Ухвала

від 28.10.2024 по справі 120/13166/21-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

28 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №120/13166/21-а

адміністративне провадження №К/990/40139/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року

у справі №120/13166/21-а

за позовом керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради,

до ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_1 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 керівник Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради звернувся до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_1 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , в якому просив:

- зобов`язати відповідача за власний рахунок здійснити знесення об`єкта незавершеного будівництва, розташованого на земельних ділянках по АДРЕСА_1 (кадастрові номери: 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0373, 0510100000:01:010:0269).

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Повний текст постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року виготовлено та підписано суддями 16 вересня 2024 року.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат - Мишковська Тетяна Миколаївна, 16 жовтня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржуване судове рішення з неправильним застосуванням положень частини першої статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), частини сьомої статті 376, статей 384, 386, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), порушенням положень статті 48, частини другої статті 122 КАС України та без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 січня 2018 року у справі №804/6104/14, від 06 березня 2019 року у справі №810/5680/15, від 12 квітня 2021 року у справі №653/104/19 та від 31 травня 2021 року у справі №320/1889/17-ц, від 20 грудня 2021 року у справі №640/12959/19, від 14 лютого 2022 року у справі №826/7203/17, від 13 квітня 2022 року у справі №815/1484/18, від 01 червня 2022 року у справі №260/1815/21.

ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що керівник Вінницької окружної прокуратури обґрунтовано та правомірно звернувся до суду із позовом про знесення самочинного збудованого об`єкту будівництва та такий позов підлягав задоволенню, оскільки відповідач здійснив будівництво на земельних ділянках, що не були відведені для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

Щодо порушення судами норм процесуального права скаржник зазначає, що позивач (прокурор) і суд, всупереч положенням статті 48 КАС України, належним чином не встановили коло відповідачів у даній справі. Вважає, що позов було звернуто до неналежного відповідача, зокрема, лише власника одного із чотирьох земельних ділянок, на яких зведено будинок, який підлягає знесенню. Іншого власника земельних ділянок в якості відповідача судом залучено не було, як і не залучено інвесторів будівництва, тобто членів кооперативу.

У висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №826/7203/17, колегія суддів виснувала, що саме до особи, яка здійснила будівництво, може бути звернено вимоги позову органу державного архітектурно-будівельного контролю про знесення самочинно збудованого об`єкта з подальшою компенсацією цією особою витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Скаржник також вважає, що позовна заява прокурора не містить належної мотивації і ґрунтується на обставинах, що не відповідають дійсності, при цьому прокурором не доведено порушення інтересів держави та суспільних інтересів.

При цьому скаржник доводить, що у прокурора відсутні законні підстави для процесуального представництва інтересів держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради у даній справі. Водночас захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. При цьому прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Такі доводи касаційної скарги, на думку скаржника, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 грудня 2021 року у справі №640/12959/19, від 13 квітня 2022 року у справі №815/1484/18.

При цьому скаржник доводить, що позовна заява та додатки до неї не містять офіційного звернення прокурора до суб`єкта владних повноважень з проханням подати позов. Лист Вінницької окружної прокуратури від 24 вересня 2021 року не може вважатися таким зверненням, оскільки текст цього листа не містить прохання подати позов та не визначає строк, протягом якого такий позов має бути подано до суду.

Такі доводи, на думку скаржника, узгоджуються з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 01 червня 2022 року у справі №260/1815/21, у якому зазначено, подаючи позов до адміністративного суду в порядку, передбаченому частиною третьою статті 23 Закону №1697-VII, відповідний прокурор повинен мотивувати та довести допустимими та достатніми доказами наявність:

- суб`єктної складової: відсутність жодного суб`єкта владних повноважень, який має законодавчо визначену компетенцію подати відповідний позов, або відмову чи бездіяльність цього суб`єкта щодо звернення з таким позовом (цьому повинно передувати офіційне звернення прокурора до такого суб`єкта з проханням подати позов); суд вирішує питання щодо доцільності залучення такого суб`єкта, зокрема, як третьої особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору);

- об`єктивної складової: наявність порушення законних інтересів держави або загрози порушення інтересів держави; загроза порушення інтересів держави (часткова відсутність предмету позову на момент звернення до суду при встановленні судом факту того, що дії або бездіяльність відповідача у справі дають підстави стверджувати про реальну загрозу вчинення порушення у майбутньому) та дозволяє прокурору звертатися з таким превентивним позовом, зокрема, для запобігання у майбутньому вчинення відповідними суб`єктами порушень вимог законодавства.

В свою чергу, касаційна скарга містить доводи про те, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову прокурора щодо знесення об`єкта незавершеного будівництва, не врахував інтересів власників майнових прав на об`єкт будівництва.

Крім того, скаржник вважає, позовна заява прокурора не обґрунтована належними та допустимими доказами на підтвердження позовних вимог, зокрема, у справі відсутній висновок, яким встановлено неможливість перебудови об`єкту та приведення його у відповідність до вимог законодавства у сфері будівництва, як і відсутній експертний висновок, яким обґрунтовано доцільність знесення самочинного об`єкта нерухомості. Натомість судова будівельно-технічна експертиза не може прийматися судом до уваги, оскільки проводилась в рамках кримінального провадження, об`єкт доказування в якому не тотожний даній справі, а також в експертизі не зазначено, що вона підготовлена для подання до суду.

У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18, зазначено, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що він підготовлений для подання до суду.

Так на переконання позивача відповідно до вимог частини сьомої статті 376 ЦК України для задоволення позову у цій категорії справ (про знесення самочинно збудованого нерухомого майна) необхідна наявність таких фактів, як неможливість перебудови об`єкта або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови; у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Разом з тим скаржник вважає, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості перебудови об`єкта самочинного будівництва або відмови відповідача від перебудови даного об`єкта, як і відсутні докази звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю або органу місцевого самоврядування до суду з вимогами про зобов`язання відповідача провести відповідну перебудову, що має передувати рішенню про знесення об`єкта будівництва.

Отже, знесення об`єкта нерухомості відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова такого об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 30 січня 2018 року у справі №804/6104/14, від 06 березня 2019 року у справі №810/5680/15.

При цьому скаржник вважає, що вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені таким власником або користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 12 квітня 2021 року у справі №653/104/19 та від 31 травня 2021 року у справі №320/1889/17-ц.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 також доводить, що при зверненні з даним позовом до суду першої інстанції прокурором пропущено процесуальний строк, визначений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки виходячи з актів проведення позапланових заходів державного нагляду у сфері містобудівної діяльності, про вказані порушення позивач дізнався ще 08 листопада 2019 року.

Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року, з метою з`ясування правильності застосування судом апеляційної інстанції положень частини першої статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), частини сьомої статті 376, статей 384, 386, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), перевірки дотримання положень статті 48, частини другої статті 122 КАС України та перевірки необхідності врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 січня 2018 року у справі №804/6104/14, від 06 березня 2019 року у справі №810/5680/15, від 12 квітня 2021 року у справі №653/104/19 та від 31 травня 2021 року у справі №320/1889/17-ц, від 20 грудня 2021 року у справі №640/12959/19, від 14 лютого 2022 року у справі №826/7203/17, від 13 квітня 2022 року у справі №815/1484/18, від 01 червня 2022 року у справі №260/1815/21.

Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З огляду на вищезазначене, враховуючи наявність електронного кабінету в інших учасників справи, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_1 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 зареєструватися у системі "Електронний суд".

Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі №120/13166/21-а за позовом керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_1 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

2. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

3. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

4. Роз`яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа