Ухвала

від 08.10.2024 по справі 183/12105/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1505/24 Справа № 183/12105/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з секретарем ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

представника власника

арештованого майна ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Д.Б.С.» захисника ОСОБА_8 , подану на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023041350000651 від 09 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.275 КК України,

встановила:

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Д.Б.С.», виконуючи роботи з будівництва, що проводиться на частині земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме: майданчику АДРЕСА_1 , проектну документацію на об`єкт нерухомого майна не розробляло, містобудівні умови та дозвільну документацію від Новомосковської міської ради не отримували. Таким чином, ТОВ «Д.Б.С.», не маючи правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, яка розташована на території автовокзалу по АДРЕСА_2 , всупереч законодавству здійснює будівельні роботи без отримання дозволу власника земельної ділянки, що підтверджує факт самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2023 року клопотання слідчого СВ Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Новомосковської окружної прокуратури ОСОБА_6 задоволено частково та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023041350000651 від 09 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.275 КК України, а саме на частину земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме на частину майданчику АДРЕСА_3 на якій розміщено об`єкт незавершеного будівництва та на об`єкт незавершеного будівництва, шляхом заборони будь-яким особам користування (у томі числі з забороною будь-яким особам проводити будівництво будь-яких конструкцій, споруд, будівель), відчуження та розпорядження ними.

Слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого частково мотивував свої висновки тим, що слідчим у клопотанні доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, оскільки в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у п. 4 ч.2 ст.170 КПК України.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захисник ОСОБА_8 , який діє у інтересах ТОВ «Д.Б.С.», подав апеляційну скаргу із проханням про скасування ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2023 року та постановлення нової ухвали, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023041350000651 від 09 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.275 КК України.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення вимог п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третьої особи, оскільки матеріали кримінального провадження не містять достатніх та необхідних даних, які б свідчили про можливість накладення арешту на майно зазначене у клопотанні слідчого.

Так, слідчим суддею не було враховано, правову природу набуття у володіння арештованого майна. Окремо звертає увагу, що слідчим суддею взагалі не було надано оцінки наслідкам накладення такого арешту для осіб - законних володільців цього майна.

Зазначає, що в межах даного кримінального провадження не доведена обставина капітальної стійкості автомобільної мийки, що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_2 . Навпаки, матеріали справи свідчать про те, що дана мийка є тимчасовою спорудою, а тому на цей об`єкт не розповсюджуються вимоги 3акону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Таким чином, можливо дійти висновку, що обстежувана мийка не відноситься до капітальних будівель і не є об`єктом нерухомого майна.

Через такі дії слідчих органів повністю блокована діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Б.С.», у зв?язку з чим підприємство не може приступити до використання наданої ділянки. При цьому ТОВ «Д.Б.С.» щомісячно несе витрати щодо сплаті земельного податку та орендних платежів. Додатково зазначає, що досудове розслідування та арешт вищезазначеного майна триває невиправдано тривалий час, а стороною обвинувачення не надано доказів щодо необхідності продовження строку накладеного арешту.

Під час апеляційного розгляду справи:

- захисник ОСОБА_8 підтримав доводи поданої апеляційної скарги у повному обсязі викладених у ній вимог, просив про її задоволення та скасування ухвали слідчого судді із відмовою у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна;

- прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, просив рішення слідчого судді, як законне та належним чином мотивоване, залишити без змін;

- представник потерпілого ОСОБА_7 також заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, просив рішення слідчого судді, як законне та належним чином мотивоване, залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення сторін, перевіривши надані матеріали та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зазначеним вимогам ухвала слідчого судді про накладення арешту не відповідає.

Розглядаючи вимоги апеляційної скарги по суті, апеляційний суд зважає на те, що відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Такі відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, а отже відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя зобов`язаний врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зі змісту клопотання слідчого про арешт майна слідує, що в провадженні СВ Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023041350000651 від 09 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.275 КК України.

Матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, площею 0,6030 га, розташована по АДРЕСА_2 , перебуває у комунальній власності Новомосковської міської ради, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, передана у користування ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО АВТОБУСНИХ СТАНЦІЙ» код ЄДРПОУ 03113549), на праві постійного користування, відповідно до державного акту постійного користування землею ІІ-ДП №003401 від 04.09.1996 року.

Допитана в якості свідка начальник відділу земельних відносин управління по роботі з активами виконавчого комітету Новомосковської міської ради, ОСОБА_10 , пояснила, що до Новомосковської міської ради не зверталися, щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, проте, навіть, якщо б дане звернення надійшло, у ньому було б відмовлено, оскільки земельна ділянка, що передана в постійне користування, не можу бути додатково передана у оренду.

Проте, на підставі державного акту постійного користування землею ІІ-ДП №003401 від 04.09.1996 року, ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО АВТОБУСНИХ СТАНЦІЙ» (код ЄДРПОУ 03113549) уклало договір з ТОВ «РІЕЛ-СЕРВІС-ЦЕНТР» № НОВ-01.01.04.23 від 01.04.2023 року, на підставі якого ТОВ «РІЕЛ-СЕРВІС-ЦЕНТР» отримало право на розпорядження та передання в користування третім особам в інтересах власника частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме частини майданчика АДРЕСА_1 .

В подальшому ТОВ «РІЕЛ-СЕРВІС-ЦЕНТР» уклало договір оренди (найму) з ТОВ «Д.Б.С.» № НОВ.091.170423-АИ від 17.04.2023 року на частину земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме частину майданчика АДРЕСА_1 .

На підставі договору оренди № НОВ.091.170423-АИ від 17.04.2023 року ТОВ «Д.Б.С.» почало виконувати роботи із встановлення мийки - МАФу на частині земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, яка розташована на території автовокзалу по АДРЕСА_2 .

31 травня 2023 року було проведено огляд місця події - частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме частини майданчика АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено розміщення мийки - МАФу на вказаній території.

21 вересня 2023 року частину майданчика АДРЕСА_1 , що розміщена на частині земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, що перебуває у комунальній власності Новомосковської міської ради та передана у користування ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО АВТОБУСНИХ СТАНЦІЙ» (код ЄДРПОУ 03113549) на праві постійного користування, відповідно до державного акту постійного користування землею ІІ-ДП №003401 від 04.09.1996 року, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 травня 2023 року за № 12023041350000651, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

25 жовтня 2023 року було проведено додатковий огляд ділянки місцевості, а саме: частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, частини майданчика АДРЕСА_1 із залученням сертифікованого інженера геодезиста та начальника управління земельних ресурсів та активів Новомосковської міської ради, в ході вказаного огляду виявлено, що вказана ділянка місцевості (майданчик № 091) має бетонне покриття, що відрізняється від асфальтного покриття навколо неї, крім того, по центру розміщено споруду, по обох сторонах від якої було виявлено місця для обслуговування автомобілів, котрі мають спеціальне приладдя для обслуговування транспорту та каналізаційний люк.

Згідно інформації, наданої виконавчим комітетом Новомосковської міської ради, наданої на вимогу слідчого, за результатами звернень ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО АВТОБУСНИХ СТАНЦІЙ» (код ЄДРПОУ 03113549) відділом містобудування архітектури та реклами управління по роботі з активами виконавчого комітету Новомосковської міської ради паспорти прив`язки не надавалися. Крім того, працівниками КП «Новомосковськміськтранс», котрі діють на підставі рішення Новомосковської міської ради від 07 березня 2023 року № 914 «Про затвердження порядку передачі об`єктів (елементів) благоустрою м. Новомосковська в тимчасове використання не за функціональним призначенням для здійснення господарської діяльності у сфері споживчого ринку та послуг», було здійснено інспекційний захід, щодо перевірки даного об`єкту, в ході якого було виписано припис № 133 про необхідність укладення угоди про використання об`єктів (елементів) благоустрою м. Новомосковська в тимчасове використання не за функціональним призначенням для здійснення господарської діяльності у сфері споживчого ринку та послуг, проте на вказаний припис ніхто не відреагував. Крім того, вказане будівництво розташовується в історичному ареалі міста та зоні охорони пам`ятки національного значення Троїцького собору (території, на якій регламентується господарська та будівельна діяльність з метою збереження пам`яток та традиційного характеру середовища, що суперечить зонам охорони, визначним історико-архітектурним опорним планом м. Новомосковська, Дніпропетровської області, погодженим рішенням Новомосковської міської ради від 20 травня 2016 року та затвердженим Наказом Міністерства культури України від 15 листопада 2019 року № 878. До того ж, КП«НОВОМОСКОВСЬК ВОДОКАНАЛ» не видавало технічні умови на водопостачання та водовідведення. Вказане будівництво згідно містобудівної документації Плану зонування території м. Новомосковськ (Зонінг), затвердженого рішенням сесії Новомосковської міської ради від 06 липня 2017 року № 656 знаходиться у межах транспортної інфраструктури ТР-2, до якої входять території вулиць, майданів, доріг, які за містобудівною документацією знаходяться у межах червоних ліній та не містять в переважних, супутніх та допустимих видах використання, що у свою чергу унеможливлює будівництво на вказаній ділянці місцевості.

При цьому, ТОВ «Д.Б.С.», не маючи правовстановлюючих документів на земельну ділянку, всупереч законодавству здійснює будівельні роботи без отримання дозволу власника земельної ділянки, що підтверджує факт самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці.

ТОВ «Д.Б.С.» проектна документація на об`єкт нерухомого майна, будівництво якого проводиться на частині земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме: майданчику АДРЕСА_1 , не розроблялася, містобудівні умови та дозвільна документація від Новомосковської міської ради не отримувалися.

Під час досудового розслідування з метою забезпечення збереження речових доказів та недопущення їх пошкодження, псування, знищення та подальшого відчуження особами, які вчинили вказаний злочин, зокрема, шляхом запобігання спробам подальшого самовільного будівництва конструкцій, споруд чи будівель на частині земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме майданчику АДРЕСА_1 , виникла необхідність у накладенні арешту на вказану земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва, що розташований на ній, шляхом заборони користування (у томі числі з забороною будь-яким особам проводити будівництво будь-яких конструкцій, споруд, будівель), відчуження та розпорядження ними.

Слідчий суддя погодився з доводами, викладеними в клопотанні слідчого, та наклав арешт на частину земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме частину майданчику АДРЕСА_3 на якій розміщенооб`єкт незавершеного будівництва, та на об`єкт незавершеного будівництва, шляхом заборони будь-яким особамкористування (у томі числі з забороною будь-яким особам проводити будівництво будь-яких конструкцій, споруд, будівель), відчуження та розпорядження ними.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду та належним чином не дослідив обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні... ; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В свою чергу, п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Як слідує з аналізу змісту клопотання слідчого про накладення арешту на майно, слідчий в зазначеному клопотанні визначив метою накладення арешту на зазначену частину земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме частину майданчику АДРЕСА_3 на якій розміщенооб`єкт незавершеного будівництва та на об`єкт незавершеного будівництва - запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення, перетворення та відчуження майна, хоча при цьому конкретно мету та правову підставу арешту майна не обґрунтував, а лише поверхово послався на положення ст. 170 КПК України, яка загалом визначає підстави накладення арешту на майно.

Органом досудового розслідування не було надано відомостей про заподіяння вказаним кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди та її розміру, що в свою чергу, свідчить про невідповідність клопотання слідчого вимогам ч.6 ст.170 КПК України.

Що стосується висновків слідчого судді про те, що вищезазначене майно, є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КК України, то і з такими висновками апеляційний суд також не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В клопотанні слідчого не зазначено, за якими конкретними критеріями, передбаченими вказаною правовою нормою, майно, на яке просить накласти арешт, тобто частину земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, а саме частину майданчику АДРЕСА_3 на якій розміщенооб`єкт незавершеного будівництва та об`єкт незавершеного будівництва відповідають речовим доказам.

Слідчим суддею не враховано і правову природу набуття права володіння на арештоване майно, яке відповідає вимогам закону.

Крім цього, відповідно до вимог п.5, п.6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту для майна третіх осіб.

Частиною 4 ст. 173 КПК України також передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Слідчий суддя, на переконання апеляційного суду, не дотримався цих вимог закону при застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки обмежив юридичну особу права здійснювати господарську діяльність, що тягне за собою збитки в господарській діяльності та фактично позбавляє можливості в подальшому здійснювати господарську діяльність в нормальному режимі.

Крім того, статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.

Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1до Конвенції встановлено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».

Статтею 131 КПК України визначено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосовуються у разу доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного степеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступень втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання постановленого завдання.

Тобто, ч.3 ст.132 КПК України встановлено три групи обставин, недоведеність яких усуває застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

При цьому тягар доказування перед слідчим суддею, судом наявності підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого та прокурора, як на суб`єктів, які здійснюють кримінальне провадження.

Апеляційний суд звертає увагу, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, про що зазначено в ч. 11 ст. 170 КПК України, разом з тим доказів дійсності існування обставин, про які йдеться в ч. 11 ст. 170 КПК України, матеріали провадження не містять.

Аналізуючи вищенаведені обставини апеляційний суд приходить до висновку про те, що з клопотання слідчого та доданих до нього матеріалів не вбачається достатніх підстав, що обґрунтовували б достатньою мірою необхідність накладення арешту на відповідне майно, а також розумних підозр вважати, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Крім того, варто звернути увагу, що досудове розслідування в межах даного кримінального провадження триває більше року, однак за цей час жодній особі не повідомлено про підозру, цивільні позови у межах кримінального провадження заявлені не були, натомість лише 03 вересня 2024 року, зі слів прокурора, після надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, стороною обвинувачення винесено постанову про призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи. Відомостей про прийняття та початку проведення такої експертизи суду апеляційної інстанції надано не було.

З урахуванням викладеного апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна і необґрунтована, із постановленням у межах повноважень суду апеляційної інстанції, визначених ч. 3 ст. 407 КПК України, нової ухвали, якою у задоволенні клопотання слідчого належить відмовити, як у безпідставному.

Керуючись ст. ст. 404,405,407,418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023041350000651 від 09 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.275 КК України скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Новомосковської окружної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023041350000651 від 09 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.1 ст.275 КК України

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та такою, що оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4