Ухвала

від 20.03.2024 по справі 314/826/23

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/826/23

Провадження № 2/314/73/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Свідунович Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу № 314/826/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Вільнянської гімназії "Світоч" Вільнянської міської ради, Вільнянської міської територіальної громади в особі Вільнянської міської ради про скасування незаконних наказів та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою про скасування незаконних наказів та поновлення на роботі.

Ухвалою судувід 10.03.2023справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб. Цією є ухвалою від відповідачів витребувано ряд документів.

13.03.2023 до Вільнянського районного суду Запорізької області від позивача надійшла уточнена позовна заява,яка засвоїм змістомє заявоюпро збільшеннярозміру позовнихвимог.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, ст. 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групидоказів).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі ''«Дія 97» проти України'' від 21.10.2010).

У п.п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 405/3360/17.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 звернув увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є визнання незаконним та скасування наказів, у тому числі про звільнення з посади у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору, а також поновлення на роботі.

У заяві про збільшення розміру позовних вимог, яка надійшла до Вільнянського районного суду Запорізької області 13.03.2024, позивач, окрім раніше заявлених вимог, просить також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Таким чином, оскільки предмет та підстави первісного позову не змінені, а по суті було збільшено розмір позовних вимог, суд вважає за необхідне прийняти уточнений позов до розгляду та на виконання вимог ст.ст. 178-180, 278 ЦПК України встановити сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Керуючись ст.ст. 49, 178-180, 260, 261, 278 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти до розгляду уточнений позов ОСОБА_1 до Вільнянського ліцею "СВІТОЧ" Вільнянської міської ради запорізької області, Вільнянської міської ради про скасування незаконних наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Встановити відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подачі відзиву на уточнену позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Зобов`язати відповідачів, відповідно до ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з наданням (надісланням) відзиву до суду, надіслати (надати) його копію та копії доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Роз`яснити відповідачам, що згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання останніми відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ч.ч. 3-5 ст. 178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Встановити відповідачам п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, яке має відповідати вимогам ч.ч. 3-5 ст. 178 ЦПК України, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.М.Свідунович

20.03.2024