Ухвала

від 07.11.2024 по справі 335/9698/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/9698/23 1-кп/335/419/2024

07 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , процесуального прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 за адресою: АДРЕСА_1 , кримінальне провадження за внесеним до ЄРДР №12023082060001512 від 27.09.2023 за обвинувальним актом відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, не маючого на утриманні дітей, не працевлаштованому, який не має зареєстрованого місця проживання, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого: 07.04.2016 Жовтневим районним судом міста Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки з іспитовим строком 1 рік; 23.09.2016 Заводським районним судом міста Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 5 років з іспитовим строком 3 роки. 22.05.2018 перегляд вироку Апеляційним судом Запорізької області остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі; 14.06.2017 Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 2 місяці; 07.08.2023 Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років на підставі ст.ст.75,76 КК України 2 роки випробувального терміну; 22.04.2024 Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя за ч. 4 ст. 185 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.ст. 75,76 КК України з іспитовим строком на 1 рік;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2023до Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя надійшлокримінальне провадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12023082060001512від 27.09.2023,за обвинувальнимактом відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до ухвали судді від 23.11.2023 у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання на 07.12.2023.

Згідно ухвали суду від 07.12.2023 зазначене кримінальне провадження було об`єднане з кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України № 335/9698/23 (провадження № 335/419/2024), а також вирішено питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу як у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , так і щодо строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 до 04.02.2024 кожному окремо.

В подальшому 22.07.2024 відповідно до ухвали суду клопотання прокурора ОСОБА_3 були задоволені. Так, провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 зупинено у зв`язку з проходженням ним військової служби, а щодо обвинуваченого ОСОБА_4 було оголошено розшук.

Відповідно до ухвали суду від 02.09.2024 провадження у справі було відновлено у зв`язку зі встановленням місця перебування обвинуваченого ОСОБА_4 Останньому вручено під особисту розписку судовий виклик на 10.09.2024. В призначений день та час останній в судове засідання не з`явився.

10.09.2024 ухвалою суду кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 було виділено в окреме провадження та продовжено розгляд кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Прокурором було надано клопотання про надання дозволу на затримання ОСОБА_4 з метою приводу до суду для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також долучено саме клопотання про обрання такого запобіжного заходу.

Відповідно до протоколу затримання особи від 24.09.2024 ОСОБА_4 був затриманий на виконання вимог ухвали суду 24.09.2024 о 10 год. 20 хв. та доставлений до суду.

Ухвалою суду від 24.09.2024 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22.11.2024 включно.

Відповідно до обвинувального акту, який скеровано до суду 22.11.2023, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що в період часу з 27.09.2023 02:45 по 27.09.2023 03:27, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, шляхом вільного доступу, за попередньою змовою зі своїм знайомим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , викрав фреонову магістраль з кондиціонеру, до складу якої входить 4 мідні трубки а саме: трубка мідна (6,35) -45HR; трубка мідна (9,52)3/8-45HR; трубка K-FLEX 06*006-2 ST; трубка K-FLEX 06*010-2 ST кожна з яких має загальну довжину 6 метрів з зовнішнього блоку кондиціонеру, що був встановлений на фасаді приміщення АДРЕСА_3 , чим спричинили потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 1103,34 гривень.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4ст. 185 КК Українияк таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні було поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі, порушене захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_5 в його письмовому клопотанні, в якому останній зазначив, що сума шкоди є меншою за 2684 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023) у зв`язку із набранням чинностіЗакону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

В судовому засіданні захисник підтримав своє клопотання та просив його задовольнити за тих підстав, які викладені в ньому. Також зазначив про необхідність звільнення його підзахисного з-під варто в залі суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника, надав свою згоду на закриття кримінального провадження в частині висунутого обвинувачення. Своєї вини не заперечував, але вважає, що є всі підстави для закриття провадження у зв`язку зі змінами в законодавстві.

Прокурор не заперечувала проти закриття кримінального провадження та задоволення клопотання сторони захисту.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засіданні не з`явився, про час і місце його проведення був повідомлений належним чином, раніше надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, вказав, що претензій будь-якого характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 не має, цивільний позов не заявлятиме.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доходить таких висновків.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах «Олександр Волков проти України», «C.G. та інші проти Болгарії» та ін).

Відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах «Вєренцов проти України», «Кантоні проти Франції»).

Європейський суд з прав людини вважає, що стаття 7 Конвенції (nullum crimen, nulla poena sine lege) є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м`якого кримінального закону.

На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року, заява № 10249/03).

Законодавство України про кримінальну відповідальність становитьКримінальний кодекс України, який ґрунтується наКонституції Українита загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права (ч. 1ст. 3 КК України).

Відповідно до ч.6ст.3 КК Українизміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цьогоКодексута/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тількиКримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст.3, ч. 2 ст.4 КК України).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1ст. 5 КК України).

Указане положення цілком узгоджується із вимогамист. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Скасування злочинності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: а) скасування норм Особливої частиниКК; б) внесення змін до норм Особливої частиниКК- включення до диспозицій додаткових ознак або виключення ознак, які були у попередній редакції норми; в) внесення змін до норм Загальної частиниКК(наприклад, доповненняККдодатковою обставиною, що виключає злочинність діяння); г) нового офіційного тлумачення кримінально-правової норми, яке змінює обсяг забороненої цією нормою поведінки без зміни її змісту (без зміни «букви» закону).

Закон, який має зворотну дію в часі, поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання цим законом чинності та: а) не були притягнуті до кримінальної відповідальності (у цьому випадку кримінальна справа не може бути порушена у зв`язку з відсутністю події злочину); б) котрим пред`явлене обвинувачення у вчиненні злочину (кримінальна справа підлягає закриттю за відсутністю події злочину); в) засуджені обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, і відбувають покарання; г) відбули покарання, але мають непогашену чи незняту судимість.

Так, 09.08.2024 набрав чинностіЗакон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким було посилено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна та змінено поріг притягнення до адміністративної відповідальності.

Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП у редакції Закону 3886-IX передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст. 51 КУпАП у редакції Закону 3886-IX установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ ПК, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 1 січня.

Зі змісту обвинувального акту вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК, ОСОБА_4 вчинив 27 вересня 2023 року.

Станом на 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн, а 50% від його розміру становили 1342 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень ПК та Закону 3886-IX, на момент вчинення ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК,розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 2684 грн (1342*2=2684).

Як убачається з досліджених судом матеріалів кримінального провадження, діями засудженого було заподіяно матеріальну шкоду потерпілому в розмірі 1103,34 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 3 КК встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ураховуючи прийняті законодавцем зміни щодо кількісного критерію дрібного викрадення, дії ОСОБА_4 на сьогодні не є кримінально-караним діянням.

Згідно зіст. 147 Конституції Україниофіційне тлумачення законів України дає Конституційний Суд України.

Виходячи з положень рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року№ 1-зп/1997 щодо офіційного тлумаченняст. 58 Конституції України, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному, загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

У абз. 3 п. 2, абз. 4 п. 3 мотивувальної частинирішення, Конституційний Суд України № 6-рп/2000 від 19.04.2000 рокуофіційно розтлумачив положенняст. 58 Конституції Українисаме щодо зворотної дії в часі кримінально-правової норми, котра пом`якшує або скасовує відповідальність особи, вказавши, що це, зокрема, стосується випадків, коли в диспозиції норми зменшено коло предметів посягання; виключено із складу злочину якісь альтернативні суспільно-небезпечні наслідки; обмежено відповідальність особи шляхом конкретизації в бік звуження способу вчинення злочину; звужено зміст кваліфікуючих ознак тощо.

Пункт 4-1 ч. 1ст. 284 КПК Українивизначає, що кримінальне провадження закривається у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю.

Аналогічна правова позиція також була викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 567/507/23 та постанові ОП ККС ВС від 07 жовтня 2024 року у справі №278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24).

При цьому, відповідно до ч.8 ст.38 КУпАПу разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Керуючись ст. ст.8,58 Конституції України, ст. ст.3,5 КК України, п. 4-1 ч.1 ст.284, ст. ст.202, 205, 350,369-372, 376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника адвоката Ку ОСОБА_8 заявлене в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження - задовольнити.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 185 КК України,внесеного до ЄРДР № 12023082060001512 від 27.09.2023,закрити на підставі п. 4-1 ч. 1ст. 284 КПК України, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Копію ухвалинаправити доуповноваженого органуНаціональної поліції,а самедо Відділенняполіції №1Запорізького районногоуправління поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїв Запорізькійобласті -для вирішенняпитання щодопритягнення ОСОБА_4 до адміністративноївідповідальності занаявності вйого діяхознак складуадміністративного правопорушення,передбаченого відповідною статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Матеріали кримінального провадження № 12023082060001512 від 27.09.2023 або їх належним чином завірені копії по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України, які перебувають у володінні Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя та містять відомості щодо нього, направити на адресу ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області для вирішення питання, пов`язаного із встановленням наявності чи відсутності підстав для притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за відповідною статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Запобіжний захід, застосований ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 24.09.2024 стосовно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, скасувати та негайно звільнити останнього з-під варти в залі суду.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений в нарадчій кімнаті та проголошений 07.11.2024 о 12 годині 55 хвилин.

Суддя: ОСОБА_1