Постанова

від 09.05.2024 по справі 296/11138/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/11138/23 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М.

Категорія 1 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів:Коломієць О.С., Талько О.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі

цивільну справу №296/11138/23 за матеріалами позовноїзаяви Приватної юридичної фірми «Центр юридичної допомоги «Дігест» до Приватного вищого навчального закладу «Інститут підприємництва та сучасних технологій» та ОСОБА_1 про скасування рішення про обтяження нерухомого майна

за апеляційноюскаргою Приватної юридичної фірми «Центр юридичної допомоги «Дігест»

на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 13 лютого 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Анциборенко Н.М. у м.Житомирі,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2023 року Приватна юридична фірма «Центр юридичної допомоги «Дігест» звернулася до суду з позовом до Приватного вищого навчального закладу «Інститут підприємництва та сучасних технологій» та ОСОБА_1 . Просить скасувати рішення державного реєстратора Галіцької Марини Юріївни, Корольовський ВДВС м.Житомир Головного ТУЮ у Житомирській області, реєстраційний запис №16677230 (спеціальний підрозділ) від 30 вересня 2016 року про арешт нерухомого майна будівлі навчального корпусу загальною площею 3 037 кв.м за адресою: м.Житомир, провулок Шкільний,7.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 13 лютого 2024 року позовна заява визнана неподаною та повернута позивачу.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, Приватна юридична фірма «Центр юридичної допомоги «Дігест» подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та передати справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що спір не є майновим, оскільки в позові не порушується питання про визнання права власності. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права та інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі №643/3614/17, та в справі №905/105/20.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Перевіривши відповідно до положень ст.367 ЦПК України законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не в повній мірі усунув недоліки позовної заяви, а саме не сплатив судовий збір за вимогу майнового характеру.

Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що Приватна юридична фірма «Центр юридичної допомоги «Дігест» звернулася до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора Галіцької Марини Юріївни, Корольовський ВДВС м.Житомир Головного ТУЮ у Житомирській області, реєстраційний запис №16677230 (спеціальний підрозділ) від 30 вересня 2016 року про арешт нерухомого майна будівлі навчального корпусу загальною площею 3 037 кв.м за адресою: м.Житомир, провулок Шкільний,7.

УхвалоюКорольовського районного суду м.Житомира від 08 листопада 2023 рокупозовна заява залишена без руху в зв`язку з її невідповідністю вимогам пунктів 2,3 частини третьої ст.175 ЦПК України, а саме: позивач всупереч вимог ст.ст.175,176 ЦПК України не зазначив ціни позову, виходячи з дійсної вартості нерухомого майна, та будь-яких доказів на підтвердження саме дійсної вартості нерухомого майна на час звернення до суду не надано; пред`явивши позов до двох відповідачів, не зазначив конкретну позовну вимогу щодо кожного з відповідачів (а.с.41). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху позивачу наданий строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Супровідним листом від 20 грудня 2023 року суд першої інстанції направив ухвалу про залишення позовної заяви без руху позивачу (а.с.42).

На виконання вимогухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху,26 грудня 2023 року, тобто у строки передбачені для усунення недоліків, Приватна юридична фірма «Центр юридичної допомоги «Дігест» подала заяву, до якої долучила нову редакцію позову з доказами направлення позовної заяви відповідачам та висновок про ринкову вартість нерухомого майна, а також надала пояснення, що позивачем не заявлена вимога про визнання за ним права власності на нерухоме майно, а тому позов є немайновим (а.с.43-49).

13 лютого 2024 року суд першої інстанції постановив ухвалу, якою позовну заяву визнав неподаною і повернувпозивачу, вказавши, що Приватна юридична фірма «Центр юридичної допомоги «Дігест» не в повній мірі усунула недоліки позовної заяви, зокрема, не сплатила судовий збір за вимогу майнового характеру.

Відповідно до частини першої ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктом 3частини третьої ст.175 ЦПК Українипозовна заява має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Пунктами 2, 9 частини першої ст.176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна, а у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Відповідно дочастини четвертоїст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 серпня 2020 року в справі №910/13737/19 виснувала, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року в справі №907/9/17). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Змістом позовної вимоги є скасування рішення державного реєстратора про арешт нерухомого майна. Враховуючи, що заявлена вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не підлягає грошовій оцінці, вимога про скасування рішення державного реєстратора про арешт нерухомого майна є вимогою немайнового характеру.

Оскільки заявлена вимога немайнового характеру, яка не підлягає грошовій оцінці, то суд першої інстанції невиправдано залишав позов без руху з тих підстав, що не зазначена ціна позову з посиланням на докази вартості нерухомого майна, тобто будівлі навчального корпусу.

Частиною другою ст.133 ЦПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати врегульовано положеннями Закону України «Про судовий збір».

За положеннями частини першої ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до абз.1 п.п.2 п.1 частини другої ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя ст.4 Закону України «Про судовий збір»).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб установлений на рівні 2 684 гривні.

Ураховуючи, що позов поданий через систему Електронний суд та заявлена одна вимога немайнового характеру, судовий збір мав бути сплачений у сумі 2147,20 грн (із розрахунку: 2684 грн х 0,8).

Звертаючись до суду з позовом, позивач сплатив судовий збір у сумі 2148 грн, що підтверджується квитанцією від 24 жовтня 2023 року (а.с.33).

Отже, Приватна юридична фірма «Центр юридичної допомоги «Дігест» при заявлені позову сплатила судовий збір у повному обсязі та долучила до позовної заяви платіжний документ, який підтверджує таку обставину.

Суд першої інстанції суперечливо визнав неподаною та повернув позовну заяву позивачу з підстав несплати судового збору за вимогу майнового характеру, хоча з вказаних підстав позовну заяву без руху не залишав. Як вже зазначалося вище, позовна заява з однією вимогою немайнового характеру оплачена відповідним судовим збором у повному обсязі на момент звернення до суду.

Згідно з частиною першою ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про відкриття провадження у справі призвело до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. За таких обставин, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції, а справу направляє для продовження розгляду до Корольовського районного суду м.Житомира.

Керуючись ст.ст.268,367-368,374,379,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватної юридичної фірми «Центр юридичної допомоги «Дігест» задовольнити.

Ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 13 лютого 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: