Постанова від 07.10.2010 по справі 11/609

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИ Й АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 11/609 Голову ючий у 1-й інстанції: Винокуро в К.С.

Суддя-доповідач: Ізмайло ва Т.Л.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київськог о апеляційного адміністрати вного суду у складі:

головуючого судді Ізмай лової Т.Л.

суддів Троян Н.М., Шостака О.О.

при секретарі Тарада йко Е.О.

розглянувши у відкритому с удовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Служби без пеки України на постанову Ок ружного адміністративного с уду м. Києва від 19.10.2009 року у спр аві за адміністративним позо вом ОСОБА_2 до Служби безп еки України про зобов"язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до Окр ужного адміністративного су ду м. Києва з адміністративни м позовом до Служби безпеки У країни про зобов'язання вне сти зміни до особової справи та зрахувати у строк загальн ої служби термін навчання у К иївському військовому ліцеї з 24 серпня 1994 року відповідно д о ч.1 ст. 24 Закону України «Про з агальний військовий обов' я зок і військову службу»у ред акції від 25.03.1992 року.

Постановою Окружного адм іністративного суду м. Києва від 19.10.2009 року позовні вимоги з адоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з ви щезазначеною постановою, від повідач подав апеляційну ск аргу, в якій просить апеляцій ну інстанцію скасувати незак онну, на його думку, постанову суду першої інстанції та при йняти нову, про відмову в зад оволенні позовних вимог в по вному обсязі. В своїй апеляці йній скарзі апелянт посилаєт ься на незаконність, необ' є ктивність та необґрунтовані сть оскаржуваного рішення, п орушення судом першої інстан ції норм матеріального права , невідповідність висновків суду дійсним обставинам спра ви, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення спр ави по суті.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши мат еріали справи, доводи апеляц ійної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарги підлягає задоволенню, виход ячи з наступного.

Завданням адмініс тративного судочинства є зах ист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтере сів юридичних осіб у сфері пу блічно-правових відносин від порушень з боку органів держ авної влади, органів місцево го самоврядування, їхніх пос адових і службових осіб, інши х суб' єктів при здійсненні ними владних управлінських ф ункцій на основі законодавст ва, в тому числі на виконання д елегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Як вбачається з матеріалі в справи, позивач являється с півробітником Служби безпек и України.

З 24.08.1994 року по 14.06.1997 року проход ив навчання у Київському вій ськовому ліцеї з посиленою в ійськово-фізичною підготовк ою (далі - ліцей). Після закінче ння навчання у 1997 році був напр авлений для продовження навч ання до Військового інститут у Київського Національного у ніверситету ім. Т.Г. Шевченка .

У листопаді 2005 року позивач з вернувся до керівництва Служ би безпеки України з заявою п ро зарахування навчання у лі цеї до строку безперервної с лужби, а саме з дати вступу до ліцею - 24.08.1994 року, але йому було в ідмовлено, в зв' язку з чим ві н вимушений був звернутися д о суду за захистом своїх пору шених прав та інтересів.

Суд першої інстанції, задов ольняючи позовні вимоги вихо див з того, що навчання позива ча у Київському військовому ліцеї (в період з 24.08.1994 року по 14.06. 1997 року) необхідно зарахувати до загального строку військ ової служби, оскільки на моме нт проходження навчання діяв Закон України «Про загальни й військовий обов' язок і ві йськову службу»(редакція від 25.03.1992 року) згідно якого початк ом перебування на військовій службі вважався день прибут тя на навчання до військово-н авчального закладу. Колегія суддів не погоджується з так им висновком суду першої інс танції, виходячи з наступног о.

Відповідно до ст.17 Конститу ції України, оборона України , захист її суверенітету, тери торіальної цілісності і недо торканості покладається на З бройні Сили України. Збройні Сили України відповідно до с татей 4, 15, 20 Закону України «Про військовий обов'язок і війсь кову службу»від 25.03.92 року №27(дал і Закон), який діяв на той ча с, комплектуються шляхом п ризиву громадян, яким виповн илося 18 років, або прийняття н а військову службу за контра ктом осіб віком від 17 років. У т ой самий час наказом Мініс терства освіти України від 20.07.95 року №217 (зареєстрований в Мін'юсті 05.01.96 року за №8/1033) визнач ено, що до ліцею зараховуютьс я учні, які закінчили 7(9) клас шк оли, тобто мають вік, що є менш им віку громадян, які вступаю ть на військову службу. Таким чином, комплектування Зброй них Сил громадянами, які прий маються на навчання до війс ькового ліцею, відповідно до Закону є неможливим у з в'язку з їх недостатнім віком .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (згідно паспо ртних даних) народився ІНФО РМАЦІЯ_1 таким чином, на моме нт вступу до Київського Війс ькового Ліцею в 1994 році він н авіть не досягнув призивного віку - 18 років.

Згідно ст. 9 Закону допризов на підготовка включає вій ськову, прикладну фізичну, ме дико-санітарну, психологічну підготовку та підготовку з ц ивільної оборони і проводить ся викладачами допризовної п ідготовки в навчально-виховн их закладах (школах, гімн азіях, ліцеях), інших вид ах загальноосвітніх закла дів, починаючи з передвипу скного класу.

Положенням «Про військови й ліцей», затвердженим Поста новою Кабінету Міністрів Укр аїни від 17.07.2003 року № 1087передбаче но, що військовий ліцей є за гальноосвітнім навчальним з акладом III ступеня з військово -професійною спрямованістю н авчання та допрофесійної під готовки, що передбачає прове дення поглибленої допризовн ої та посиленої фізичної під готовки і виховання у юнаків готовності до військової сл ужби.

Таким чином, Київський Війс ьковий Ліцей виховував саме готовність до військової сл ужби, навчання в ньому не було місцем її проходження і у від повідності до п.3 ст. 1 Закону це навчання слід віднести до пі дготовки громадян до військо вої служби.

Відповідно до Закону Ук раїни «Про пенсійне забезпеч ення осіб звільнених з війсь кової служби, та деяких інших осіб»від 09.04.1992 року № 29 із змінам и, внесеними згідно з Декрето м від 09.12.1992 року №5, перерахуно к грошового та пенсійного забезпечення, пов'яза них із вислугою років здій снений не буде, тому що чин ними нормативно-правовими ак тами не передбачено враху вання періоду навчання у вій ськових ліцеях до стажу війс ькової служби під час нара хування додаткових видів гро шового забезпечення та під ч ас обчислення вислуги років на пенсію.

Отже, колегія суддів не пог оджується з висновком суду п ершої інстанції про те, що пер іод навчання позивача у Київ ському Військовому Ліцеї пов инен зараховуватись до строк у військової служби.

Крім того, суд першої інстан ції не розглянув клопотання відповідача про застосуванн я наслідків пропуску строку звернення до адміністративн ого суду.

Згідно ч. 2 ст. 99 Кодексу адмі ністративного судочинства У країни встановлено річний ст рок для звернення до адмініс тративного суду за захистом прав, свобод та інтересів осо би, якщо не встановлено інше, о бчислюється з дати, коли особ а дізналась або повинна була дізнатися про порушення сво ї прав, свобод чи інтересів.

За частиною 1 ст. 100 КА С України, пропущення строку звернення до адміністративн ого суду є підставою для відм ови у задоволенні адміністра тивного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із ст орін.

Як вбачається з матер іалів справи, позивач дізнав ся про порушення свого права на зарахування терміну навч ання у ліцеї у загальний стро к військової служби у 2002 році, а до суду звернувся лише через три роки, доказів поважності пропуску строку не надав.

Тобто, внаслідок пропущення строків зверненн я до адміністративного суду для позивача наступають нега тивні юридичні наслідки.

Згідно зі ст. 198, 202 КАС Україн и суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеля ційної скарги на постанову с уду першої інстанції, має пра во скасувати її та прийняти н ову. Підставами для скасуван ня постанови суду першої інс танції є неповне з' ясування судом обставин, що мають знач ення для справи.

Враховуючи вищевик ладене, колегія суддів Київс ького апеляційного адмініст ративного суду дійшла виснов ку, що апеляційна скарга Служ би безпеки України на постан ову Окружного адміністратив ного суду м. Києва від 19.10.2009 року у справі за адміністративни м позовом ОСОБА_2 до Служб и безпеки України про зобов"я зання вчинити певні дії - підл ягає задоволенню, а постанов а суду першої інстанції - ск асуванню.

На підставі викладеного, к еруючись ст.ст.196, 198, 202, 205 та 207 КАС У країни, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Служби безпеки України - за довольнити, а постанову Окру жного адміністративного суд у м. Києва від 19.10.2009 року скасува ти та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Служби безпеки У країни про зобов"язання вчин ити певні дії - відмовити.

Постанова набирає з аконної сили з моменту прого лошення та може бути оскарже на до Вищого адміністративно го суду України в порядку та с троки, передбачені ч. 2 ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст постанови в иготовлено та підписано 12.10.2010 р оку.