Ухвала

від 02.05.2024 по справі 335/9698/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/9698/23 1-кп/335/419/2024

02 травня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 за адресою: АДРЕСА_1 , об`єднане кримінальне провадження, внесеними до ЄРДР за № 12023082060000889 від 05.06.2023 та за №12023082060001512 від 27.09.2023, за обвинувальним актом відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, неодруженого, не маючого на утриманні будь-яких осіб, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше неодноразово судимого,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, маючого на утриманні одну малолітню дитину, не працевлаштованому, який не має зареєстрованого місця проживання, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

22.11.2023до Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя надійшлокримінальне провадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12023082060001512від 27.09.2023,за обвинувальнимактом відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до ухвали судді від 23.11.2023 у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання на 07.12.2023.

Згідно ухвали суду від 07.12.2023 зазначене кримінальне провадження було об`єднане з кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України № 335/9698/23 (провадження № 335/419/2024), а також вирішено питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу як у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , так і щодо строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_5 до 04.02.2024 кожному окремо.

Строк запобіжних заходів судом продовжувався.

Відповідно до ухвали суду від 22.03.2024 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 та окремо відносно обвинуваченого ОСОБА_5 було вирішено питання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20.05.2024 включно.

В судовому засіданні захисником ОСОБА_7 заявлено клопотання про зміну його підзахисному ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. В обґрунтування клопотання зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор перестали існувати. Вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Після сливу певного проміжку часу під час судового розгляду, навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, а тому суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризики, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Наразі обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину, надав в судовому засіданні правдиві показання.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 своє клопотання підтримав та просив його задовольнити. Додатково зазначила, що ОСОБА_5 був допитаний та визнав свою винуватість. Також в судових засіданнях був допитаний і інший обвинувачений ОСОБА_4 . В матеріалах провадження наявні докази, зокрема і письмові, на підтвердження того, що ОСОБА_5 має місце постійного проживання, де до вчинення правопорушення проживав разом з цивільною дружиною та її дітьми.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав клопотання його захисника та просив його задовольнити, запевнив, що немає наміру переховуватися від суду та зобов`язується виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки.

В судовому засіданні прокурор заперечувала проти клопотання захисту. Зазначила, що кримінальне провадження розглядом не завершене. Вважала, що ризики, які визначені п.п. 1 та 5 ст. 177 КПК України не перестали існувати. Ні думку прокурора застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема і у вигляді цілодобового арешту, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_6 при вирішенні клопотання захисника ОСОБА_7 , яке ним подане в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , послалися на розсуд суду.

Потерпілі в судове засідання не з`явилися, надавали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали надані сторонами кримінального провадження в межах розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, приходить до наступних висновків.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження відповідно до ухвали суду від 22.03.2024 відносно обвинуваченого ОСОБА_5 було застосовано захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою до 20.05.2024.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 не закінчується, однак стороною захисту в інтересах обвинуваченого ініційовано питання про зміну запобіжного заходу, оскільки судове слідство по даному провадженню не закінчено, але провадження ухвалено проводити згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України у зв`язку з визнанням обвинуваченими своєї вини та не запереченням обставин справи, що у випадку ОСОБА_5 не виправдовує його перебування під дією найсуворішого заходу забезпечення кримінального провадження.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно дост.331КПК Українипід чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати,обрати абопродовжити запобіжнийзахід щодообвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

При вирішенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України для обрання запобіжного заходу, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 183КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Частиною 5 ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 років до 8 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 не одружений, але перебуває у фактичних шлюбних відносинах, на його утриманні перебувають малолітні діти його дружини, не працевлаштований, у м. Запоріжжя має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою.

За матеріалами провадження обвинувачений не має зареєстрованого місця проживання, народився та проживає в м. Запоріжжі, має сім`ю. На час розгляду кримінального провадження не знаходить свого підтвердження можливість та наміри щодо перетину обвинуваченим лінії розмежування для переховування від суду.

Додатково, стороною захисту звернуто увагу на те, що дослідження обставин кримінального провадження та перевірку їх доказами ухвалено здійснювати відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, тому виклику свідків для їх допиту не буде. ОСОБА_5 на час розгляду клопотання захисту є особою, яка не перебувала на іспитовому терміні.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід розглядати у кожній справі окремо з урахуванням її особливостей (Рішення ЄСПЛ «Jecius проти Литви» заява №34578/97 від 31.07.2000).

Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу.

З вказаного слідує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає вимогам КПК України, але й постановлено з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Як слідує з рішення ЄСПЛ у справі «Адам`як проти Польщі» від 19 грудня 2006 року наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув`язнення.

У п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року наголошено, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також у вищевказаному рішенні ЄСПЛ зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення.

По справі «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І.А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства (суду) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Так, сам по собі факт вчинення інкримінованого ОСОБА_5 правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Зазначене відповідає і практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 10.03.2009 року у справі «Биков проти Росії», заява № 4378/02, п. 64, Суд зазначив, що тягар доказування при вирішенні питань щодо продовжуваного позбавлення особи волі не повинен перекладатися на затриману особу, щоб вона доводила б наявність причин, які б виправдовували її звільнення з-під варти (див. постанову Європейського Суду з прав людини від 26.07.2001 року у справі «Ілійков проти Болгарії», заява № 33977/96, § 85).

Відповідно до статті 5 § 3 Конвенції кожному, кого заарештовано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, …має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Відповідно до встановленої практики Європейського Суду з прав людини, для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати не свавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, застосування такого заходу має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 р. у справі «Нештак проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74, від 14 жовтня 2010 р. у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 2728 «Нечипорук і Йонкало проти України» (nechiporuk and yonkalo v. Ukraine) від 21 квітня 2011 року, п. 196). Поміщення під варту відповідно до статті 5 § 1 Конвенції повинно відповідати принципу пропорційності (див. справу «Ladent v. Poland», заява № 11036/03, п. 55, ЕСПЧ 2008 ... (витяги)).

Особа, яка обвинувачується у вчиненні злочину, завжди повинна бути звільнена з-під варти до суду, якщо тільки держава не може довести, що «є відповідні і достатні» причини, щоб виправдати триваюче тримання під вартою (див. справи «Wemhoff v. Germany», рішення від 27 червня 1968 р., Series A № 7, стор. 24-25, п. 12; «Yagci and Sargin v. Turkey», рішення від 8 червня 1995 р., Series A № 319-A, п. 52).

По справі «Хайрединов проти України» (38717/04, рішення від 1410.2010 року) Європейський суд по правам людини визнав порушення § 1 ст. 5 Конвенції у зв`язку з обставинами, коли національні органи не надали достатніх підстав для взяття під варту заявника, а суди не розглядали можливість застосування альтернативного запобіжного заходу.

В абз. абз. 2,5 п. 17 Інформаційного листа № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернув увагу судів першої та апеляційної інстанції на те, що суду необхідно враховувати вимоги дотримання розумного строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою. Загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі «Харченко проти України», згідно з якою «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості» (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

З огляду на зазначене зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 та зможе запобігти зазначеним ризикам, а тому суд вважає, що клопотання захисту є обґрунтованим та підлягає задоволенню

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що обвинуваченому можливо змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Даний запобіжний захід, на думку суду, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків по кримінальному провадженню.

Як визначено в ст.181, ч. 3 ст.196 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Застосування такого виду запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт з використанням електронного засобу контролю, на думку суду, на теперішній час може запобігти таким ризикам, як переховуванню обвинуваченого від суду, а також вчиненню ним інших злочинів.

В ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зазначається точна адреса житла, яке підозрюваному, обвинуваченому забороняється залишати.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що клопотання захисника обвинуваченого про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт підлягає задоволенню.

Відповідно доп.1ч.3ст.202КПК Україниу разізастосування запобіжногозаходу увигляді домашньогоарешту підозрюваний,обвинувачений,який бувзатриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Згідно ч.5 ст.202 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст. ст. 115, 177-178, 181, 183, 193-196, 201-203, 322, 331, 369-372, 395 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Оголосити перерву в судовому засіданні в цьому об`єднаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 10 год. 00 хв. 14 травня 2024 року.

У судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

Клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт задовольнити частково.

Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосуванням електронних засобів контролю строком на два місяці, тобто до 02 липня 2024 року включно.

Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклики прокурора та суду за першою вимогою; не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_4 , без дозволу прокурора або суду цілодобово; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Негайно в залі суду звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з-під варти.

Строк дії ухвали суду про тримання обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під цілодобовим домашнім арештом без застосуванням електронного засобу контролю визначити два місяці, тобто до 02 липня 2024 року включно.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу внутрішніх справ, який здійснює кримінальне провадження - відділ поліції № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, який повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосуванням електронних засобів контролю, про що повідомити суд.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали складено 07.05.2024 о 09.30 год.

Суддя: ОСОБА_1 .