Рішення

від 30.04.2024 по справі 120/13166/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 квітня 2024 р. Справа № 120/13166/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

суддів:Дончика Віталія Володимировича,

Слободонюка Михайла Васильовича,

за участю секретаря судового засідання: Галюк Аліни Леонідівни

прокурора:Клименка Д.С.,

представника позивача: Олексюк Т.С.,

відповідача:не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

третьої особи:Мусійчука В.В.,

представників третіх осіб:Зільберта О.Є., Мишковської Т.М.,

Підгурської Д.О., Кізік Г.В., Озерської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

12.10.2021 до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Керівник Вінницької окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради (далі позивач, ДАБК ВМР) з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач), в якому просив зобов`язати відповідача за власний рахунок здійснити знесення об`єкта незавершеного будівництва, розташованого на земельних ділянках по АДРЕСА_1 (кадастрові номери: 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0373, 0510100000:01:010:0269).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги прокурор наголосив на тому, що будівництво такого об`єкта здійснюється без належної дозвільної документації та не за цільовим призначенням земельних ділянок, які є присадибними ділянками та розташовані в зоні індивідуальної садибної житлової забудови, тому переконаний, що такий об`єкт будівництва необхідно знести. На підтвердження висновків щодо здійснення будівництва ОСОБА_2 з порушенням містобудівних умов та обмежень, посилався на судові рішення винесені в адміністративних справах за № 120/4874/20-а та № 120/1001/21-а, які набрали законної сили.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.10.2021 (суддя Мультян М.Б.) відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В подальшому, ухвалою суду (суддя Мультян М.Б.) від 14.12.2021 позовну заяву Керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії - залишено без розгляду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2022 апеляційну скаргу Керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради задоволено, ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2021 скасовано. Справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою суду (суддя Мультян М.Б.) від 04.04.2022 адміністративну справу №120/13166/21-а прийнято до провадження.

Втім, позивачем подано до суду заяву про відвід судді Мультян М.Б.

Ухвалою суду від 13.04.2022 заяву Вінницької окружної прокуратури про відвід головуючого судді Мультян М.Б. задоволено. Адміністративну справу № 120/13166/21-а передано для визначення іншого судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького окружного адміністративного суду, головуючим суддею по даній справі визначено суддю Жданкіну Н.В.

Ухвалою суду від 22.04.2022 (суддя Жданкіна Н.В.) справу прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 07.06.2022.

Ухвалою від 07.06.2022 задоволено клопотання прокурора про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Призначено підготовче судове засідання на 28.06.2022.

Ухвалою від 28.06.2022 підготовче засідання відкладено на 20.07.2022. Визнано обов`язковою участь у судовому засіданні відповідача - ОСОБА_2 . Попереджено особу, явка якої визнана даною ухвалою обов`язковою, що у разі не виконання вимог ухвали без поважних причин або без повідомлення про причини не виконання, до неї може бути застосовано захід процесуального примусу, визначений ст. 148 КАС України.

Ухвалою від 20.07.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Того ж дня, судом прийнято ухвалу, якою вирішено подальший розгляд справи №120/13166/21-а здійснювати колегією у складі трьох суддів.

В зв`язку з цим, підготовче судове засідання відкладено на 04.08.2022.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького окружного адміністративного суду, розгляд адміністративної справи №120/13166/21-а здійснюватиметься колегією у складі: головуючого судді - Жданкіної Н.В., суддів - Дончика В.В., Слободонюка М.В.

Ухвалою від 04.08.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , на стороні відповідача ОСОБА_5 .

Також, вказаною ухвалою витребувано в Вінницької окружної прокуратури та ОСОБА_2 інформацію про осіб, які уклали договори про сплату внесків в Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "АРТ ХАУС ІІ"", в особі голови кооперативу Краковського Олександра Олександровича, за якими останній взяв на себе зобов`язання з організації будівництва житлового будинку по вул. Гонти б/н, м. Вінниця із зазначенням прізвища, імені, по-батькові, адреси місця проживання (реєстрації), засобів зв`язку осіб та копій відповідних договорів з додатками.

Відкладено підготовче судове засідання на 27.09.2022.

В підготовчому судовому засіданні 27.09.2022 оголошено перерву до 12.10.2022, в зв`язку з отриманням від представника позивача клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання 12.10.2022 не відбулось в зв`язку із великою терористичною загрозою, наступне судове засідання призначено на 26.10.2022, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку та повідомлено сторін шляхом надсилання повісток.

Судове засідання 26.10.2022 також не відбулось в зв`язку із відсутністю електропостачання в приміщенні суду, наступне судове засідання призначено на 02.11.2022, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку та повідомлено сторін шляхом надсилання повісток.

Ухвалою від 02.11.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 .

Також, з метою надання третім особам часу на подання власних письмових пояснень з приводу спірних правовідносин, в судовому засіданні 02.11.2022 оголошено перерву до 21.11.2022. В подальшому, судове засідання перенесено на 22.11.2022.

Ухвалою від 11.11.2022 повернуто без розгляду заяву Керівника Вінницької окружної прокуратури про забезпечення позову.

Ухвалою від 22.11.2022 задоволено заяву Керівника Вінницької окружної прокуратури про забезпечення позову. Заборонено ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проведення будь-яких будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили судового рішення по даній справі; відчужувати земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:010:0373 площею 0.1 га, до набрання законної сили судового рішення по даній справі.

Заборонено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_29 відчужувати земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0269, до набрання законної сили судового рішення по даній справі.

Також, ухвалою від 22.11.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_45 та ОСОБА_46 . Відкладено підготовче судове засідання на 13.12.2022.

Судове засідання 13.12.2022 не відбулось в зв`язку із відсутністю електропостачання в приміщенні суду, наступне судове засідання призначено на 16.01.2023, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку та повідомлено сторін шляхом надсилання повісток.

Ухвалою від 16.01.2023 застосовано до ОСОБА_2 , як відповідача у справі, захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 149 КАС України. Повторно витребувано в ОСОБА_2 інформацію про осіб, які уклали договори про сплату внесків в Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "АРТ ХАУС ІІ"", в особі голови кооперативу Краковського Олександра Олександровича, за якими останній взяв на себе зобов`язання з організації будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 із зазначенням прізвища, імені, по-батькові, адреси місця проживання (реєстрації), засобів зв`язку осіб та копій відповідних договорів з додатками.

Також, ухвалою від 16.01.2023 відкладено підготовче засідання на 02.02.2023. Визнано обов`язковою участь у судовому засіданні відповідача - ОСОБА_2 .

Ухвалою від 02.02.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 . Відкладено підготовче судове засідання на 13.02.2023.

Ухвалою від 13.02.2023 відкладено розгляд справи на 13.03.2023, застосовано до відповідача ОСОБА_2 захід процесуального примусу у вигляді приводу у судове засідання, що відбудеться 13.03.2023.

13.03.2023 засідання не відбулось в зв`язку з оголошенням у Вінницькій області повітряної тривоги. Наступне підготовче судове засідання призначено на 07.04.2023.

Ухвалою від 07.04.2023 розгляд справи відкладено на 20.04.2023 та застосовано до відповідача ОСОБА_2 захід процесуального примусу у вигляді приводу у судове засідання, що відбудеться 20.04.2023.

20.04.2023 засідання не відбулось в зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Наступне підготовче судове засідання призначено на 10.05.2023.

Ухвалою від 10.05.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 26.05.2023. Повідомлення про розгляд даної справи та про те, що підготовче судове засідання відбудеться 26.05.2023 розміщено на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалою від 26.05.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_34 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_52 . Відкладено підготовче судове засідання на 07.06.2023.

Ухвалами від 07.06.2023 відмовлено в задоволенні:

- клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_29 про призначення судової будівельно-технічної експертизи;

- клопотання представника третіх осіб ОСОБА_53 про об`єднання справи №120/13166/21-а із справою № 120/13686/21-а в одне провадження.

Підготовче судове засідання відкладено на 06.07.2023.

Ухвалою від 06.07.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 .

Також, в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 07.08.2023.

Ухвалою від 07.08.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.09.2023.

Ухвалою від 11.09.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 12.10.2023.

Ухвалою від 12.10.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 01.11.2023.

В судовому засіданні 01.11.2023 оголошено перерву до 06.11.2023.

Ухвалою від 06.11.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника третіх осіб - ОСОБА_53 про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 06.11.2023 оголошено перерву до 11.12.2023.

В судовому засіданні 22.11.2023 оголошено перерву до 11.12.2023.

В судовому засіданні 11.12.2023 оголошено перерву до 22.12.2023.

В судовому засіданні 22.12.2023, в зв`язку з оголошенням у Вінницькій області повітряної тривоги, оголошено перерву до 17.01.2024.

В судовому засіданні 17.01.2024 оголошено перерву до 09.02.2024.

Ухвалою від 09.02.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_43 , ОСОБА_44 .

Відкладено розгляд справи на 22.02.2024.

22.02.2024 засідання не відбулось в зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 18.03.2024.

В судовому засіданні 18.03.2024 оголошено перерву до 04.04.2024.

В судовому засіданні 04.04.2024 оголошено перерву до 16.04.2024.

16.04.2024 засідання не відбулось в зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 30.04.2024.

В судовому засіданні 30.04.2024 прокурор позовні вимоги підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, письмових поясненнях, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Зокрема зазначив, що в порушення вимог містобудівного та земельного законодавства, всупереч дозвільному документу, без урахування функціонального призначення земельної ділянки та гранично допустимої висотності будинку відповідач здійснює незаконне будівництво об`єкту нерухомого майна з істотним порушенням будівельних норм та правил.

Прокурор також зазначив, що відповідні дії відповідача, який обізнаний з містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки, однак свідомо порушує їх та перешкоджає вжиттю заходів державного контролю у сфері містобудування, унеможливлюють здійснення державного архітектурно-будівельного контролю позивачем, у тому числі щодо вжиття заходів до приведення будівництва у відповідність до будівельних норм та правил.

Щодо підстав звернення до суду з даним позовом прокурор пояснив, що Вінницька окружна прокуратура у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зверталась до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради з листом від 15.06.2021 за вихідним № 50-3352 вих.21 щодо надання інформації з питань, які заходи вжито, у тому числі цивільно-правового характеру, спрямовані на усунення виявлених порушень, з метою захисту державних інтересів. При цьому, у даному листі Департамент проінформовано про порушення відповідачем вимог містобудівного та земельного законодавства під час проведення будівельних робіт на вищевказаній земельній ділянці. Однак, відповідь прокурором не отримано.

Також, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Вінницькою окружною прокуратурою 24.09.2021 за вихідним № 50-7208 вих.21 повідомлено позивача про намір звернутися до суду з указаним позовом.

Прокурор зауважив, що від Департаменту відповідь про вжиття заходів правового характеру щодо зобов`язання відповідача знести об`єкт будівництва у відповідності до вимог чинного законодавства до прокуратури не надходила.

На переконання прокурора, указані обставини свідчать про бездіяльність Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради щодо захисту державних інтересів, а також невжиття ним заходів цивільно-правового характеру, незважаючи на обізнаність про наявні порушення та маючи відповідні повноваження щодо захисту державних інтересів.

Таким чином, фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності щодо забезпечення дотримання забудовником вимог законодавства, зокрема у сфері містобудівної діяльності, при реалізації наданих повноважень, що беззаперечно становить суспільний інтерес.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені прокурором позовні вимоги та просив їх задовольнити, в тому числі, з мотивів наведених у письмових поясненнях від 04.04.2024. Зокрема, представник позивача вказав на те, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки. Представник позивача зауважив, що ОСОБА_2 видані приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності , будівельних норм, державних стандартів і правил, виданих посадовими особами ДАБК ВМР не виконав, порушень не усунув, що свідчить про його небажання усувати виявлені порушення.

Крім того, представник Департаменту, з посиланням на п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30.03.2012 року №6, критично оцінив посилання представників третіх осіб щодо порушення строку звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта.

Відповідач та його представник в судове засідання вкотре не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи докази. Про причини неявки суду не повідомили. Також, від сторони відповідача не отримано клопотань про неможливість здійснення розгляду справи на стадії проведення судових дебатів за їх відсутність. Крім того, судом враховано, що представник відповідача неодноразово без повідомлення причин не з`являвся в судові засідання, що мало вирішальний вплив на строки розгляду даної адміністративної справи.

Представник третьої особи на стороні позивача ОСОБА_1 адвокат Підгурська Д.О. в судовому засіданні підтримала заявлені прокурором позовні вимоги та просила адміністративний позов задовольнити в повному обсязі з мотивів, які за своєю суттю є аналогічними мотивацію прокурора у позовній заяві та письмових поясненнях. Зокрема зазначила, що приписи про усунення порушень будівельного законодавства ОСОБА_2 досі не виконані, будівництво багатоквартирного будинку ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 здійснено на земельних ділянках, що не були відведені для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту.

За наведених обставин, третя особа на стороні позивача та її представник, вважають, що керівник Вінницької окружної прокуратури обґрунтовано та правомірно звернувся до суду із позовом про знесення самочинного збудованого об`єкту будівництва та такий позов підлягає задоволенню.

Присутні в судовому засіданні третя особа ОСОБА_54 та його адвокат Кізік Г.В. заперечили щодо задоволення заявлених прокурором позовних вимог та просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі. Так, третьою особою та його представником наголошено на тому, що, на їх думку, в матеріалах справи відсутні докази, які б давали підстави стверджувати про неможливість перебудови незавершеного об`єкту будівництва, розташованого по АДРЕСА_1 та приведення його у відповідність до вимог законодавства у сфері будівництва, зокрема наявність висновку експерта у відповідності до ст. 104 КАС України.

Звернуто увагу суду, що знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Така позиція визначена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 804/6104/14 та від 06.03.2019 у справі №810/5680/15.

Також, на переконання ОСОБА_55 , при винесенні рішення у справі необхідно врахувати, що треті особи, які залучені до справи і є фактичними інвесторами об`єкту будівництва, виконали свої грошові зобов`язання згідно укладених Договорів про пайову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку про сплату пайових внесків, повністю сплативши вартість об`єкта будівництва, що підтверджується довідками про сплату пайових внесків, тобто вчинили дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт.

Таким чином, задоволення позову в обраний прокурором спосіб призведе до порушення майнових прав усіх третіх осіб на стороні відповідача.

Представник третіх осіб адвокат Зільберт О.Є. заперечив щодо заявлених позовних вимог та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити. Зокрема, свою позицію щодо заявлених прокурором позовних вимог виклав у поданих до суду письмових поясненнях від 04.08.2022 за вих. №39104. Зазначив, що сам факт здійснення самочинного будівництва не встановлює у позивача права звертатись в суд з позовом щодо його демонтажу. Таке право виникає в позивача лише в тому випадку, якщо самочинне будівництво:

- здійснене з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам, або інтересам третіх осіб, і перебудова є неможливою;

- здійснене з істотними порушеннями будівельних норм та правил, і перебудова є неможливою.

Таким чином, обов`язковою підставою, яка дає право на звернення до суду щодо знесення об`єкту самочинного будівництва є неможливість привести такий об`єкт у відповідність до проекту.

Однак, позивачем підчас проведення перевірок та складання приписів можливість приведення об`єкту самочинного будівництва у відповідність до проекту не досліджувалось. Більше того, прийняті позивачем приписи зобов`язували Відповідача привести об`єкт самочинного будівництва у відповідність з чинним законодавством.

В рамках кримінального провадження №12020020040000200 від 15.02.2020, процесуальне керівництво яким здійснювалось Вінницькою окружною прокуратурою було замовлено та проведено судову будівельно-технічну експертизу об`єкту самочинного будівництва. Однак, слідчим не ставилось експерту питання щодо можливості приведення об`єкту самочинного будівництва у відповідність до вимог чинного законодавства.

Окрім того, представник третьої особи зазначила, що на земельні ділянки, на який побудований об`єкт самочинного будівництва, накладено арешт. Накладення арешту фактично унеможливлює виконання відповідачем вимог приписів позивача. Адже для приведення у відповідність до вимог чинного законодавства об`єкту самочинного будівництва за будівельною адресою АДРЕСА_1 , потрібно розробити відповідний будівельний проект, що є можливим. Однак для цього необхідно змінити призначення земельних ділянок та зонування, проте накладений арешт перешкоджає вчиненню даних дій.

Представник третьої особи адвокат Мишковська Т.М. також заперечила щодо заявлених прокурором позовних вимог та просила в їх задоволенні відмовити. Зокрема зазначила, що в даній адміністративній справі предметом позову є вирішення питання про знесення незавершеного будівництва, розташованого по АДРЕСА_1 на земельних ділянках: кадастровий номер 0510100000:01:010:0367, кадастровий номер 0510100000:01:010:0368, кадастровий номер 0510100000:01:010:0373, кадастровий номер 0510100000:01:010:0269, а Відповідачем у справі визначено фізичну особу ОСОБА_2 .

Натомість будівництво житлового будинку по вул. Гонти б/н, м. Вінниця, знесення якого є предметом розгляду в межах даної адміністративної справи, відбувалось за рахунок внесків асоційованих членів Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив «АРТ ХАУС II», внесених на підставі укладених з ним Договорів про сплату пайових внесків.

Враховуючи предмет позову та обставини справи, вказала на не вірно визначений позивачем склад учасників справи, позов звернуто до неналежного відповідача.

Також, звернула увагу суду на прийняте Вінницьким міським судом Вінницької області рішення від 23.02.2023 у справі № 127/27678/22 за позовом ОСОБА_56 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний Кооператив «АРТ ХАУС-ІІ» про захист прав споживача, стягнення пені за прострочене виконання робіт та зобов`язання вчинити дії, яким зокрема зобов`язано Обслуговуючий кооператив «Житлово-Будівельний Кооператив «АРТ ХАУС-ІІ» у тримісячний термін з дня набрання законної сили рішення суду добудувати об`єкт будівництва - багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення, що буде побудований за адресою; АДРЕСА_1 , та здати його в експлуатацію і передати ОСОБА_57 документи для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 на 1-му поверсі будівництва, загальною площею 42,9 кв.м.

Крім того, представник третьої особи зауважила, що у справі відсутній експертний висновок, яким встановлено неможливість перебудови об`єкту та приведення його у відповідність до вимог законодавства у сфері будівництва. Натомість судова будівельно-технічна експертиза, що є в матеріалах справи, не може прийматись судом до уваги, оскільки проводилась в рамках кримінального провадження, об`єкт доказування в якому не тотожний даній справі та в експертизі не зазначено, що вона підготовлена для подання до суду.

Також, адвокатом Мишковською Т.М. підтримано позицію відповідача та його заяву про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду та строку позовної давності, оскільки позивачем подано позов з пропущенням встановленого законом строку для звернення до суду.

Присутній в судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_29 адвокат Шевчук О.В. заперечила щодо задоволення заявлених прокурором позовних вимог та просила в їх задоволенні відмовити в повному обсязі. Зокрема, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, в тому числі Великої Палати Верховного Суду, вказала на те, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Для представництва в суді інтересів держави прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Прокурор подав позов в інтересах Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, в той же час в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває справа № 120/13686/21-а за позовом Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради до ОСОБА_2 з аналогічними позовними вимогами : зобов`язати знести самочинно збудований об`єкт.

Наведене, на переконання представника третьої особи, повністю спростовує доводи прокурора щодо наявності достатніх та обґрунтованих підстав для звернення до суду для захисту інтересів держави через не виконання своїх повноважень ДАБК.

Прокурор також заявляє, що «здійснення відповідачем самочинного багатоповерхового будівництва на території садибної забудови , усупереч вимог містобудівної документації ( Генерального плану міста) та з порушенням будівельних норм і правил, нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку міста, а отже порушує інтереси держави щодо регулювання містобудівної діяльності.»

Однак, прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що будівництво суперечить генеральному плану міста; в матеріалах справи відсутня будь-яка містобудівна документація (генеральний план, детальний план забудови, план зонування), яка б засвідчувала доводи прокурора.

Щодо обґрунтованості позовної вимоги про знесення самочинного будівництва, то представник третьої особи вказала, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Зверненню суб`єкта владних повноважень з позовом про зобов`язання знести самочинне будівництва передує саме наявність обставин, перелік яких наведено в ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У постанові від 29.01.2020 (справа 822/2149/18) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував ряд ключових правових висновків щодо цієї категорії справ: 1) можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки. 2) в інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (а) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (в) належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). У такому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

Наведене, на думку адвоката, свідчить про те, що визначальне значення має позиція власника земельної ділянки. Знесення можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання перебудувати об`єкт лише тоді, коли власник земельних ділянок заперечує проти визнання права власності.

Оскільки позивач не заявляв вимог про проведення перебудови об`єкту самочинного будівництва у спосіб, не пов`язаний із його знесенням, то позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки знесення самочинного будівництва, в разі істотного відхилення від проекту, передує встановлення факту неможливості проведення перебудови спірного нерухомого майна.

В контексті наведеного, представник третьої особи наголосила на тому, власник трьох земельних ділянок ОСОБА_29 заявляв про готовність передати права власності на земельні ділянки ЖБК «АРТ ХАУЗ» з метою здійснення кооперативом прав забудовника, приведення об`єкту у відповідність до вимог законодавства та реалізації третіми особами у справі своїх прав власників квартир.

Окремо, звернуто увагу на те, що в жодному з документів, якими прокурор обґрунтовує позов (акти, протоколи, приписи) не міститься вимоги про перебудову об`єкта будівництва; абстрактні вимоги приписів щодо приведення об`єкту будівництва у відповідності до вимог чинного законодавства є неконкретними і не можуть тлумачитися як вимога перебудувати об`єкт, а приписи щодо належного ведення робочої документації взагалі не стосуються ОСОБА_2 .

Також наголошено на тому, що прокурор та позивач не заявляли вимог про проведення перебудови об`єкту самочинного будівництва у спосіб, не пов`язаний із його знесенням, і питання можливості чи неможливості приведення його у відповідність до вимог законодавства у сфері будівництва не розглядалося в процесі проведення експертизи в рамках кримінального провадження. В матеріалах справи відсутні докази неможливості перебудови об`єкта самочинного будівництва

В свою чергу, висновок експерта Вінницького науково-дослідного експертно- криміналістичного центру № СЕ-19/102-21/10011-БТ від 23.09.2021 за результатами судової будівельно-технічної експертизи в кримінальному провадженні не є належним доказом неможливості перебудови об`єкта самочинного будівництва, оскільки такому висновку не надано жодної правової оцінки в кримінальній справі, а також відсутній вирок, винесений за наслідками розгляду кримінальної справи , обґрунтований наведеним висновком експерта.

Представник третіх особі адвокат Ткачук В.В. свою позицію щодо заявлених прокурором позовних вимог виклала у поданих до суду письмових поясненнях (письмові дебати) від 04.04.2024. Зокрема, звернула увагу на те, що відповідно до п. 22-23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише годі, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 804/6104/14 та від 06.03.2019 у справі № 810/5680/15.

Отже, відповідно до вимог частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України для задоволення позову у цій справі необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об`єкту, або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови, чого у цій справі не встановлено.

Крім того, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Проте, рішення суду щодо проведення перебудови відсутнє.

У даній справі відсутній експертний висновок, яким встановлено неможливість перебудови об`єкту та приведення його у відповідність до вимог законодавства у сфері будівництва.

Натомість судова будівельно-технічна експертиза, що є в матеріалах справи, не може прийматись судом до уваги, оскільки проводилась в рамках кримінального провадження, об`єкт доказування в якому не тотожний даній справі та в експертизі не зазначено, що вона підготовлена для подання до суду.

Відповідно до позиції Верховного Суду висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що він підготовлений для подання до суду. Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати від 18 грудня 2019 року №522/1029/18.

Також, на переконання адвоката, в даній справі фактично прокурор виступає на захист інтересів однієї особи та всупереч інтересам більше 60 сімей, які у випадку задоволення даного позову залишаться і без житла і без коштів в воєнний час.

Крім того, представники третіх осіб під час розгляду справи по суті висловили сумніви у дотриманні прокурором при зверненні до суду з даним позовом визначених ст. 122 КАС України строків звернення.

Суд, заслухавши доводи представників сторін та третіх осіб, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини справи.

В жовтні 2019 року Обслуговуючим кооперативом «АРТ-ХАУС ІІ», в особі голови кооперативу Краковського Олександра Олександровича на земельних ділянках з кадастровими номерами: 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0373, 0510100000:01:010:0269, що розташовані по АДРЕСА_3 розпочато будівництво житлового будинку Арт Хаус-ІІ

В листопаді 2019 року за зверненнями третьої особи ОСОБА_1 Департаментом архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради проведено позапланову перевірку будівництва по АДРЕСА_1 .

За результатами перевірки складено акт від 08.11.2019 № 291-ПП, яким зафіксовано, що ОСОБА_2 виконує будівельні роботи з влаштування фундаментної плити житлового будинку без повідомлення про початок виконання будівельних робіт до органу державного архітектурно-будівельного контролю, чим порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Постановою ДАБК ВМР від 11.11.2019 № 113 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпП, та за вищевказане правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 4250,00 грн.

Також, за результатами позапланової перевірки відповідачу видано припис від 08.11.2019 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, держаних стандартів і правил, яким зобов`язано до 08.01.2020 зупинити будівельні роботи, привести об`єкт будівництва до вимог чинного законодавства, а у разі неможливості до первинного стану.

Надалі ДАБК ВМР провів перевірку виконання припису, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_2 не виконав вимог припису від 08.11.2019, а саме будівельних робіт не зупинив та не привів об`єкт будівництва до вимог чинного законодавства. Результати цієї перевірки оформлені актом від 23.01.2020 № 23-ПП.

Крім того, постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2020 № 7 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпП, (невиконання припису), та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.

10.03.2020 ОСОБА_2 звернувся до Вінницької міської ради з клопотанням про укладення договору про забудову територій та виконання благоустрою за власні кошти, а також про видачу містобудівних умов і обмежень на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.03.2020 № 635 "Про затвердження договору про забудову територій" затверджено договір забудови території між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та фізичною особою ОСОБА_2 .

Крім того, рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.03.2020 №653 ОСОБА_2 надано вихідні дані містобудівні умови та обмеження на проектування індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .

20.05.2020 на підставі вищевказаних документів ОСОБА_2 подав повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкта "Нове будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ".

26.05.2020 це повідомлення зареєстроване в ДАБК ВМР за № ВН061201471598.

Листом Вінницької міської ради від 24.03.2020 за № 01-00-011-15854 третю особу ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для звернення до суду з позовом про знесення об`єкта по АДРЕСА_1 .

31.03.2020 ОСОБА_1 подала до суду позов про оскарження бездіяльності Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради щодо неподання позовної заяви до ОСОБА_2 про невиконання припису від 08.11.2019 та зобов`язання подати позов до ОСОБА_2 про виконання припису від 08.11.2019 і знесення самовільно збудованої будови по АДРЕСА_1 .

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2020 у справі №120/1477/20-а в задоволенні вказаного позову відмовлено. При цьому суд дійшов висновку, що протиправна бездіяльність Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради щодо неподання позовної заяви до суду відсутня, оскільки останній вправі на власний розсуд вирішувати питання щодо наявності або відсутності порушених прав та інтересів територіальної громади, а також порядок та спосіб їх захисту, тоді як суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Крім того, суд зазначив, що оскільки ОСОБА_2 після проведення перевірки фактично виконав вимоги припису про усунення порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, в такому разі відсутні обставини, які могли б слугувати підставою для звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 вищезазначені рішення змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову. Колегія суддів не погодилася з висновками суду першої інстанції та дійшла висновку, що саме ДАБК ВМР уповноважений здійснювати контроль за виконанням дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності, а не визначену ОСОБА_1 у справі Департамент правової політики та якості Вінницької міської ради. Тому, виходячи з правовідносин сторін та норм чинного законодавства, Департамент правової політики та якості Вінницької міської ради з заявленими до нього позовними вимогами не може виступати належним відповідачем. Водночас заміна неналежного відповідача, про що позивач заявив клопотання, на передбачена на стадії апеляційного перегляду справи.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі №120/4874/20-а, яке набрало законної сили 11.01.2020, повністю задоволено позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про скасування рішення. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 635 від 12.03.2020 "Про затвердження Договору про забудову території", укладеного між виконавчим комітетом Вінницької міської ради та ОСОБА_2 .

Окрім того, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі №120/1001/21-а повністю задоволено позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, ДАБК ВМР, Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення, наказу та зобов`язання вчинити дії, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 653 від 12.03.2020, яким ОСОБА_2 надано містобудівні умови і обмеження на проектування житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

- визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради від 13.03.2020 № 61 "Про затвердження містобудівних умов і обмежень для проектування об`єкта будівництва нове будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

- припинено право на початок виконання будівельних робіт та зобов`язано ДАБК ВМР внести до Реєстру будівельної діяльності відомості про припинення права на початок виконання будівельних робіт ОСОБА_2 об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 апеляційні скарги Виконавчого комітету Вінницької міської ради та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі № 120/1001/21-а без змін.

Також судом встановлено, що 13.01.2020 на адресу ДАБК ВМР третя особа ОСОБА_1 подала заяву про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, в якій повідомила про те, що в жовтні 2019 року на чотирьох суміжних земельних ділянках, що розташовані по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 розпочато будівництво багатоквартирного будинку під ім`ям забудовника "АРТ ХАУС-II". При цьому у скарзі наголошено на тому, що будівництво такого об`єкта здійснюється без належної дозвільної документації та не за цільовим призначенням земельних ділянок, які є присадибними ділянками та розташовані в зоні індивідуальної садибної житлової забудови. Відтак у заяві ОСОБА_1 просила ДАБК ВМР провести позапланову перевірку зазначеного об`єкта будівництва та встановити, чи відповідають будівельні роботи вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

На підставі вказаного звернення позивач провів позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті "Нове будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , розміщене на земельних ділянках з кадастровими номерами 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0269, 0510100000:01:010:0373", замовником якого є ОСОБА_2 .

Результати перевірки оформлені актом від 12.03.2021 № 31-ПП.

У зв`язку з виявленими під час проведення перевірки порушеннями ОСОБА_2 внесено припис від 12.03.2021 про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

20.07.2021 з метою виконання вказаного припису ДАБК ВМР провів ще один позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, результати якого оформлені актом від 20.07.2021 № 162-ПП. В акті зазначено, що на момент перевірки ОСОБА_2 не виконав вимог припису від 12.03.2021, в зв`язку з чим постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.07.2020 № 83 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпП, (невиконання припису), та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.

За вищенаведених обставин, прокурор звернувся до суду з позовними вимогами про зобов`язання відповідача за власний рахунок здійснити знесення об`єкта незавершеного будівництва. На переконання прокурора, здійснення відповідачем самочинного багатоповерхового будівництва на території садибної забудови, усупереч вимог містобудівної документації (Генерального плану міста) та з порушенням будівельних норм та правил, нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку міста, а отже порушує інтереси держави щодо регулювання містобудівної діяльності. При цьому, поведінка відповідача свідчить про те, що останній не має наміру приводити спірний об`єкт незавершеного будівництва у відповідність до вимог чинного законодавства та розробленої і затвердженої проектної документації.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно ст. 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність". До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2)виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Згідно приписів ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органам сільських, селищних, міських рад делеговані повноваження, зокрема, з надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"; здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Відповідно до частин першої та другої статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво (частина друга наведеної вище статті).

Таким чином, у статті 38 Закону № 3038-VI визначено обов`язок суб`єкта владних повноважень видати особі, що здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності з визначенням строку для добровільного виконання припису. Цією ж статтею визначено наступний обов`язок суб`єкта владних повноважень, який необхідно виконувати у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі подати позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Водночас пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:

1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;

3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Положеннями статті 38 Закону № 3038-VI встановлено лише два способи усунення порушень у разі істотного відхилення від проекту, а саме: проведення перебудови або приведення об`єкта до попереднього стану.

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

При цьому визначальним та достатнім є той факт, що особа здійснила будівництво без документів, що дають право на це, та не виконала вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

Так, під час розгляд справи встановлено, що ОСОБА_2 розпочав виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 за відсутності будь-яких дозвільних документів, тобто самочинно, що підтверджується актом перевірки від 08.11.2019 № 291-ПП.

Крім того, у визначений строк ОСОБА_2 не виконав вимоги припису ДАБК ВМР від 12.03.2021 про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, що зафіксовано в акті перевірки від 20.07.2021 № 162-ПП. При цьому незаконні будівельні роботи ОСОБА_2 не зупинив та продовжив будівництво за відсутності документів, які дають право на виконання будівельних робіт.

Таким чином, матеріали справи містять відомості про те, що за результатами проведених ДАБК ВМР перевірок будівництва по вул. Гонти, б/н у м. Вінниці, встановлено здійснення забудовником виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку з порушенням вимог чинного законодавства, які відповідач на дату звернення прокурора до суду з даним позовом не усунув.

Відповідні обставини невиконання відповідачем вимог припису ДАБК ВМР також встановлені під час розгляду адміністративної справи №120/434/21-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії та відображені в мотивувальній частині прийнятого за наслідками її розгляду рішенні від 25.01.2021, яке залишено в силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного від 02.02.2022.

Слід зазначити, що прийнятим у справі №120/434/21-а рішенням від 25.01.2021, окрім іншого, зобов`язано Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

У вказаних рішеннях суди першої та апеляційної інстанції наголосили на тому, що саме на орган ДАБК законодавством покладено обов`язок щодо подання до суду позову про знесення самочинно збудованого об`єкта і такий обов`язок виникає після встановлення факту невиконання забудовником припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Поряд із цим, на час відкриття провадження у даній адміністративній справі, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.01.2021, прийняте у справі №120/434/21-а не набуло законної сили.

В свою чергу, керівник Вінницької окружної прокуратури обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з цим позовом посилаючись на те, що здійснення відповідачем самочинного багатоповерхового будівництва на території садибної забудови, суперечить вимогам містобудівної документації, а Департамент, на який ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» покладено повноваження щодо звернення до суду із позовом про захист державних інтересів у сфері містобудування, не виконує свого обов`язку протягом тривалого періоду.

Отже, прокурор, з метою представництва інтересів держави, в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та керуючись, зокрема, ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» звернувся до суду в інтересах Департаменту з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, відповідно до частини третьої, четвертої та п`ятої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України "Про прокуратуру".

Згідно з частиною першої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак, суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі №569/4123/16-а.

Частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Стосовно наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" для представництва інтересів держави у суді у даній адміністративній справі, суд виходить з наступних міркувань.

Так, як вже було зазначено судом вище, зважаючи на відсутність з боку ДАБК ВМР реагування на невиконання відповідачем вимог припису від 08.11.2019 про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, а також не отримавши від позивача відповідей на неодноразові звернення прокурора з приводу необхідності вжиття заходів спрямованих на усунення виявлених порушень у сфері містобудування, що були допущені забудовником ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді, в зв`язку з чим постановив ухвалу від 29.10.2021 про відкриття провадження у даній адміністративній справі.

В подальшому, на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 набуло законної сили рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.08.2021, прийняте у справі №120/434/21-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , яким, окрім іншого, зобов`язано Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

В зв`язку з цим, на виконання рішення суду, Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт. Ухвалою суду від 12.11.2021, постановленою у справі №120/13686/21-а, відкрито провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі №120/13686/21-а, ДАБК ВМР, як і прокурор у справі №120/13166/21-а, зазначив, що ОСОБА_2 самочинно збудовано об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 на земельних ділянках з кадастровими номерами: 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0369, 0100000:01:010:0373. У зв`язку з виявленим порушенням позивачем винесено припис від 12.03.2021 про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Однак, відповідач станом на 20.07.2021 вимогу вищезазначеного припису не виконав, що підтверджується актом від 20.07.2021 №162-ПП. В зв`язку з цим, ДАБК ВМР звернулось до суду з позовом про зобов`язання ОСОБА_58 знести самочинно збудований об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 за власний рахунок.

Таким чином, в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває дві справи з приводу одного і того ж питання, спір в яких ініційовано різними контролюючими органами.

В контексті наведеного, судом враховано, що у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.01.2023 за наслідком розгляду касаційної скарги ДАБК ВМР на ухвалу ВОАС від 02.04.2022 (головуючий суддя: Бошкова Ю.М.) та постанову 7ААС від 12.09.2022 (головуючий суддя: Сторчак В.Ю., судді: Полотнянко Ю.П., Граб Л.С.) у справі № 120/13686/21-а за позовом Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт дійшов висновку, виснував, що склад учасників у справі № 120/13166/21-а та у справі № 120/13686/21-а не є тотожним, а тому відсутні підстави для залишення позову у справі № 120/13186/21-а без розгляду.

При цьому, у зазначеній постанові від 23.01.2023 судом касаційної інстанції наголошено на тому, що в межах вирішення питання щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду з тих підстав, що у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, Верховним Судом не надається оцінка праву звернення до суду прокурором в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради у справі №120/13166/21-а.

З урахуванням висновків суду касаційної інстанції, надаючи оцінку праву звернення до суду прокурора в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради у даній справі колегія судді зазначає, що дійсно на час звернення прокурора до суду з даним позовом, з боку Департаменту прослідковувалась пасивна поведінка щодо не реагування на ухилення від виконання ОСОБА_2 вимог приписів про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, що з огляду на приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяло прокурору ініціювати представництво законних інтересів держави в суді.

Разом з тим, в процесі розгляду даної адміністративної справи змінились обставини, наявність яких давало прокурору підстави вважати, що орган державної влади, в даному випадку ДАБК ВМР, не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави.

Зокрема, як вже зазначалось вище, Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради самостійно, в межах визначених ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» повноважень, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт. За даним позовом ухвалою суду від 12.11.2021 (справа №120/13686/21-а) відкрито провадження. На даний час, судовий розгляд зазначеної справи триває.

Відповідно, на даний час інтереси держави задля захисту яких прокурором було ініційовано звернення до суду з даним позовом, в судовому порядку здійснює відповідний органів державного архітектурно-будівельного контролю саме до повноважень якого віднесено ініціювання питання про знесення самочинно збудованих об`єктів.

Крім того, варто зазначити, що під час розгляду даної адміністративної справи в суді, з отриманих, зокрема, від представником третьої особи ОСОБА_29 пояснень, встановлено, що станом на дату звернення прокурора до суду з даним позовом, рішенням Вінницької міської ради від 28.05.2021 затверджено «Проект внесення змін до Плану зонування м. Вінниця», згідно якого зона, у якій знаходяться земельні ділянки ОСОБА_29 та ОСОБА_2 віднесено до зони багатоповерхової житлової забудови.

Відповідно, посилання прокурора на те, що відповідач здійснює будівельні роботи з будівництва багатоповерхового будинку усупереч вимог містобудівної документації (Генерального плану міста), як одну з основних обставин, що свідчить про порушення саме інтересів держави, є лише припущенням прокурора, адже формування відповідних висновків віднесено до виключної компетенції органів державного архітектурно-будівельного контролю.

В контексті наведеного, також варто зазначити, що знесення навіть визнаного самочинним будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. При цьому, за змістом статті 177 ПК України об`єкти самочинного будівництва належать до об`єктів цивільних прав (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №21-1959а16 та Верховного Суду від 21.05.2020 року по справі №726/824/15-ц).

Право на житло є одним із конституційних і являє собою гарантовану Конституцією України можливість громадянина задовольняти потребу в житлі одним із шляхів, визначених законом. Зокрема, згідно зі ст. 47 Конституції «кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Право громадян на житло також закріплює також ст. 1 Житлового кодексу України.

Житло - одна з основних матеріальних умов життя людини. Потреба людини в житлі виникає з моменту її народження, зберігається протягом усього життя і припиняється після смерті. Отже, задоволення потреби людини в житлі - дуже важливе соціальне завдання.

Чинне законодавство передбачає відповідні способи реалізації права на житло та одним із засобів здійснення права на житло є здійснення права на житло через його будівництво житлово-будівельними кооперативами.

Забезпеченість громадян певної країни житлом є одним із найконкретніших показників добробуту всього народу. Суб`єктивне право на житло - це можливість людини і громадянина мати житло у власності чи одержати його за договором найму з державного чи громадського фонду, користуватися житлом та вимагати від зобов`язаних суб`єктів забезпечення реалізації цього права у повному обсязі. Право на житло тісно пов`язане з обов`язками інших фізичних та юридичних осіб і державних органів щодо створення відповідних умов, охорони, захисту й відтворення житлових прав людини і громадянина.

Враховуючи, той факт, що частина залучених третіх осіб відноситься до особливої соціальної категорії, яка потребує в значній мірі захисту держави, рішення про знесення самочинного об`єкту нерухомості повинно бути обґрунтованим, законним, відповідати нормам матеріального та процесуального права враховувати інтереси відповідних осіб.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року] напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний.

Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Наведені обставини, з урахуванням того, що побудований будинок є саме житловим, тобто можливо є житлом осіб, повне коло яких прокурором не встановлено та виходячи з аналізу практики Європейського суду з прав людини, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право особи на повагу до житла (рішення від 2 грудня 2010 р. у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України"), також є додатковою підставою для висновку про передчасність заявлених прокурором позовних вимог про зобов`язання знести самочинно побудований житловий будинок.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (Постанови Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18).

Завданням суду є вирішити спір, а не продемонструвати сторонам свою обізнаність з позиціями Верховного Суду і практикою Європейського Суду. Розгляд справи в суді має своїм завданням вирішення спору, з тим, щоб сторони, між якими виник спір, не мали необхідності докладати додаткових зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням. Якщо ж спір не вирішується (якщо завдання судочинства не виконується), то не відбувається справедливого розгляду справи і ефективного захисту порушених прав - не досягається мета правосуддя.

Питання «ефективності» судового захисту безпосередньо пов`язано з такими складними питаннями права як: - дискреція суб`єкта владних повноважень; - дискреція (розсуд) суду; - доступ до суду; - способи захисту (можливість захисту «на майбутнє»); - предмет, підстави та правові підстави позову; - вихід суду за межі позовних вимог; - строки (тривалість судового процесу); - захист суспільних інтересів; - якість судового рішення; - виконання судового рішення; - рівність та змагальність судового процесу; - принцип «суд знає закон»; - принцип процесуальної економії; - відступ від позиції Верховного Суду; - розподіл влад (система стримувань і противаг). Ефективний судовий процес відповідає таким характеристикам як практичний, дієвий, а також оперативний та якісний (баланс між цими двома вимогами). Ефективний захист означає, що потрібний результат досягається без необхідності повторних судових чи інших процедур. Неефективний означає формальний.

Ефективним також має бути саме судове рішення. Ця вимога напряму пов`язана із завершальним етапом правосуддя, а саме, виконанням судового рішення (ефективність повинна бути зорієнтована на «виконуваність» рішення суду) Вимога ефективності стоїть в одному ряді з вимогою справедливості. Суду в межах розгляду конкретної справи перед прийняттям рішення потрібно узгоджувати два аспекти: що позивач вважає ефективним для захисту його порушеного права (охоронюваного інтересу) та, що знаходиться у компетенції суду Суд діє не автономно, а разом із законодавчою та виконавчою гілкою влади, які приймають власні рішення (обов`язкові до виконання), а також володіють гарантованою Конституцією України власного незалежністю та компетентністю

Аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає:

1. ефективність розгляду та вирішення справи;

2. ефективність способу захисту;

3. ефективність судового рішення;

4. ефективність його виконання.

В даному випадку, під час розгляду даної адміністративної справи змінився власник частини земельних ділянок, на яких розташований спірний об`єкт самочинного будівництва, а також Вінницькою міською радою прийнято рішення від 28.05.2021 про затвердження «Проекту внесення змін до Плану зонування м. Вінниця», яким відповідні земельні ділянки віднесено до зони багатоповерхової житлової забудови. Відповідно, змінились вихідні дані, які слугували підставою для формування прокурором висновку про порушення відповідачем інтересів держави, а також щодо шляхів, як б були найбільш ефективними для захисту як інтересів держави, так і громадян, які проживають поряд з спірним об`єктом та громадян, які прийняли пайову участь у його будівництві.

В контексті наведеного варто також врахувати правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, згідно з яким обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Розглядаючи справи про знесення самочинної забудови особливу увагу слід приділити питанню: хто звертається до суду і які його права порушені. Чи відновляться права позивача (в даному випадку держави) після прийняття судом рішення, а також чи буде збережено баланс між інтересами держави та правами громадян, які прийняли пайову участь у будівництві .

На переконання колегії суддів, саме на Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради покладено обов`язок, з урахуванням повного та всебічного розгляду питань, пов`язаних з будівництвом спірного самочинно збудованого об`єкту визначитись щодо найефективнішого способу усунення виявлених порушень із дотриманням балансу між інтересами держави та правами осіб, які прийняли пайову участь у відповідному будівництві, до кола яких, окрім іншого входять переселенці з окупованих територій, учасники бойових дій, та інші соціально незахищені верстви населення.

При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно ("KOROLEV v. RUSSIA" (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; "MENCHINSKAYA v. RUSSIA", № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Також Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (справа "F.W. v. France", № 61517/00, рішення від 31 березня 2005 року, п. 27).

В цьому контексті суд також застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд).

Так, у справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності Європейський суд з прав людини керується принципом пропорційності, як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Публічно-правовий характер діяльності прокурора спрямований на захист інтересів держави, в тому числі у сфері містобудування. Однак, досягатися він повинен не за рахунок порушення чи створення загрози порушення інших охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що прокурор всупереч законодавчо передбаченого принципу пропорційності намагається застосувати до відповідача такий захід впливу, що, за встановлених вище обставин, не відповідає балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких спрямована вимога про знесення самочинного будівництва, що вказує на безпідставність позовних вимог.

Надаючи оцінку посиланням представника відповідача та представників третіх осіб на недотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, то колегія суддів такі оцінює критично. В даному випадку, ініціатором звернення до суду з позовом виступав прокурор, а сам по собі позов спрямований на захист порушених інтересів держави та відсутність належного реагування контролюючого органу у сфері містобудівної діяльності.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Керівник Вінницької окружної прокуратури (пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020, код ЄДРПОУ )

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 )

Треті особи:

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 )

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 )

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 )

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_5 )

ОСОБА_6 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_6 )

ОСОБА_7 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_7 )

ОСОБА_8 ( АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_8 )

ОСОБА_9 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_9 )

ОСОБА_10 ( АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_10 )

ОСОБА_11 ( АДРЕСА_14 , РНОКПП НОМЕР_11 )

ОСОБА_12 ( АДРЕСА_15 , РНОКПП НОМЕР_12 )

ОСОБА_13 ( АДРЕСА_16 , РНОКПП НОМЕР_13 )

ОСОБА_14 ( АДРЕСА_17 , РНОКПП НОМЕР_14 )

ОСОБА_15 ( АДРЕСА_18 , РНОКПП НОМЕР_15 )

ОСОБА_16 ( АДРЕСА_19 , РНОКПП НОМЕР_16 )

ОСОБА_17 ( АДРЕСА_20 , РНОКПП НОМЕР_17 )

ОСОБА_18 ( АДРЕСА_21 , РНОКПП НОМЕР_18 )

ОСОБА_19 ( АДРЕСА_22 , РНОКПП НОМЕР_19 )

ОСОБА_20 ( АДРЕСА_23 )

ОСОБА_21 ( АДРЕСА_24 , РНОКПП НОМЕР_20 )

ОСОБА_22 ( АДРЕСА_25 , РНОКПП НОМЕР_21 )

ОСОБА_23 ( АДРЕСА_26 , РНОКПП НОМЕР_22 )

ОСОБА_24 ( АДРЕСА_27 , РНОКПП НОМЕР_23 )

ОСОБА_25 ( АДРЕСА_28 , РНОКПП НОМЕР_24 )

ОСОБА_26 ( АДРЕСА_29 , РНОКПП НОМЕР_25 )

ОСОБА_27 ( АДРЕСА_30 , РНОКПП НОМЕР_26 )

ОСОБА_28 ( АДРЕСА_31 , РНОКПП НОМЕР_27 )

ОСОБА_29 ( АДРЕСА_32 , Паспорт серії НОМЕР_28 )

ОСОБА_30 ( АДРЕСА_33 , РНОКПП НОМЕР_29 )

ОСОБА_31 ( АДРЕСА_34 , РНОКПП НОМЕР_30 )

ОСОБА_32 ( АДРЕСА_35 , РНОКПП НОМЕР_31 )

ОСОБА_33 ( АДРЕСА_36 , РНОКПП НОМЕР_32 )

ОСОБА_59 ( АДРЕСА_37 , РНОКПП НОМЕР_33 )

ОСОБА_60 ( АДРЕСА_38 , РНОКПП НОМЕР_34 )

ОСОБА_61 ( АДРЕСА_39 , РНОКПП НОМЕР_35 )

ОСОБА_62 ( АДРЕСА_40 , РНОКПП НОМЕР_36 )

ОСОБА_63 ( АДРЕСА_41 , РНОКПП НОМЕР_37 )

ОСОБА_64 ( АДРЕСА_42 , РНОКПП НОМЕР_38 )

ОСОБА_65 ( АДРЕСА_43 , РНОКПП НОМЕР_39 )

ОСОБА_66 ( АДРЕСА_44 , РНОКПП НОМЕР_40 )

ОСОБА_67 ( АДРЕСА_45 , РНОКПП НОМЕР_41 )

ОСОБА_68 ( АДРЕСА_46 , РНОКПП НОМЕР_42 )

ОСОБА_69 ( АДРЕСА_24 , РНОКПП НОМЕР_43 )

ОСОБА_70 ( АДРЕСА_47 , РНОКПП НОМЕР_44 )

Головуючий суддяЖданкіна Наталія Володимирівна

Судді Дончик Віталій Володимирович

Слободонюк Михайло Васильович