим надаємо наступні заперечення щодо накладення арешту майна. Стороною обвинувачення не зазначено, за якими критеріями, які передбачені нормами законодавства, на яке просить накласти арешт у вигляді частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме на частину майданчика №091, площею 106,8 кв.м., відповідає ознакам речових доказів. Статтею 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Версія органу досудового розслідування, що майно, на яке накладено арешт, відповідає ознакам, визначеним ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №12023041350000651 від 09.05.2023 року належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами. Саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для подальшого позбавлення володільця майна вільно користуватися ним. Слідчий при винесенні 21.09.2023 року постанови про визнання належних ТОВ «Д.Б.С.» частину майданчика та земельної ділянки, речовими доказами не конкретизував знаряддям вчинення якого кримінального правопорушення вони є; які сліди кримінального правопорушення вони на собі зберегли; які відомості вони містять, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Очевидним є те, що для доказування обставин об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, відсутні потреби у накладенні арешту на частину земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме на частину майданчика № 091, площею 106,8 кв.м., а фіксування факту самовільного зайняття земельної ділянки здійснюється шляхом отримання тимчасового доступу до документів і подальшого їх аналізу та оцінки.

Крім того, вірним буде розглядати речовими доказами саме документи, на підставі яких здійснювалось надання у користування земельної ділянки, що передували володінню земельною ділянкою, зокрема договори, також відомості в державних реєстрах, земельному кадастрі, а не сама земельна ділянка та майно.

Клопотання про накладання арешту на майно не обґрунтовано належними та допустимими доказами, зокрема відносно того, що незастосування арешту майна призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

В діях сторони обвинувачення вбачається зловживання її повноваженнями, оскільки за півтора роки досудового розслідування жодній особі не повідомлено про підозру, а з 25 жовтня 2023 року жодних слідчих розшукових дій проведені не були.

Крім того, Ухвалою Дніпровського апеляційного суду по справі №183/12105/23 від 08 жовтня 2024 року, апеляційну скаргу ТОВ «Д.Б.С.» задоволено. Ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2023 року про арешт майна скасовано.

Правовими підстави для скасування судом апеляційної інстанції арешту майна стало те, що у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалів не вбачається достатніх підстав, що обґрунтовували б достатньою мірою необхідність накладення арешту на відповідне майно, а також розумних підозр вважати, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Також Дніпровським апеляційним судом було наголошено на тому, що досудове розслідування в межах даного кримінального провадження триває більше року, однак за цей час жодній особі не повідомлено про підозру, цивільні позови у межах кримінального провадження заявлені не були, натомість лише 03 вересня 2024 року, зі слів прокурора, після надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, стороною обвинувачення винесено постанову про призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи. Відомостей про прийняття та початку проведення такої експертизи суду апеляційної інстанції надано не було. ТОВ «Д.Б.С.» нещодавно отримало повний текст ухвали Дніпровського апеляційного суду по справі №183/12105/23 від 08 жовтня 2024 року, ще не вчинила відповідних дії щодо виконання ухвали суду апеляційної інстанції, спрямованих на зняття арешту майна, а сторона обвинувачення вже повторно подає у тому ж самому кримінальному провадженні аналогічне клопотання про арешт майна, посилаючись на ті ж самі правові підстави.

На підставі цього, вважаємо, що така процесуальна поведінка сторони обвинувачення у вигляді аналогічного звернення з клопотанням про арешт майна з тих же самих правових підстав, після його скасування апеляційним судом, набуває ознак зловживання процесуальними повноваженнями, яка спрямована на настання негативних наслідків ТОВ «Д.Б.С.» у вигляді порушення права на володіння відповідним майном.

Отже, вважаємо, що накладення арешту на частину земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме частину майданчика №091, площею 106,8 кв.м., за викладених у клопотанні слідчого обставин, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи володільця майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами ТОВ «Д.Б.С.», гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

Слідчий суддя, вислухавши учасників, дослідивши надані матеріали, приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження являється арешт майна (ч. 2ст. 131 КПК України).

Статтею 170 КПК Українипередбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 10ст. 170 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч. 2ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12023041350000651 від 09 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.275 КК України про арешт майна.

31 травня 2023 року було проведено огляд місця події - частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме частини майданчика АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено розміщення мийки - МАФу на вказаній території.

Ухвалою слідчого судді 02.11.2023 року накладено арешт начастину земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме частину майданчику АДРЕСА_3 на якійрозміщенооб`єкт незавершеного будівництва, та на об`єкт незавершеного будівництва, шляхом заборони будь-яким особам користування (у томі числі з забороною будь-яким особам проводити будівництво будь-яких конструкцій, споруд, будівель), відчуження та розпорядження ними.

Протягом року представник ТОВ «Д.Б.С.» неодноразово звертався до суду з клопотаннями про скасування арешту. Такі клопотання слідчим суддею задоволені не були.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08.10.2024 року ухвалу слідчого суддіНовомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 рокупро арешт майнау кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023041350000651 від 09 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.275 КК України скасовано.

Дніпровський апеляційний суд прийшов до висновку про те, що з клопотання слідчого та доданих до нього матеріалів не вбачається достатніх підстав, що обґрунтовували б достатньою мірою необхідність накладення арешту на відповідне майно, а також розумних підозр вважати, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи той факт, що досудове розслідування в межах даного кримінального провадження триває більше року, за цей час жодній особі не повідомлено про підозру, цивільні позови у межах кримінального провадження заявлені не були, слідчий суду приходить до переконання, що стороною обвинувачення не доведено мету та необхідність накладення арешту на земельну ділянку на даному етапі досудового розслідування.

03.09.2024 року, після надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, стороною обвинувачення винесено постанову про призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, однак ця обставина не спростовує висновків суду, викладених вище.

На підставі вищевикладених обставин, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення клопотання за недоведеності необхідності накладення арешту з підстав зазначених у клопотанні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.107,170,309,372КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотання слідчого, слідчого відділу Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором Новомосковської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023041350000651 від 09 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.275 КК України про арешт майна відмовити.

Повний текст ухвали оголошено 12 листопада 2024 року о 16.00 годині.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1