Ухвала

від 10.05.2024 по справі 357/12046/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/12046/23

Провадження № 4-с/357/23/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Фельтіна Н. А.,

За участю:

скаржника ОСОБА_1 , представника скаржника ОСОБА_2

представників відділу ДВС Костюченко Ю.М., Марінченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква скаргу у ОСОБА_1 про визнання протиправними дій державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марінченко Аліни Олексіївни, боржник: ОСОБА_3 , -

В С Т А Н О В И В :

02 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в якій просить суд: 1) Визнати протиправними дії державного виконавця Білоцерківського відділу державної Виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо повернення виконавчого документа без прийняття до виконання ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року у справі № 357/12046/23; 2) Зобов`язати державного виконавця відкрити виконавче провадження по виконання ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року у справі № 357/12046/23.

Скарга обґрунтована тим, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.10.2023 року були вжиті заходи забезпечення позову та заборонено ОСОБА_3 здійснювати будівництво житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:02:021:0377, площею 0,1137 га по АДРЕСА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. На підставі вказаної ухвали, Головним державним виконавцем Білоцерківського відділу державної Виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Камінською Анною Костянтинівною 12.10.2023 року було відкрито виконавче провадження №73026769, яким заборонено божнику здійснювати будівництво житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:02:021:0377, площею 0,1137 га по АДРЕСА_1 .

Виконавче провадження № 73026769 було закінчене на підставі п.9 ч. І ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом винесення головним державним виконавцем відділу Камінською А.К. відповідної постанови.

17 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Камінської А.К. щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов`язання поновити порушене право скаржника. 07 грудня 2023 року Білоцерківським міськрайонним судом постановлено ухвалу про відмову в задоволенні скарги через ненадання доказів невиконання ОСОБА_3 ухвали суду станом на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та роз`яснено право скаржника на повторне пред`явлення ухвали суду про забезпечення позову до примусового виконання. ОСОБА_3 в 2024 році не припиняла здійснювати активне будівництво житлового будинку на спірній земельній ділянці. Скаржником та його дружиною неодноразово здійснювалися виклики працівників поліції. Скаржник 24 квітня 2024 року подав до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби заяву про виконання ухвали Білоцерківського міськрайонного суду від 09 жовтня 2023 року, проте в ході зварення до відділу державної виконавчої служби 29 квітня 2024 року йому стало відомо про те, що 25 квітня 20224 року державним виконавцем відділу Марінченко Аліною Олексіївною було складено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання на підставі п.2 ч.3 ст. 5 Закону України «про виконавче провадження» без прийняття до виконання. Вказані дії по поверненню виконавчого документа є протиправними так як ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року забезпечено позов шляхом заборони будівництва на спірній земельній ділянці, а державним виконавцем, незважаючи на порушення боржником заборони будівництва, не вживаються заходи до виконання вказаного рішення суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2024 року, вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою суду від 03 травня 2024 року відкрито провадження у справі за скаргою та призначено судовий розгляд у справі на 10 травня 2024 року.

10 травня 2024 року на адресу суду від начальника Білоцерківського відділу ДВС надійшло заперечення на скаргу ОСОБА_1 , згідно з яким остання просила суд відмовити в задоволенні скарги.

Заперечення обґрунтовано тим, що виконавче провадження на виконання ухвали суду від 09 жовтня 2023 року про заборону будівництва по вул. Дружби в селі Шкарівка Білоцерківського району перебувало на виконанні у відділі. 07 листопада 2023 року державним виконавцем було здійснено виїзд в село Шкарівка та складено акт про те, що будівельні та ремонтні роботи у даному будинку не проводяться. Виконавче провадження було закрите на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». 07 грудня 2023 року Білоцерківським міськрайонним судом відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо законності постанови про закінчення виконавчого провадження. 25 квітня 2024 року до відділу повторно надійшла ухвала суду від 09 жовтня 2023 року про забезпечення позову. Цього ж дня державним виконавцем було винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та його представник адвокат Коваль О.П. скаргу підтримав у повному обсязі та просили суд її задоволити. Додатково пояснили, що після постановлення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області в грудня 2024 року ухвали про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність співробітників державної виконавчої служби, боржник у справі продовжила будівництво будинку по АДРЕСА_1 , всупереч ухвалі Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року про заборону будівництва. Вказане свідчить про невиконання боржником ухвали суду та невиконання державним виконавцем своїх обов`язків з виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

В судовому засіданні представники відділу ДВС Костюченко Ю.М. та Марінченко А.О. заперечили проти задоволення скарги ОСОБА_1 , просили суд відмовити в її задоволенні з тих підстав, що виконавче провадження, відкрите за ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 09 жовтня 2023 року було закінчене у зв`язку з його фактичним виконанням на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», так як згідно акту державного виконавця, роботи з будівництва будинку по АДРЕСА_1 не проводилися. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 07 грудня 2023 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, а тому у державного виконавця були всі підстави для повернення без виконання виконавчого документа, повторно поданого ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності боржника, з урахуванням викладеної неї думки про необґрунтованість скарги.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову та заборонено ОСОБА_3 здійснювати будівництво житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:02:021:0377, площею 0,1137 га по АДРЕСА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

12 жовтня 2023 року головним державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби Камінською А.К. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

19 жовтня 2023 року головним державним виконавцем Камінською А.К. накладено штраф на боржника за невиконання ухвали суду про заборону будівельних робіт.

07 листопада 2023 року головним державним виконавцем відділу Камінською А.К. складено акт про те, що будівельні та ремонтні роботи в АДРЕСА_1 , 507 листопада 2023 року не проводяться.

08 листопада 2023 року головним державним виконавцем відділу Камінською А.К. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2023 року відмовлено в задоволені скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Камінської Альони Костянтинівни про визнання неправомірними дій та скасування постанови про закриття виконавчого провадження ВП № 73026769 на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження».

Скаржником додано фотографії вигляду будинку № по вулиці Дружби в селі Шкарівка Білоцерківського району, який будує ОСОБА_3 , датовані 10 жовтня 2023 року, 18 листопада 2023 року, 15 березня 2024 року, 21 березня 2024 року, 12 квітня 2024 року; заяву ОСОБА_1 до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби від 24 квітня 2024 року про прийняття до виконання виконавчого документа ухвали Білоцерківського міськрайонного суду від 09 жовтня 2023 року щодо заборони будівництва ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 ; повідомлення державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби Марінченко Аліни про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 25 квітня 2024 року, так як вказане виконавче провадженням було закінчено на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Начальником відділу ДВС долучено запити Білоцерківського районного управління поліції щодо надання інформації про хід виконавчого провадження.

При вирішенні справи суд виходить з наступного:

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга та третя статті 451 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що: «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) зазначено, що: «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 грудня 2023 року у cправі № 917/1790/20 зазначено, що: «Відповідно до частини першої статті 13 Закону «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. […] Аналіз норм статей 13, 18, 26, 36, 48 Закону «Про виконавче провадження» свідчить, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документу до виконання та після відкриття виконавчого провадження».

При повернені виконавчого документа стягувачу державний виконавець Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Марінченко Аліна Олексіївна керувалася п. 2 частини третьої статті 5 Закону України «Про виконавче провадженням, згідно з яким приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання в інших випадках, передбачених законом.

У вказаному повідомленні констатовано, що на виконанні відділу державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження, яке закінчено на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадженням», згідно виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до абзацу другого ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як встановлено в судовому засіданні шляхом дослідження фотографій, долучених скаржником ОСОБА_1 , боржником ОСОБА_3 в березні-квітні 2024 року здійснювалося будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , чим було порушено вимоги ухвали про забезпечення позову, постановленої Білоцерківським міськрайонним судом Київської області від 09 жовтня 2023 року.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами ч.1 ст. 18 ЦПК України.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом ч.2 ст. 18 ЦПК України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження».

Приймаючи до уваги те, що ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 здійснювати будівництво житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:02:021:0377 набрала законної сили та підлягає до виконанню, проте порушується боржником ОСОБА_3 всупереч, скаржник у даній справі ОСОБА_1 правомірно звернувся із скаргою до суду про визнання протиправними дій державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Київській області щодо повернення виконавчого документа без виконання, так як після винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, боржник продовжила будівельні роботи по АДРЕСА_1 , всупереч дії ухвали Білоцерківського міськрайонного суду від 09 жовтня 2023 року про забезпечення позову та заборону проведення будівельних робіт, що підтверджується наданими скаржником фотографіями з місця будівництва, датованими після винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

За таких обставин, з метою забезпечення принципу обов`язковості виконання судових рішень, встановленого статтею 129-1 Конституції України, суд приходить до висновку про доцільність постановлення ухвали про задоволення скарги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.260-261,447-453 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправними дій державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марінченко Аліни Олексіївни, боржник: ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марінченко Аліни Олексіївни від 25 квітня 2024 року щодо повернення виконавчого документа ухвали Білоцерківського міськрайонного суду від 09 жовтня 2023 року у справі № 357/12046/23 без прийняття до виконання.

Зобов`язати державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрити виконавче провадження по виконанню ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року у справі № 357/12046/23.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя М. М. Бебешко